12.3
Іменем України
26 квітня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/650/16
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шембелян В.С.
при секретарі судового засідання Олійник О.А.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Матусевича Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна автомобільна інспекція Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення від 12.11.2014 № 384 о/с, поновлення на посаді,-
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами за первинним та уточненим позовом (а.с.139-147), в яких просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 12.11.2014 № 384 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ прапорщика міліції ОСОБА_3 молодшого інспектора зв'язку батальйону дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області за порушення службової дисципліни на підставі п. 63 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;
-поновити позивача на службі з 13.11.2014.
В обгрунтування дотримання ним строків звернення до суду він посилається на ті обставини, що копію оскарженого наказу про звільнення позивач отримав лише 23.05.2016 року поштою разом із відповіддю на свій запит, трудова книжка чи її дублікат відповідачем позивачу не видавалися (в нього наявна лише копія).
Дізнавшись про підстави звільнення, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про ознайомлення з матеріалами службового розслідування, однак, на час звернення позивача до суду відповідач так і не надав йому можливості ознайомитися із ними.
В обгрунтування поважності причин свого невиходу на службу позивач посилається на такі обставини. Після захвату будівлі УДАЇ в Луганській області незаконними озброєними формуваннями в липні 2014 року позивачу зателефонував його безпосередній керівник Єфіменко М.І., зазначивши, щоб позивач чекав подальших вказівок щодо проходження служби. Інших дзвінків від керівництва не було, позивача про місце подальшого проходження служби в інший спосіб також повідомлено не було.
Він в цей час перебував з сім'єю в смт Станично-Луганське за місцем постійного проживання, на території, що підконтрольна Україні, однак, яка перебувала під постійними артобстрілами. В результаті цих подій постраждало житло позивача, були зруйновані дах, стіни. Оскільки позивач є батьком двох неповнолітніх дітей, що проживають разом з ним, він змушений був займатися полагодженням житла до холодів. Крім іншого, позивач здійснював догляд за своїм хворим батьком, інвалідом війни 2-ї групи, який помер 13.11.2014 року.
На початку 2015 року він дізнався, що УДАЇ в Луганській області було переміщено до м. Сєвєродонецьк, куди він звернувся, однак, позивачу було роз'яснено, що стосовно нього має бути проведене службове розслідування відносно обставин місця його перебування з часу захвату будівлі УДАЇ в Луганській області. Наприкінці 2015 року інспекцією по особовому складу були відібрані пояснення в позивача, після чого йому було повідомлено про його звільнення в минулому з підстав порушення дисципліни без зазначення дати та номеру наказу про звільнення.
В судовому засіданні позивач надав аналогічні пояснення щодо обставин справи, його представник підтримала заявлені позивачем вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надали відповідні усні пояснення та письмові заперечення (т.1 а.с.66), в яких посилалися на такі обставини.
26.05.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесенні відомості за фактом захоплення незаконними озброєними формуваннями 18.05.2014 адміністративної будівлі ГУМВСУ у Луганській області, за номером - 12014130550000359.
У зв'язку з чим з 19.05.2014, тимчасовим місцем дислокації ГУМВСУ у Луганській області було визначено м. Сватове Луганської області.
13.07.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесенні відомості за фактом захоплення незаконними озброєними формуваннями 12.07.2014 адміністративної будівлі УДАІ ГУМВСУ у Луганській області, за номером - 12014130020002210.
В подальшому, з 04.08.2014 відповідно до наказу ГУМВС України в Луганській області від 31.07.2014 № 1363 ГУМВСУ було передислоковано до м. Сєвєродонецьк Луганської області. У зв'язку з чим особовому складу ОВ Г Луганської області необхідно було прибути до м. Сєвєродонецька Луганської області для реєстрації та подальшого проходження служби. Одночасно була доведена інформація, що у випадку не прибуття таким працівникам буде припинено нарахування та виплату грошового утримання, а також розглянуте питання щодо звільнення з ОВС за невихід на службу під час проведення на території області антитерористичної операції.
