Справа № 520/57/17
Провадження № 2/520/32/17
23.05.2017 року
Київський районний суд м. Одеси
У складі головуючого судді Калашнікової О.І.
При секретарі Шеховцевій О.В.
Розглянув у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Встановив:
Позивач звернулась до суду з вимогами ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1\3 части від усіх видів доходу ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стверджуючи, що відповідач є батьком дівчинки і він ухиляється від утримання та виховання дитини. В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав у повному обсязі..
Відповідач до суду не з'являється, про час і місце слухання справи сповіщався судом неодноразово відповідно до вимог закону, надав письмові заперечення на позов.
За згодою позивачевої сторони суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Суд вислухав представника позивачки, вивчив надані документи і встановив наступне:
ОСОБА_1 до зміни прізвища 03.12.2014 року) і ОСОБА_2 з 2006 року по 2014 рік підтримували сімейні стосунки без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_6 року народилася дитина - ОСОБА_3 - актовий запис про народження №229, вчинений 03.07.2014 року Першим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції. Відомості про батька до актового запису про народження дитини внесені на підставі заяви ОСОБА_1 (на той час ОСОБА_1) і ОСОБА_2 Рішенням Київського райсуду м. Одеси від 27.05.2014 року встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Рішенням Приморського районного суду від 17.06.2014 року встановлено факт усиновлення неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 усиновлювачем ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Позивачева сторона стверджує, що ОСОБА_2 батько дитини дитини у 2016 році залишив сім'ю, не повідомляє своє місце перебування, не спілкується ні з дружиною ні з дитиною, не цікавиться долею дочки, не надає будь-якої допомоги на утримання дитини. Вона - ОСОБА_1, сама утримує і виховує дитину. 22.03.2016 року відповідач склав заяву, якою повідомив про добровільну відмову від батьківських прав щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Посилаючись на тяжке матеріальне становище, позивачка вимагає стягнути з батька аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частини щомісяця з дня звернення з цим позовом до суду і до досягнення донькою повноліття.
При вищенаведених обставинах суд вважає позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів підлягаючим частковому задоволенню з таких підстав:
ст.180 СК України визначає «батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття». Згідно положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Відповідно до ч.2 ст.242 СК у разі позбавлення усиновлювача батьківських прав усиновлювач втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути її законним представником; втрачає права на пільги та державну допомогу, що видається сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником на майбутнє; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які він міг би мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування). Між тим, він не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (ч.2 ст.166 СК України). З огляду на викладене, вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини є правомірними.
Доводи відповідача, викладені у письмових запереченнях, що на утримання ОСОБА_3, 2008 року сплачує аліменти її рідний батько ОСОБА_7 не підтверджені належними і допустимими доказами.
За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батька і (або) у твердій грошовій сумі, що передбачено ч.3 ст.181 СК України. У даному випадку відповідач надав копію свідоцтва про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 і доводить, що сплачує аліменти на утримання дочки від першого шлюбу. Тому суд вимоги позивачки задовольняє частково і стягує на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 з відповідача аліменти в розмірі 1\4 частини від доходів батька. Відповідач не надав належних доказів того, що на його утриманні перебуває мати ОСОБА_9 і бабуся ОСОБА_10, у зв»язку з чим правові підстави рахувати, що відповідач утримує трьох непрацездатних осіб відсутні.
Керуючись ст.213,214,215 ЦПК України, суд
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1\4 частки від усіх доходів ОСОБА_2, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 січня 2017 року до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_6
Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом 10 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача, наданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Калашнікова О. І.