23 березня 2017 року № 810/4483/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "Лагода" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2016 №0008752200 та №0008782200.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки товариством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних, сформовано податковий кредит та валові витрати. Проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами і неправомірно нарахував грошові зобов'язання по податку на додану вартість та з податку на прибуток. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що позивачем не в повному обсязі надано податковому органу документи, а саме не вказано який товар транспортувався, з якого пункту відправки до якого пункту призначення, чиїм транспортом здійснювалося транспортування вантажу, відсутня інформація стосовно ТТН, їх реквізитів, інші бухгалтерські регістри щодо обліку отриманих послуг.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Приватне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "Лагода" зареєстровано як юридичну особу 07.09.2004, як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Відповідно до наказу Миронівської ОДПІ від 05.05.2016 №157 «Про проведення позапланової виїзної перевірки» та направлення від 05.05.2015, згідно із п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовими особами податкового органу у період з 05.05.2016 по 12.05.2016 проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» з питань дотримань вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з ПП «Орім» за період 01.10.2014р. по 28.02.2015р., ТОВ «Ларго Транс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 25.05.2016 №121/22-011/32967502 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ПрАТ "КФ "Лагода" вимог податкового законодавства, а саме:
- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134, п.138.1, п. 138.2, п. 138.3, п. 138.4, п. 138.5 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, п. 2.3, п. 2.4, п. 3.5 Інструкції 07.08.1996 року № 228/253, ст. 2, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в загальній сумі 1572333 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 1176067 грн. за 2015 рік в сумі 396266 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 283020 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 211692 грн., за 2015 рік в сумі 71328 грн.;
- п. 201.6 ст. 201, ст. 185, ст. 186, ст. 187, ст. 188, ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та встановлено відсутність оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту ПрАТ «КФ «Лагода» по операціях з придбання маркетингових послуг та транспортно-експедиційних послуг в загальній сумі 314466,66 грн., в тому числі за липень 2014р. в сумі 716,67 грн., за серпень 2014р. в сумі 833,33 грн., за жовтень 2014р. в сумі 193681,67 грн., за листопад 2014 р. в сумі 6815 грн., за грудень 2014 р. в сумі 2203,33 грн., за лютий 2015 в сумі 46086,67 грн., за березень 2015 р. в сумі 33166,66 грн., що вплинуло на завишення суми від'ємного значення, що не перевищує суму обчислену відповідно до п. 200 (1).3 ст. 200 (1) р.V ПКУ та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2014 р. в сумі 2203,33 грн., за лютий 2015 р. в сумі 46086,67 грн., за березень 2015 р. в сумі 33166,66 грн.
Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ларго Транс" та ПП "Орім".
При проведенні перевірки використано наступні документи: запит про надання пояснень та копій первинних бухгалтерських накладних щодо взаємовідносин з ПП «Орім» за період з 01.10.2014 по 31.03.2015 р. від 15.02.2016 № 4/10/10-22-011 та ТОВ «Ларго Транс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 від 03.06.2015 № 117/10/10-22-011; первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки фактур, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, договори № 01ТЕ від 03.03.2014 та № 181 від 01.09.2014 р.; податкові декларації з податку на додану вартість та додаток №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації ПрАТ "КФ "Лагода" за липень 2014, жовтень, листопад 2014 та січень, лютий та березень 2015; дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ДПА України; податкова інформація отримана на від ДП1 у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області щодо спектру фінансово-господарської діяльності ПП «Орім» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.09.2014р. по 31.01.2015р. від 18.03.2015 р. №170/10-13-22-05/39355541; податкова інформація отримана на від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області ГУ Міндоходів у Харківській області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЛАРГО ТРАНС» за березень, квітень, червень, липень 2014 року від 18.09.2014 №4691/7/20-33-22-03. Миронівською ОДПІ на адресу ПрАТ «КФ «Лагода» було направлено запит від 03 06 2015 р. №117/1000/10-22-011 щодо надання пояснень та документального підтвердження у відповідності до вимог п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України стосовно взаємовідносин з ТОВ «Ларго Транс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, який отримано представником підприємства 09.06.2015. На адресу Миронівської ОДПІ 17.06.2015 надійшов лист від 17.06.2015 № 154 в якому ПрАТ «КФ «Лагода» в порушення вимог п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України надано відповідь не в повному обсязі, а саме не вказано який товар транспортувався, з якого пункту відправки до якого пункту призначення, чиїм транспортом здійснювалося транспортування вантажу, відсутня інформація стосовно ТТН, їх реквізитів, інші бухгалтерські регістри щодо обліку отриманих послуг. У відповіді не висвітлено залишки по розрахунках з ТОВ «Ларго Транс», що унеможливлює податковому органу в повному обсязі дослідити питання взаємовідносин між контрагентами.
