Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1
Доповідач - Дронська І.О.
Справа № 423/2245/16-ц
Провадження № 22ц/782/223/17
18 травня 2017року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного
суду Луганської області в складі:
головуючого Дронської І.О.
суддів: Карташова О.Ю., Яреська А.В.,
за участю секретаря Поповій Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Луганській області, що діє в інтересах Кабінету Міністрів України на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 13 березня 2017року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріального збитку, завданого терористичним актом
У липні 2016року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, площею 49,1 кв.м. 23.02.2015року у результаті обстрілу м.Попасна з мінометів та дальнобійних установок, від прямого попадання снаряду було повністю зруйноване її житло, а також всі речі, побутова техніка, меблі, одяг, матеріальні цінності, предмети особистого використання, документи та інші речі, що знаходились в квартирі. Даний факт підтверджується Актом комісійного обстеження квартири від 25.02.2015року, в якому вказано, що по пров.Южний, АДРЕСА_2 в результаті бойових дій відбулося пряме попадання в будинок, що призвело до повного вигорання квартири і приведення її у стан, непридатний для житла. Також за даним фактом 24.02.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.258 КК України (терористичний акт, що призвів до заподіяння значної майнової шкоди). Досудовим розслідуванням винну особу не встановлено. Також факт знищення майна в результаті проведення антитерористичної операції підтверджується довідкою Головного Управління ДСНС України у Луганській області Попаснянський міський відділ за № 13/56/11 від 02.03.2015року в якій зазначено, що 23.02.2015року внаслідок бойових дій виникла пожежа в квартирі, яка належить ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3. В результаті пожежі знищено квартиру, домашні речі, меблі, побутова техніка та інші матеріальні цінності. Позивач вважає, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладається на Державу, незалежно від її вини, та до Держави, яка відшкодувала шкоду фізичній особі, переходить право вимоги до винної особи.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги щодо розміру відшкодування завданої шкоди встановленим розміром опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджену наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за №273 від 27.10.2015року «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», позивач вважає, що має право на грошову компенсацію у розмірі 356269,60грн. із розрахунку: 49,1кв.м.х7256грн=356269,60грн.
Позивач просила стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України за рахунок Державного бюджету України у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної житлу внаслідок проведення АТО у розмірі 356269,60грн.
У подальшому позивач уточнила свої позовні вимоги щодо їх збільшення, в обґрунтування якого зазначила, що показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України збільшились до 8539грн. за 1 кв.м., а тому завдана її житлу шкода складає 419264,90грн., яку вона просить стягнути в рахунок відшкодування, а також стягнути з відповідачів відшкодування вартості знищених речей та побутової техніки, які знаходились у квартирі, а всього стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України за рахунок Державного бюджету України у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної житлу внаслідок проведення АТО у розмірі 492392,90грн.
Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 13 березня 2017року позов ОСОБА_2 задовольнено частково. Стягнуто з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 419264,90грн. в якості відшкодування шкоди, завданої терористичним актом. У задоволенні решти вимог відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області, що діє в інтересах Кабінету Міністрів України, подана апеляційна скарга в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, неналежне дослідження доказів, порушення судом норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач ОСОБА_2 та представник відповідача державної казначейської служби України, яких було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились, від останніх заяв про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надійшло. Справу розглянуто на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України без участі зазначених осіб.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 24.10.2012року КП «Попаснянське районне бюро технічної інвентаризації», на праві приватної власності належить квартира, розташована за адресою: м.Попасна, Луганської області, пров.ЮжнийАДРЕСА_4. Відповідно акту огляду пошкоджень домоволодіння №2 квартира №2 по пров.Южний від 25.02.2015 року комісією у складі заступника голови Попаснянської міської ради ОСОБА_3, старшого інспектора відділу ЖКГ, архітектури, градобудівництва та землеустрою Попаснянської міської ради ОСОБА_4, з метою встановлення факту пошкоджень внаслідок бойових дій, був проведений візуальний огляд домоволодіння №2 квартира №2 по пров.Южний, яка належить ОСОБА_2 У ході огляду виявлені наступні пошкодження: пряме попадання у будинок, повністю вигоріла квартира (не придатна для проживання). Згідно акту про пожежу від 23.02. 2015 року, який складений за участю т.в.о. начальника Попаснянського міського відділу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Луганській області ОСОБА_5, т.в.о. начальника 30 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Луганській області ОСОБА_6, власника майна ОСОБА_2, громадянина ОСОБА_7, через пожежу, яка виникла 23.02.2015 о 21 год. 25хв., у житловому будинку за адресою: Луганська обл., м.Попасна, пров. Южний, 2, власник ОСОБА_2, згідно повідомлення громадянки ОСОБА_8 від 23.02.2015 року повністю знищені житловий будинок на площі 180 кв.м та розташовані в ньому предмети, меблі, господарчі речі. Причина пожежі (встановлена) попадання снаряду. Пошкодження майна не встановлено. Пожежу ліквідовано було о 22-15 год. 23.02.2015року силами чергового караулу 30 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Луганській області. З наданої СБУ Інформації вбачається, що слідчим відділом УСБУ в Луганській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12015050150000717 від 24.02.2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.288 КК України. Згідно матеріалів кримінального провадження, 22.02.2015 року зі сторони території Луганської області, що підконтрольна збройним формуванням терористичної організації «ЛНР», було здійснено мінометний обстріл м.Попасної, Луганської області, в ході якого, серед іншого, було зруйновано домоволодіння за адресою: Луганська область, м.Попасна, пров.ЮжнийАДРЕСА_5, де проживала та зареєстрована громадянка України ОСОБА_2 02.05.2016 р. слідчим відділом УСБУ в Луганській області було розглянуто відповідну заяву ОСОБА_2 та за результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_2 була визнана потерпілою у кримінальному провадженні №12015050150000717. Осіб, винних у вчиненні злочину за вказаним вище фактом, станом на теперішній час, не встановлено.
Також судом першої інстанції встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.
Наказом Першого заступника Голови Служби безпеки України керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, зокрема, Луганська область з 07.04.2014року. На теперішній час рішення про завершення проведення антитерористичної операції на території Донецької області не прийнято.
Розпорядженням КМУ «Про затвердження населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень КМУ від 02.12.2015 №1275-р місто Попасна Луганської області, відноситься до населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.
Згідно Розпорядження КМУ № 1085-р від 07.09.2014року в редакції від 02.12.2015року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Попасна Луганської області не входить до переліку насалених пунктів, на території яких українська влада тимчасово не здійснює свої повноваження. Місто Попасну, Луганської області включено до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
Є загальновідомим фактом, що у період часу з 2014 року по даний час територія м.Попасна, Луганської області та Попаснянський район постійно піддається обстрілам зі сторони незаконних збройних формувань терористичної організації «ЛНР», в період проведення антитерористичної операції на території м. Попасна,Луганської області пошкоджені (зруйновані) об'єкти соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності.
На підставі вищевикладеного судом першої інстанції встановлено, що квартира позивача була розташована в районі проведення антитерористичної операції та була пошкоджена в період проведення антитерористичної операції внаслідок вчинення терористичного акту - мінометного обстрілу міста незаконними збройними формуваннями.
Факт пошкодження квартири та висновок про те, що вона не придатна для подальшої експлуатації, підтверджується актами, складеними комісією Попаснянської міської ради та Попаснянським міським відділом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Луганській області.
Факт знищення майна позивача в результаті вчинення терористичного акту в період проведення антитерористичної операції на території Луганської області доведено, внаслідок бойових дій виникла пожежа в квартирі, якою знищено квартиру, домашні речі, меблі, побутова техніка та інші матеріальні цінності, слідчим відділом УСБУ в Луганській області за кримінальним провадженням №12015050150000717 від 24.02.2015 року, ОСОБА_2 визнана потерпілою, осіб, винних у вчиненні злочину за вказаним вище фактом станом на теперішній час не встановлено.
