ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" травня 2015 р. Справа № 809/382/17
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лучко О.О.,
за участю секретаря Савченко Н.В.,
за участю сторін:
представника позивача: ОСОБА_1,
представників відповідача: Тирського В.В., Куруса І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_4,
до відповідача: Івано-Франківської митниці ДФС України,
про визнання протиправними та скасування картки відмови №2060000/2017/00100 та рішення №20600000/2017/000100/2 від 09.02.2017,-
10.03.2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування картки відмови №2060000/2017/00100 та рішення №20600000/2017/000100/2 від 09.02.2017.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що 01.02.2017 року позивач придбав за 5200,00 ЕUR у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки "Volkswagen", модель "Touran», що був в експлуатації, тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1598 см3, потужність двигуна - 77 КВТ, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013, що підтверджується рахунком-фактурою №20170094 від 01.02.2017 року. Зазначив, що 06.02.2017 року уповноваженою особою позивача - декларантом ФОП ОСОБА_5 подано до Івано-Франківської митниці ДФС митного поста "Івано-Франківськ-центральний" електронну митну декларацію №206050001/2017/400988 для митного оформлення транспортного засобу. Вказав, що до митної декларації було подано такі документи: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.02.2017 року №209090401/2017/00399; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 03.09.2012 року НОМЕР_2; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №4820121639 від 01.02.2017 року; рахунок-фактуру (інвойс) №20170094 від 01.02.2017 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №0380 від 04.06.2013 року; декларацію про походження товару №0380 від 01.02.2017 року; копію митної декларації країни відправлення 17ВЕЕЕ0000004425288 від 01.02.2017 року; митну декларацію №20605001/2017/400988 06.02.2017. Зазначив, що відповідач 22.12.2016 року оформив картку відмови в митному оформленні (випуску) №206000006/2017/00100 та прийняв рішення №206000006/2017/000100/2 про коригування митної вартості транспортного засобу за резервним методом, в результаті чого митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в розмірі 9389,00 EUR. Вказав, що підставою для прийняття вказаних рішень стало те, що митна вартість товару визначена за резервним методом у зв'язку з тим, що документи, які подані до митного оформлення, містили недостовірні відомості, тобто були наявні розбіжності щодо заявленої митної вартості транспортного засобу у рахунку-фактурі та в експортній декларації. Вважає дані доводи безпідставними та протиправними, оскільки декларант подав всі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу. Відтак, вважає такі дії відповідача щодо зміни митної вартості товару порушенням Митного кодексу України. На підставі наведеного позов просив задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Суду пояснили, що 06.02.2016 року декларант ФОП ОСОБА_5 подав до Івано-Франківської митниці ДФС України митну декларацію №206050001.2017.400988 на транспортний засіб "Volkswagen TOURAN", 2013 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1598 см3, потужність двигуна - 77 КВТ, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013, який був придбаний гр.ОСОБА_4 згідно рахунку-фактури №20170094 від 01.02.2017 року. Зазначив, що при перевірці поданих декларантом документів, у посадової особи митного поста виник сумнів щодо достовірності наданих документів у зв'язку з наявними розбіжностями щодо вартості товару вказаних у рахунку-фактурі та експортній декларації, а саме: в рахунку-фактурі вказана ціна 5200 EUR, а в експортній декларації 5250 EUR. Крім того, посадова особа митного поста "Івано-Франківськ-Центральний" відповідно до ст.53 Митного кодексу України надіслала декларанту вимогу про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені експертними організаціями. Однак, декларант так і не надав вказані документи, пояснивши, що немає змоги. У зв'язку із цим митний орган відмовив у митному оформленні транспортного засобу, виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206000006/2017/00100 від 09.02.2017 року та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №206000006/2017/000100/2 на основі цінової інформації каталога SchwaсkeListe 08/2016 ст.1034, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан, який рекомендовано для використання вищезазначеною методикою та наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 року №885. Крім того, вказав, що згідно методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів посадова особа митниці скоригувала ціну відповідно до пробігу та пошкодження автомобіля (згідно з актом митного огляду) на - 31%, що становило 9389 EUR. На підставі наведеного в задоволенні позову просили відмовити.
Розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 06.02.2017 року позивачем придбано за 5200,00 ЕUR у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки "Volkswagen", модель "TOURAN", що був в експлуатації, тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1598 см3, потужність двигуна - 77 КВТ, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013, що підтверджується рахунком-фактурою №20170094 від 01.02.2017 року (а.с.11).
06.02.2017 року представником позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію №206050001.2017.400988 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 5200,00 EUR, визначену за основним методом - за ціною договору.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.02.2017 року №209090401/2016/00399; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 03.09.2012 року НОМЕР_2; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №482000347185 від 01.02.2017 року; рахунок-фактуру (інвойс) №20170094 від 01.02.2017 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №0380 від 04.06.2013 року; декларацію про походження товару №0380 від 01.02.2017 року; паспорт громадянина України; копію митної декларації країни відправлення MRN 17ВЕЕЕ0000004425288 від 01.02.2017 року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №20605001/2017/400988 від 06.02.2017 року.
06.02.2017 року посадовою особою митного поста "Івано-Франківськ-Центральний" сформовано електронне повідомлення декларанту про необхідність надання додаткових документів, які підтверджують якісні та вартісні характеристики товару (а.с.69).
Однак, як встановлено в судовому засіданні та не заперечується позивачем, декларантом не було подано відповідачу додаткових документів. У наданій відповіді він зазначив, що крім документів, визначених Митним кодексом України, інших документів у нього немає змоги надати (а.с. 72).
09.02.2017 року відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №206050001.2017.400988 та доданих до неї документів, відмовив позивачеві у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з розбіжностями в документах, які подані до митного оформлення, а саме: невідповідністю вартості, вказаної у копії митної декларації країни відправлення, вартості, вказаній у фактурі, платіжному документі; також, що платіжний документ не містить реквізитів фактури, по якій сплачені кошти за транспортний засіб. Крім того, декларантом не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу - висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206000006/2017/00100 від 09.02.2017 року (а.с. 9).
У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №206000006/2017/000100/2 від 09.02.2017 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 9389 євро. Вказав, що перший метод не застосований, у зв'язку з розбіжностями в наданих документах, зазначених в ч.3 ст.53 Митного кодексу України, а саме: невідповідністю вартості, вказаної у копії країни відправлення, вартості, вказаній у фактурі, платіжному документі; а також що, платіжний документ не містить реквізитів фактури, по якій сплачені кошти за транспортний засіб. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (ст.ст.59-63 Митного кодексу України) відповідач не застосував у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п'ятого. Джерело інформації: каталог SchwaсkeListe 08/2016 ст.1034, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан (а.с.9).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - Кодекс) та іншими законами України.
Розділ ІІІ Кодексу регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
В ст.49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.51 Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.51 Кодексу митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 Кодексу).
Відповідно до ч.3 ст.57 Кодексу кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ч.4 ст.57 Кодексу застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч.1 ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно із ч.2 ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 Кодексу).
Відповідно до ч.1 ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно із ч.2 ст.52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
В ст.53 Кодексу закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 Кодексу).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Кодексу).
Відповідно до ч.1 ст.54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 Кодексу).
Згідно із п.2 ч.6 ст.54 Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №206050001/2017/400988 від 06.02.2017 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Наведене також підтверджується актом про проведення митного огляду (переогляду) транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.02.2017 року №209090401/2017/00399.
У судовому засіданні встановлено, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з розбіжностями у наданих документах, а саме: невідповідність вартості, вказаної в копії декларації країни відправлення, фактурі, платіжному документу, який не містив реквізитів фактури (а саме: в рахунку-фактурі вказана вартість товару 5200 євро, а в експортній декларації - 5250 євро).
Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Судом встановлено, що декларантом позивача були надані органу доходів і зборів всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу, зокрема, і платіжний документ, що підтверджує вартість товару №4820121639 від 01.02.2017 року; рахунок-фактуру №20170094 від 01.02.2017 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №0380 від 04.06.2013 року; декларацію про походження товару №0380 від 01.02.2017 року, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.02.2017 року №209090401/2017/00399; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 03.09.2012 року НОМЕР_2; копію митної декларації країни відправлення 17ВЕЕЕ0000004425288 від 01.02.2017 року; митну декларацію №20605001/2017/400988 06.02.2017.
Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.
При цьому, в платіжному документі - поштовій оплаті від імені третіх осіб (отримання) №4820121639 від 01.02.2017 року зазначено про оплату ОСОБА_4 5200 євро на користь фірми потриманих автомобілів «Pole Position Cars» із вказанням в додатковій інформації «vw touran ref 8105 НОМЕР_1» (а.с.12, 59). Квитанція касового апарату підтверджує проведення даної оплати (а.с. 12, 60).
При цьому суд враховує той факт, що позивач з 07.03.2016 року зареєстрований організацією Bpost в системі приватних клієнтів, що давало йому право проводити платіжні операції в Бельгії (а.с.84,111).
Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні рахунку-фактури №4820121639 від 01.02.2017 року фірма потриманих автомобілів «Pole Position Cars» продала ОСОБА_4 автомобіль марки "Volkswagen", модель "TOURAN". При цьому даний рахунок-фактура містить всі дані щодо автомобіля, який продавався, зокрема, і ref 8105 та номер шасі автомобіля НОМЕР_1. Вказані дані співпадають з тими, які зазначені у платіжному документі в додатковій інформації: vw touran ref 8105 НОМЕР_1, і свідчать про те, що оплата здійснена саме за придбання даного автомобіля (а.с.11, 58).
За таких обставин доводи представників відповідача про те, що платіжний документ не містить реквізитів рахунку-фактури суд вважає безпідставними.
Стосовно розбіжностей в числових значеннях вартості автомобіля, вказаних в рахунку-фактурі та експортній декларації (а саме: в рахунку-фактурі вказана вартість товару 5200 євро, а в експортній декларації - 5250 євро), суд зазначає наступне.
З пояснень представника позивача вбачається, що вказана розбіжність зумовлена тим, що кошти в розмірі 50 євро включені брокером як вартість доставки автомобіля до установи брокера, який заповнював європейську декларацію (а.с.15, 68), однак жодних квитанцій про оплату цих коштів останній позивачу на надав, а тому у МД, поданій до оформлення, було зазначено ціну, за якою автомобіль було придбано - 5200 євро.
З електронної переписки представника позивача та бельгійським брокером Vanderbiest nv вбачається, що кошти в розмірі 50 євро (зазначені в європейській декларації до вартості автомобіля - 5250 євро) стосуються транспортних витрат в розмірі 46,50 євро (а.с.121-123).
При цьому в європейській декларації в графі 22 зазначена валюта та сума рахунку 5200 євро, а в графі 46 - статистична (перекладена як кінцева) вартість зазначена в 5250 євро (а.с.15-16, 61-62).
З цього приводу суд зазначає, що згідно інформації із мережі інтернет статистичною вартістю називається вартість, приписувана товарами відповідно до правил, встановлених в країні статистичного обліку.
Все більше число країн включають статистичну вартість в якості одного з пунктів в митну декларацію; наприклад, багато країн прийняли Єдиний адміністративний документ (ЄАД), в якому міститься спеціальний пункт для вказівки статистичної вартості.
Угода про визначення вартості товарів Світової організації торгівлі дозволяє країнам включати в митну вартість або виключати з неї повністю або частково наступні компоненти: а) витрати з транспортування імпортованих товарів у порт або пункт ввезення; б) витрати з навантаження, розвантаження та обробки вантажів, пов'язані з транспортуванням імпортованих товарів у порт або пункт ввезення; с) вартість страховки.
