465/2564/17
2-о/465/279/17
Окрема думка
24.05.2017 року
Судді Франківського районного суду м. Львова Марків Ю.С. стосовно рішення Франківського районного суду м. Львова від 24.05.2017 року у цивільній справі №2о/465/279/17 за заявою комунального закладу «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» з участю зацікавленої особи ОСОБА_1 про продовження госпіталізації ОСОБА_2 у психіатричний стаціонар без усвідомленої згоди, як недієздатної особи.
Франківський районний суд м. Львова 24.05.2017 року ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні заяви КЗ «ЛОКПЛ» про продовження госпіталізації ОСОБА_2 у психіатричний стаціонар без усвідомленої згоди, як недієздатної особи.
Стосовно постановленого рішення висловлюю окрему думку.
Заявник звернувся до суду із заявою про продовження госпіталізації ОСОБА_2 у психіатричний стаціонар без її усвідомленої згоди, як недієздатної особи, покликаючись на те, що остання 07.06.2014 року доставлена у КЗ «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» на підставі ст.14 ЗУ «Про психіатричну допомогу». Усвідомлена згода ОСОБА_3 відсутня у зв'язку із тим, що пацієнт є недієздатною особою. На підставі висновку комісії лікарів психіатричного відділення №10 від 04.05.2017 року та письмової заяви опікуна ОСОБА_1, хвора госпіталізована у КЗ «ЛОКПЛ», як недієздатна особа.
Заява психіатричного закладу мотивована тим, що хвора ОСОБА_2 страждає на тяжкий психічний розлад, а саме «параноїдна шизофренія з вираженим постпроцесуальним дефектом особистості та соціально-трудовою дезадаптацією. F 20.00», що проявляється неадекватною поведінкою, агресивними діями, наявністю слухових галюцинацій, внаслідок чого виявляє реальні наміри вчинити та вчиняє дії небезпечні для оточуючих
В судовому засіданні представник Комунального закладу «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_4 заяву підтримала повністю, пояснення дала аналогічні до викладених у заяві, зазначивши, що хвора ОСОБА_2 не може усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку, внаслідок чого остання виявляє наміри вчинити і вчиняє дії, що являють собою безпосередню небезпеку для себе та оточуючих.
Зацікавлена особа ОСОБА_1 заяву підтримала, просила її задовольнити.
ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо продовження її госпіталізації не заперечила.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 16.03.2016 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано недієздатною.
Відповідно до рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05.07.2016 року встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено в якості опікуна ОСОБА_1
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, 07.06.2014 року доставлена в КЗ «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» на підставі ст.14 ЗУ «Про психіатричну допомогу». Усвідомлена згода ОСОБА_2 відсутня у зв'язку із тим, що пацієнт є недієздатною особою.
Згідно висновку комісії лікарів-психіатрів 10-го відділення від 04.05.2017 року ОСОБА_2 страждає на тяжкий психічний розлад, а саме «параноїдна шизофренія з вираженим постпроцесуальним дефектом особистості та соціально-трудовою дезадаптацією. F 20.00», що проявляється неадекватною поведінкою, агресивними діями, наявністю слухових галюцинацій, внаслідок чого виявляє реальні наміри вчинити та вчиняє дії небезпечні для оточуючих. Враховуючи наведене, обстеження та подальшу лікування ОСОБА_2 можливе лише в умовах психіатричного стаціонару, і вона потребує госпіталізації та подальшого лікування у КЗ «ЛОКПЛ», як недієздатна особа.
Згідно із вимогами ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно - на її прохання або за її усвідомленою згодою. Особа віком до 14 років (малолітня особа) госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника. Особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків або відсутності батьків чи законного представника госпіталізація неповнолітнього до психіатричного закладу проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке може бути оскаржено до суду. Згода на госпіталізацію фіксується у медичній документації за підписом особи або її законного представника та лікаря-психіатра. Госпіталізація особи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за рішенням лікаря-психіатра. Особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров'я особи або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 01.06.2016 року №2-рп/2016 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-III з наступними змінами у взаємозв'язку з положенням частини другої цієї статті стосовно госпіталізації особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра без судового контролю.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію. Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації. У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.
Враховуючи наведене, вважаю, що заявником наведені достатні підстави, які передбачені ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», і які б давали суду право надати згоду на продовження госпіталізації та проведення лікування ОСОБА_2
Суддя Марків Ю.С.