Справа № 713/2017/16-ц
Провадження №2/713/103/17
18.05.2017 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Кибич І.А.
з участю секретаря Мірчева О.І.
за участю представника ОСОБА_1
за участю представника ОСОБА_2
за участю представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Вижницької міської ради Чернівецької області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, зустрічний позов ОСОБА_7 до Вижницької міської ради Чернівецької області, ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним,-
Позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом до відповідачів Вижницької міської ради Чернівецької області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла його баба ОСОБА_9, яка проживала в АДРЕСА_1 та була власником 1/2 частини вказаного будинку. ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер його дід ОСОБА_10, який також був власником 1/2 частини житлового будинку в АДРЕСА_2
Після їх смерті залишилася спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами 1929-1950 років побудови, що розташований в АДРЕСА_1.
Після смерті ОСОБА_10 спадщину прийняла його баба ОСОБА_11 За життя ОСОБА_11 склала заповіт відповідно до якого все своє майно заповіла йому ОСОБА_4,
Зазначив, що своєчасно прийняв спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_11, звернувся до державного нотаріуса Мицкан Ж.І. із заявою про оформлення спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, де була заведена спадкова справа №77/2005 року. Однак державний нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.
Крім нього, спадкоємцями за законом є ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, але вони не заперечують щоб право власності на вказане спадкове майно було визнане за ним.
Уточнивши позовні вимоги просить визнати за ним право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, а саме, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1.
Позивачка ОСОБА_7 звернулась із зустрічним позовом про визнання заповіту недійсним, до Вижницької міської ради, ОСОБА_4
В зустрічному позові зазначила, що заповіт, відповідно до якого ОСОБА_4 має намір отримати у спадок житловий будинок з господарськими спорудами та надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1, та який складено від імені ОСОБА_11, без зазначення числа і місяця, а тільки 1995 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Виженської сільської ради, 02.10.1995 року, за реєстровим номером №20 є недійсним, оскільки значиться зовсім інша особа, для якої вчинено нотаріальну дію. Наданий ОСОБА_4 заповіт, як підстава його позовних вимог, оформленого 02.10.1995 року секретарем виконавчого комітету Виженської сільської ради, повинен бути вчинений та оформлений у відповідності з наданими даній особі повноваженнями на право вчинення нотаріальної дії відповідним рішенням. В ході відповідного з'ясування про дотримання порядку вчинення нотаріальної дії посадовою особою Виженської сільської ради, встановлено, що в рішеннях сесії ради за 1995 рік не приймалось відповідне рішення про надання посадовій особі, а саме секретарю сільської ради, право вчиняти нотаріальні дії, що підтверджується відповіддю архівного відділу Вижницької РДА від 23.01.2017 року.
Просить визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_9 в 1995 році, посвідченого секретарем виконавчого комітету Виженської сільської ради Клим В.Д., 02 жовтня 1995 року, зареєстрованого в реєстрі за №20.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, посилались на обставини, викладені в уточненій позовній заяві, просили задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_7 не визнали, вважали безпідставним, просили відмовити в задоволенні. До початку розгляду справи надали заяву про застосування строків позовної давності, де зазначили, що ОСОБА_7 без поважних причин пропустила строк звернення до суду з даним позовом, оскільки ще за життя баби ОСОБА_11 їм було відомо про наявність заповіту на ім'я ОСОБА_4, також після смерті ОСОБА_11 не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та не вступила в управління спадковим майном.
В судове засідання представник відповідача Вижницької міської ради не з'явився, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи. До початку розгляду надали заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, покладається на розсуд суду.
В судове засідання ОСОБА_7 не з'явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомила.
В судовому засіданні представник ОСОБА_7 - ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав, зазначив, що вказаний житловий будинок ОСОБА_11 не передавала його у спадок ОСОБА_4, оскільки у 1979 році переїхала проживати в інше господарство, та втратила право на користування та володіння житловим будинком. Просив відмовити в задоволенні позову. Зустрічний позов ОСОБА_7 підтримав, посилався на обставини, викладені в зустрічній позовній заяві, просив задовольнити.
В судове засідання ОСОБА_6 не з'явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомила.