В ході проведення перевірки детальніше досліджувалося питання взаємовідносин ПрАт «КФ «Лагода» з ТОВ «Ларго Транс» відповідно до Договору № 01 ТЕ від 03.03.2014 про надання транспортно - експедиторських послуг. Відповідно до Висновку ВПМ про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України, згідно якого місцезнаходження платника податків не встановлено.
Станом на початок звірки ТОВ "ЛАРГО ТРАНС" має стан « 8» - ДО ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Місцезнаходження за податковою адресою: платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку) укладені договори оренди відсутні. Проведеним аналізом з використання даних Aiс «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Ларго Транс» з податку на додану вартість за період вересня та жовтня 2014 р. звітувався з нульовими показниками, а з листопаду місяця 2014 р. не звітується взагалі. Звіт з податку на прибуток підприємств не подавало за 2014 та 2015 роки. Відповідно - фінансову звітність також не подавав. Наявність об'єктів нерухомого майна: інформація в ОДПІ відсутня. Наявність основних виробничих фондів: підприємство не звітує про наявність основних фондів та їх сукупну балансову вартість. Інформація про орендовані та одержані по договору лізингу основні засоби, у Західній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відсутня. Наявність виробничих активів, складських приміщень: інформація в Західній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відсутня. Наявність земельних ділянок: інформація в ОДПІ відсутня, в зв'язку з відсутністю власних та орендованих земельних ділянок у суб'єкта господарювання, та неподачею до податкового органу декларації. Факт відсутності відомостей, щодо наявності у підприємства власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей, не надання документів стосовно товару ТОВ «Ларго Транс», відсутність відомостей щодо придбання товарів, та знаходження цих товарів на складах, а також відсутність документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, вказує на те, що підприємство (його посадові особи) не могло здійснювати господарську діяльність з постачання товарів, здійснення робіт та послуг. Таким чином в ході перевірки встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання, відвантаження товару, та інше в силу відсутності транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Ларго Транс» можливостей здійснювати фактичні товарні операції.
Крімтого в ході проведеного аналізу наданих ПрАТ «КФ «Лагода» документа встановлено, що в ТТН наведено назву перевізника прізвища фізичних осіб та співставлення отриманої інформації з базою співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДФС України, Базою Єдиного реєстру податкових накладних, даними за формою 1ДФ, встановлено, що ТОВ «Ларго Транс» не мало взаємовідносин з фізичними особами підприємця, а от же фактично не могло перевозити вище наведений товар ПрАТ «КФ «Лагода» до споживачів.
Миронівською ОДПІ на адресу ПрАТ «КФ «Лагода» було направлено запит від 15.02.2016 р. № 4/10/10-22-011 щодо надання пояснень та документального підтвердження у відповідності до вимог п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України стосовно взаємовідносин з ПП «Орім» за період з 01.10.2014 по 31.03.2015. На адресу Миронівської ОДІ 04.03.2016 надійшов лист-відповідь від 04 03.2016 №16 в якому платником надано відповідь не в повному обсязі, а саме не надано інформацію стосовно проведених маркетингових досліджень, не надано звіт про проведені маркетингові дослідження, не надано оплату. У відповіді не висвітлено залишки по розрахунках з ПП «Орім», інші бухгалтерські регістри щодо обліку маркетингових послуг, що унеможливлює податковому органу в повному обсязі дослідити питання взаємовідносин між контрагентами.
При укладанні Договору про надання № 181 від 01.09.2014 р. між ПрАТ «КФ «Лагода» та ПП "Орім" було порушено вимоги його укладання - в договорі відсутні такі істотні умови, як предмет (найменування, включаючи номенклатуру й асортимент, кількість і вимоги до якості товару), ціну та строк дії договору (час, упродовж якого існують зобов'язання сторін, що виникли на підставі договору) не зазначено місце проведення промо-акцій, витрат часу на проведення зазначених послуг.
