Справа № 522/9361/17
Провадження № 2а/522/1550/17
Іменем України
„24” травня 2017 року місто Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси С.О. Погрібний, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_2В про визнання дій слідчого неправомірними -
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача із вказаними вимогами, просила визнати протиправними дії слідчого, вчинені ним під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні, відкритому стосовно позивача.
Дослідивши заяву, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження по справі необхідно відмовити.
Судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2017 року відмовлено ОСОБА_1, ОСОБА_3 у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом названих осіб до слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_2, Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про визнання дій слідчого та судових експертів неправомірними.
Змінивши склад учасників по справі, ОСОБА_1 звернулась до суду з названими вимогами з цим позовом, якому надано правову оцінку у справі № 522/7160/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_2, Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про визнання дій слідчого та судових експертів неправомірними.
У зазначеному судовому провадженні судом досліджувались обставини, що стали підставою для звернення позивачки до суду з цим позовом, їм надана правова оцінка, за наслідком чого постановлене відповідне судове рішення.
Відповідно до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно зі ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Відповідно до п. 3 постанови Пленум Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Згідно з п. 22 зазначеної Постанови відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів", у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ. Тобто дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
Слідуючи логіці та змісту закону, суд має констатувати, що дії й слідчого, вчинювані в особливій процесуальній формі під час здійснення кримінального провадження, також не є управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку та у випадках, визначеному процесуальними законами.
Визначаючи предмет спору та його відповідність обраному виду судочинства, судом враховано, що позивачі фактично просять дати оцінку діям посадової особи, вчинюваним у кримінально-процесуальній формі, що є неприпустимим з точки зору процесуального законодавства.
Предметом судової оцінки в цьому адміністративному процесі не можуть бути такі дії, й порядок збору доказів, зібраних чи отриманих у порядку кримінального провадження.
Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ці положення свідчать про невідповідність поданого адміністративного позову визначеній законом компетенції адміністративних судів та предметній підсудності адміністративних справ.
Позивачу необхідно врахувати, що процесуальним законом встановлений інший порядок з'ясування тих обставин, на які посилається позивач при зверненні із цією заявою.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 17-19, 107, п. 1. ч. 1. ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом до слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_2В про визнання дій слідчого неправомірними.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
СУДДЯ: С.О. Погрібний
24.05.2017