Ухвала від 24.05.2017 по справі 804/3194/17

УХВАЛА

24 травня 2017 року Справа №804/3194/17

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору у адміністративній справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРІ УКРАЇНА” про застосування заходів реагування, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2017р. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРІ УКРАЇНА” та просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об'єктів, а саме: приміщення магазинів ТОВ “КАРІ УКРАЇНА” за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 52, бул.Зоряний, 1А до повного усунення порушень, шляхом заборони експлуатації та зобов'язання зупинити експлуатацію вищезазначених об'єктів.

Одночасно у позові позивач заявляє клопотання щодо відстрочення сплати судового збору на підставі того, що позивач є бюджетною неприбутковою організацією, яка звертається до суду за захистом життя та здоров'я людей, утримується за рахунок коштів Державного бюджету та позивачу кошторисом на 2017р. видатки по загальному фонду державного бюджету (сплату судового збору) не були передбачені. Окрім того, позивач посилається і на ухвалу Верховного Суду України від 25.02.2016р. у справі №826/16796/14 за якою клопотання податкового органу про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з обмеженим фінансуванням державної установи було задоволено.

Розглянувши заявлене клопотання, вивчивши надані докази на його підтвердження та наведені у клопотанні обґрунтування, суд не находить підстав для його задоволення та відстрочення сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони з підстав відсутності коштів на сплату судового збору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Також і ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення за цим позовом, суд виходить із того, що відповідно до норм Закону України “Про судовий збір” позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області не звільнене від сплати судового збору при поданні до суду позовів. Також, і обмежене фінансування бюджетної установи чи відсутність (недостатність) у останнього коштів на сплату судового збору не є підставою для відстрочення сплати судового збору. При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Водночас, якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи або відсутність (недостатність) коштів для сплати судового збору не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена правова позицію узгоджується і з позицією Вищого адміністративного Суду України, яка відображена в ухвалах від 20.01.2014р. (36722122), від 15.04.2014р. (38331796), від 29.07.2014р. (39942890) та з правовою позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015р. №2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року №3674-УІ “Про судовий збір”, а також у у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. №2.

Враховуючи вищенаведене, у адміністративного суду відсутні належні та допустимі докази для відстрочення позивачеві сплати судового збору за подання цього позову, при цьому, судом враховується і те, що позивачем вказаний позов подавався неодноразово та адміністративним судом приймалися ухвали про повернення позивачеві позову у зв'язку з несплатою судового збору про що сам позивач вказує у своєму позові, а посилання позивача на відсутність (недостатність) коштів на сплату судового збору не приймається судом до уваги з вищенаведених підстав. При цьому, судом враховується, що, у даному випадку, подаючи позов, позивач діє як суб'єкт владних повноважень, а тому суд не находить підстав для задоволення зазначеного клопотання та відстрочення сплати судового збору позивачеві з причин відсутності (недостатності) у нього коштів на сплату судового збору.

Також слід зазначити, що судом не може бути прийнято до уваги і посилання позивача на ухвалу Верховного Суду України від 25.02.2016р. у справі №826/16796/14 якою задоволено клопотання податкового органу про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з обмеженим фінансуванням державної установи з огляду на те, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладеній у постанові Верховного Суду України, має в обов'язковому порядку враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права лише за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу згідно до вимог ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, позивачем суду не надано доказів прийняття вищевказаної ухвали Верховного Суду України з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з чим вказані висновки не можуть вважатися обов'язковими для застосування судами загальної юрисдикції з урахуванням того, що визначення майнового стану є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Судом також береться до уваги і те, що позивач не звільнений від сплати судового збору за подання позовів до суду саме законодавчо закріпленими нормами протягом уже двох років, проте жодних доказів на виправлення вказаної ситуації та відповідних звернень до компетентних органів позивачем не надано.

Керуючись ст.8 Закону України “Про судовий збір”, ст.ст. 88, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору у адміністративній справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРІ УКРАЇНА” про застосування заходів реагування - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1

Попередній документ
66704166
Наступний документ
66704168
Інформація про рішення:
№ рішення: 66704167
№ справи: 804/3194/17
Дата рішення: 24.05.2017
Дата публікації: 29.05.2017
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та інше