В судовому засіданні представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_4 визнав, не заперечував щодо їх задоволення. Щодо зустрічних позовних ОСОБА_7 надав письмове заперечення, де зазначив, що спірний житловий будинок належав у рівних частинах на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27.03.1951 року батькам ОСОБА_6 - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Відповідно до діючого на той час законодавства, право власності на житловий будинок набувався у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. У 1951 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва, а тому за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Отже, ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації. Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Після смерті ОСОБА_10, спадщину прийняла його дружина - ОСОБА_11, яка склала заповіт на її сина - ОСОБА_4 та який у 2005 році прийняв спадщину, звернувшись до нотаріуса, і майже все спадкове майно, крім цього спірного будинку документально оформив. Про наявність заповіту, а також про те, що позивач оформляє спадщину усім відповідачам було відомо іще у 2004 році, претензій із приводу спадкового майна, до цього часу, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не висловлювали, ОСОБА_7 спадщину після смерті ОСОБА_11 не прийняла, хоча її заповіт оскаржує. Вважає, що ОСОБА_7 пропустила строк позовної давності, в межах якого могла звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, оскільки їй було відомо, про наявність заповіту ще у 2004 році, після смерті ОСОБА_11 Просить застосувати позовну давність стосовно вимог ОСОБА_7
В судове засідання відповідачка ОСОБА_8 та її представник не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, надала письмове заперечення, відповідно до якого зазначила, що в доданих до позовної заяви матеріалах є свідоцтво про право на спадщину від 27 березня 1951 року із якого вбачається, що єдиним спадкоємцями майна померлого в 1949 році ОСОБА_14 є ОСОБА_10, ОСОБА_11 в рівних долях на підставі заповіту від 14 травня 1949 року. Згідно свідоцтва жилий будинок, який розташований в с.Виженка (номер будинку і вулиця, на якій розташований - не вказано) складається із п'яти кімнат, будинок покритий залізом, свідоцтво про право власності не було зареєстроване у встановленому законом порядку. ОСОБА_4 свої вимоги обґрунтовує тим, що бабуся ОСОБА_11 оформила на нього заповіт і як доказ долучає ксерокопію заповіту від 2 жовтня 1995 року, але в заповіті ім'я бабусі вказано не так, як у вищевказаному свідоцтві про право на спадщину, натомість ОСОБА_4 не заявляє вимоги щодо встановлення факту родинних відносин, або встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Зазначила, що народилась, виросла в спірному будинку, який згідно чинного на той час законодавства відносилося до суспільної категорії господарств колгоспних дворів, майно якого належало всім членам двору в рівних частинах, в тому числі і їй, також в подальшому залишилась проживати у спірному господарстві. Головою колгоспного двору був наш ОСОБА_10, який працював в колгоспі і був головою їхнього господарства, навіть після виходу на колгоспну пенсію, а в 1979 році ОСОБА_10 перейшов проживати в господарство №232 по цій же вулиці в с.Виженка. На момент переходу дідуся в господарство №232 в їхньому господарстві залишились три члени господарства, вона, ОСОБА_6 та ОСОБА_15, відповідно до норм чинного на той час законодавства, майно господарства належало їм трьом в рівних частинах. Заповіт, на який посилається ОСОБА_4 був складений з порушеннями вимог закону і посвідчений особою, яка не мала повноважень посвідчувати заповіти. Просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 Зустрічний позов ОСОБА_7 визнає, просить задовольнити.
Суд, заслухавши сторін та їх представників, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 необхідно відмовити, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер ОСОБА_14, після смерті якого спадкове майно, яке складалось з житлового будинку, який розташований в с.Виженка, Вижницького району Чернівецької області в рівних частках успадкували ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину, виданого 27.05.1951 року Вижницькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за №4380.
ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер - ОСОБА_10, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1, виданого 10 жовтня 1988 року Виженською сільською радою народних депутатів, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №9.
Після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_3
З свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 виданого 12 лютого 1983 року 1983 року Виженською сільською радою народних депутатів, актовий запис №2 вбачається, що 12 лютого 1983 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 уклали шлюб.
