25 січня 2017 року м. Київ 810/2841/16
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат»
до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» (далі - ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2016 № 0000292202/763 та від 18.04.2016 № 0000302202/764.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта від 29.03.2015 № 291/10-16-22-01/31826484 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» код за ЄДРПОУ 31826484 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» (код ЄДРПОУ 38005262) за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 року, ТОВ «Діпл-Авто» (код ЄДРПОУ 33011632) з 01.07.2015 по 31.07.2015 року» (далі - Акт перевірки), на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення і вважає висновки зазначеного Акта безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Позивач стверджує, що відповідачем зроблено хибні висновки в Акті перевірки, які зводяться до припущень посадових осіб податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» та ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» і ТОВ «Діпл-Авто», відсутності у позивача права декларувати податковий кредит з податку на додану вартість по отриманим податковим накладним та формувати витрати по операціям з зазначеними контрагентами протягом перевіряємого періоду, тоді як реальність та правомірність відповідних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами, які були надані позивачем до перевірки та на підставі яких були визначені суми податкового кредиту за перевіряємий період, однак дані документи не були прийняті до уваги перевіряючими.
Крім того, позивач зазначив, що сума отриманого товару від ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» і ТОВ «Діпл-Авто» у перевіряємий період не була включена ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» до витрат у липні 2015 року.
За наведених обставин, позивач вважає, що ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» правомірно сформовано податковий кредит та витрати за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, а податковим органом недостатньо досліджені обставини господарських операцій ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» з контрагентами - постачальниками, тому податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача в судове засідання призначене на 25.01.2017 не з'явився, водночас через канцелярію суду представником позивача було подане клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0113325660189), однак ні заперечень проти позовних вимог, ні жодних пояснень, суду не надава.
Крім того, суд зазначає, що в клопотанні позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, міститься запис представника відповідача, відповідно до якого, вирішення даного клопотання він покладає на розсуд суду.
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 21.02.2002 зареєстровано як юридичну особу Закрите акціонерне товариство «Трипільський пакувальний комбінат» (код за ЄДРПОУ 31826484), запис № 13421200000000157, 09.11.2010 за рішенням засновників вказану юридичну особу припинено, шляхом реорганізації (запис № 13421120008000157) та утворення Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» (запис № 13421450000002518), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 176-189 Том I).
Як платник податків на час проведення перевірки позивач перебував на обліку в ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області.
У період з 16.03.2016 по 22.03.2016 працівниками ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» код за ЄДРПОУ 31826484 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» (код ЄДРПОУ 38005262) за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 року, ТОВ «Діпл-Авто» (код ЄДРПОУ 33011632) з 01.07.2015 по 31.07.2015 року.
За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки від 29.03.2015 № 291/10-16-22-01/31826484 (а.с. 14-45 Том I), відповідно до рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 15.04.2016 № 1581/10/10-16-22-02 правильна дата Акта перевірки 29.03.2016 (а.с. 52-59 Том I).
У висновках зазначеного Акта перевірки зафіксовано порушення ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» норм діючого законодавства, а саме:
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового Кодексу України 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) занижено об'єкт оподаткування (рядок декларації 04) на суму 159 123 грн. та податок на прибуток підприємства (рядок декларації 06) на суму 28 643 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» (код ЄДРПОУ 38025262) та з ТОВ «Діпл-Авто» (код за ЄДРПОУ 33011632) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року;
- пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункт 187.1 статті 187, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200, пункт 201.6, пункт 201.7, пункт 201.8 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), завищення від'ємного значення на суму 147 223 грн., дана сума вплинула на заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2015 року в сумі 147 223 грн.
Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивачем 01.08.2014 було укладено договорів поставки № 431-С з ТОВ «Діпл-Авто» (а.с. 110-112 Том I), та 15.02.2013 договір поставки № 368-С з ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» (а.с.107-109 Том I).
Господарські операції за вказаними договорами були оформлені первинними документи.