На підставі вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачеві завдано майнову шкоду терористичним актом, право приватної власності позивача ОСОБА_2 порушено, належна останній на праві власності квартира не з її волі стала непридатна для подальшої експлуатації, а тому вимоги позивача до Держави України щодо відшкодування матеріальної шкоди, яка була завдана їй у результаті знищення її житла в результаті терористичного акту, обґрунтовані, та такі, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої знищенням майна, яке знаходилося в квартирі, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду переконливих і достатніх доказів кількості й вартості знищеного майна, хоча судом було роз'яснено представнику позивача такий обов'язок, а також наслідки його невиконання.
Визначаючи розмір грошової компенсації, суд першої інстанції посилався на те, що загальна площа квартири позивача складає 49,1 кв.м., діюча опосередкована вартість спорудження житла по Луганській області за 1 м2 загальної площі квартири (з урахуванням ПДВ) складає 8539 грн., відповідачами не надано суду доказів про те, що пошкоджена квартира була застрахована, або позивач відмовилася добровільно передати пошкоджену квартиру органу місцевого самоврядування, відповідно до ч.10 ст.86 Кодексу цивільного захисту України, а тому позивач має право на грошову компенсацію за пошкоджену квартиру в розмірі 419264,90 грн. (45,8 кв.м х 8539 грн.).
Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, при цьому у повній мірі застосовуючи до спірних правовідносин практику та правові позиції Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним
Частиною першою ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).
Згідно ст..22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Колегія суддів вважає, що позивачем ОСОБА_2 доведені обставини, на які остання посилається як на підставу своїх вимог, які підтверджені матеріалами справи та встановлені судом першої інстанції про те, що 23.02.2015року належна їй на праві власності квартира, внаслідок бойових дій та проведення АТО на території м.Попасна, Луганської області, прямим попаданням снаряду була повністю зруйнована, при цьому позивач обґрунтовано посилалась на загальновідомі факти щодо проведення АТО у м.Попасна, а також інформацію, викладену в акті огляду пошкоджень домоволодіння №2 квартира №2 по пров.Южний від 25.02.2015 року щодо повного вигорання її квартири внаслідок прямого попадання снаряду; інформацію, що міститься в акті про пожежу від 23.02. 2015 року щодо повного знищення житлового будинку на площі 180 кв.м, в якому розташована належна їй квартира та повного знищення розташованих в будинку предметів, меблі, господарчих речей із зазначенням причини пожежі - попадання снаряду; наявність кримінального провадження №12015050150000717 від 24.02.2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.288 КК України, відповідно до якого 22.02.2015 року зі сторони території Луганської області, що підконтрольна збройним формуванням терористичної організації «ЛНР», було здійснено мінометний обстріл м.Попасної, Луганської області, в ході якого, серед іншого, було зруйновано домоволодіння за адресою: Луганська область, м.Попасна, пров.ЮжнийАДРЕСА_5, де проживала та зареєстрована громадянка України ОСОБА_2, яка визнана потерпілою у кримінальному провадженні, а також право останньої на відшкодування матеріальної шкоди, яка була завдана знищенням її житла в результаті терористичного акту та розміру такого відшкодування.
Зазначені доводи та надані позивачем докази відповідачами не спростовані, також відповідачами не спростована сума розрахунку компенсації вартості зруйнованої квартири та правильності застосуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла щодо суми відшкодування. Іншого розрахунку відповідачами не надано.
