копія
Справа № 678/287/17
Провадження №2-678-201/17
20 квітня 2017 року смт. Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Ходоровського І.Б.,
за участю секретаря Козка Л.М.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області про визнання права на земельну частку (пай), як на спадкове майно,
Згідно позовної заяви ОСОБА_1, яка надійшла до суду 15 березня 2017 року, її мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 року, постійно проживала АДРЕСА_1. Після її смерті відкрилась спадщина на земельну частку (пай) в розмірі 2,90 га в умовних кадастрових гектарах із земель колишнього КСП ім. Чапаєва с. Шрубків, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2.
Позивач прийняла спадщину шляхом вступу в управління спадковим майном, оскільки постійно на момент смерті проживала разом із спадкодавцем та продовжує проживати у вказаному домоволодіння після її смерті, являється спадкоємцем першої черги по закону, мати за життя заповіт не складала, інших спадкоємців першої черги та спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадковому майні немає, оскільки рідний брат позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 року.
Розпочавши оформляти спадкове майно нотаріусом повідомлено позивача про неможливість оформлення спадщини на право на земельну частку (пай) після смерті матері, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на право на земельну частку (пай), рекомендовано звернутися до суду.
Про втрату сертифіката у газеті було опубліковано оголошення.
В зв'язку з тим, що відсутній оригінал сертифіката на земельну частку (пай), який було втрачено, позивач не може одержати свідоцтво про право на спадщину по закону, відповідно не може скористатись своїми правами, як спадкоємець, щодо володіння, користування та розпорядження цим майном, тому просить визнати за нею право на вказану земельну частку (пай) після смерті матері.
В назване судове засідання позивач не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. У позовній заяві просить справу розглядати у її відсутність.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, згідно поданої заяви просить справу розглядати у їх відсутність, позов визнають.
Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Враховуючи письмові заяви осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Дослідивши докази по справі суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
В п.п. 1, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного Кодексу Української РСР (ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст.ст. 524, 525, 529 ЦК Української РСР 1963 року (чинного на час відкриття спадщини після смерті спадкодавця) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Статтею 548 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Згідно з положеннями ст.ст. 549, 554 ЦК Української РСР 1963 року визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (ст.ст. 528 і 534 Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Відповідно до статті 553 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі був відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.
У п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361 (чинна на час відкриття спадщини) вказано, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.
Так, згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_12 року, її батьками є ОСОБА_5, ОСОБА_2.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_4 після одруження 24 жовтня 1972 року присвоєно прізвище ОСОБА_4.
Згідно свідоцтв про смерть ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_13 року в с. Шрубків Летичівського району Хмельницької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_10 року у віці 75 років; ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 року у віці 44 років в м. Снігурівка Снігурівського району Миколаївської області.
Із виписки з погосподарських книг Шрубківської сільської ради Летичівського району Хмельницької області за період 1970-1995 рік, що видані Меджибізькою селищною радою 30 листопада 2016 року вбачається, що в різний час проживали: голова господарства ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_14 року, дружина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5.
Згідно довідки Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області від 02 грудня 2016 року ОСОБА_2 постійно проживала АДРЕСА_2, на момент смерті з нею проживала її донька ОСОБА_1, яка прийняла спадщину після її смерті, вступила в управління спадковим майном.
Отже, після смерті матері позивач прийняла спадщину, вступивши в управління спадковим майном.
Згідно ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно змісту ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1223, 1233, 1268, 1269, 1273 ЦК України: спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу; заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті; спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини; спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
14 грудня 2016 року Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області повідомила, що в зв'язку з відсутністю бланків сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності дублікат сертифікату на ім'я ОСОБА_2 видати неможливо, рекомендовано звернутись до суду.
Згідно довідки Відділу Держгеокадастру у Летичівському районі Хмельницької області від 26 січня 2017 року ОСОБА_2 є у списку - членів громадян колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва, с. Шрубків. Список доданий до державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого 05 вересня 1995 року. На підставі розпорядження Летичівської райдержадміністрації №202 від 19 квітня 1996 року був виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів 26 квітня 1996 року за НОМЕР_4. Розмір земельної частки (паю) становить 2,90 га в умовних кадастрових гектарах. Вартість земельної частки (паю) на дату видачі сертифіката становила 8539 грн., а з урахуванням коефіцієнтів індексації 1,756 та 4,796 - становить 78507 грн.
Із листа Відділу Держгеокадастру у Летичівському районі Хмельницької області від 13 січня 2017 року вбачається, що згідно сертифікату на земельну частку (пай) по бувшому в КСП ім. Чапаєва с. Шрубків, який був виданий ОСОБА_2, розмір земельної ділянки становить 2,9 в умовних кадастрових гектарах. Державний акт на земельну ділянку, що відповідає даному сертифікату на прізвище ОСОБА_2, не виготовлявся.
Згідно оголошення в «Летичівській газеті» від 20 січня 2017 року втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_2, виданий 26 квітня 1996 року ОСОБА_2, вважати недійсним.
15 березня 2017 року приватний нотаріус проінформувала ОСОБА_1 про те, що вона не може оформити право на спадщину на право на земельну частку (пай) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 року матері ОСОБА_2, в зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ, рекомендовано звернутися до суду для визнання права власності на це майно.
Із листа Хмельницького обласного державного нотаріального архіву від 28 березня 2017 року, Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 28 березня 2017 року вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 року, по даних архівного фонду Летичівської державної нотаріальної контори в 1998-2004 роках не заводилась. Інформація з 2005 року викладена в інформаційній довідці зі Спадкового реєстру.
Таким чином, відсутність оригінала сертифіката на земельну частку (пай) не може бути підставою для не реалізації спадкоємцем своїх прав щодо спадкового майна, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720/95 від 08 серпня 1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) та вказаного Указу Президента України особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.
Тобто, право на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
У ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вказано, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).
Згідно ст. 2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), серед інших, також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є визнання права.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи встановлені судом обставини, визнання відповідачем позову, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 27, 31, 60, 174, 197, 212, 215 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженкою с. Шрубків Летичівського району Хмельницької області, жителькою АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право на земельну частку (пай), як на спадкове майно, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, розміром 2,90 га в умовних кадастрових гектарах, на яку був виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, що видавався на підставі розпорядження Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області №202 від 19 квітня 1996 року, та зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів 26 квітня 1996 року за НОМЕР_4.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Хмельницької області через Летичівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя підпис Ходоровський І.Б.
Суддя Летичівського
районного суду .Ходоровський І.Б.