Справа № 601/1799/16Головуючий у 1-й інстанції Варневич Л.Б.
Провадження № 22-ц/789/404/17 Доповідач - Щавурська Н.Б.
Категорія - 27
20 квітня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Щавурської Н.Б.
суддів - Фащевська Н. Є., Загорський О. О.,
при секретарі - Сович Н.А.
з участю сторін - відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання договору недійсним,
Рішенням Кременецького районного суду від 01 лютого 2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним кредитний договір б/н від 05 вересня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПриватБанк". Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду, вважаючи його таким, що ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги банку та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що Банком було дотримано вимог чинного законодавства при укладенні даного договору. На момент його укладення обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручним підписом відповідача. Правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, зокрема надання кредиту позичальнику.
Вважає, що судом безпідставно не було враховано вимоги ст.ст.6, 627 ЦК України, які передбачають вільне волевиявлення сторін в укладенні договорів, виборі контрагента, визначенні умов договору, а також можливість відступу від положень актів цивільного законодавства і врегулювання своїх відносин на власний розсуд. Звертає увагу й на незастосування до спірних правовідносин вимог ст.634 ч.1 ЦК, що визначає поняття "договору приєднання", а також ст.639, яка передбачає можливість укладення сторонами договору в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, а також визначає момент укладення такого договору з часу надання йому цієї форми, навіть якщо законом така не вимагається.
Також вважає, що судом безпідставно не враховано ряд обставин, що мають значення для справи, й зокрема, те, що згода відповідача на укладення договору про надання банківських послуг у формі заяви, Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів стверджується підписом ОСОБА_1 у заяві. Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.pribalbank.ua, які відповідач зобов'язувалась виконувати та з якими зобов'язувалася регулярно ознайомлюватися на даному сайті.
На думку позивача, підписавши заяву позичальника, відповідач приєдналася до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, які є загальними, тому з врахуванням вимог ч.1 ст.634 ЦК підписання останніх позичальником не є обов'язковим, так само, як і підписання Тарифів банку.
Стверджує, що ПАТ КБ "ПриватБанк" додано до позовної заяви саме ті Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи, з якими на час підписання заяви було ознайомлено відповідача.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не надано до суду інших Умов та Правил надання банківських послуг або ж Тарифів, з якими її було ознайомлено, у зв'язку з чим не спростовано дійсності Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів, доданих до позовної заяви, тому судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги вищевказаних Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів.
Вважає також, що судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано визнано неналежним та недопустимим доказом виписку про рух коштів з підстав, що така не є первісним бухгалтерським документом про видачу та сплату коштів за Кредитним договором. При цьому, не враховано норми матеріального права, які регулюють відносини з використанням спеціальних платіжних засобів - платіжних карт: Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Закон України "Про банки і банківську діяльність", Закон України "Про електронний цифровий підпис", постанову НБУ № 705 "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів", інші закони України та нормативно-правові акти Національного банку України. Зокрема, постанова НБУ № 705, визначає, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань, виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо. На думку апелянта, виписка про рух коштів свідчить про встановлення відповідачу кредитного ліміту та користування кредитним коштами.
Крім цього, встановивши, що відповідач допустив розголошення номеру карти ПІН-коду та СVVкоду, якими скористались треті особи, суд безпідставно не врахував умови договору, а саме п.6.1. Правил, відповідно до якого клієнт зобов'язується не передавати Карти, ПІНи третім особам, не використовувати Карти або нанесені на них дані у цілях, не передбачених даним Договором або, що суперечить чинному законодавству. Протягом 10 днів по закінченню терміну дії Карти повернути для ліквідації Карту, а також карти, виготовлені Довіреним особам Клієнта, крім втрачених/ вкрадених і віртуальних карт,; п.6.10., згідно якого клієнт зобов'язаний вживати заходів для запобігання втрати (викрадення) Карт, ПІНу (персонального ідентифікаційного номеру) або інформації, нанесеної на Карту і магнітну смугу, або їхнього незаконного використання, а також вимоги розділу 8, відповідно до якого за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення Власника Карти в Банк та блокування Карти і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою, а також, за несанкціоноване отримання грошових коштів з карткового рахунку третіми особами. Звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили, що це були працівники ПАТ КБ "ПриватБанк", не зважаючи на те, що відповідач пов'язує зняття коштів з рахунку з днем збільшення кредитного ліміту та телефонним дзвінком від імені працівників Банку.
Такими, що не відповідають наявним у справі доказам вважає й встановлені судом першої інстанції обставини, що полягають в одноразовому знятті з картки відповідача 31000,00 грн., оскільки з виписки про рух коштів вбачається, що такий відбувався за різними напрямками: як від сплати за телекомунікаційні послуги, зняття готівки в банкоматі та відділенні - що фізично неможливо без проходження процедури ідентифікації клієнта, так і поповнення карткового рахунку, які, на думку апелянта, свідчать про те, що відповідач прийняла умови та правила кредитування, розуміла необхідність повернення позичених грошових коштів, у зв'язку з чим позицію відповідача про неотримання та невикористання грошових кредитних коштів вважає спрямованою на уникнення від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань. При цьому, звертає увагу на безпідставне незастосування до спірних правовідносин п.9 ч.6 "Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління національного банку України № 705 від 05.11.2014 року, відповідно до вимог якого користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, вважає не з'ясування судом, яким чином з рахунку Відповідача було знято грошові кошти: з використанням платіжної картки чи без її використання або іншим способом і яка саме інформація була розголошена відповідачем.
Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, представник позивача ПАТ КБ "Приватбанк" у судове засідання не з'явився з причин перебування його у відпустці. Вказану причину неявки колегією суддів визнано неповажною у зв'язку з тим, що позивачем є юридична особа й перебування у відпустці її представника не позбавляє видати довіреність на представництво інтересів будь-якому іншому працівнику. У відповідності до вимог ч.2 ст.305 неявка представника позивача ОСОБА_3 не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційної скарги не визнала, вважаючи її безпідставною, а рішення суду - законним, ухваленим з дотриманням норм права й таким, що скасуванню не підлягає. В обгрунтування заперечень зазначає, що не зважаючи на отримання нею банківської картки згідно заяви-анкети, вона не була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які передбачали в тому числі, збільшення розміру кредитного ліміту без її згоди, інші істотні умови та не мала наміру отримувати кредит у сумі 25000 грн. Картку ПАТ "ПриватБанк", отриману 05.09.2013 року мала наміри використовувати лише для отримання державної соціальної допомоги. Вона жодного разу не користувалася кредитними коштами: ні не знімала готівки через мережі банкоматів ПриватБанку, ні не отримувала таких у безготівковій формі, жодного разу не здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором. Факт руху коштів згідно виписки ПАТ "ПриватБанк", наявної в матеріалах справи мав місце після того, як за два дні до закінчення строку дії картки - 02.09.2015 року невстановлена слідством особа, представившись працівником ПАТ "ПриватБанк", ввела її в оману, повідомивши по телефону, що для налагодження системи веб-банкінгу потрібна інформація про номер карки, ПІНкод, термін дії картки, яку вона надала, оскільки мала наміри користуватися соціальною допомогою по догляду за дитиною, яка їй перераховувалась на цю ж картку. Пізніше їй стало відомо, що впродовж 40 хвилин, протягом яких ця особа просила її не класти трубку телефона й був наданий кредитний ліміт у 25000 грн. та викрадені з картки як її особисті кошти у вигляді соціальної допомоги, так і кредитні кошти (всього на суму 31000 грн.). З приводу зазначених фактів наступного дня 03.09.2017 року нею було подано заяву в поліцію. Слідчим відділом Кременецького ВП ГУ НП в Тернопільській області проводилась відповідна перевірка результатами якої 28.12.2015 року кримінальне провадження було закрито. В подальшому, нею було оскаржено висновок слідчого про закриття, останній було скасовано й в даний час слідство триває.
З врахуванням того, що Умови і Правила надання банківських послуг, які є складовою частиною договору кредиту від 05.03.2013 року та містять істотні умови договору нею не погоджувались та не підписувалися, вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання даного кредитного договору недійсним і як наслідок, про відсутність підстав для стягнення заборгованості за цим договором такими, що відповідають вимогам закону.
Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, перевіривши законність і обґрунтованість рішення Кременецького районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ "ПриватБанк" до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову банку й задовольняючи зустрічний позов відповідача про визнання договору недійсним, суд виходив з відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору про надання банківських послуг у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на зазначених у ньому умовах, оскільки відповідач не була в повному обсязі (шляхом підписання умов кредитування) ознайомлена з такими умовами, які для даного договору є істотними, кредитними коштами не користувалася, і як наслідок - з відсутності правових підстав для стягнення з неї будь-яких коштів за договором.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що відповідають вимогам закону та зроблені з врахуванням наявних у справі доказів.
Так, судом встановлено, що 05 вересня 2013 року ПАТ КБ "Приватбанк" відкрив картковий рахунок на ім'я ОСОБА_1
Своїм підписом ОСОБА_1 погодилась на отримання картки ПАТ КБ "ПриватБанк", яку мала намір використовувати для отримання державної соціальної допомоги.
Також, позивач стверджує, що відповідно до умов договору № б/н від 05.09.2013 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, відповідач отримала кредит в сумі 25000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: щомісяця в період сплати ОСОБА_1 повинна надати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем, вбачається, що кредитний ліміт в сумі 25000,00 грн. був наданий відповідачу 04 вересня 2015 року (а.с.7).
Встановлення банком кредитного ліміту відповідачу в сумі 25000 грн. передував телефонний дзвінок невідомої особи 02.09.2015 року з телефонного номеру НОМЕР_1, яка назвалася працівником банку й повідомивши про необхідність налагодження системи веб-банкінгу, просила відповідача надати інформацію про номер карти, ПІНкод, термін дії карти, що й було зроблено з метою подальшого використання картки для отримання соціальної допомоги по догляду за дитиною, яка перераховувалась на дану картку. В ході телефонної розмови вона також повідомила пароль та логін для входу в систему "Приват 24", до якої підключена її картка та код підтвердження, який надійшов у вигляді смс-повідомлення про здійснення операції для входу у систему "Приват24".
