24 лютого 2017 р. Справа № 804/8749/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В. судді - Єфанової О.В. судді - Олійника В.М.
при секретарі - Музиці Я.І. за участю: представника позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний комбінат» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бавт Груп» про визнання протиправними дій, визнання недійсною та скасування постанови, -
07.12.2016 Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний комбінат» (далі - ПАТ «ДМК», позивач) звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС МЮУ, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Бавт Груп» (далі - ТОВ «Бавт Груп», третя особа) про визнання протиправною дію головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження виконання наказу господарського суду м. Києва від 09.11.2016 у справі № 910/11236/16 в частині стягнення виконавчого збору; визнання недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження виконання наказу господарського суду м. Києва від 09.11.2016 у справі № 910/11236/16 в частині стягнення виконавчого збору; скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження виконання наказу господарського суду м. Києва від 09.11.2016 у справі № 910/11236/16 в частині стягнення виконавчого збору.
Позивач вважає протиправними дії державного виконавця Нещадима І.С. по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження виконання наказу господарського суду м. Києва від 09.11.2016 у справі № 910/11236/16 в частині стягнення виконавчого збору, оскільки останнім на момент відкриття виконавчого провадження не здійснено жодної дії для фактичного примусового виконання рішення суду.
Представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив суд адміністративний позов задовольнити з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що в постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі передбаченому чинним законодавством, а отже державний виконавець діяв за приписами закону. За таких обставин просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про місце та час його проведення була повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав тав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням господарського суду м. Києва від 21.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 у справі №910/11236/16, порушеній за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАВТ ГРУП» до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «ДОН-ПОСТАВКА» про стягнення заборгованості в розмірі 19401988,43 грн., пені - 7 833 729,12 грн., штрафу -870 149,41 грн., 3% річних - 321 934,07 грн., інфляційних - 1 061 131,88грн. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ПАТ «ДМКД» основаної заборгованості - 19 399 988,43 грн., 3% річних - 321 934,07 грн., інфляційну складову боргу-598 209,89грн., витрат на послуги адвоката - 74 992,50 грн., витрат на оплату судового збору - 141 950,76 грн.
На виконання означеного рішення господарським судом м. Києва 09.11.2016 видано наказ № 910/11236/16.
Відповідно до штемпелю вхідної кореспонденції Секретаріату ПАТ «ДМКД» 28.11.2016р. ПАТ «ДМКД» отримало постанову, винесену
Так, 23.11.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП № 52957308 на підставі виконавчого документу - наказу господарського суду м. Києва та стягнення виконавчого збору в розмірі 2 053 707,56 грн.
Правомірність та обґрунтованість дій державного виконавця із відкриття виконавчого провадження ВП № 52957308 є предметом даного позову, який передано на вирішення суду.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Як вбачається зі змісту ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу вимог ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Статтею 11 даного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Державний виконавець при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору повинен дотримуватись підпункту 1.5.1 пункту 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, відповідно до якого:
1.5.1. Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити:
а) вступну частину із зазначенням:
назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;
найменування органу ДВС, прізвища. Імені та по батькові державною який виніс постанову;
назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);
за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;
б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову);
в)резолютивну частину із зазначенням:
прийнятого рішення державного виконавця;
прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови;
строку і порядку оскарження постанови;
г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами;
г) постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою;
д) у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.
За змістом пункту 7 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
З аналізу викладених норм вбачається, що державний виконавець є представником влади та здійснює примусове виконання судових рішень, винесених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.
З огляду на вищевикладене та враховуючи положення ч. 5 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України, п. 1.7. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, дії вчинені головним державним виконавцем Нещадимом І.С. є правомірними та такими, що відповідають імперативному припису Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно із п.1.18 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-УІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 27 Закону України № 1404-VІІІ.
Згідно зі п. 1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. В конкретному випадку, на підставі наказу від 09.11.2016 р. справа № 910/11236/16 Господарського суду міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 р. по справі № 910/11236/16, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2016 р.
Відповідно п. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», а саме за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідна заява стягувача ТОВ «БАВТ ГРУП» від 16.11.2016 р. з дотриманням всіх вимог, зазначених у п. 2 ст. 26, була отримана Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно з п. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до п.5.26 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Таким чином, під часи винесення спірної постанови державний виконавець діял на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством, за таких обстави суд доходить висновку що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності з п.п.1, 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення та зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з викладених вище підстав.
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 158 - 163, 167, 181 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний комбінат» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бавт Груп» про визнання протиправними дій, визнання недійсною та скасування постанови - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складено 01 березня 2017 року.
Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6