Справа № 500/1345/17
Провадження № 2/500/1850/17
24 травня 2017 року
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Адамова А.С.,
при секретарі - Хачатрян А.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
22.03.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого 05.03.2014 року, право власності на: житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Утконосівка, вул. Гагаріна, б. № 60; земельну ділянку №1 площею 1,9057 гектарів та земельну ділянку №2 площею 0,2155 га, яка розташована на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Вікторія», частка (пай) №1189, 1466а, переданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, мотивуючи тим, що державним нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із тим, що відсутні документи, що підтверджують право власності на спадкове майно за спадкодавцем.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому також позовні вимоги підтримав повністю та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що згідно з записом у господарській книзі виконавчого комітету Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_3 належить на праві особистої власності житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Утконосівка, вул. Гагаріна, б. № 60, що підтверджено довідкою Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за №685 від 27.03.2017р.
Згідно технічного паспорту на житловий будинок, виданого ПП «Бюро технічної інвентаризації та оцінки» у жовтні 2016 року по Гагаріна, б. № 60 в с. Утконосівка є житловий будинок, який побудований у період часу з 1964р. по 1980р.
Згідно листа КП «Ізмаїльське МБТІ» за №680 від 16.05.2017р. відомості про об'єкт нерухомості за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Утконосівка, вул. Гагаріна, б. № 60, відсутні.
Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД №070834, виданий 15.11.2005 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01.05.521.01221 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,9057 гектарів, діл. №2 - 0,2155 зрош., яка розташована на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Вікторія», частка (пай) №1189, 1466а, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вказане також вбачається із листа Міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 13.05.2017р. №9-15-0.183-794/126-17.
Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД №362925 від 07.03.2014 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_3 помер 05.03.2014р.
Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить: житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Утконосівка, вул. Гагаріна, б. № 60; земельну ділянку площею 1,9057 гектарів, діл. №2 - 0,2155 зрош., яка розташована на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Вікторія», частка (пай) №1189, 1466а, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 47282386 від 31.03.2017 року інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 відсутня.
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_3 відповідно до ст. 1261 ЦК України, що підтверджено свідоцтвом про її народження та свідоцтвом про укладення шлюбу, з якого вбачається, що вона змінила своє прізвище «Рошу» на «Булгару», та спадщину вона прийняла фактично, оскільки на день смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, протягом шести місяців була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем за однією адресою, що підтверджено довідкою Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за №685 від 27.03.2017р.
Спадкоємцем за законом першої черги є, також, дружина спадкодавця - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про одруження, та яка від прийняття спадщини відмовилася на користь позивача про що надала в установлений законом строк заяви до нотаріуса, копія якої наявна у матеріалах справи.
Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.
Інших спадкоємців немає.
На звернення позивача ОСОБА_1 до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, письмовою відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори за № 362/02-14 від 23.03.2017р., їй було відмовлено у зв'язку з тим, документ, що посвідчує право власності на спадкову масу на ім'я спадкодавця, який був би зареєстрований у встановленому законом порядку, відсутній.
Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як зазначено у ОСОБА_4 спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.3.3, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. У період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року, державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.
Належність спадкодавцю майна, про яке зазначає позивач у позовній заяві, підтверджується, у том числі, листом Міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 13.05.2017р. №9-15-0.183-794/126-17, довідкою Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за №685 від 27.03.2017р.
Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_3, спадщину після померлого прийняла, оскільки на день смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, протягом шести місяців була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем за однією адресою, що підтверджено довідкою Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за №685 від 27.03.2017р., від спадщини в установлений законом строк не відмовлялася, інший спадкоємець дружина спадкодавця ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовилася на користь позивача про що надала в установлений законом строк заяви до нотаріуса, копія якої наявна у матеріалах справи, осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині немає, з огляду на встановлене позивач обґрунтовано вимагає визнання за нею права власності на спадкову власність.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215,256 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 05.03.2014 року, право власності на:
житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Утконосівка, вул. Гагаріна, б. № 60;
земельну ділянку №1 площею 1,9057 гектарів та земельну ділянку №2 площею 0,2155 га, яка розташована на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП «Вікторія», частка (пай) №1189, 1466а, переданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, (Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ОД №070834, виданий 15.11.2005 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №01.05.521.01221).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: ОСОБА_5