Справа № 713/386/16-ц
Провадження №2/713/5/17
18.05.2017 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип'юка І.В., з участю секретарів Паучек Є.В., Головач О.Д., позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представників сторін ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Вижницького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про визнання батьківства, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Вижницького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, про визнання батьківства.
У позові вказував, що у 2012 році почав зустрічатися, а з 2013 року став разом проживати без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були поєднані спільним побутом до березня 2014 року.
Після припинення спільного проживання, ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_2 народила сина, ОСОБА_6, якого він визнає своєю дитиною, намагається допомагати матеріально, однак відповідач чинить йому у цьому перешкоди. На даний час син проживає з відповідачем.
Стверджує, що є батьком дитини ОСОБА_6, однак у його свідоцтві про народження до 13.04.2016 року батьком був записаний ОСОБА_7, тобто запис про батька сина у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 СК України - за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.
У зв'язку з цим подав позовну заяву до ОСОБА_2, відділу ДРАЦС Вижницького РУЮ, про визнання батьківства. Судом була призначена судово-медична молекулярно-генетична експертиза щодо встановлення батьківства відносно дитини. Але ОСОБА_2 не дозволила відібрати біологічні зразки від дитини для встановлення батьківства.
Зазначав, що після відкриття провадження у справі стало відомо, що 13.04.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 подали до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького РУЮ у Чернівецькій області спільну заяву про визнання батьківства у зв'язку з чим в актовий запис про народження ОСОБА_6 внесені зміни шляхом внесення відомостей про батька, яким записаний ОСОБА_5, а також змінено по батькові дитини з ОСОБА_6 на ОСОБА_6. Таким чином, його син ОСОБА_6 став ОСОБА_8.
Вважає, що внесення таких змін у актовий запис про народження дитини є не коректним, адже зроблено під час розгляду справи у суді. Внесення таких змін порушує його право на батьківство, а також права дитини щодо здійснення її прав знати та мати рідного батька і перебувати з ним у правовому зв'язку.
Посилався на те, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 не є біологічним батьком дитини, він не проживав та не вів спільного господарства з ОСОБА_2, між ними не було інтимних стосунків, а тому даний позов пред'являється і до нього. Він з матір'ю дитини не подавав спільну заяву до органу РАЦСу, передбачену ст.126 СК України. У даний час мати дитини, ОСОБА_9, не бажає подавати до органу РАЦСу спільну заяву про добровільне визнання батьківства, а тому змушений звернутися до суду з даним позовом.
Той факт, що він є батьком дитини, підтверджується тим, що постійно відвідує дитину за її місцем проживання у АДРЕСА_1 Також, у жовтні-листопаді 2016 року ОСОБА_8 перебував на лікуванні у Чернівецькій обласній дитячій лікарні у неврологічному відділенні. Він разом з ним та його матір'ю на протязі декількох днів лежали в одній палаті. Він купував ліки, надавав іншу необхідну допомогу.
Посилаючись на ст.ст.7, 10, 50, 121, 125, 126, 128, 129, 134, 135 СК України просив встановити, що він, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов'язати Вижницький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Чернівецькій області внести зміни до актового запису про народження, здійсненого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області в Книзі реєстрації народжень, зазначивши його, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, батьком дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 та виключивши з Книги реєстрації народжень запис про те, що батьком дитини є «ОСОБА_5», та змінити по батькові дитини з ОСОБА_6 на ОСОБА_6 та видати нове свідоцтво про його народження.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 заявлений позов підтримали, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, просили позов задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 позов визнали.
Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, належно повідомлений про місце, день та годину слухання справи, причини неявки суду не повідомив. У судовому засіданні 21.02.2017 року надав пояснення, що не є батьком дитини ОСОБА_2, але це була його ініціатива подати спільну заяву про визнання батьківства.
