15 травня 2017 року Справа № 808/537/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі судового засідання Фесик А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс"
до Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача : ОСОБА_1
про скасування постанови від 11.10.2010 р. ВП № 21915078 в частині накладення арешту на майно, -
Товариство з обмеженою відповідальністю " Факторингова компанія "Вектор Плюс" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Енергодарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача : ОСОБА_1, в якому просить суд скасувати постанову в частині накладення арешту на майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, на яке було накладено арешт на підставі постанови, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 21915078 від 11.10.2010 року, видана відділом державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наявності договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотекодержатель ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно.
Арешт не має правових підстав в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, у зв'язку із тим, що договір іпотеки укладено до накладення вказаного арешту на предмет іпотеки і першочергове право на звернення стягнення на предмет іпотеки належить позивачу на підставі іпотечного договору. Наявність арешту на рухоме майно, яке є предметом іпотеки, порушує права та законні інтереси позивача, як іпотекодержателя, оскільки ускладнює звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя. Зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України "Про іпотеку", володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна. Так, у ВДВС були відсутні правові підстави для накладення арешту на вищезазначене майно на користь інших кредиторів, що не є заставодержателями. Саме такі дії державного виконавця порушують права позивача, оскільки ТОВ " Факторингова компанія "Вектор Плюс " має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.
Представник позивача до суду не прибув. Справу просив розглядати за його відсутності у письмовому провадженні. На позовних вимогах наполягає.
Відповідач та третя особа, які були належним чином повідомлені про дату, місце та час судового розгляду, до суду не прибули, причини неявки суду не повідомили. Будь-яких клопотань чи заяв до суду не надали.
За приписами ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З аналізу наведених норм КАС України, суд вважає, що судова повістка вручена третій особі належним чином.
Відповідно до ст.41 КАС України, у зв'язку із неявкою у судове засідання сторін фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи у відсутність відповідача та третьої особи..
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов позивачів таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".
Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2007 ОСОБА_1 (третя особа, Позичальник) уклав з АКБ "ТАС- Комерцбанк" кредитний договір № 0709/0708/45-052 (далі Кредитний договір).
За умовами договору, Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
В забезпечення належного виконання зобов'язання за Кредитним договором укладений Іпотечний договір № 0709/0708/45-052-Z-1 від 15.07.2008 (надалі - іпотечний договір).
За умовами договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитними договорами наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1.
Обтяження згідно вищевказаних іпотечних договорів відступлено ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс " та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.
28.11.2012 ПАТ "Сведбанк", яке виступає правонаступником ВАТ «Светбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", (далі - правонаступник Позивач) відповідно до Договору факторингу № 15 свої права вимоги за зобов'язаннями Позичальника по Кредитному договору.
20.01.2017 Позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на майно ОСОБА_1., у тому числі на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 0709/0708/45-052-Z-1 від 15.07.2008, накладено арешт, а саме:
- постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 21915078 від 11.10.2010, видана відділом державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції.
Вважаючи, що арешт заставного майна є незаконним та таким, що порушує права й законні інтереси останнього (як заставодержателя), оскільки ТОВ " Факторингова компанія "Вектор Плюс" має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, останній і звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до положень ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно положень ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно ч. 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Згідно ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
За змістом вимог ч. 6, 7 ст. З Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Згідно ст.1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставо/держателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України "Про заставу".
Аналогічні положення містяться у ст. 572 Цивільного кодексу України, згідно якої в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, за наявності договору іпотеки, укладених з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотекодержатель ТОВ " Факторингова компанія "Вектор Плюс", має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно.
Арешт не має правових підстав в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: Квартира АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що договір іпотеки укладено до накладення вказаного арешту на предмет іпотеки і першочергове право на звернення стягнення на предмет іпотеки належить позивачу на підставі іпотечного договору № 0709/0708/45-052-Z-1 від 15.07.2008.
Враховуючи наведене, позивач має переважне право на погашення боргу ОСОБА_1 за іпотечним договором № 0709/0708/45-052-Z-1 від 15.07.2008 за рахунок заставленого майна, а саме: квартира АДРЕСА_1.
Зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України "Про іпотеку", володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.
Разом з тим, у ВДВС були відсутні правові підстави для накладення арешту на вищезазначене майно на користь інших кредиторів, що не є заставодержателями.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідач жодного разу у судове засідання не з»явився, про причини неявки суду не повідомляв, не надав суду ані заперечень на позов позивача, ані будь-яких доказів правомірності винесення свого рішення, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в адміністративній справі доказів.
Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби енергодарського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 21915078 від 11.10.2010, в частині накладення арешту на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.
Як зазначено у частині першій статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167,181 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 21915078 від 11.10.2010, в частині накладення арешту на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1
Судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Факторингова компанія "Вектор Плюс" (код ЄДРПОУ 38004195) за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.О. Нестеренко