Водночас, податковий орган в Акті перевірки, обґрунтовуючи свою позицію, зазначає, що отримані позивачем видаткові накладні від ТОВ «Діпл-Авто» та ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» складені з порушеннями, а саме не містять обов'язкових реквізитів: повна адреса Покупця (ТОВ «ТПК»); П.І.П. відповідальної особи, яка отримала товар; П.І.П., номер та дата довіреності, у випадку отримання товару за довіреністю.
Також, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 4.2 договорів поставки від 01.08.2014 № 431-С та від 15.02.2013 № 368-С: «…товар поставляється в співвідношенні з кількістю та марками товару вказаними в рахунках-фактурах на склад перевізника в м. Обухів Київської області за рахунок Постачальника…», однак з наданих експрес - накладних: від 07.07.2015 № 59000118751130, від 15.07.2015 № 59000120268304, від 20.07.2015 № 59998020766376, від 28.07.2015 № 59000122264090 (по договору від 01.08.2014 № 431-С) та від 21.07.2015 № 59998020797454, від 24.07.2015 № 59998020866899 (по договору від 15.02.2013 № 368-С) не можливо встановити кількість, марку, ідинтифікацію та ціну товару, оскільки наведені товарно-транспортні накладні ТОВ «Нова Пошта» заповнені з порушеннями, а саме: не містять інформацію, щодо повного опису товару, який перевозився;
опис товару в графі «повний опис відправлення» не відповідає фактичній номенклатурі товарів в накладних на товар; в графі «П.І.Б. контактної особи» відправника та одержувача - відсутня будь-яка інформація про відправника та одержувача; в графі «Представник ТОВ «Нова Пошта» - відсутня дата, підпис та печатка представника компанії відправника.
Крім того, відповідач вказав, що у вказаних експрес-накладних в графі «загальна інформація про відправлення» вказана інформація про кількість місць, фактичну вагу та об'ємну вагу товару, яка не відповідає даним, що містять первинні документи на товар (податкові, видаткові, прибуткові накладні) ТОВ «Діпл-авто» та ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс», а саме: інформацію про кількість штук, загальну вартість, найменування тощо, що у свою чергу унеможливило ідентифікацію транспортних документів на товар (запчастини), що були придбані ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» у ТОВ «Діпл-авто» та ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс».
Також відповідач в Акті перевірки посилається на отримані результати опрацювання зібраної податкової інформації від 11.11.2015 № 25941/7/08-30-22-02 щодо ТОВ «Діпл-Авто» за звітний період декларування ПДВ липень 2015 року з питань проведення фінансово - господарських операцій з ТОВ «Пейсмен» (код за ЄДРПОУ 39733440) а також при визначенні сум податкових зобов'язань за період липень 2015 року під час проведення господарсько - фінансових взаємовідносин з покупцями ТОВ «ТПК», ІП «КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД» (21651322).
За результатами податкової інформації встановлено нереальність господарської операції: немає можливості встановити документи щодо одержання, транспортування придбаного товару, здійснення вантажних робіт, розрахунків між суб'єктами господарювання за придбаний товар, щодо стану заборгованості ТОВ «Діпл-Авто» з постачальником ТОВ «Пейсмен» та покупцем ТОВ «ТПК», ІП «КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД».
Зі змісту податкової інформації вбачається, що в ході проведення перевірки не встановлено факт отримання товарів ТОВ «Діпл-Авто» від контрагента-продавця ТОВ «Пейсмен» та реалізація його в подальшому покупцю ТОВ «ТПК», ІП «КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД», у зв'язку з відсутністю заявленого вхідного податкового кредиту, а також первинних документів, які підтверджують зазначені операції.
В розрізі господарської операції позивача з ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» відповідач посилається на отримані результати опрацювання зібраної податкової інформації від 10.11.2015 № 25725/7/08-30-22-02 щодо ТОВ «Автобанфоркліфт-сервіс» за звітний період декларування ПДВ липень 2015 року з питань проведення фінансово - господарських операцій з ТОВ «Пейсмен», а також при визначенні сум податкових зобов'язань за період липень 2015 року під час проведення господарсько - фінансових взаємовідносин з покупцем ТОВ «ТПК».
За результатами податкової інформації, встановлено нереальність господарської операції: немає можливості встановити документи щодо одержання, транспортування придбаного товару, здійснення вантажних робіт, розрахунків між суб'єктами господарювання за придбаний товар, щодо стану заборгованості ТОВ «Автобанфоркліфт-сервіс» з постачальником ТОВ «Пейсмен» та покупцем ТОВ «ТПК».
В ході проведення перевірки не був встановлений факт отримання товарів ТОВ «Автобанфоркліфт-сервіс» від контрагента - продавця ТОВ «Пейсмен» та реалізація його в подальшому покупцю ТОВ «ТПК», у зв'язку з відсутністю заявленого вхідного податкового кредиту, а також первинних документів, які підтверджують зазначені операції.
Викладене не дає можливості встановити повну схему фінансово-господарських відносин та повноту нарахування і сплати податкових зобов'язань на кожній ланці ланцюга проходження ТМЦ (робіт тощо).
Крім того, в Акті перевірки зазначено, що ТОВ «Пейсмен» має стан « 0» - основний платник; інформація щодо фактичної адреси відсутня; зареєстроване платником ПДВ - 01.06.2015; за липень 2015 зареєстрований податковий кредит 8 237 827 грн.
З отриманої від Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкової інформації від 15.09.2015 № 2162/7/10-02-22-04 «Щодо ТОВ «Пейсмен» (код за ЄДРПОУ 39733440) за звітні періоди декларування ПДВ червень, липень 2015 року» встановлено не підтвердження придбання товару протягом червня - липня 2015 року, який було в подальшому реалізовано покупцям.
На підставі викладеного в податковій інформації щодо ТОВ «Діпл-авто» та ТОВ «Автобанфоркліфт-сервіс» зроблено висновок про відсутність у даних підприємств наміру створення правових наслідків та про те, що такі угоди носять фіктивний характер.
Не погодившись з висновками Акта перевірки позивач 08.04.2016 подав до ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області заперечення на Акт перевірки Вих.№ 25/02 (а.с. 48-51 Том I).
Відповідач розглянувши заперечення, направив на адресу позивача рішення від 15.04.2016 № 1581/10/10-16-22-02, яким з урахуванням виявлених технічних помилок частково змінив Акт перевірки, в той же час його висновки залишив без змін (а.с. 52-59 Том I).
На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем 18.04.2016 були прийняті податкові повідомлення - рішення:
- № 0000302202/764 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) (14010100) на суму 220 834,50 грн., з яких 147 223 грн. за податковими зобов'язаннями та 73 611,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 47 Том I);
- № 0000292202/763 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (11021000) у сумі 42 964 грн., з яких 28 643 грн. за податковими зобов'язаннями та 14 321 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 46 Том I).
Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 18.04.2016 ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» 22.04.2016 подало скаргу до ГУ ДФС Київської області (а.с. 60-68 Том I).
Рішенням ГУ ДФС Київської області від 23.08.2016 № 18225/6199-99-11-01-02-05 про результати розгляду скарги, спірні податкові повідомлення-рішення від 18.04.2016 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 71-77 Том I).
Не погоджуючись з рішенням ГУ ДФС у Київській області позивач звернувся з скаргою до ДФС України (а.с. 89-99 Том I),
ДФС України рішенням від 23.08.2016 № 18225/6199-99-11-01-02-05 про результати розгляду скарги, керуючись гл. 4 розд. II ПКУ скасувала податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 № 0000292202/763 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 14 321 грн. та в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ «Діпл Авто», ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» та у зазначеній чстині рішення про результати розгляду первинної скарги, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 № 0000302202/764 і у відповідній частині рішення про результати розгляду первинної скарги залишила без змін, а скаргу - задовольнила частково.
Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, прийнятими за її результатами податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Згідно із пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктами 200.1 та 201.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно із пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.7. статті 201 Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.
У свою чергу, формування податкового кредиту дає право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» (далі по тексту - Закон № 996-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону № 996-ХIV).
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають; відображенню; в бухгалтерському обліку.
Частиною 1 статті 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 цього ж Закону).
Щодо правового врегулювання відносин визначення податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.
З огляду на те, що відповідач збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість на підставі висновків податкової інформації по контрагентам позивача та по контрагентам контрагентів позивача по ланцюгу постачання, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2013 між позивачем (покупець) та ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» (постачальник) було укладено договорів поставки № 368-С (а.с. 107-109 Том I).
Відповідно до пункту 1.1 даного договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця запасні деталі і матеріали, надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.
Назва, асортимент, кількість, ціна, загальна сума кожної партії товару визначається сторонами в процесі співпраці вказується в рахунках-фактури, податкових накладних і видаткових накладних, які складають невід'ємну частину договору (пункт 1.2 договору).
Вартість поставленого товару вказується в рахунках-фактури, виставлених постачальником та які є невід'ємною частиною договору (пункт 3.2 договору).
Умови сплати: 100% сплати відповідно пред'явленим рахункам-фактури за рахунковим реквізитами постачальника протягом 50 днів від дати поставки товару на склад покупця(пункт 3.3 договору).
Термін поставки товару вказується в рахунках - фактури окремо на кожний вид товару (пункт 4.1 договору).
На підтвердження реальності вказаного договору, позивач надав суду наступні документи: прибуткові ордери від 21.07.2015 № 1239, № 1240, від 23.07.2015 № 1258 (а.с. 141, 143, 146 Том I); видаткові накладні від 21.07.2015 № 56, № 57, від 23.07.2015 № 59 (а.с 142, 144, 147 Том I); реєстр податкових накладних: податкова накладна від 21.07.2015 № 12, № 13, від 23.07.2015 № 15 (а.с. 149-150 Том I).
Відповідно до вказаних документів, судом встановлено, що ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» поставляло позивачу наступний товар: захват BSA 0480000EQ, BSA 00800000 HH, ніж зубчатий 90-0062-01, вкладиш контр ножів 12-0063.00.000, ніж відрізний 90-0056, ніж відрізний 924-4009, направляюча вставка 924-4010, направляюча вставка 924-4011, направляюча вставка 924-4012, направляюча вставка 924-4013, ніж відрізний нижній 90-0113, контр ніж 90-0114, ніж відрізний верхній 90-0118.
Також позивачем на підтвердження реальності вказаного договору надані суду експрес-накладні підприємства зв'язку/перевезеня ТОВ «Нова Пошта» (а.с. 145, 148).
Судом було встановлено, що ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 отримало від ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» товарно матеріальних цінностей на загальну суму 703 774,56 грн, в т. ч. ПДВ 117 295,76 грн.
В декларації з ПДВ за цей період ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» було включено до складу податкового кредиту 117 295,76 грн. (а.с.165 Том I).
Суму отриманих від ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» товарно матеріальних цінностей у розмірі 586 478,80 грн. без урахування ПДВ, не було включено позивачем до витрат у липні 2015 року, оскільки товарно матеріальні цінності знаходились на залишках на складі позивача станом на 01.08.2015, що підтверджується реєстрами, а саме «Звітами по партії номенклатури» за липень 2015 року.
Також судом встановлено, що заборгованість позивача перед ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» станом на 31.07.2015 складала 762 274,56 грн. з урахуванням ПДВ.
Товарно матеріальні цінності, отримані від ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» в липні 2015 року на сумму 586 478,80 грн. без урахування ПДВ, було включено до витрат в наступних періодах, а саме: в серпні 2015 року на суму 40 855,90 грн., у вересні 2015 року на суму 31 045,30 грн., у жовтні 2015 року на суму 20 780,30 грн., у листопаді 2015 року на суму 19 360,60 грн., у грудні 2015 року на суму 22 785,30 грн., товарно матеріальні цінності на суму 451 651,40 грн. знаходились на складі станом на 01.01.2016, їх вартість не була віднесена до витрат в 2015 році.
Крім того, 01.08.2014 позивачем було укладено договорів поставки № 431-С з ТОВ «Діпл-Авто» (а.с. 110-112 Том I).
Предмет та умови даного договору є ідентичними з умовами та предметом договору від 15.02.2013 № 368-С.
На підтвердження реальності вказаного договору, позивач надав суду наступні документи: прибуткові ордери від 07.07.2015 № 1170, від 15.07.2015 № 1205, від 20.07.2015 № 1237, від 27.07.2015 № 1266, від 27.07.2015 № 1267 (а.с. 127, 130, 133, 136, 138 Том I); видаткові накладні від 07.07.2015 № 208, від 15.07.2015 № 219, від 20.07.2015 № 223, від 27.07.2015 № 241, від 27.07.2015 (а.с 128, 131, 134, 137, 139 Том I); реєстр податкових накладних: податкова накладна від 07.07.2015 № 2, від 15.07.2015 № 13, від 20.07.2015 № 18, від 27.07.2015 № 34, 35 (а.с. 151-152 Том I).
Відповідно до вказаних документів, судом встановлено, що ТОВ «Діпл-Авто» поставляло позивачу наступний товар: подушка задньої балки 91Е431, шкворень 91Е4323200, шкворень правий 91Е43104, Підшипник упорний 91Е4300300, шайба регульована 91Е4305300, шайба регульована 91Е4305200, підшипник гольчатий 91Е4305100, сальник 91Е4311300, пресмальонка F33051, кришка шворня 91А4303, гідротрансформатор 001/2021678, колодка гальмівна центральна в сборі NF9184617200, колодка гальмівна центральна в сборі NF9184617300, колодка гальмівна центральна в сборі NF9184617400, циліндр гальмівний NF9184600801, циліндр гальмівний головний 46197, сальник АКПП 1367600, пильник штока г/ц руля, вісь, шайба, болт, масльонка, муфта, шайба, обойма підшипника, підшипник, ущільнення, сальник, втулка, гайка, шплінт, кришка.
Також позивачем на підтвердження реальності вказаного договору надані суду експрес-накладні підприємства зв'язку/перевезеня ТОВ «Нова Пошта» (а.с. 129, 132, 135, 140 Том I ).
Судом було встановлено, що за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 від ТОВ «Діпл-Авто» було отримано запасних частин та матеріалів для виробничого обладнання ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» на суму 179 561,75 грн., в т.ч. ПДВ 29 926,96 грн. ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» перерахувало на користь ТОВ «Діпл-Авто» грошові кошти в сумі 188 736,36 грн., в т. ч. ПДВ 31 456,06 грн. за поставку запасних частин.
За період з 01.07.2015 по 31.07.2015 в декларації з ПДВ позивача було включено до складу податкового кредиту 29 926,96 грн. (а.с.165 Том I).
Суми поставлених товарно матеріальних цінностей, що було отримано від ТОВ «Діпл-Авто» у липні 2015 року на суму 149 634,79 грн. без урахування ПДВ, не було включено позивачем до витрат у липні 2015 року, оскільки знаходились на залишках на складі позивача станом на 01.08.2015, що підтверджується реєстрами, а саме «Звітами по партії номенклатури» за липень 2015 року.
Також позивач зазначив, що заборгованість ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» перед ТОВ «Діпл-Авто» за договором № 431-С станом на 31.07.2015 складала 318 364,09 грн. з урахуванням ПДВ.
В свою чергу позивачем були надані пояснення, що товарно матеріальні цінності, отримані від ТОВ «Діпл-Авто» в липні 2015 року на сумму 149 634,79 грн. без врахування ПДВ, було включено до витрат в наступних періодах, а саме: в серпні 2015 року на суму 149 385,19 грн., товарно матеріальні цінності на суму 249,60 грн. знаходились на складі станом на 01.01.2016 і не були включені до витрат в 2015 році, що знайшло відповідне відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача.
В той же час, обґрунтовуючи свої висновки про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» і ТОВ «Діпл-Авто», відповідач посилається на те, що отримані позивачем від своїх контрагентів видаткові накладні складені з порушеннями, а саме не містять обов'язкових реквізитів: повна адреса Покупця (ТОВ «ТПК»); П.І.П. відповідальної особи, яка отримала товар; П.І.П., номер та дата довіреності, у випадку отримання товару за довіреністю.
Також, відповідач зазначив, що з товарно транспортних накладних (Експрес - накладні ТОВ «Нова Почта») не можливо встановити кількість, марку, ідинтифікацію та ціну поставленого контрагентами позивача товару, оскільки товарно-транспортні накладні заповнені з порушеннями.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11 «… сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.».
Враховуючи зміст Листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, суд дійшов висновку що надані позивачем до перевірки документи є достатніми доказами на підтвердження виконання послуг по укладеним договорам.
Окрім зазначеного, відповідач в Акті перевірки посилався на отриману від ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя податкову інформацію від 10.11.2015 № 25725/7/08-30-22-02 щодо ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» за звітний період декларування ПДВ липень 2015 року з питань проведення фінансово - господарських операцій з ТОВ «Пейсмен», а також при визначенні сум податкових зобов'язань за період липень 2015 року під час проведення господарсько - фінансових взаємовідносин з покупцем ТОВ «ТПК»; від 11.11.2015 № 25941/7/08-30-22-02 щодо ТОВ «Діпл-Авто» за звітний період декларування ПДВ липень 2015 року з питань проведення фінансово - господарських операцій з ТОВ «Пейсмен» (код за ЄДРПОУ 39733440) а також при визначенні сум податкових зобов'язань за період липень 2015 року під час проведення господарсько - фінансових взаємовідносин з покупцями ТОВ «ТПК», ІП «КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД» (21651322).
Також відповідач в Акті перевірки посилається на той факт, що ТОВ «Пейсмен» має стан « 0» - основний платник; інформація щодо фактичної адреси відсутня; зареєстроване платником ПДВ - 01.06.2015; за липень 2015 зареєстрований податковий кредит 8 237 827 грн., а з отриманої від Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкової інформації від 15.09.2015 № 2162/7/10-02-22-04 «Щодо ТОВ «Пейсмен» (код за ЄДРПОУ 39733440) за звітні періоди декларування ПДВ червень, липень 2015 року» встановлено не підтвердження придбання товару протягом червня - липня 2015 року, який було в подальшому реалізовано покупцям.
У зв'язку з викладеним, відповідач зробив висновок про відсутність у ТОВ «Діпл-Авто» та ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» наміру створення правових наслідків та про те, що такі угоди носять фіктивний характер.
З даного приводу, суд заначає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів при укладанні і виконанні господарських договорів, що прямо не пов'язані з досліджуваними господарськими операціями, не може бути єдиною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Такі висновки суду відповідають рішенню Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", в якому зазначено: якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Аналогічна правова позиція викладена й в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06), від 09.09.2008 (справа № 21-500во08), від 01.06.2010 (справа № 21-573во10) та від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 дійшов висновку, що "у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".
Європейський суд, Верховний суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.
Суд наголошує на важливості правової позиції, висловленої Європейським судом з прав людини у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Тобто, у даному випадку, недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.
Для всебічного та повного з'ясування обставин справи, судом ухвалами від 17.10.2016 та 07.12.2016 було витребувано у відповідача документи і матеріали, які використані в ході проведення перевірки і на які посилається податковий орган в Акті перевірки від 29.03.2016 № 291/10-16-22-01/31826484.
В той же час, станом на 25.01.2017 справи відповідачем не надано суду ні заперечень проти позову, ні витребуваних судом документів.
