23.05.2017
Справа № 642/2112/17
Провадження № 2а/642/248/17
23 травня 2017 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Вікторов В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства Оборони України про визнання дії, бездіяльності та рішення протиправними та зобов'язання вчинення певних дій, щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги, -
Представник позивача звернувся до суду із адміністративним позовом в якому просив:
1) Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними, які полягають у внесенні до висновку від 13.03.2017р. №61/ОГД не передбаченої законом інформації до Додатку 13 затверджений Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р.
2) Визнати не чинним висновок від 13.03.2017р., №61/ОГД ХОВК, який направлений на адресу Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
3) Зобов'язати Харківського обласного військового комісаріату повторно скласти та направити висновок за формою - Додаток 13 затверджений Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р., на адресу Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму - з дотриманням вимог п. 4.7. Положення затвердженого Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р. та внести до висновку інформацію передбачену Додатком 13 до Положення затвердженого Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р.
4) Визнати протиправним та скасувати п. 9 протоколу №34 від 07.04.2017р. Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.
5) Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей.
6) Визнати бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді документів ОСОБА_1 після надходження у місячний строк в Порядку затвердженим Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013р., щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
7) Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути та вирішити питання, щодо призначення позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..» затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року..
8) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
9) Зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 267 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ( далі Закон № 2011-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та соціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі постанова № 975 від 25.12.2013 року Порядок відповідно) ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовця, та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності. Міністерство оборони Укрїани неправомірно відмовило йому в призначення одноразової грошової допомоги. Не має жодних підстав для відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги передбачених ст. 16-4 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та П. 19 Порядку затвердженим Постанови КМУ №975 від 25.12.2013 року. Окрім того, право позивача на вказану одноразову грошову допомогу вже було встасновлено постановою Харківського окружного адміністративного Суду від 12.05.2016 р. по справі №820/1787/16.
Від представника відповідача - ХОВК у встановлений строк надійшли письмові заперечення, в яких він просить закрити провадження у справі у зв'язку з повним виконанням ХОВК постанови Харківського окружного адміністративного суду по Справі №820/1787/16.
Від представника відповідача - Міністерство Оборони України у встановлений строк надійшли письмові заперечення, в яких він зокрема зазначає про те, що на момент встановлення позивачу інвалідності чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення останнім інвалідності після спливу тримісячного строку після звільнення зі служби, а тому вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та незаконними. Крім того, позивачем не були надані всі необхідні документи, передбачені Порядком №499 (так само, як і Порядком №975), що унеможливлює визначення його права на отримання одноразової грошової допомоги.
Згідно зі ст. 183-2 КАС України даний позов підлягає розгляду та вирішенню у порядку скороченого провадження. При цьому суд відзначає, що оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 проходив строкову військову службу та приймав участь у бойових діях у 1979-1981 роках на території Демократичної Республіки Афганістан.
15 березня 2013р. Центарльною військово-лікарською комісією по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв встанволено, що поранення (контузія) і захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Згідно довідки МСЕК від 01.07.2015 року ОСОБА_1 була встановлена III група інваліда війни з 01.07.2015 року безстроково з причин поранення, контузії та захворювання повязані виконанням обов'язків військовослужбовця при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
09.03.2016р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги надавши довідку МСЕК від 01.07.2015 року, як на підставу свого права на одноразову грошову допомогу.
Харківським обласним військовим комісаріатом позивачу була надана відповідь № 562/ВСЗ, згідно якої ОСОБА_1 було відмовлено у складанні висновку та направлення його з документами до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, у зв'язку з відсутністю передбачених для цього законодавством підстав.
Постановою Харківського окружного адміністративного Суду по справі №820/1787/16 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України висновок та всі передбачені до цього документи щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначенім і виплат одноразової грошової допомоги".
Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного Суду по справі №820/1787/16 ХОВК подало апеляційну скаргу.
Харківським апеляційним адміністративним судом по справі №820/1787/16 було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ХОВК.
Вищенведені факти встановлені також постановою Харківського окружного адміністративного суду та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №820/1787/16, та в силу ч. 1 ст. 72 КАС України вважаються встановленими.