Представник відповідача - Вижницького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області у судове засідання не з'явилася, в заяві просила справу розглядати без їх участі, проти позову не заперечують. У судовому засіданні 21.02.2017 року надала пояснення, що 11.04.2014 року Черешенською сільською радою було зареєстровано народження дитини на одиноку матір, оскільки вона не перебувала у шлюбі і не подала спільну заяву. Пояснила, що 13.04.2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 подали спільну заяву про визнання батьківства, на підставі якої вони видали нове свідоцтво про народження дитини із змінами. Вважала, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 мали право звернутися з вказаною заявою. ОСОБА_1 із заявою про визнання батьківства до них не звертався.
У судовому засіданні 21.02.2017 року свідок ОСОБА_10 пояснила, що виїжджала в Італію, а дочку залишила вдома. Їй допомагав сусід ОСОБА_5 та її чоловік. На той час у неї був інший хлопець. Чи приходив до дочки позивач їй невідомо. Через деякий час їй зателефонувала дочка і повідомила, що виходить заміж. Також сказала, щоб вона приїхала бо позивач її б'є. Дочка була вагітна, а позивач зі слів дочки приходив і бив її. Вона не впевнена, що позивач батько дитини. Дочка не казала, хто батько її дитини. Позивач не говорив, що є батько дитини, а лише казав, що хоче одружитися з її дочкою. Вважає, що батьком дитини є ОСОБА_5, оскільки дає гроші на дитину. Їй невідомо, чи зустрічався позивач з її дочкою. Коли вона приїхала з-за кордону, то вони відмовились робити весілля.
У судовому засіданні 21.02.2017 року свідок ОСОБА_11 пояснила, що відповідач ОСОБА_2 її племінниця. Їй відомо, що ОСОБА_2 зустрічалася з ОСОБА_1, але вони разом не проживали. Коли ОСОБА_2 була вагітна, і з її слів ОСОБА_1 бив її, на весілля ніхто не запрошував.
У судовому засіданні 21.02.2017 року свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_2 приходила до неї, вона не питала від кого дитина. Їй відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зустрічалися.
У судовому засіданні 21.02.2017 року свідок ОСОБА_13 пояснила, що їй невідомо, хто є батьком дитини ОСОБА_2, однак знає, що позивач та відповідач зустрічалися. До народження дитини ОСОБА_1 приходив до ОСОБА_2, а після народження не бачила.
У судовому засіданні 21.02.2017 року свідок ОСОБА_14 пояснив, що він сусід ОСОБА_2 і йому відомо, що ОСОБА_1 з нею разом не жив, а лише приходив до неї. Це було до народження дитини.
Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представників сторін ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що з 2013 року до березня 2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Вказані обставини визнає відповідач ОСОБА_2, а отже вони в силу положень ч.1 ст.61 ЦПК України не потребують доказуванню.
Після припинення спільного проживання з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_2 народила сина - ОСОБА_6, що підтверджується витребуваним судом повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження НОМЕР_1 від 11.03.2016 року, наданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції у Чернівецькій області.
У актовому записі про народження №07 від 11.07.2014 року батьком ОСОБА_6 був записаний ОСОБА_7, тобто запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України - за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері, що підтверджується зазначеним вище оригіналом повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.
13.04.2016 року, тобто після відкриття провадження у справі, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулися до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції у Чернівецькій області із спільною заявою про визнання батьківства ОСОБА_6, що підтверджується її копією.
На підставі зазначеної заяви, 13.04.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції у Чернівецькій області внесено зміни у актовий запис №07 від 11.07.2014 року про народження ОСОБА_6, а саме: відомості про дитину змінено на ОСОБА_8; відомості про батька змінено на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, житель АДРЕСА_2; відомості про матір залишено без змін; змінено, що державна реєстрація проводиться відповідно до ст.126 СК України, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень №00016565594 від 19.04.2016 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції у Чернівецькій області.
13.04.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції у Чернівецькій області видано повторне свідоцтво про народження серія НОМЕР_2, у якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року народився ОСОБА_8, про що 11.07.2014 року складено відповідний актовий запис №07, батьком зазначений ОСОБА_5, матір'ю - ОСОБА_2, що підтверджується його копією.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у судовому засіданні визнали, що останній не є біологічним батьком ОСОБА_8, а тому вказані обставини відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не потребують доказуванню.
Від проходження призначеної судом судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи відповідач ОСОБА_2 відмовилася, однак визнала, що ОСОБА_1 є батьком її дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4.
З довідки про склад сім'ї №541 від 26.02.2016 року та характеристики №89 від 26.02.2016 року, виданих виконавчим комітетом Черешенської сільської ради вбачається, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_3 не одружений, характеризується позитивно.
З копій довідки про склад сім'ї №477 від 20.02.2017 року та характеристики №69 від 20.02.2017 року, виданих Вижницькою міською радою Вижницького району Чернівецької області вбачається, що відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані та проживають у будинку матері ОСОБА_10, в АДРЕСА_4 не одружена, характеризується позитивно.
На даний час ОСОБА_2 не бажає подавати до органу РАЦСу спільну заяву про добровільне визнання батьківства.
Приписами ч.3 ст.10 та ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.7 СК України, суд при розгляді справ про регулювання сімейних відносин повинен забезпечити можливість здійснення прав дитини, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні та максимально можливо враховувати інтереси дитини.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною 1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Умовами повноцінного виховання дитини є постійний контакт з батьками та контакт з іншими родичами. Вказана стаття закріплює право на спілкування в широкому розумінні, яке включає в себе не тільки особисті зустрічі, але й спілкування по телефону, поштою, електронною поштою та іншими засобами зв'язку.
Відповідно до ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:
1) за заявою матері та батька дитини;
3) за рішенням суду.
Відповідно до ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
У п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч.3 ст.128 СК України, приймаються до судового розгляду, якщо дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч.1 ст.135 СК України).
Відповідно до ст.134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у ст.126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що відповідно до ст.ст.213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.16.4. Розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Згідно ст.174 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З досліджених у судовому засіданні доказів Судом установлено, що:
з 2013 року до березня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу;
ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 року, тобто після закінчення спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2;
на час народження дитини ОСОБА_2 у шлюбі не перебувала;
спільної заяви про добровільне визнання батьківства, передбаченої ст.126 СК України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не подавали і запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень 11.07.2014 року було вчинено відповідно до ч.1 ст.135 СК України - за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері;
після відкриття провадження у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулися до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції у Чернівецькій області із спільною заявою про визнання батьківства, на підставі якої відповідачем у справі - Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції у Чернівецькій області було внесено зміни у актовий запис про народження дитини та видано нове свідоцтво про народження;
відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав, що не є біологічним батьком ОСОБА_8;
відповідач ОСОБА_2 позов визнала.
Таким чином, наведені доводи, аналіз доказів та їх належна оцінка переконують суд в тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Суд вважає, що спільна заява про визнання батьківства ОСОБА_2 та ОСОБА_5, який не є біологічним батьком дитини, подана ними після відкриття провадження у справі, та внесення на її підставі Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції у Чернівецькій області змін у актовий запис про народження дитини грубо порушує права дитини знати своїх батьків, закріплених у ст.7 Конвенції про права дитини і є нічим іншим, як спроба затягнути розгляд справи та перешкоджання для прийняття законного та обґрунтованого рішення судом.
Покази допитаних у судовому засіданні свідків встановлених судом обставин не спростовують.
На підставі наведеного, ст.ст.7, 121, 125, 128, 134, 135 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», керуючись ст.ст.10, 60, 174, 212-215, 218 ЦПК України, Суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України батьком дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Вижницькому районному відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області внести зміни до:
- актового запису про народження №07 від 11.07.2014 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, а саме: в графі відомості про батька - вказати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, українець, батько дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, в графі відомості про дитину - змінити по батькові з «ОСОБА_6» на ОСОБА_6, інші відомості в актовому записі залишити без змін і видати нове свідоцтво про його народження.
Копію рішення суду після набрання ним чинності надіслати Вижницькому районному відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І. В. Пилип'юк