З довідки Виженської сільської ради №1417 від 19.10.2016 року вбачається, що ОСОБА_10 проживав та був зареєстрований за місцем проживання в АДРЕСА_4 з 1935 року по день смерті. На день смерті ОСОБА_10 в житловому будинку проживали та були зареєстровані ОСОБА_11 - дружина, ОСОБА_17 - онука, ОСОБА_18 - правнука. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_10 є: ОСОБА_6, ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла - ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3, виданого 11 жовтня 2004 року Виженською сільською радою, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис №8.
З копії заповіту, посвідченого 1995 року секретарем виконавчого комітету Виженської сільської ради народних депутатів, Вижницького району Чернівецької області Клим В.Д., зареєстрованого в реєстрі за №20 вбачається, що ОСОБА_9 все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на момент смерті і на що за законом матиме право заповіла позивачу ОСОБА_4
З матеріалів спадкової справи №77/2005 року відносно майна померлого ОСОБА_11 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини, яке складається із земельної ділянки, площею 1,2652 га, розташованої на території Черешенської сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, житлового будинку з належними до нього господарськими спорудами та будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_5 після смерті ОСОБА_11, яка постійно проживала та була прописана в АДРЕСА_4 звернувся ОСОБА_4, що підтверджується копією заяви.
Позивачу ОСОБА_4 12.05.2005 року, державним нотаріусом Вижницької державної нотаріальної контори Оградюк Г.Я. були видані свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_4 та земельну ділянку, площею 1,2652 а. в межах згідно з планом, розташованої на території Черешенської сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_4, що підтверджується копіями свідоцтв.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за заповітом відповідно до ст. 1217 ЦК України.
У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 будучи спадкоємцем майна померлої ОСОБА_11 у встановленому законом порядку прийняв спадщину та належним чином оформив свої права, як спадкоємця за заповітом, наслідком чого є видача державним нотаріусом свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 12.05.2005 року.
Що стосується включення до спадкової маси після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_11, житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1, судом встановлені наступні обставини, які підтверджені наданими сторонами доказами.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 02.11.2016 року звернувся із заявою до Вижницької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке складається з 1/2 частки у праві власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться АДРЕСА_1 та 1/2 частки у праві власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться АДРЕСА_1, що належав померлому ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, спадкоємцем якого за законом була його дружина ОСОБА_11, яка спадщину прийняла, однак не оформила, що підтверджується копією заяви, яка знаходиться в матеріалах спадкової справи №77/2005 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_11
Постановою державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Мицкан Ж.І. №1255/02-31 від 02.11.2016 року позивачу ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається з житлового будинку №240 з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в с.Виженка по вул.Головній, Вижницького району Чернівецької області, у зв'язку з тим, що ним не були надані належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності ОСОБА_11, на дане майно, що підтверджується копією постанови.
З довідки виданої СТОВ «Україна» №1 від 12.01.2017 року вбачається, що ОСОБА_15, працював в колгоспі 40 річчя КП «України» з 1961 року по 1970 рік, згідно протоколу №6 від 23.07.1970 року.
З довідки виданої СТОВ «Україна» №7 від 16.01.2017 року вбачається, що ОСОБА_10, працював в колгоспі 40 річчя КП «України» з 22.01.1950 року по 1966 рік, протокол №16 від 06.02.1967 року.
З копії технічного паспорту на житловий будинок, вбачається, що житловий будинок під літ. «А» з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 1929 року побудови, вартістю 153527,00 грн.
З довідки Виженської сільської ради №904 від 03.11.2016року вбачається, що згідно записів по господарської книги №2 за 1971-1973 роки особовий рахунок НОМЕР_5, в АДРЕСА_1, головою двору 1/2 житлового будинку значиться ОСОБА_15, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року та особовий рахунок НОМЕР_6 іншої 1\2 ОСОБА_10, який помер 1988 року.
Згідно записів по господарської книги №3 за 1986-1990 роки, особовий рахунок НОМЕР_8: голова 1/2 домогосподарства ОСОБА_15 та особовий рахунок НОМЕР_7 голова 1/2 домогосподарства ОСОБА_8, і по даний час.
