Справа № 715/419/17
Провадження № 1-кп/715/38/17
24.05.2017 смт. Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:
Судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
учасники кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_3
обвинувачена ОСОБА_4
адвокат ОСОБА_5
потерпіла ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Глибоцького районного суду Чернівецької області кримінальне провадженні №12015260080000597 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, пенсіонерки, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,-
ОСОБА_4 , 18 липня 2009 року близько 09 години 00 хвилин, перебуваючи по вулиці Космонавтів, що в смт. Глибока Чернівецької області, неподалік господарства ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно спричинила насильницькі дії по відношенню до ОСОБА_6 , які виразилися у сіпанні рукою за одяг коло шиї, штовхані рукою в груди, в результаті чого ОСОБА_6 було спричинено фізичну біль, не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненому не визнала і в своїх показаннях посилалися на відсутність в їх діях складу злочину. Вказала на те, що конфлікт почався із за того, що її племінниця ОСОБА_7 виляла перед нею відро води і вона їй зробила зауваження. Після чого втрутилася ОСОБА_6 , яка взяла каміння та кинула їй у живіт, після чого підійшла до неї схопила за волосся та почала наносити їй удари, внаслідок чого вона впала на одне коліно. Пояснила, що можливо коли вона захищалася, вона і штовхала потерпілу, проте ударів не наносила. Цивільний позов не визнала та просила її виправдати.
Разом з тим, незважаючи на невизнання обвинуваченої ОСОБА_8 своєї вини, її вина у вчиненому повністю доведена в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні в своїх показаннях підтвердила обставини, які викладені в обвинувальному акті. Вказала, що сутичка між неї та ОСОБА_4 сталася з тієї причини, що останній не сподобалось, що вона говорила з її племінницею ОСОБА_7 . Під час сутички, обвинувачена ОСОБА_4 схопила її за шию руками, після чого схопилася однією рукою за її за ланцюжок, який був у неї на шиї та штовхала в гурди, спричинивши при цьому фізичний біль. В цей час підбіг покійний чоловік обвинуваченої ОСОБА_10 та почав їй наносити удари, після чого їх розборонив ОСОБА_9 . Цивільний позов підтримала в повному обсязі і просила суд його задовольнити. Міру покарання залишила на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні у своїх показах вказала на те, що конфлікт між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 стався із за того, що вона розмовляла із ОСОБА_6 і це не сподобалося ОСОБА_4 . При цьому обвинувачена почала обзивати потерпілу, після чого вони почали сіпатися між собою, при цьому ОСОБА_4 схопила ОСОБА_6 руками в область шиї. Вказала, що ударів одна одній вони не завдавали, а сіпалася між собою та штовхалися. Безпосередньо на місці конфлікту вона не була, проте сутичку бачила будучи на дорозі біля свого господарство, коли підійшла до них конфлікт завершився.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив, що він був свідком конфлікту між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Вказав на те, що потерпілій ОСОБА_6 удари наносив покійний ОСОБА_10 , а руки обвинуваченої ОСОБА_4 були щеплені в область шиї потерпілої ОСОБА_6 , вони одна одній удари не наносили, а штовхалися та сіпалися. Сутичка тривала близько 15-20 секунд, її початку він тільки чув проте не бачив, після того як він підбіг та забрав покійного ОСОБА_10 від ОСОБА_6 , сутичка припинилася. Вказав, що у ОСОБА_6 був розірваний ланцюжок, і вона шукала хрестик він нього.
З протоколу прийняття зави про вчинене кримінальне правопорушення від 18.02.2017 року вбачається, що ОСОБА_6 повідомила, що 16.07.2009 року біля 09:00 год. в смт. Глибока по вул. Ксмонавтів між нею та ОСОБА_4 виникла сварка на побутовому ґрунті в ході якого остання, завдала їй фізичного болю без завдання тілесних ушкоджень.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 20.02.2017 року вбачається, що свідок ОСОБА_11 показав в якій спосіб він намагався завадити ОСОБА_10 вдарити ОСОБА_6 , як він відтягував його від неї, тощо.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 20.02.2017 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 показала в якій спосіб вона та ОСОБА_4 сіпалися між собою, внаслідок чого їй було завдано фізичний біль.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 28.02.2017 року вбачається, що обвинувачена ОСОБА_4 показала в якій спосіб вона схопила ОСОБА_6 за одяг в область шиї, та яким чином вони спричинили одна одній фізичного болю.
