18.05.2017 року Справа № 904/11367/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)
судді: Подобєд І.М., Іванов О.Г.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-84 від 14.04.2017 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 19-2 від 11.01.2017 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017р. у справі № 904/11367/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Публічного акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", м.Новомосковськ
про стягнення 1 282 854, 96 грн.
Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017р. у справі № 904/11367/16 (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” інфляційні втрати у розмірі 40 886,89 грн., 3% річних у розмірі 21 092,40 грн., пеня у розмірі 194562,97 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 856,82 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Розстрочено виконання рішення на 3 місяці, згідно графіку:
До 28.02.2017 - 111 691,28 грн.
До 31.03.2017 - 111 691,29 грн.
До 30.04.2017 - 111 691,29 грн.
Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2017р. (суддя Петренко Н.Е.) стягнуто з Публічного акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” штраф у розмірі 69674,78 грн.
Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:
Не погодившись з рішенням господарського суду в частині зменшення неустойки, відмови у стягненні штрафу та відмови у стягненні частини інфляційних втрат, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині, якою зменшено пеню на 50 % та відмовлено у стягненні штрафу, відмовлено у стягненні 409 493, 37 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню, штраф, інфляційні втрати в повному обсязі.
Апелянт вважає, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин, оскільки укладаючи договір поставки відповідач усвідомлював всі ризики та добровільно погодився на умови такого договору, в тому числі і щодо нарахування пені. Крім того зазначає, що місцевий господарський суд в порушення ст.4-2 ГПК України дослідив та надав перевагу лише доводам відповідача та не надав належної оцінки запереченням позивача. На думку скаржника зменшення судом розміру неустойки спричиняє позивачу збитки та дозволяє відповідачу у подальшому безвідповідально порушувати договірні умови. Вважає, що відповідачем не було надано суду жодних належних доказів винятковості обставин, також судом не враховано фінансове становище та особливості господарської діяльності позивача (забезпечення галузі національної економіки і населення природним газом, тобто підприємство позивача має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, оскільки відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціальні та економічні негативні наслідки для всієї України).
Апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду України (постанови від 09.04.2012р. №3-88гс11, від 27.04.2012р. № 3-24гс12, від 06.11.2013р. № 6-116цс13) та вважає, що висновок суду про незаконність стягнення штрафу не відповідає вказаній позиції ВС України. Вважає правомірним застосування відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафу і пені, оскільки сторони передбачили її в умовах договору (п.7.2 Договору). Крім того при розрахунку інфляційних втрат позивачем було дотримано вимоги до порядку такого розрахунку, тому відмову у стягненні частини інфляційних втрат вважає незаконною та необґрунтованою.
У додаткових поясненнях (а.с.212-213) апелянт зазначив, що період прострочення з оплати за газ становить 31 день з 17.02.2015р. по 19.03.20-15р., а не 29 днів як вказав суд у рішенні та у зв'язку з цим відмовив у стягненні штрафу за прострочення оплати за газ.
Просить рішення суду скасувати в частині, якою зменшено пеню та штраф на 50 %, відмовлено у стягненні штрафу за прострочення з оплати за газ, отриманий у січні 2015р., відмовлено у стягненні 409 493, 37 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню, штраф, інфляційні втрати в повному обсязі.
Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:
У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.203-206) відповідач вважає доводи апелянта необґрунтованими та безпідставними, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. Звертає увагу на те, що підприємство відповідача є збитковим, а підприємство позивача - прибутковим. Попри збитковість підприємства відповідач вживав всіх заходів щодо належного виконання зобов'язань перед позивачем, як наслідок заборгованість за спірними постачаннями відсутня. До того ж штрафні санкції за своєю природою мають виключно забезпечувальний характер, а не компенсаційний. Приймаючи рішення господарський суд скористався своїм правом та зменшив розмір пені та штрафу від належної до стягнення суми на 50 %.
Звертає увагу на те, що позивач жодного разу не скористався своїм правом щодо обмеження або припинення постачання газу, що є ефективним засобом стимулювання до належного виконання зобов'язань. Вважає, що в даному випадку нарахована до стягнення неустойка є явно завищеною, що не відповідає засадам справедливості, розумності і добросовісності та перетворюється на непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача (аналогічна правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013). Щодо нарахування інфляційних втрат, то відповідач зазначив, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, отже термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, тому індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується (аналогічна позиція викладена в постановах ВГС України у справах № 29-75-10-1823, № 904/10253/15 та інших).