Відповідно до зазначеної Угоди країни можуть за своїм вибором визначати вартість операції за типом ФОБ або СІФ. Вартість типу ФОБ включає вартість операції (товарів) та вартість послуг з доставки товарів на кордон країни-експортера. Вартість типу СІФ включає вартість операції (товарів), вартість послуг по доставці товарів на кордон країни-експортера і вартість послуг по доставці товарів від кордону країни-експортера до кордону країни-імпортера.
Вказане підтверджує, на переконання суду, той факт, що автомобіль був придбаний саме за ціною 5200 євро, а 50 євро стосувалися транспортних витрат, зазначених європейським брокером.
Стосовно дослідженого в судовому засіданні поданого представником позивача документу №0406 від 01.02.2017 року (а.с.13, 112), то він свідчить про внесення позивачем завдатку в розмірі 500 євро за автомобіль VW Touran, 2013 р.в. А тому твердження представників відповідача про вплив цієї суми на митну вартість товару суд вважає необгрунтованими.
Крім того, суд відмічає, що при винесенні відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, митний орган користувався каталогом SchwaсkeListe 08/2016 ст.1034 (а.с.78), взявши за основу вартість ідентичного автомобіля в розмірі 14200 євро та з урахуванням поправки на дату оформлення, наявних пошкоджень та пробігу автомобіля відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначив вартість автомобіля в розмірі 9186 євро (а.с.87-92).
При цьому дефекти лакофарбового покриття автомобіля згідно даної Методики були використані в найменшому допустимому значенні зниженні вартості в розмірі 1% ( проти 3%), в той час як по інших пошкодженнях (пошкодження скла, забруднення салону, пошкодження кузовних складових, пробіг) відповідачем застосовано допустиме найбільше зниження вартості автомобіля.
Поряд з цим, аналізуючи інформацію з бази даних митного органу щодо розмитнених автомобілів вбачається, що митна вартість автомобілів вказаної марки і року випуску була значно нижчою, ніж вартість, визначена митним органом в оскаржуваному рішенні (а.с.113-115, 93-95).
Інформація з інтернет-ресурсів стосовно вартості автомобілів, які продаються, подана і представником позивача, і представниками відповідача, суттєво відрізняється одна від одної, і може слугувати лише інформацією про цінові пропозиції при купівлі автомобіля (а.с.27-34, 97-106).
Зазначення відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу із витребуванням перед цим документів, які слід подати для підтвердження митної вартості товару (а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини), суд розцінює як зобов»язання позивача самостійно визначити митну вартість автомобіля за резервним методом (шостим методом).
Оскільки рахунок та платіжну квитанцію про здійснену оплату за придбаний автомобіль декларантом було надано митному органу разом з митною декларацією для митного оформлення, інших документів, які би підтверджували заявлену митну вартість авто, у нього не було. Позивачем не здійснювалась експертиза вартісних характеристик автомобіля, а тому він і не надав митному органу висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання, що відповідачем розраховано митну вартість автомобіля за ціною, яка не доведена суду поданими доказами, та без обгрунтування про неможливість застосування митним органом попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару.
Наведене свідчить про недотримання відповідачем вимог ч.2 ст.53 Митного кодексу України при здійсненні перевірки правильності визначення митного вартості товару за основним методом - ціною договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення ст.58 Митного кодексу України здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.
Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206000006/2017/00100 від 09.02.2017 року та рішення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №206000006/2017/000100/2 від 0902.2017 року протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі. А тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1280,00 грн. сплаченого судового збору.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №206000006/2017/00100 від 09.02.2017 року.
Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №206000006/2017/000100/2 від 0902.2017 року.
Стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39640261) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_3) сплачений судовий збір в розмірі 1280 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя /підпис/ Лучко О.О.
Постанова складена в повному обсязі 24.05.2017.