ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.05.2017Справа № 910/174/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши справу
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2
про визнання договору нікчемним
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_3 - представник за довіреністю б/н від 21.07.2015 р.
від відповідача:Гладіліна О.В.- представник за довіреністю № 09-32/326 від 01.07.2016 р.
від третьої особи:не з'явився
До господарського суду м. Києва звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") про визнання договору поруки від 26.12.2007 р. нікчемним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року, яка набрала законної сили, договір банківського рахунку № 883 від 13.12.2007 року, кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007 року, договори про внесення змін № 1 та № 2 до вказаного кредитного договору, які ніби-то були укладені між сторонами, визнано нікчемними. Також судовою почеркознавчою експертизою, проведеною Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз в межах справи № 910/23094/14, встановлено, що договір поруки від 26 грудня 2007 року ФОП ОСОБА_2 не підписувався, а тому є всі підстави вважати договір поруки нікчемним.
Посилаючись на ст.ст. 207, 215 ЦК України, позивач просить визнати договір поруки від 26.12.2007 р. нікчемним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.01.2017 р. за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі (суддя Шкурдова Л.М.) та цією ж ухвалою до розгляду справи було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2017 р. справу прийнято до свого провадження суддею Головіною К.І.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою для визнання нікчемності вказаного правочину. А визнання судом кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007 року, з урахуванням внесених до нього змін у справі 910/17687/15, нікчемним, не має наслідком визнання нікчемним договору поруки від 26.12.2007 р., який укладався в забезпечення вказаного договору. Крім того, заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/23094/14.
Розглянувши вказане клопотання, суд відмовив у його задоволенні з тих підстав, що перегляд справи № 910/23094/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання недійсними договору банківського рахунку № 883 від 13.12.2007 року, кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007 року, договору про внесення змін № 1 та № 2 до вказаного кредитного договору, не впливає на подання і оцінку доказів у даній справі.
Представник третьої особи - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у минулому судовому засіданні вважав, що позов підлягає задоволенню з підстав, визначених позивачем.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу стало відомо про укладення між ним, в якості позичальника (клієнта), та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"(банком) наступних договорів:
- договору банківського рахунку № 883 від 13.12.2007 р., відповідно до якого банк відкриває клієнту розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 та надає послуги, пов'язані з прийняттям, зарахуванням грошових коштів на рахунок, переказом грошей з рахунку (на рахунок) клієнта, видачею останнім грошей у готівковій формі;
- кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007 р., з урахуванням внесених до нього змін договорами № 1 від 01.09.2008 та № 2 від 01.12.2008 р., відповідно до якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 3 100 000 грн 00 коп. на умовах встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором;
- договору поруки від 26.12.2007 р., у якому стороною, окрім позичальника (ФОП ОСОБА_1.) та кредитора (ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"), за зобов'язаннями позичальника за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2000 р., виступив його поручитель - ОСОБА_2
Дізнавшись про наявність вказаних вище договорів та заперечуючи їх укладення (підписання) зі свого боку, ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання нікчемними кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договорів про внесення змін № 1 від 01.09.2008 р. та № 2 від 01.12.2008 до вказаного кредитного договору та договору банківського рахунку від 13.12.2007 № 883, у зв'язку з чим судом було порушено провадження у справі № 910/17687/15.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. у вказаній справі, у позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання зазначених договорів нікчемними було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. у справі № 910/17687/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2016 р., позов задоволено, визнано нікчемними кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007 року та договори про внесення змін № 1 та № 2 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 року, укладені між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк".
Указане рішення обгрунтоване висновком судово-почеркознавчого дослідження, проведеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 773/774/15-32 від 08.04.2015 р., яким було встановлено, що підпис від імені ФОП ОСОБА_1, що міститься в графі "Фізична особа-підприємець ОСОБА_1" у договорі банківського рахунку від 13.12.2007 № 883, а також в гарафі "ФОП ОСОБА_1" у кредитному договорі про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договорах про внесення змін № 1 та № 2 до кредитного договору, а також договорі поруки від 26.12.2017 р., виконані не громадянином ОСОБА_1 (1940 року народження), а іншою особою з наслідуванням його підпису.
Позивач, посилаючись на вказаний висновок експерта та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р., вважає, що і договір поруки від 26.12.2007 р. має бути визнаний нікчемним.
Так, положеннями ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Отже, за своєю природою порука є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що у оспорюваному договорі поруки міститься підпис з боку позичальника ФОП ОСОБА_1
У той же час, як вже зазначалось, висновком судово-почеркознавчого дослідження № 773/774/15-32 від 08.04.2015 р. встановлено, що підпис від імені ФОП ОСОБА_1, який міститься в гарафі "ФОП ОСОБА_1" у кредитному договорі про відкриття кредитної лінії № 2391 від 26.12.2007, договорах про внесення змін № 1 та № 2 до кредитного договору № 2391 від 26.12.2007 від 01.09.2008 р., а також у договорі поруки від 26.12.2017 р., виконані не громадянином ОСОБА_1 (1940 року народження), а іншою особою (однією особою) з наслідуванням його підпису.
Вказаний експертний висновок суд приймає у якості належного та допустимого доказу в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, що узгоджуються і з матеріалами справи та іншими доказами у їх сукупності
Отже, господарський суд приймає до уваги той факт, що договір поруки від 26.12.2017 р. позивачем - ФОП ОСОБА_1 не був підписаний.
Положеннями ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак, це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що враховуючи приписи статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 Цивільного кодексу України, частина друга статті 207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 Цивільного кодексу України, частина перша статті 207 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, у випадках і в межах встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно- правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Згідно з п. 3 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 р. не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту).
Порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 1181, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо.
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 9 судам необхідно враховувати, що в силу частини другої статті 215 ЦК норми закону щодо підстав нікчемності правочинів є імперативними.
Згідно з п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» правочини, які не відповідають вимогам закону не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину.
Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (п.п. 2.5, 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
На підставі викладеного, беручи до уваги той факт, що спірний договір поруки від 26.12.2007 р. ФОП ОСОБА_1 не був підписаний, суд вважає, що він є нікчемним в силу статтей 207, 215 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання договору поруки від 26.12.2007 р. нікчемним задовольнити.
Визнати нікчемним договір поруки від 26.12.2007 р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (89640, АДРЕСА_1) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Тараса Шевченка, 12).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Тараса Шевченка, 12, ідентифікаційний код 00039002) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (89640, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 15 травня 2017 року.
Повний текст рішення підписаний 22 травня 2017 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.