На адресу Миронівської ОДПІ від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області надійшла податкова інформація №170/10-13-22-05/39355541 від 18.03.2015 області з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах ПП «Орім» з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.09.2014 по 31.10.2015 в зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання за місцезнаходженням.
ПП "Орім" не має людських ресурсів для здійснення господарської діяльності, а тому самостійно не міг здійснювати громіздкі маркетингові дослідження. Крім того на балансі має незначну кількість основних засобів, відсутність земельних ділянок (власних чи орендованих), маркетингові послуги придбавалися у суб'єктів господарювання зі станом відмінним від основного, які також не мали можливостей їх здійснювати самі та залучати до їх здійснення інших контрагентів, що свідчить про маніпулювання ПП "Орім" показниками податкової звітності, що в свою чергу призвело до маніпулювання показниками податкової звітності ПрАТ "КФ "Лагода".
Отже, на думку податкового органу правочини нібито укладені між ТОВ "Ларго Транс" та ПП "Орім" та підприємствами покупцями, а саме ПрАТ "КФ "Лагода" не спричинили реального настання юридичних наслідків, що в свою чергу призвело до маніпулювання показниками в податковій звітності останнього ПрАТ "КФ "Лагода".
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:
- від 14.06.2016 №0001232200, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46087 грн.;
- від 14.06.2016 №0001202200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість на загальну суму 303291 грн. з них за основним платежем - 202047 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 101244 грн.;
- від 14.06.2016 №0001362200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток на загальну суму 363294 грн. з них за основним платежем - 242196 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 121098 грн.
Позивач оскаржив дані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку та рішенням ГУ ДФС у Київській області від 29.08.2016 №1967/10/10-36-10-01-04 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення.
Рішенням ДФС України від 08.11.2016 №23936/6/99-99-11-01-02-25, скаргу позивача задоволено частково, скасовано ППР Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 14.06.2016 № 0001362200, № 0001202200, № 0001232200 в частині донарахування по операціях за період 2015 року щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ПП «Орім» з податку на прибуток за 2015 рік та штрафної санкції з відповідного податку, в частині взаємовідносин із ТОВ «Ларго Транс» із відповідною частиною штрафної санкції та у зазначеній частині рішення про результати розгляду первинної скарги, а в іншій частині вказані ППР та рішення про результати розгляду первинної скарги - залишено без змін.
У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.
Судом встановлено, що позивачем з ТОВ "Ларго Транс" 03.03.2014 укладено договір № 01/ТЕ про надання транспортно-експедиційних послуг. Предметом даного договору є зобов'язання експедитора за винагороду і за рахунок замовника виконати або організувати виконання послуг, що пов'язані з транспортно-експедиційним обслуговуванням перевезення вантажу замовника до пункту призначення, забезпечення відправки та отримання вантажу уповноваженій на таке одержання особі.
На виконання умов укладеного договору, ТОВ «Ларго Транс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 здійснило транспортно-експедиційні послуги, фактичне виконання яких підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними та ТТН.
Зазначена у податкових накладних сума податку на додану вартість відображена у складі податкового кредиту по даті отримання, відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та відповідає даним податкової декларацій з ПДВ за липень, серпень 2014 року, що підтверджується відомостями Додатку № 5 до звітності «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».
Оплата за надані послуги проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.
При дослідженні товарно-транспортними накладними, судом встановлено, що вони містять: номер та дату, відомості про вантаж, кількість вантажу, марку та державний номер автомобіля, ПІБ водія, відомості про пункт навантаження та розвантаження.
01.09.2014 укладено договір № 181 про надання маркетингових послуг між ПП «Орім» та ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода». Предметом даного договору є зобов'язання виконавця надати послуги замовнику, а замовник зобов'язується прийняти надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах та в порядку визначеному договором. Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що перелік та види послуг, які виконавець надає замовнику, зазначені в додатку 1, який є невід'ємною частиною даного договору.
На виконання умов укладеного договору, ПП «Орім» за період з 01.10.2014 року по 28.02.2015 року здійснило послуги, фактичне виконання яких підтверджується звітами, актами виконаних робіт, податковими накладними.
Зазначена у податкових накладних сума податку на додану вартість відображена у складі податкового кредиту по даті отримання, відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та відповідає даним податкової декларацій з ПДВ за жовтень-грудень 2014 року та лютий-березень 2015 року, що підтверджується відомостями Додатку № 5 до звітності «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів». Оплата за надані послуги проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.
