Справа № 219/4755/17
Провадження №2/219/2998/2017
про залишення позовної заяви без руху
23 травня 2017 року Артемівський міськрайонний суд Донецкої області
Суддя Артемівського міськрайонного суду Донецкої області Павленко О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон, в зону проведення АТО, неповнолітньої дитини без згоди батька, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом до Артемівського міськрайонного суду Донецької області, згідно якого просила надати їй дозвіл, без згоди ОСОБА_2, оформити документи для тимчасового виїзду неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України і на непідконтрольну територію, зону проведення АТО м. Вуглегірськ Донецької області.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає залишенню без руху, оскільки поданий без дотримання вимог, встановлених ст. 119 ЦПК України.
Так, згідно до ч.5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, підлягає сплаті судовий збір у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 640 грн.
Тобто в даному випадку позивачем не додано до позовної заяви документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Також, відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Окрім того, приписами ч.4 ст.119 ЦПК України передбачено, що заява повинна відповідати іншим вимогам, встановлених законом.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить надати їй дозвіл на оформлення документів та тимчасовий виїзд за межі України на непідконтрольну територію, зону проведення АТО в м. Вуглегірськ Донецької області неповнолітній дитині ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі матері, без згоди та супроводу батька.
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі Правила №57).
Пунктом 3 Правил №57 встановлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Відповідно до пп. 1 п.4 вказаних Правил виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
З аналізу положень ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», випливає що даною нормою передбачена можливість ухвалення судом рішення про надання дозволу на одноразовий виїзд за кордон особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, а не на постійні виїзди дитини без згоди батька. Такі поїздки можуть мати разовий характер з певним часовим проміжком перебування, у тому числі у відповідній державі.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 3 Конвенції Об'єднаних націй Про права дитини (ратифікованої Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Так, при розгляді судами такої категорії справ, суд має визначити відповідний часовий проміжок перебування дитини у цій державі, визначити надання одноразового дозволу на виїзд неповнолітнього за кордон без згоди та супроводу одного із батьків з визначенням його початку і закінчення, а не на неодноразові виїзди без визначення країни та проміжку часу, дослідити докази необхідності виїзду дитини за кордон та обґрунтування терміну виїзду (Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.07.2010 року).
Судом встановлено, що в своїх позовних вимогах позивач не зазначає відповідний часовий проміжок перебування на непідконтрольні території зони проведення АТО, в м. Вуглегірськ Донецької області.
Окремо суд зазначає, що оскільки спір між батьками про виїзд дитини за кордон належить до категорії спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання (перебування) дитини, то відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України участь органу опіки та піклування у розгляді цих справ є обов'язковою. На підставі ч. 5 ст.19 СК України орган опіки та піклування має надати письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних від батьків дитини, з приводу обґрунтування як доцільності виїзду, так і заперечень другого з батьків.
Однак позивач у позові не залучає як третю особу Орган опіки та піклування, не зазначає у позовній заяві та не надає відповідних доказів чи зверталась вона до органу опіки та піклування з питанням про надання дозволу на виїзд дитини за межі України. Зокрема у матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи від органу опіки та піклування (висновок, рекомендації) про надання згоди на тимчасовий виїзд за межі України малолітньої дитини чи про відмову у цьому.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (тобто за існування наявності спору).
Відсутність в позовній заяві, вищевказаних відомостей, а також посилання на докази, якими вони підтверджуються, позбавляє суд можливості встановити чи порушене право або законні інтереси позивача та чи підлягають вони захисту в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного, позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. 119 ЦПК України, а саме: надати до суду уточнену позовну заяву, в якій залучити в якості третьої особи Орган опіки та піклування, участь якого є обов'язковою та конкретизувати зміст позовних вимог: чітко вказати період перебування за межами України дитини, на який позивач просить дозволити без згоди батька вивезти дитину; сплатити судовий збір у розмірі 640 грн. та надати оригінал квитанції про сплату судового збору; надати висновок Органу опіки та піклування стосовно зазначених позовних вимог. На виконання вимог ч. 1 ст. 120 ЦПК України, подати вказані документи в необхідній кількості примірників відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 119 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон, в зону проведення АТО, неповнолітньої дитини без згоди батька - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом 5 днів з моменту отримання позивачем ухвали. Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачеві, що звернувся із позовною заявою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
О.М. Павленко