24.05.2017
Номер провадження 2/331/962/2017
ЄУН 331/2966/17
24.05.2017 р. м. Запоріжжя
Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Світлицька В.М. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДФС України, треті особи ТОВ ЗМБТІ, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності.
Ухвалою суду від 28.04.2017 р. зазначена позовна заява була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 119, 120 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не виконав ухвалу судді від 28.04.2017 р., оскільки ним надано довідку про ринкову вартість об'єкту нерухомості, що не відповідає вимогам законодавства.
Так, документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору - це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» N2658-III звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення судового збору та інших обов'язкових платежів визначений постановою Кабінету Міністрів України “Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства” від 21 серпня 2014 року №358 .
У відповідності до п.п. 1 п. 1 вказаної вище постанови оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.
Також, згідно вимог реалізації положень Податкового кодексу України щодо оцінки майна; постанови Кабінету Міністрів України “Про проведення оцінки майна для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства” від 21 серпня 2014 року № 358, оцінка об'єкта для цілей оподаткування здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, які відповідають вимогам, установленим Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, у складі яких працює хоча б один оцінювач, який отримав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні хоча б за однією із спеціалізацій у межах напряму 1 Оцінка об'єктів у матеріальній формі і напряму 2 Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності.
За таких обставин, суддя приходить до висновку про визнання позовної заяви неподаною та застосування до неї наслідків, передбачених ч. 2 ст. 121 ЦПК України.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Із зазначеного слідує, що повернення позовної заяви у відповідності до п.3 ч. 3 ст.121 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із позовом.
На підставі викладеного та керуючись ст.121 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності, вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що усунувши недоліки позовної заяви, він має право повторно звернутися до суду в порядку, встановленому законом.
Копію даної ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.
Суддя : В.М. Світлицька