ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.05.2017Справа №910/5024/17
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»
про стягнення 8 678,71 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача: Панченко Ю.В.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (відповідач) про стягнення 8 678,71 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.10.2016 у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Rav4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Nissan X-Trail», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Позивач вказує, що ним, як страховиком транспортного засобу «Toyota Rav4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 8 678,71 грн., внаслідок чого до позивача на підставі ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.04.2017.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 31.03.2017 проти задоволення позову заперечив та зазначив, що з наданого позивачем рахунку неможливо встановити, які саме ремонтні роботи було проведено.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2017 розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін, відкладено, на 17.05.2017.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. При цьому, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103042036912.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову надав заперечення, посилаючись, у тому числі, на відсутність підстав для відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на неявку представника позивача, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
30.08.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №14015а6кпа (далі - Договір), відповідно до умов якого позивачем застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Toyota Rav4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Строк дії Договору встановлено з 30.09.2016 по 29.09.2017.
03.10.2016 у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Rav4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Nissan X-Trail», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 11.11.2016 у справі №752/17782/16-п встановлено, що 03.10.2016 водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Nissan X-Trail», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, виїжджаючи з другорядної дороги не надав переваги в русі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Rav4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до ремонтної калькуляції №1.003.16.0 від 08.10.2016 вартість відновлювальних робіт становить 8 868,80 грн.
11.10.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» виставлено рахунок №СМУ00023876, згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Rav4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 8 678,71 грн. з ПДВ.
Страховим актом №АХА2171097 від 12.10.2016 позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 03.10.2016, страховим випадком та призначив до виплати страхове відшкодування за Договором у розмірі 8 678,71 грн.
13.10.2016 позивачем виплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» страхове відшкодування в сумі 8 678,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням №274795 від 13.10.2016.
Одночасно з цим, судом встановлено, що між Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна (страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс НОМЕР_3), а саме транспортного засобу «Nissan X-Trail», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з лімітом відповідальності за майнову шкоду 100 000 грн. та розміром франшизи 0 грн. Вказаний поліс діяв станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди 03.10.2016.
При цьому, судом встановлено, що в інформаційній базі даних Моторного (транспортногого) страхового бюро України при внесенні відомостей щодо полісу НОМЕР_3 помилково вказано назву застрахованого транспортного засобу як «Skoda Octavia» замість «Nissan X-Trail», хоча вірно зазначено номер кузову та державний реєстраційний номер. Матеріалами справи (довідка про дорожньо-транспортну пригоду, пояснення сторін) підтверджується, що застрахованим транспортним засобом є саме автомобіль «Nissan X-Trail», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю підстав, на думку позивача, для відшкодування відповідачем витрат в сумі 8 678,71 грн., які понесені позивачем, в межах ліміту відповідальності страховика.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, у справі, що розглядається, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, якого визнано винним у вчиненні дорожньої транспортної пригоди, застраховано Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс», то в даному випадку особою, відповідальною за завдані збитки, відповідно положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності та нормами вказаного Закону, є відповідач.
Згідно з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Частиною 3 статті 985 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Системний аналіз положень Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак, спеціальні норми Закону обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями статті 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При цьому, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності особи, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеним у постановах від 22.03.2017 у справах №3-1344гс16, 3-1304гс16.
Ураховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100 000 грн.) і в межах суми фактичних затрат (тобто, не більше суми фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи.
Згідно з п. п. 1.2, 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), дана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Пунктом 4.3 Методики передбачено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ.
За приписами Методики збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту фізичного зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля про встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Відповідно до вимог п. 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а їх вартість з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Відтак, пред'явлення позивачем (особа, яка має право на отримання відшкодування замість потерпілого) до відповідача (страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу не відповідає викладеним вище вимогам законодавства.
Аналогічні висновки викладено Вищим господарським судом України в інших справах за участю Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», зокрема, в постановах від 28.03.2017 у справі №910/33082/16, від 01.02.2017 у справі №910/6922/16, від 23.08.2016 у справі №910/7109/16.
Натомість, матеріали справи не містять доказів визначення вартості (звіту про оцінку) відновлювального ремонту «Toyota Rav4», 7463, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, в порядку, передбаченому законодавством, зокрема, Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методикою.
У даному випадку судом враховано, що роком випуску транспортного засобу «Toyota Rav4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, є 2006 рік, у зв'язку з чим, відповідно до п. 7.38 Методики, коефіцієнт фізичного зносу вказаного транспортного засобу не дорівнює нулю.
Також господарським судом прийнято до уваги, що у наданому позивачем рахунку №СМУ00023876 від 11.10.2016 на суму 8 678,71 грн., виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна», не вказано переліку виконаних робіт та замінених деталей, а ціна, вказана в рахунку, є відмінною від суми, зазначеної в ремонтній калькуляції №1.003.16.0 від 08.10.2016.
Крім того, позивачем не надано суду акту виконаних робіт з метою підтвердження факту проведення відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
В свою чергу, обов'язок доказування, встановлений статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За висновками суду, всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не було доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів обґрунтованості позовних вимог, зокрема, розміру шкоди, за заподіяння якої відповідає відповідач, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення 8 678,71 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання даного позову покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.05.2017 р.
Суддя В.П. Босий