Згідно витягу з протоколу з засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум від 07.04.2017р. протокол №34 п. 9, відповідно до якого комісія дійшла висновку про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з мотивів, що позивачу встановлена інвалідність понад трьох місячний термін після звільнення з військової служби і він не має право на одноразову грошову допомогу згідно ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», в редакцій чинної на 19.06.2013р. та підпункту 4 пункту 2 Порядку затвердженого Постановою КМУ від 28 травня 2008р. №499.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі змістом статей 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до п. 1ст. 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно пп.4 п. 2 ст.16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Як вже зазначалось позивач визнаний інвалідом ІІІ група з 01.07.2015 року з причини поранення, контузії та захворювання пов'язаного з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
На час винекненням спірних правовідносин механізм призначення одноразової грошової допомоги здійснюється у Порядку затвердженим постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. (надалі Порядок 975)
Згідно п. 13 Порядку №975 у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів керівник відповідача мав подати розпоряднику бюджетних коштів (Міністерству Оборони України) висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в. п. 11 цього Порядку.
Форма висновку встановлена Додатком- 13 до Наказу МОУ №530 від 14.08.2014р. (Надалі Наказ 530).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ( ст. 19 Конституція України).
Як вбачається з Додатку- 13 до Наказу МОУ №530 від 14.08.2014р. то до висновку вноситься наступна інформація:
1.Прізвище, ім'я та по батькові військовослужбовця;
2.Дату визнання інвалідності;
3.Групу інвалідності;
4.Кратний розмір одноразової грошової допомоги.
Як вбачається з висновку від 13.03.2017р. який був направлений на адресу директора департаменту Фінансів Міністерства оборони України №61/ОГД:
в абзаці 1 висновку протиправно внесена інформація, що ОСОБА_1 , з «19.06.2013року» визнаний інвалідом 3 групи, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду та ухвалою Харківського апеляційного суду по справі №820/1787/16 було встановлено, що позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи з 01.07.2015 року безстроково і саме з цією довідкою позивач звернувся до ХОВК, як підставу свого права на отримання одноразової грошової допомоги.
абзац 3, взагалі був внесений протиправно, оскільки формою висновку він не передбачений і керівнику уповноваженого органу не надано право вносити не предбачувану інформацію до додатку 13 Наказу 530.
Таким чином, суд дійшов висновку, що висновок від 13.03.2017р. який був направлений ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу директора департаменту Фінансів Міністерства оборони України №61/ОГД не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Таким чином, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно вніс інформацію не передбачену законодавством України, чим фактично запропонував Комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум винести негативне рішення, щодо позивача з приводу призначення йому одноразової грошової допомоги, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 13 Порядку затвердженого постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., п.4.7. та Додатку 13 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014р. № 530 то висновок від 13.03.2017р. ІНФОРМАЦІЯ_1 №61/ОГД підлягає визнанню не чинним.
Щодо відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги судом встановлено.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно з положенням підпункту «б» пункту 1 статті 16-2 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.
Пункт 9 статті 16-3 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Слід зазначити, що механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ № 975 від 25.12.2013р. (далі - Порядок № 975).
Відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
Згідно ст. 16-4 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (стаття 16-4 Закону № 2011).
Ці положення кореспондуються з п. 19 Порядку №975.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши докази по справі, суд встановив що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою КМУ № 975 від 25.12.2013р.
Міністерством оборони України не надано доказів, які б давали підстави застосувати до позивача ст. 16-4 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та П.19 Порядку 975, а від так відмова в призначенні одноразової грошової допомоги є протиправною.
Приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року № 975, суд дійшов висновку про те, що обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IIІ групи інвалідності, у зв'язку з пораненням, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.
Однак, незважаючи на встановлені норми чинного законодавства, які визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців, відповідач Міністерство оборони України не прийняв відповідного рішення про призначення та виплату позивачу спірної допомоги, а тому такі дії відповідача є протиправними і підлягають судовому захисту.
Судом встановлено, що позивачем при подачі заяви та документів про виплату одноразової грошової допомоги був наданий висновок фахівця у галузі судово-медичної експертизи від 05 лютого 2013 року про обставини поранення.
Відповідно до п. 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК (військово-лікарська комісія) цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
П.21.21. Положення №402, відповідно до якого - за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців-учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово- медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально- профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн (63-94-п), посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Саме в такому порядку встановлювався причинний зв'язок отримання поранення позивачу, тому посилання Міністерства оборони України на відсутність серед документів поданих для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, довідки або документу про причини та обставини поранення є безпідставними, необґрунтованими та протиправними.