Крім цього, керівники усіх рівнів постійно у телефонному режимі інформували підлеглих працівників, з якими був наявний зв'язок, щодо необхідності прибуття до місця тимчасової дислокації ГУМВСУ.
Враховуючи факт неприбуття до місця тимчасової дислокації ГУМВС деяких працівників УДАІ ГУМВСУ у Луганській області в тому числі ОСОБА_3, на підставі рапорту заступника начальника УДАІ ГУМВСУ від 24.10.2014 наказом УДАІ ГУМВСУ від 28.10.2014 № 1/47 було призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу окремих співробітників УДАІ ГУМВСУ.
Також 24.10.2014, 27.10.2014, 28.10.2014 були складені акти про відсутність за тимчасовим місцем дислокації окремих співробітників УДАІ ГУМВСУ в тому числі ОСОБА_3
29.10.2014 був затверджений висновок службового розслідування, за результатами якого прийняте рішення клопотати перед керівництвом ГУМВСУ щодо звільнення деяких співробітників ОВС області в тому числі ОСОБА_3, які не прибули до тимчасового місця дислокації ГУМВСУ для подальшого проходження служби.
Наказом ГУМВСУ від 06.11.2014 № 3572 ОСОБА_3 та деяких інших співробітників було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС за п. 63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Дисциплінарне стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ вважається виконаним після видання наказу по особовому складу (ч. 5 ст. 18 Дисциплінарного статуту).
На підставі вказаних документів ГУМВСУ відповідно до ч. 5 ст. 18 Дисциплінарного статуту на реалізацію дисциплінарного наказу був виданий оскаржений наказ ГУМВСУ від 12.11.2014 № 384 о/с.
Доводи позивача відповідач вважає необґрунтованим, зазначаючи, що у позивача дійсно не відібрані пояснення в ході службового розслідування у зв'язку з тим, що позивач був відсутній на службі, доказів повідомлення керівництва про причини своєї відсутності позивач не надав. Посилання позивача на тяжкі сімейні обставини, а саме, що у нього хворів батько та він змушений був його доглядати, а також те, що у нього є малолітні діти, яким також був потрібний нагляд, як на причину відсутності останнього на службі, є необґрунтованими, оскільки позивач постійно мешкає на контрольованій Україною території та мав можливість скористатися відпустками, які передбачені п. 61 Положення, а також соціальними та безоплатними відпустками, надавши відповідний рапорт.
Відповідно до висновку службового розслідування про передислокацію ГУМВСУ та необхідність прибуття до вищезазначеного місця дислокації до м. Сєвєродонецька позивача у телефонному режимі інформувало керівництво УДАІ ГУМВСУ. Крім того як зазначалося вище, позивач постійно мешкав у смт. Станично-Луганське, де з самого початку проведення АТО постійно працювали підрозділи, які були підпорядковані відповідачу, тому позивач міг своєчасно дізнатися про місце розташування свого підрозділу та розташування ГУМВСУ у Луганській області. Таким чином, твердження позивача про те, що він не знав про місце дислокації ГУМВСУ є необгрунтованими.
Крім того твердження позивача про прибуття до ГУМВСУ на початку 2015 не відповідає дійсності та жодних підтверджень зазначеному немає.
Лише 24.12.2015 позивач прибув до ГУМВСУ, що підтверджується його власноруч написаними поясненнями. В зазначених поясненнях позивач вказує, що йому телефонували та повідомляли про необхідність прибуття до м. Сєвєродонецька.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що позивач знав про місце дислокації ГУМВСУ, але не бажав прибувати до м. Сєвєродонецька для подальшого проходження служби, чим грубо порушив вимоги Присяги працівника ОВС України, Закону України «Про міліцію», тому тяжкість дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення, відповідає характеру скоєного Позивачем дисциплінарного проступку.
Відповідач вважає, що строк звернення до суду позивачем пропущений (т.1 а.с.65), однак, доказів вручення позивачу копії наказу про звільнення чи трудової книжки до зазначеної позивачем дати - суду не надали.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ за останньою посадою молодшого інспектора зв'язку батальйону дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, фактично ніс службу в черговій частині, що зі змісту позову та заперечень також визнається сторонами.