Як вбачається з роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст..2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст..8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Колегія суддів вважає недоведеними доводи апелянта у судовому засіданні апеляційного суду про те, що позивач ОСОБА_2 не зверталась до органів самоврядування м.Попасна з питанням щодо компенсації матеріальної шкоди, завданої терористичним актом або надання іншого житла що, як вважає апелянт, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Зазначені доводи не ґрунтуються на законі. Апелянтом не доведено наявність обов'язку органів самоврядування м.Попасна на відшкодування шкоди, завданої терористичним актом та, у разі знищення житла - надання потерпілій особі іншого житла, а також обов'язок потерпілої від терористичного акту особи звертатися з питанням щодо компенсації завданої шкоди, з урахуванням обставин справи, до органів місцевого самоврядування.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо неправильного визначення відповідача у справі - Державу України в особі Кабінету Міністрів України. Зазначений довід був предметом розгляду судом першої інстанції, останній у повній мірі, з належним посиланням на нормативно-правові акти, довів, що саме Держава Україна в особі КМУ є належним відповідачем у справі та, з урахуванням повноважень Кабінету Міністрів України в системі суб'єктів боротьби з тероризмом (організація боротьби з тероризмом, забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами), колегія суддів вважає, що Кабінет Міністрів України як представник держави, позивачем, у якості представника держави, визначений правильно.
Щодо доводів апелянта про те, що в державному бюджеті України не передбачено бюджетних призначень для відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, яке, як зазначає апелянт, можливе лише у разі законодавчого врегулювання вказаного питання, яке на теперішній час відсутнє, як відсутній і механізм відшкодування такої шкоди.
Колегія суддів погоджується з обґрунтуванням судом першої інстанції мотивів неприйняття цих доводів як таких, що не відповідають правовим позиціям Європейського суду з прав людини.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Також колегія суддів не приймає довід апелянта про те, що відсутність визначення механізму нарахування та здійснення виплат відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, регламентується спеціальною нормою - ст.19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», відповідно до якої відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 1002-р затверджено План заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей, згідно якого Мінрегіон, Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, Мін'юст, Мінфін були зобов'язані у жовтні 2014 року підготувати та внести на розгляд Кабінету Міністрів України проект Порядку надання грошової допомоги та відшкодування шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях.
Цим же Планом Мінрегіон, Мін'юст, Мінінфраструктури, Мінекономрозвитку, Мінфін були зобов'язані у жовтні 2014 року підготувати та внести на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативно-правових актів щодо фінансування за рахунок резервного фонду державного бюджету першочергових проектів з відновлення пошкоджених (зруйнованих) об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей.
До теперішнього часу такий спеціальний нормативно-правовий акт не прийнятий.
Між тим, право позивача ОСОБА_2 на відшкодування заподіяної терористичним актом шкоди, передбачене Законом України «Про боротьбу з тероризмом», не можна ставити у залежність від існування компенсаційного механізму.
Такий висновок колегії суддів ґрунтується на правовій позиції, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Будченко проти України» від 24.04.2014року (Заява № 38677/06), з якої вбачається, що встановлене законом матеріальне право, «майновий інтерес», яке потребує захисту у зв'язку з несвоєчасним виконанням, у данній справі Кабінетом Міністрів України, запровадження та затвердження у встановлені строки відповідного механізму, яким би передбачалась методика розрахунку такої компенсації та джерела фінансування, що стало підставою для відмови у задоволенні вимог Будченка з підстав не існування механізму реалізації відповідного законодавчого положення, становить втручання у право заявника та порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Також колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними апелянтом доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин справи, неналежно дослідженні докази, порушені норми матеріального права при недотриманні судом норм процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги аналогічні запереченням відповідачів проти позовних вимог, які досліджені судом першої інстанції із виконанням вимог п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України щодо зазначення у рішенні мотивів, з яких суд вважав встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення сторін, із зазначенням та відповідною оцінкою наданих сторонами доказів, а тому додаткової правової оцінки колегією суддів не потребують.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не спростовані наведені у рішенні суду першої інстанції висновки, не доведена наявність підстав для скасування цього рішення за доводами апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Рішення суду, переглянуте судовою колегією в межах доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам закону, правовим позиціям та висновкам Європейського суду з прав людини, тому підстав для скасування рішення, за цими доводами, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1.ч.1 ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Луганській області, що діє в інтересах Кабінету Міністрів України відхилити.
Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 13 березня 2017року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про відшкодування матеріального збитку, завданого терористичним актом, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий
Судді: