24 березня 2017 року № 810/4345/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2016 № 0041981301 та № 0041971301.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про несвоєчасну сплату єдиного податку за ІІІ квартал 2015 року не відповідають дійсності, оскільки відповідна сума була повністю сплачена до бюджету у визначені Податковим кодексом України строки, а помилкове зазначення коду платежу не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що за результатами проведеної перевірки своєчасності розрахунків з бюджетом по податках і зборах було встановлено несвоєчасну сплату позивачем єдиного податку за ІІІ квартал 2015 року, у зв'язку з чим були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, згідно з якими до позивача застосовані штрафні санкції. Відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті ним у відповідності до вимог чинного законодавства.
У судове засідання сторони не з'явились. Разом з цим, через канцелярію суду надійшли клопотання представників сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та як платник податків перебуває на податковому обліку в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
В жовтні 2015 року позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за три квартали 2015 року, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, в розмірі 229 692,20 грн.
Вказана податкова декларація була прийнята податковим органом, що підтверджується Квитанцією №2 від 22.10.2015 о 14:17:56.
Відповідно до платіжного доручення від 11.11.2015 №15407 позивачем перераховано на рахунок №31419699700173, отримувач ГУ ДКУ у Київській області, код ЄДРПОУ отримувача 37893158, банк отримувача ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, грошові кошти у сумі 229 692,20 грн. з призначенням платежу "101; 3279309207;18050400; ЄП за 3 кв. 2015; ФОП ОСОБА_1.".
Зазначений платіж проведений банком 11 листопада 2015 року, що підтверджується відповідною відміткою банку на вказаному платіжному дорученні.
У листопаді 2016 року Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено перевірку своєчасності сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт від 07.11.2016 №002906/002907/1006/1301 (далі - Акт перевірки).
Проведеною перевіркою було встановлено, що позивачем в порушення вимог п.295.3 ст. 295 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено єдиний податок за ІІІ квартал 2015 року.
На підставі висновків Акту перевірки Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі статті 126 Податкового кодексу України прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:
- податкове повідомлення-рішення від 08.11.2016 № 0041981301, згідно з яким за затримку на 32, 32, 34, 33, 34, 32 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 205 802,00 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 41 160,40 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 08.11.2016 №0041971301, згідно з яким за затримку на 26, 29, 27, 29, 29, 29, 28, 27, 26, 29, 28, 27 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 23 675,40 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2 367,54 грн.
При цьому, відповідач у письмових запереченнях зазначив, що несвоєчасна сплата позивачем єдиного податку за ІІІ квартал 2015 року виникла у зв'язку з тим, що сплата єдиного податку за вказаний період була здійснена за невірними реквізитами.
Проте, не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходить з наступного.
Згідно пунктів 6.1, 6.2 статті 6 Податкового кодексу України (далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункти 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згадані приписи Податкового кодексу України кореспондуються зі ст. 67 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 296.3 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Пунктами 294.1 та 294.2 статті 294 Податкового кодексу України визначено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Згідно п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Відповідно до ч. 5 ст. 78 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.
Частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Пунктом 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, яке затверджене наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за №594/6882, встановлено, що єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (2.1 Положення).
Згідно з п. 2.2 Положення ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).
У Державному казначействі України відкриваються та ведуться програмними засобами рахунки в розрізі Головних управлінь Державного казначейства України, які відображають рух коштів на субрахунках ЄКР та несуть аналогічний інформаційний зміст.
На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (п. 2.3 Положення).
З урахуванням цього, суд зазначає, що оскільки сплата коштів до бюджету за самостійно узгодженими позивачем податковими зобов'язаннями була ним здійснена, що не заперечується сторонами, а кошти фактично надійшли до бюджету, перерахування цих коштів на невідповідний бюджетний рахунок не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок та до відповідного бюджету, а тому не може бути розцінено як несплата податкових зобов'язань та підстава для застосування штрафних санкцій.
Згідно з п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платiжнi системи та переказ коштiв в Українi" вiд 5 квiтня 2001 року №2346-III при використаннi розрахункового документа iнiцiювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Таким чином, моментом виконання платником податків свого обов'язку є саме сплата ним в повному обсязі сум зобов'язань, а не зарахування коштів до відповідного бюджету.
Як було встановлено судом, позивачем відповідно до платіжного доручення від 11.11.2015 №15407 було перераховано на рахунок №31419699700173, отримувач ГУ ДКУ у Київській області, код ЄДРПОУ отримувача 37893158, банк отримувача ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, грошові кошти у сумі 229692,20 грн. з призначенням платежу "101; 3279309207;18050400; ЄП за 3 кв. 2015; ФОП ОСОБА_1.".
Зазначений платіж був проведений банком 11 листопада 2015 року, що підтверджується відповідною відміткою банку на вказаному платіжному дорученні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем у передбачений ст. 295 Податкового кодексу України строк було здійснено сплату до бюджету єдиного податку за ІІІ квартал 2015 року в сумі 229692,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2015 №15407.
Крім того, у даній спірній ситуації суд звертає увагу на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 16.06.2015 у справі № 21-377а15, згідно якої для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такi суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак i для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Отже, з урахування вищенаведеного, суд зазначає, що сама по собі дія ФОП ОСОБА_1 по перерахуванню суми єдиного податку за ІІІ квартал 2015 року свідчить про те, що позивач вже ініціював його сплату і водночас підтверджує факт виконання останнім свого обов'язку щодо сплати податків.
На підставі викладеного судом встановлено правомірне обчислення та сплата позивачем єдиного податку за ІІІ квартал 2015 року, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірність своїх рішень.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 08.11.2016 №0041981301 та №0041971301.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судові витрати у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39463945).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Василенко Г.Ю.