Крім того, ухвалою від 07.12.2016 судом було викликано в судове засідання на 25.01.2017 в якості свідків для надання пояснень уповноважених представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпл-Авто" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобанфоркліфт-Сервіс", однак конверти повернулись з відміткою підприємства зв'язку «за закінченням строку зберігання» (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0113325660197, № 0113325660200).
В той же час, як вбачається з Акта перевірки відповідач не заперечує проти того факту, що і позивач і його контрагенти на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані, як юридичні особи у відповідності до чинного законодавства та були платниками податку на додану вартість.
Відповідачем в Акті перевірки та під час розгляду справи не наведено фактів, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо порушення його контрагентами чинного законодавства.
Суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.
Позивач є сумлінним платником податків і виконував усі вимоги, з якими закон пов'язує право на віднесення сум до витрат та на зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим він не повинен нести відповідальність за своїх контрагентів.
Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив:
"70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1".
Таким чином, враховуючи наявність всіх первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України, по господарським операціям позивача з ТОВ «Діпл-Авто» та з ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс», суд дійшов висновку, що витрати та податковий кредит по господарським операціям з зазначеними контрагентами у перевіряємий період (з 01.07.2015 по 31.07.2015), сформовано позивачем відповідно до вимог чинного (на момент спірних господарських операцій) законодавства України.
Крім того, суд зазначає, що статтею 20 Податкового кодексу України визначені права контролюючого органу так, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 вказаної статті встановлено, що контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Як вбачається з Акта перевірки працівниками відповідача проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» код за ЄДРПОУ 31826484 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» (код ЄДРПОУ 38005262) за період з 01.07.2015 по 31.07.2015 року, ТОВ «Діпл-Авто» (код ЄДРПОУ 33011632) з 01.07.2015 по 31.07.2015 року.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 затверджено «Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 (далі - Порядок від 20.08.2015 № 727).
Відповідно до пункту 5 Розділу III Порядку від 20.08.2015 № 727 висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: 1) зазначається опис виявлених перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень; 2) інформація щодо виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, відображається у національній валюті України у розрізі податків та зборів, єдиного внеску з розбивкою за роками та податковими (звітними) періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Виявлені порушення подання звітів про контрольовані операції та/або повноти відображення в них таких операцій відображаються в розрізі звітів та/або звітних періодів; 4) в акті документальної перевірки не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення; 5) відображається кількість складених примірників акта (довідки) документальної перевірки та відмітка про вручення (направлення) одного примірника платнику податків або його законним представникам.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом було проведено перевірку з перевищенням службових обов'язків, а саме працівниками відповідача замість проведення перевірки ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» по взаємовідносинах з ТОВ «Автобанфоркліфт-Сервіс» та ТОВ «Діпл-Авто» з 01.07.2015 по 31.07.2015, проведено перевірку позивача за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, що підтверджується висновками Акта перевірки.
Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятих оскаржуваних податкових - повідомлень рішень суду не надав. Доводів позивача відповідач належним чином не спростував.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що висновки викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності, не мають доказової сили за відсутності доведення факту безтоварності господарських операцій та є лише носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою податкових органів.
Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем безтоварності операцій за укладеними договорами між позивачем та його контрагентами за перевіряємі період; правомірності сформованого податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами та правомірності формування витрат у перевіряємий період, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Водночас, пунктом 60.4 статті 60 ПК України визначено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Отже, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів отримання нових податкових повідомлень-рішень, прийнятих з урахуванням вимог рішення ДФС України від 23.08.2016 № 18225/6199-99-11-01-02-05, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.2016 № 0000292202/763 та від 18.04.2016 № 0000302202/764, оскільки останні не вважаються відкликаними у розумінні статті 60 ПК України.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 3 956,97 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2016 № 0000292202/763 та від 18.04.2016 № 0000302202/764.
3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» судові витрати у сумі 3 956 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 97 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.