22.05.2017 р. Справа № 914/2190/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.,
за заявою: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Енергія - Новий Розділ”, м. Новий Розділ, Львівська область
про відстрочку виконання рішення суду від 14.11.2016р. у справі №914/2190/16
за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ”, м.Новий Розділ Львівської області
про стягнення 16 400 342,63 грн.
Суддя Ділай У.І.
Секретар Климишин Ю.О.
За участі представників:
Від позивача: ОСОБА_2 - головний юрисконсульт (довіреність №14-10 від 14.01.2015р.)
Від відповідача (заявник): ОСОБА_3 - начальник юридичного бюро (Довіреність №8613 від 30.12.2016р.)
Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено.
Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
На розгляд Господарського суду Львівської області 24.11.2016р. надійшла заява (вх. №5615/16 від 24.11.2016р.) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Енергія - Новий Розділ” про відстрочку виконання рішення суду від 14.11.2016р. у справі №914/2190/16 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ” про стягнення в сумі 16 400 342,63 грн.
Ухвалою суду від 28.11.2016р. (суддя Сухович Ю.О.) прийнято вказану заяву та призначено її до розгляду на 14.12.2016р. Ухвалою суду від 02.12.2016р. зупинено провадження у справі №914/2190/16 по розгляду заяви ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Енергія - Новий Розділ” про відстрочку виконання рішення суду від 14.11.2016р. у справі №914/2190/16 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ” про стягнення заборгованості в сумі 16400342,63 грн. до повернення матеріалів справи з Львівського апеляційного господарського суду.
11.05.2017р. матеріали справи повернулись на адресу господарського суду Львівської області.
У зв'язку з відпусткою по вагітності та пологах судді Сухович Ю.О. згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області №402 від 11.05.2017р. призначено автоматичний розподіл заяви (вх..№5615/16) у справі №914/2190/16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2017р. головуючим суддею визначено суддю Ділай У.І.
Ухвалою суду від 12.05.2017р. заяву прийнято судом та призначено до розгляду на 22.05.2017р.
В судовому засіданні 22.05.2017р. представник заявника (відповідача) подану заяву підтримав, просив суд відстрочити виконання судового рішення терміном на один рік та подав письмові пояснення.
Представник позивача в судове засідання 22.05.2017р. подав письмові заперечення на заяву про відстрочку, а також усно заперечив проти задоволення вказаної заяви.
В процесі розгляду заяви та матеріалів справи судом -
встановлено:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2016 року у справі № 914/2190/16 (суддя Сухович Ю.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ” на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 2 742 485,59 грн. пені, 569 857,23 грн. три проценти річних, 9 747 168,39 грн. інфляційних нарахувань та 206 700,00 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р. рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/2190/16 від 14.11.2016 залишено без змін.
03.02.2017р. на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області та Постанови Львівського апеляційного господарського суду суду видано наказ.
Постановою Вищого господарського суду України у справі № 914/2190/16 від 24.04.2017р. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 у справі № 914/2190/16 залишено без змін.
24.11.2016р. надійшла заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Енергія - Новий Розділ” про відстрочку виконання рішення суду від 14.11.2016р. у справі №914/2190/16 терміном на 1 рік.
На обгрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що газ, який куплено за договором № 1099/14-ТЕ-21 від 27.11.2013р., використовувався заявником виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалася населенням міста Новий Розділ. На час звернення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» із позовними вимогами товариство не мало заборгованості щодо основного боргу за спожитий природний газ по договору.
Як зазначив відповідач, заборгованість за використаний природний газ по Договору була погашена в добровільному порядку. При цьому, товариство не спроможне було своєчасно розрахуватися з кредиторами за придбані енергоносії, в т.ч. з ПАТ «НАК "Нафтогаз України", через не проведення основним споживачем (населенням) розрахунку за надані комунальні послуги і неплатоспроможністю більшості промислових підприємств міста Новий Розділ.
За твердженням відповідача, єдиним джерелом розрахунків за спожитий природній газ є отримання коштів від споживачів послуг теплопостачання.
Водночас, перед відповідачем існує значна дебіторська заборгованість контрагентів, на підставі укладених цивільно-правових і господарських договорів, а також заборгованість споживачів (населення).
Відповідач звернув увагу, що на примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби знаходяться судові накази Миколаївського районного суду про стягнення з фізичних осіб - жителів міста Новий Розділ заборгованості за надані комунальні послуги на суму понад 1,5 млн. грн.
Також відповідач зазначив про значні збитки товариства від господарської діяльності. ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» опинилося і перебуває у критичному фінансово-економічному становищі.
З огляду на те, що розмір суми, яка підлягає стягненню з товариства 13 266 211,21 грн. є досить значним, то їх стягнення може завдати непоправної шкоди відповідачеві як виконавцю житлово-комунальних послуг, негативно позначиться на подальшій господарській діяльності ТзОВ «Енергія-Новий Розділ».
Позивач заперечив проти заяви про відстрочку, зазначивши наступне.
Сума боргу відповідача складається зі суми штрафних та фінансових санкцій, а також судового збору, які були присуджені судом до стягнення з боржника у зв'язку з неналежним та недобросовісним виконанням своїх договірних зобов'язань, що полягає у невчасних та неповних розрахунках останнього за надані послуги за Договором.