Після того, як з банківської картки невідомою особою були зняті кощти в сумі 31000 грн., ОСОБА_1 наступного дня звернулася до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення злочину.
На сьогоднішній день розслідування кримінального провадження за фактом зняття грошових коштів із банківської картки ОСОБА_1 триває.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, зробленого позивачем (а.с.6-7), станом на 21.09.2016 року ОСОБА_1 має заборгованість 60 562,31 грн., яка складається з наступного:
- 24999,85 грн. заборгованість за кредитом;
- 31178,72 грн. заборгованість з процентів за користування кредитом;
- 1023,63 грн. заборгованість за пенею та комісією;
а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
- 500,00 грн. штраф (фіксована частина);
- 2860,11 грн. штраф (процентна складова).
Відповідно до виписки по картці/рахунку ПАТ КБ "ПриватБанк" і додатковим рахункам договору за період з 01.09.2015 року по 30.09.2015 року, ОСОБА_1 було збільшено кредитний ліміт до суми в розмірі 25000,00 грн.
Крім цього, СВ Кременецьким ВП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 про факту незаконного заволодіння її коштами, що знаходились на банківській картці (а.с.53).
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов'язки сторін договору надання банківських послуг (а.с.9-34).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною 3 ст.10 ЦПК Україно передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Встановивши, що матеріали справи не містять доказів про ознайомлення ОСОБА_1 з долученими банком Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПАТ КБ "Приватбанк" (які містять істотні умови договору кредиту), а також Тарифами, оскільки на них відсутній підпис відповідача, суд першої інстанції, на думку колегії суддів прийшов до вірного висновку, про наявність передбачених законом підстав для визнання укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку недійсним з підстав відсутності волевиявлення відповідача на отримання такого кредиту на умовах, запропонованих останнім, і як наслідок - про відсутність у відповідача обов'язку щодо повернення кредитних коштів.
Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині порушення судом норм матеріального права, що полягають у безпідставному незастосуванні до спірних правовідносин ст.ст.6, 627, 634 ч.1, 639 ЦК України, Законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про банки і банківську діяльність", "Про електронний цифровий підпис", постанови НБУ № 705 "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів", інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з врахуванням відсутності в матеріалах справи належних і допустимих доказів про те, що підписуючи анкету-заяву, відповідач ОСОБА_1 розуміла саме ті Умови та Правила, що визначають істотні умови договору (про розмір кредитного ліміту (в т.ч., збільшення такого банком без згоди відповідача в будь-який час); про порядок нарахування та сплату процентів й штрафних санкцій, інші права та обов'язки сторін договору тощо) та на які є посилання в даній заяві, матеріали справи не містять.
Крім цього, долучена до матеріалів справи анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.8), на яку позивач посилається, як на доказ укладення договору про встановлення кредитного ліміту на платіжну картку взагалі не містить даних ні про те, що відповідач бажала отримати такий кредит, ні про розмір такого кредиту. Натомість, у відповідній графі про бажаний розмір кредитного ліміту поставлено прочерк. Також, як вбачається з долученої самим позивачем до матеріалів справи виписки по особовому рахунку (а.с.74), на момент укладення договору про надання банківських послуг, тобто станом на 05.09.2013 року, кредитний ліміт становив 0,00 грн. Вказані факти, на думку колегії суддів, не можуть свідчити про підписання відповідачем заяви "позичальника", як помилково стверджує позивач, тобто, про наявність у відповідача волевиявлення на встановлення й у подальшому збільшення без її згоди будь-якого розміру кредитного ліміту на платіжну картку та передбаченого законом обов'язку повертати кредитні кошти.
Доводи апеляційної скарги в частині неповного з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, й полягають у нез'ясуванні, яким чином з рахунку відповідача було знято грошові кошти: з використанням платіжної картки чи без її використання або іншим способом і яка саме інформація була розголошена відповідачем на колегія суддів вважає безпідставними, як такі, що не мають правового значення для розгляду даної справи. З приводу шахрайських дій, пов'язаних зі зняттям коштів з платіжної картки відповідача, яку остання використовувала для отримання соціальної допомоги й на яку банком було встановлено (а згодом збільшено) кредитний ліміт проводиться досудове розслідування компетентними органами й остаточне рішення на сьогоднішній день не прийнято (а.с.53). А тому банк, не позбавлений у встановленому законом порядку на пред'явлення у майбутньому вимоги до винних осіб про повернення частини його коштів у вигляді кредитного ліміту, процентів, штрафних санкцій, якими такі особи незаконно заволоділи поряд з особистими грошовими коштами відповідача (у вигляді соціальних допомог), що знаходились на картці.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в даній справі, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, скасуванню з підстав, наведених у ній, не підлягає.
Керуючись ст.ст.305 ч.2, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1; 313 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ч.ч.1,2; 317 ч.1, 319 ч.1, 324 ч.1 п.1, 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - відхилити.
Рішення Кременецького районного суду від 01 лютого 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.Б. Щавурська
Судді : О.О. Загорський
Н.Є. Фащевська