Відповідно до роз'яснень ПВС України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року №20 із змінами, внесеними згідно з ПВС України №15 від 25.05.1998 року, спори стосовно майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Згідно ст.120 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користування, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю.
Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних (ст.123 ЦК УРСР 1963 року).
Таким чином, станом на 15.04.1991 року до господарства, розташованого по АДРЕСА_2 були зареєстровані згідно особового рахунку НОМЕР_8: голова 1/2 домогосподарства ОСОБА_15 та особового рахунку НОМЕР_7: голова 1/2 домогосподарства ОСОБА_8. ОСОБА_10 задовго до смерті вибув з спірного житлового будинку до господарства, яке розташоване в АДРЕСА_6 де і надалі проживав разом з ОСОБА_11, яка фактично прийняла спадщину після його смерті та згідно заповіту якої позивач ОСОБА_4 отримав у спадок майно, що належало їй на праві власності.
Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року помер ОСОБА_15, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_9, виданого ІНФОРМАЦІЯ_7 року виконавчим комітетом Виженської сільської ради, Вижницького району Чернівецької області, актовий запис 05.
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.
З довідки Виженської сільської ради №1313 від 22.09.2016 року вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована в АДРЕСА_2, проживає одна.
З матеріалів спадкової справи №257/2016 року відносно майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_15 вбачається, що ОСОБА_4 25 жовтня 2016 року звернувся із заявою до Вижницької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_15., який проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1, що підтверджується копією заяви.
25 жовтня 2016 року ОСОБА_6, подала до Вижницької державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини та обов'язкової частки в спільному майні подружжя після смерті ОСОБА_15 не претендує, що підтверджується копією заяви. ОСОБА_4
07 грудня 2016 року ОСОБА_8 звернулась із заявою до Вижницької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_15, який проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1, що підтверджується копією заяви.
Аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів, суд вважає, що житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1, належав померлому ОСОБА_4, і не входив до складу спадкового майна ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а тому в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом необхідно відмовити.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним судом встановлено наступне.
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.
Згідно з ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Уразі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до положень ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Судом встановлено, що позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини після смерті батьків ОСОБА_10, ОСОБА_11 не зверталась, в спадковому будинку не була зареєстрована та не проживала.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити чи дійсно порушуються права особи, яка звертається до суду.
Виходячи зі змісту вказаних норм права, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Обставину дійсного (реального) порушення відповідачем суб'єктивного права позивача має довести належними та допустимими доказами.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а ч.2 ст.10 ЦПК України передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, в силу ст.ст. 3, 10, 60 ЦПК України, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_7 не довела належними та допустимими доказами порушення її прав як заінтересованої особи, суб'єктивні спадкові права якої порушені у зв'язку із вчиненням заповіту, і вона повноважна пред'являти позовні вимоги про визнання заповіту, недійсним.
На підставі викладеного, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 про визнання заповіту, посвідченого 1995 року секретарем виконавчого комітету Виженської сільської ради народних депутатів, Вижницького району Чернівецької області Клим В.Д., зареєстрованого в реєстрі за №20 - недійсним, необхідно відмовити.
Що стосується заявленого позивачем ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_6 клопотання про застосування строків давності, судом встановлено.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 259 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Пунктом 11 Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Оскільки судом при вирішенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 встановлені обставини, відповідно до яких не підлягають до задоволення вимоги позивачки щодо визнання заповіту недійсним, в задоволенні яких відмовлено по суті, а тому не підлягають застосуванню до даних правовідносин наслідки сливу строку позовної давності.
Керуючись ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст.328, 392 ЦК України, постанови ПВС України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року №20 із змінами, внесеними постановою ПВС України №15 від 25.05.1998 року, ст.ст.16, 1217, 1223. 1258, 1259, 1268 ЦК України, п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року, ст.ст., 331, 368 ч.3, 392, 1225 ЦК України, ст.ст.10, 11,16, 57-60, 212-215, 218 ЦПК України, Суд, -
В задоволені позову ОСОБА_4 до Вижницької міської ради Чернівецької області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, - відмовити.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_7 до Вижницької міської ради Чернівецької області, ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області.
Суддя: І. А. Кибич