Сторони визнають ту обставину, що після захвату будівлі УДАЇ в Луганській області незаконними озброєними формуваннями в липні 2014 року ця установа була разом з ГУМВСУ у Луганській області передислокована на підконтрольну Україні територію.
На підставі рапорту заступника начальника УДАІ ГУМВСУ від 24.10.2014 наказом УДАІ ГУМВСУ від 28.10.2014 № 1/47 було призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу окремих співробітників УДАІ ГУМВСУ у Луганській області, в тому числі ОСОБА_3 (а.с.69).
Згідно з актами від 24.10.2014, 27.10.2014, 28.10.2014 ОСОБА_3, як і інші, зазначені в актах працівники, був відсутнім за тимчасовим місцем дислокації окремих співробітників УДАІ ГУМВСУ (а.с.71-76).
29.10.2014 був затверджений висновок службового розслідування, за результатами якого прийняте рішення клопотати перед керівництвом ГУМВСУ щодо звільнення деяких співробітників ОВС області в тому числі ОСОБА_3, які не прибули до тимчасового місця дислокації ГУМВСУ для подальшого проходження служби (а.с.79-83).
Наказом ГУМВСУ від 06.11.2014 № 3572 ОСОБА_3 та деяких інших співробітників було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС за п. 63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.84-88).
На підставі вказаних документів ГУМВСУ відповідно до ч. 5 ст. 18 Дисциплінарного статуту на реалізацію дисциплінарного наказу був виданий оскаржений наказ ГУМВСУ по особовому складу від 12.11.2014 № 384 о/с щодо звільнення з органів внутрішніх справ прапорщика міліції ОСОБА_3 з молодшого інспектора зв'язку батальйону дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області за порушення службової дисципліни на підставі п. 63 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.89).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тому суд, перевіряючи підстави звільнення позивача за оскарженим наказом, має зробити такі висновки.
Як встановлено судом з зазначених вище доказів, службове розслідування стосовно позивача тривало фактично один день.
Слушними є доводи представника позивача щодо того, що з висновку службового розслідування не вбачається, до якого саме підрозділу ОВС мав прибути позивач для подальшого проходження служби, за якою саме адресою було встановлено факт невиходу позивача на службу.
Пояснити цей факт також не змогла і свідок ОСОБА_5, яка зазначила, що особисто вона не телефонувала позивачу, акти не складала, а підписала як член комісії з службового розслідування вже складені кадровою службою акти. Куди саме мав прибути позивач для продовження служби на якій саме посаді, їй не відомо.
З наданих стороною відповідача письмових пояснень ОСОБА_6 як прикладу належного виконання службового обов'язку співслуживцем позивача, вбачається, що йому було повідомлено про необхідність прибуття до м. Сєвєродонецьк, але він прибув до м. Старобільськ для подальшого проходження служби (а.с.91). Суд викликав неодноразово ОСОБА_6 як свідка для усунення цих розбіжностей, однак, він не з'явився, хоча про дату розгляду справи повідомлявся належним чином.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Поняття службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 8 статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.
Зокрема передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.
Відповідно до підпункту "є" пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 4 Статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.
Таким чином, наказ - це правовий акт, виданий з метою вирішення основних і оперативних завдань органів виконавчої влади його керівником, що діє на основі єдиноначальності, містить вимогу необхідності вчинення будь-якої дії або утримання від неї конкретним виконавцем (конкретними виконавцями).
Накази повинні відповідати таким умовам: 1) виходити від начальника як провідника державної волі, а отже, відповідати чинному законодавству; 2) носити характер однозначного, обов'язкового до виконання веління і видаватись з дотриманням встановленої законом форми. Виконавець може висловити свої зауваження до виконання, але при залишенні наказу в силі він повинен його виконувати під загрозою юридичних санкцій.
Встановлено спеціальні вимоги, що висуваються до наказів в системі органів внутрішніх справ України, в тому числі вимога конкретності, яка полягає в чіткому, ясному формулюванні цілей та завдань, шляхів і засобів їх досягнення. Наказ повинен бути сформульований однозначно, щоб було зрозуміло хто є виконавцем наказу, хто є його організатором, в які строки необхідно його виконати. Отже, чим конкретнішим є наказ, тим більші гарантії його успішного, чіткого та повного виконання. Крім того, встановлена вимога адресності, яка полягає в тому, що кожен наказ повинен бути призначеним чітко до одного чи кількох виконавців.
Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, дотримуватися норм професійної та службової етики, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
У відповідності до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Як зазначалося вище, за приписами частини 1 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року №541/23073, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).
Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Відповідно підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Інструкції службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: невиконання або неналежного виконання особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.
Міністр внутрішніх справ України має право призначати службові розслідування за всіма підставами та відносно всіх осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (пункти 3.1 Інструкції).
Згідно пунктів 5.2-5.4 Інструкції початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.
Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).
Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
За таких обставин наявним є висновок суду, що службове розслідування стосовно позивача відповідачем було проведене формально, у висновку службового розслідування не зазначені важливі обставини встановлення факту скоєння позивачем дисциплінарного правопорушення, а також, за якою саме адресою було встановлено факт невиходу позивача на службу, до якого саме підрозділу ОВС не прибув позивач для подальшого проходження служби.
Таким чином, відповідач не довів суду законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення в частині встановлення факту скоєння позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення дисципліни як підстави для прийняття оскарженого рішення, тому зазначений наказ відповідача від 12.11.2014 № 384 о/с в частині звільнення позивача підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
Оскільки відповідач також не довів факту повідомлення позивача про проведення щодо нього службового розслідування, не відібрав пояснення за фактами, що перевірялися, слушною є позиція позивача, що про наявність дисциплінарного наказу йому стало відомо вже після початку розгляду справи по суті. Що є підставами для захисту порушених відповідачем прав та виходу за межі позовних вимог відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України.
Тому суд вважає за необхідне для повного захисту порушених прав позивача вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області №3572 від 06.11.2014 в частині звільнення позивача як підстави прийняття оскарженого рішення.
Щодо вимог позивача в частині поновлення його на службі в органах міліції, судом встановлені такі обставини.
Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Згідно з п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Відповідно до постанови КМ України № 730 від 16.09.2015 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2. Таким чином, постановлено ліквідувати Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області та утворити Головне Управління Національної поліції в Луганській області.
Відповідно до наказу МВС № 1388 від 06.11.2015 "Про організаційно-штатні питання", був затверджений Перелік змін у штатах МВС, відповідно до якого втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України ( а.с.237-238).
Сторони визнають ту обставину, що позивач не виявив бажання проходити службу в поліції, отже, його переважне право як колишнього працівника міліції на перехід на службу в поліції відповідно до вимог п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» не порушене.
Тому в задоволенні позовних вимог в частині поновлення позивача на службі слід відмовити за необґрунтованістю.
Однак, відповідно до вказаних норм законодавства для прийнятя обгрунтованого та законного рішення, за для повного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне також вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача звільнити з 07.11.2015 позивача з органів внутрішніх справ у зв'язку зі скороченням штатів та видати ОСОБА_3 наказ про звільнення та дублікат трудової книжки.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 94 КАС України не проводиться.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна автомобільна інспекція Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення від 12.11.2014 № 384 о/с, поновлення на посаді задовольнити частково.
Скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області №3572 від 06.11.2014 в частині звільнення з органів внутрішніх справ за п. 63 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України прапорщика міліції ОСОБА_3 молодшого інспектора зв'язку батальйону дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області за порушення службової дисципліни, що виразилось у тривалому невиході на службу без поважних причин під час проведення АТО.
Скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 12.11.2014 № 384 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ прапорщика міліції ОСОБА_3 з молодшого інспектора зв'язку батальйону дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області за порушення службової дисципліни на підставі п. 63 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії видати наказ про звільнення з 07.11.2015 прапорщика міліції ОСОБА_3 молодшого інспектора зв'язку батальйону дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з органів внутрішніх справ у зв'язку зі скороченням штатів та видати ОСОБА_3 наказ про звільнення та дублікат трудової книжки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 03 травня 2017 року.
Суддя В.С. Шембелян