Як зазначив позивач, жодних повідомлень від відповідача про наявність об'єктивних підстав, що унеможливлюють вчасне і належне виконання своїх договірних зобов'язань позивачу також не надходило. На виконання даного рішення суду боржником не здійснювалось погашення боргу.
За твердженням позивача, надавши боржникові відстрочку виконання рішення на невизначений строк, суд дозволить йому уникнути відповідальності за рішенням суду.
Позивач вважає, що небажання боржника виконувати рішення судів, підтверджується неодноразовим зверненням до суду по аналогічних справах з такими ж заявами, відтак, боржник зловживає правом з його сторони, що є неприпустимим по відношенню до кредитора.
Враховуючи тяжкий фінансовий стан позивача, а також інфляційні процеси, що відбуваються в державі, позивач стверджує про неможливість задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення.
Позивач звернув увагу, що відповідача веде активну господарську діяльність та зазначає про відсутність будь-яких підстав, які б могли ускладнити або унеможливити виконання судового рішення, а тому у даному випадку обставини для розстрочки виконання судового рішення відсутні.
Позивач не вбачає жодних виняткових обставин, які є підставами для надання судом розстрочки виконання рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2016р. у справі №914/2190/16.
При цьому, позивач зазначив, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як суб'єкт господарювання державного сектору економіки, яка забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, має стратегічне значення для безпеки та економіки держави. Відповідно до Статуту позивача, реалізація імпортного природного газу суб'єктам господарювання є однією з основних видів діяльності позивача. За спірним договором постачався імпортований природний газ, закуплений позивачем за зовнішньоекономічними контрактами, умовами яких встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України. Саме тому, позивач розраховує на те, що вчасне виконання боржником своїх зобов'язань перед позивачем, в тому числі за судовими рішеннями, мінімізує ризик невчасних розрахунків Компанії за поставлений за зовнішньоекономічними контрактами імпортований природний газ. зменшить можливі фінансові втрати позивача та позбавить необхідності залучати комерційні кредити для розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу.
Водночас, внаслідок зовнішньополітичних чинників, у зв'язку із втратою контролю над ПАТ «Чорноморнафтогаз» та інших підприємств, що знаходяться на території АР Крим, позивач відобразив в своїй звітності знецінення інвестицій у вказаних підприємствах в сумі 899 806,00 тис.грн., знецінення запасів природного газу, розташованого у підземних сховищах АР Крим у сумі 1 903 484 тис.грн. Стосовно Луганської та Київської областей - позивач провів знецінення інвестицій у частці підприємств в сумі 61 179 тис.грн. Також збитки, понесені на окупованих територіях за рік, що закінчились 30.09.2014, складають 2 145 563 тис.грн. (2014 рік: 1 710 073 тис.грн.). До складу збитків, понесених на окупованих територіях, включено собівартість несанкціоновано відібраного газу в зоні АТО у сумі 1 510 368 тис.грн. (2014 рік 1 371 221 тис.грн.).
Крім цього, позивач зазначив, що станом на червень-липень 2016 року на виконанні в органах Державної виконавчої служби перебувало 2 419 виконавчих документів на загальну суму стягнення на користь позивача за поставлений природний газ близько 20,902 млн.грн.
З вказаної кількості по 381 виконавчому документу стягненню підлягає більше 9,511 млн.грн. з боржників, які розташовані на території Луганської, Київської областей, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Відтак, позивач не має фінансової можливості відстрочувати та/або розстрочувати виконання зобов'язань своїх контрагентів, оскільки його фінансовий стан є досить тяжким.
Протягом 2014-2015 років в державі відбулись стрімкі інфляційні процеси, наслідком яких стало здешевлення національної валюти по відношенню до іноземної майже втричі.
Ця обставина є істотною, оскільки Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Згідно балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30.06.2016р. розмір довгострокових кредитів банків Позивача складає: 29 155 650 тис. грн. При цьому загальний обсяг залучених Позивачем кредитних ресурсів станом на 01.06.16 становить майже 60 млрд.грн., з яких до кінця 2016 року підлягають погашенню майже 19 млрд. грн.
Приймаючи судове рішення за результатами розгляду заяви суд виходив з наступного:
У відповідності до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Як випливає з аналізу вищенаведеної правової норми підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).
Нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.
Суд встановив, що на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють сплату заборгованості перед позивачем відповідач представив суду: копії фінансових звітів, копію про фінансові результати, довідку про дебіторську заборгованість населення, копії постанов про відкриття виконавчих проваджень, які долучені до матеріалів справи.
Із вказаного вище випливає, що розстрочка (відстрочка) виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
На думку суду зазначені в заяві обставини є такими, що відповідають визначеним в ст.121 ГПК України обставинам при яких надається розстрочка (відстрочка) виконання рішення. Відповідачем доведено, що вони ускладнюють виконання рішення та роблять його виконання неможливим, відтак, є підставою для розстрочки виконання рішення в спірному випадку.
Фактично обставини, вказані у заяві, вказують на унеможливлення та утруднення виконання рішення суду у даній справі.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З аналізу наведених обставин та враховуючи заперечення позивача проти відстрочки, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суму заборгованості, суд вважає за доцільне заяву відповідача задоволити частково та відстрочити виконання рішення суду на шість місяців.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Енергія - Новий Розділ” задоволити частково.
2.Відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2016р. у справі №914/2190/16 на шість місяців з дати винесення ухвали.
Суддя Ділай У.І.