На підтвердження реальності господарських операцій оформлені звіти про проведення фокус-груповому дослідженні ПП "Орім"; звіт про проведення опитування споживачів печива в місті Дніпропетровськ; звіт про проведення маркетингових досліджень «Стан на ринку печива» за жовтень 2014 року; визначення залишків продукції ТМ «Загора» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет», приймавши участь в дослідженні в звітний період жовтень 2014 року; визначення залишків продукції ТМ «Загора» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет» в грошовому виразі, приймавши участь в дослідженні в звітний період жовтень 2014 року; визначення відносної динаміки продажу продукції ТМ «Загора» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет» жовтень 2014 року; визначення залишків продукції ТМ «Загора» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет», приймавши участь в дослідженні в звітний період листопад 2014 року; визначення залишків продукції ТМ «Загора» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет» в грошовому виразі, приймавши участь в дослідженні в звітний період листопад 2014 року; визначення відносної динаміки продажу продукції ТМ «Загора» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет» листопад 2014року; звіт про проведення маркетингового дослідження «Стан на ринку печива» за листопад 2014; визначення залишків продукції ТМ «Загора» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет» в грошовому виразі, приймавши участь в дослідженні в звітний період грудень 2014 року; визначення відносної динаміки продажу продукції ТМ «Загора» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет» грудень 2014року; звіт про проведення маркетингових досліджень «Анкетування споживачів печива» за грудень 2014 року; визначення відносної динаміки продажу продукції ТМ «Загора» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет» період лютий 2015 року; визначення об'ємів продажу продукції ТМ «Загора» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ- Маркет» в грошовому виразі, приймавши участь в дослідженні в звітний період лютий 2015 року; визначення залишків продукції ТМ «Загора» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет» приймавши участь в дослідженні в звітний період лютий 2015 року; звіт про проведеному опитуванні споживачів печива в м. Запорожжя в лютому 2015 року; звіт про проведення маркетингових досліджень «Стан на ринку печива» за лютий 2015 року; визначення об'ємів продажу продукції TM «SLADKO» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ- Маркет» в кількісному виразі, приймавши участь в дослідженні в звітний період березень 2015 року; визначення відносної динаміки продажу продукції TM «SLADKO» в торгівельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет» період березень 2015року; звіт про проведення маркетингових досліджень «Стан на ринку печива» за березень 2015 року та Декларації з ПДВ за липень, серпень, листопад, грудень 2014 року та січень-березень 2015 року з додатками та квитанціями про отримання податковим органом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.
Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.
В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Ларго Транс" та ПП "Орім", недійсним у судовому порядку.
Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію і свідоцтво платника податку на додану вартість контрагентів позивача - були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.
А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагенти позивача були платником податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.
Проте, з огляду на те, що відповідач стверджував про відсутність реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та контрагентами, з підстав відсутності реальності господарських операцій, судом досліджено дане питання та встановлено таке.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Таким чином, враховуючи, що предметом спірного правочину є отримання послуг, які були використані позивачем у власній господарській діяльності, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Ларго Транс" та ПП "Орім" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.
Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ларго Транс" та ПП "Орім", правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.
В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ларго Транс" та ПП "Орім" підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.
При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на недоведеність реальності господарських операцій з надання транспортно-експедиторських послуг поставок контрагентом - ТОВ "Ларго Транс" через відсутність у позивача матеріально-технічної і технологічної можливості, оскільки товарно-транспортна накладна у відповідності до норм чинного законодавства (зокрема, Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, та Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306) призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність у позивача можливості перевезення товару не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.
Отже, системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі №826/661/14 (№ 21-1539а15).
Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та прибуток є безпідставними.
Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах підприємства та вказаних контрагентів, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками відповідних фінансово-господарських взаємовідносин у звітних документах.
Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із ТОВ "Ларго Транс" та ПП "Орім", суду доведено.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ПрАТ "КФ "Лагода" щодо формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах із ТОВ "Ларго Транс" та ПП "Орім".
Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".
Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та завищення бюджетного відшкодування.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладених між ПрАТ "КФ "Лагода" та ТОВ "Ларго Транс", ПП "Орім", доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум податку на додану вартість та податку на прибуток по цим операціям, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 22.12.2016 №0008752200, №0008782200 є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 грудня 2016 року № 0008752200 та № 0008782200 винесені Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" (код ЄДРПОУ 32967502) судові витрати у сумі 9870 (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят) грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Василенко Г.Ю.