Справа № 520/2700/17
Провадження № 2/520/6890/17
24.05.2017 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Єгорової Н.Ю. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 03.03.2017 року звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 23.03.2017 року відкрито провадження по справі на підставі вищевказаного позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та призначено судове засідання.
Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 уточнювала позовні вимоги та згідно з останньою редакцією позову, просить суд розірвати шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем 09 листопада 2001 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №1052, від 09 листопада 2001 року. Сторони за час шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В позовній заяві позивач просить шлюб розірвати, посилаючись на те, що подружні стосунки між ними не підтримуються з зими 2013 року, у них з відповідачем різні характери, погляди на життя, примирення між ними неможливе, шлюб має формальний характер.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, позов визнав, проти задоволення позовних вимог тне заперечував.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши та вивчивши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - Дзюбенко) ОСОБА_5 перебувають у шлюбі з 09 листопада 2001 року, зареєстрований Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №1052 від 09 листопада 2001 року.
Сторони за час шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В судовому засіданні також, було встановлено, що ОСОБА_1 вагітна.
Відповідно до ч.1-3 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.
В судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 надала пояснення, що відповідач ОСОБА_2 не є батьком майбутньої її дитини, що також було визнано особисто відповідачем ОСОБА_2
Крім того, до суду було надано заяву від ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від 16 травня 2017 року, посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрована в реєстрі за №323,324, згідно з якої ОСОБА_6 визнав себе батьком дитини, яка буде народжена у ОСОБА_1, а остання в свою чергу підтвердила, що батьком її майбутньої дитини є ОСОБА_6
У зв'язку з викладеним, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 належно та правомірно звернулась до суду з вказаним позовом про розірвання шлюбу, будучи вагітною, оскільки батьківство зачатої дитини визнане ОСОБА_6 та не оспорюється відповідачем ОСОБА_2.
Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім'ї.
Добровільність шлюбу - одна з основних його засад.
Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.
За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім'ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - сім'ю - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
За ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Як вбачається з пояснень позивача зазначеної вільної згоди між сторонами по справі не має.
Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування - значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.
Закріпленні у законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.
Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, розірвання шлюбу може відбутися за їхньою спільною заявою або за заявою когось з них.
У ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що сім'я розпалася остаточно, шлюб носить формальний характер, подружні стосунки між сторонами не підтримуються з зими 2013 року, подальше сумісне проживання суперечить інтересам сторін, а тому позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 113 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - Дзюбенко) ОСОБА_5, зареєстрований 09 листопада 2001 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №1052, від 09 листопада 2001 року.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - Дзюбенко) ОСОБА_5, вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.
Позивачеві ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - Дзюбенко) ОСОБА_5 після розірвання шлюбу залишити прізвище «Лєтута».
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які не приймали участь під час проголошення рішення суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий Калініченко Л. В.