З акту судового-медичного дослідження №1882 від 20.07.2009 року вбачається, що у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження, а саме синець обличчя.
Крім цього, з постанови Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18.12.2009 року вбачається, що ОСОБА_6 звернулася з скаргою в порядку ст.27 КПК України та просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.126 КК України, оскільки вона штовхала її руками у груди та зірвала золотий ланцюжок, спричинивши їй фізичний біль, при цьому судом булу порушена кримінальна справа.
Аналізуючи зібрані по справі та перевірені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст.126 КК України доведена у повному обсязі.
При цьому суд вважає доведеним та кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч.1 ст.126 КК України, як умисне вчинення насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_4 у обвинувальному акту за ч.1 ст.126 КК України, як умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
Невизнання обвинуваченою своєї вини суд розцінює, як обраний нею спосіб захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності.
При цьому, слід зазначити, що обвинувачена ОСОБА_4 посилаючись на те, що потерпіла ОСОБА_6 вдарила її камінням в область живота, після чого схопила за волосся та почала наносити удари, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження, не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, будь-яких доказів отримання тілесних ушкоджень обвинуваченою ОСОБА_4 суду не було подано, при цьому таких доказів не мітиться в матеріалах даного кримінального провадження, а також матеріалах кримінального провадження №12017260080000093 відносно ОСОБА_6 , яких сторона захисту просила оглянути в судовому засіданні.
Крім цього слід зазначити, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що до винесення вироку Глибоцьким районним судом від 07.07.2010 року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.1 ст.126 КК України та ОСОБА_10 за ч.1 ст.125 КК України та його скасуванням ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 21.09.2010 року, обвинувачена ОСОБА_4 після сутички з потерпілою ОСОБА_6 з заявою про нанесення їй тілесних ушкоджень взагалі не зверталась та правоохоронні органи про ці обставини не повідомляла.
Слід зазначити, що потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечувала, що з її боку також були насильницькі дії по відношенню до ОСОБА_4 , а саме у сіпанні її за одяг та відштовхуванні долонею руки в обличчя, в результаті чого останній було спричинено фізичний біль проте без нанесення тілесних ушкоджень, і відповідно ухвалою Глибоцького районного суду від 24.03.2017 року її було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.126 КК України, а саме на підставі ст.49 КК України.При цьому, обвинувачена ОСОБА_4 не заперечувала проти звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, та не вказувала на те, що їй були спричинені тілесні ушкодження.
При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує всі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_8 суд враховує, що вона вчинила злочин який відноситься до категорії невеликої тяжкості, її позитивну характеристику по місцю проживання, ту обставину, що обвинувачення пенсіонерка, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а тому в даному конкретному випадку вважаю за необхідним призначити покарання у виді штрафу.
Разом із тим, відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки. Нормою ч. 5 ст. 74 КК України передбачено, що особа може бути звільнена від покарання з підстав, передбачених ст. 49 КК України.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 р. - особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності та відбування покарання за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, вчинений нею злочин є невеликої тяжкості, з моменту його вчинення минуло три роки, вона не ухилялася від слідства та суду, а також не вчинила нового злочину. Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що обвинувачену ОСОБА_4 слід звільнити від призначеного покарання.
Крім цього, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ст.1177 ЦК України).
В своїй позовній заяві, потерпіла ОСОБА_6 вказувала на те, що їй була завдана матеріальна шкода на загальну суму 2492 гривень, яка складається з витрат на здійснення протезування 3-ох зубів та витрати пов'язанні із проведення МРТ голови.
Разом з тим, в судовому засіданні було встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 внаслідок протиправний дій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не отримала, в тому числі не отримала пошкодження зубів та голови, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В своїй позовній заяві потерпіла просила стягнути з обвинуваченої моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.
Проте, ухвалою Глибоцького районного суду від 17.05.2017 року у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 не сплатила судовий збір за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, їй було надано термін на усунення цих недоліків, проте до виходу суду в нарадчу кімнату ці недоліки не були усунуті, а тому суд вважає за необхідним позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України і за його вчинення призначити покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят).
На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання, у зв'язку з закінченням строків давності.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди залишити без розгляду.
Копія вироку суду негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
На вирок суду може бути подано апеляцію в апеляційний суд Чернівецької області через Глибоцький районний суд Чернівецької області на протязі 30-ти діб з дня його проголошення всіма учасниками процесу.
Суддя: ОСОБА_1