Крім того, згідно приписів п. 4.7 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженого чинним наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за № 1294/26070 - у разі настання інвалідності подаються такі документи … документ про обставини поранення - копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - надається лише у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем був наданий повний перелік документів згідно Порядку 975, а Міністерство оборони України безпідставно відмовило позивачу в призначеннні одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС «у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».
Відповідно до частини першої статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 КАС «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».
Враховуючи, що відповідачем Міністерством оборони України не надано доказів правомірності своїх дій, рішення, які полягають у відмові в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що останній має право на нарахування та виплату одноразової грошової допомогу як військовослужбовцю, який отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі та порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, а порушені права позивача підлягають судовому захисту.
За таких обставин, з врахуванням наведених вище положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування п. 9 протоколу № 34 від 07.04.2017р. Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, визнання протиправною відмову Міністерства Оборони України, у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…» затвердженого постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. та зобов'язання Міністерство оборони України повторно розглянути та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..» затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов'язання Харківського Обласного Військового Комісаріату повторно скласти та направити висновок за формою - Додаток 13 затверджений Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р., на адресу Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму - з дотриманням вимог п. 4.7. Положення затвердженого Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р. та внести до висновку інформацію передбачену Додатком 13 до Положення затвердженого Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р.
Суд зазанчає, що оскільки рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги можливо прийняти на підставі наданих позивачем документів та висновку Харківського обласного військовго комісаріату згідно приписів п. 13. Порядку 975, тому суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно надіслати висновок з документами про призначення позивачу одноразової грошової допомоги на адресу Міністерства оборони України.
Суд критично ставиться до позиції представника Міністерства оборони України, який в своїх запереченнях, пояснив, що слід керуватись законодавством, яке діяло на час встановлення позивачу інвалідність при первинному огляді у 2013р., а саме: ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції закону 2013р.) та пп.4 п. 2 Порядку 499, оскільки:
Згідно ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції закону 2013р.) особи мають право на одноразову грошову допомогу: у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
Згідно пп.4 п.2 Порядку 499 мають право на одноразову грошову допомогу: військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
Виходячи з буквального тлумачення ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції закону 2013р.) та Порядку 499 мають право на одноразову грошову допомогу після звільнення з військової служби особи, яким встановлена інвалідність з (причини) внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.
Судом встановлено, що позивач визнаний інвалідом ІІІ група з 01.07.2015 року безстроково з причини поранення, контузії та захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Матеріали справи не містять доказів, які свідчать, що позивач отримав інвалідність з причин захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.
Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли у 2016р.- 2017 р. тому слід керуватись законодавством, яке діяло на час винекнення спірних правовідносин.
Крім того, представник позивача, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, що стосується здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.
Відповідно до ч. 1ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи ст.ст. 2,3,14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень, ст.181 КАС України щодо процесуальної можливості сторони виконавчого провадження оскаржити дії державного виконавця у процесі виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.
З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, ч.3, ч.6 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п.8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", в матеріалах справи відсутні документально підтверджені судові витрати, то відповідно ст. 94 КАС України судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України в дохід держави.
Керуючись статтями 19, 22, 46 Конституції України, статтями 2, 18, 94, 99, 104-106, 158-163, 183-2, 254, 256 КАС України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства Оборони України про визнання дії, бездіяльності та рішення протиправними та зобов'язання вчинення певних дій, щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги- задовольнити частково.
Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними, які полягають у внесенні до висновку від 13.03.2017р. №61/ОГД не передбаченої законом інформації до Додатку 13 затверджений Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р.
Визнати не чинним висновок від 13.03.2017р., №61/ОГД ХОВК, який направлений на адресу Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Зобов'язати Харківського обласного військового комісаріату повторно скласти та направити висновок за формою - Додаток 13 затверджений Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р., на адресу Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму - з дотриманням вимог п. 4.7. Положення затвердженого Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р. та внести до висновку інформацію передбачену Додатком 13 до Положення затвердженого Наказом Міністра оборони України №530 від 14.08.2014р.
Визнати протиправним та скасувати п. 9 протоколу №34 від 07.04.2017р. Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.
Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Визнати бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді документів ОСОБА_1 після надходження у місячний строк в Порядку затвердженим Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013р., щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути та вирішити питання, щодо призначення позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..» затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013р. та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги стороною, або іншою особою, яка брала участь у справі, у десятиденний строк з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя В.В.Вікторов