У доповненні до відзиву (а.с.215-216) відповідач вважає, що станом на момент виникнення права у позивача на нарахування штрафу за прострочення оплати за газ такої суми боргу не існувало, тому місцевий господарський суд правомірно здійснив власний розрахунок інфляційних втрат і задовольнив ці вимоги частково, а при зменшенні неустойки врахував ступінь виконання зобов'язань, майнові інтереси та фінансовий стан позивача, а також те, що невиконання договірних зобов'язань виникло з об'єктивних причин, зокрема, через важкий фінансовий стан боржника та збитковості підприємства.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2017р. апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2017р. колегіє суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О.(доповідач), судді: Березкіна О.В., Іванов О.Г.
Розпорядженням керівника апарату суду № 548/17 від 12.04.2017р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Березкіної О.В.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.04.2017р. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Дармін М.О.(доповідач), судді Подобєд І.М., Іванов О.Г.
В судовому засіданні 13.04.2017р. оголошено перерву до 18.05.2017р.
У судовому засіданні 18.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:
27.12.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 23/15-ПР (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ (надалі - газ), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.
19.02.2015, 04.03.2015, 03.04.2015, 06.05.2015, 02.06.2015, 08.10.2015, 22.10.2015, 03.11.2015, 11.11.2015, 25.11.2015 між сторонами були укладені Додаткові угоди до вищезазначеного Договору, якими сторони внесли зміни щодо вартості газу та інше.
На виконання умов вищезазначеного Договору та Додаткових угод до нього, позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 13 717 582,98 грн., що підтверджують відповідні Акти приймання-передачі природного газу.
Відповідач за поставлений природний газ розрахувався у повному обсязі, але з порушенням умов Договору.
Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині, якою зменшено пеню та штраф на 50% , відмови в стягнені частини інфляційних втрат на 409 493, 37 грн.
Так, за правилами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити штрафні санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року, роз'яснено, що вирішуючи питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).
Вищезазначені правові норми підтверджують право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а необхідність використання даного права та розмір зменшення до якого вони підлягають, законодавець відносить на розсуд суду.
При прийнятті рішення про можливість застосування свого права на зменшення розміру штрафних санкцій місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач розрахувався з позивачем за поставлений газ до звернення з позовом до суду; розмір заявлених до стягнення суми пені та штрафу (з урахуванням проведеного судом перерахунку) значно перевищує розмір збитків позивача з огляду на недоведеність останніх, що в розумінні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України є достатньою (винятковою) підставою для зменшення розміру належної до сплати неустойки; крім пені позивач також нарахував інфляційні втрати та 3% річних, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Колегія суддів вважає, що є загальновідомими та такими, що не потребують доказування обставини, на які посилається відповідач, звертаючись з клопотанням про зменшення штрафних санкцій, а саме , що 60% ринку збуту продукції підприємства відбувалося на території Російської Федерації та на сьогоднішній день споживачі масово відмовляються від своїх замовлень та шукають інших виробників; основними причинами зниження виробництва є падіння попиту в Україні та введення мита в країнах Митного Союзу, а саме:
• Україна фактично зупинила видобування нафти та газу, зупинено багато інфраструктурних проектів, внаслідок чого попит на ринку трубної продукції знизився до мінімуму.
• Внаслідок мита на ввіз труб у країни Митного Союзу, відповідач не може конкурувати з іншими виробниками.
• Системна причина - великий об'єм трубних потужностей, що були введені російськими компаніями за останні роки. Він вже перевищує необхідність російського ринку. На сьогоднішній день Росія та Митний Союз всіляко відтісняє свій ринок від зовнішніх постачальників.
• З причин введеного мита відповідач вимушений фактично відмовитись від поставок зварних та безшовних труб до ринку Митного Союзу. Також суттєво зменшився попит на машинобудівні труби білоруськими компаніями, та просліджується тенденція до зниження використання нарізної труби.
Колегія суддів приймає до уваги надані відповідачем місцевому господарському суду докази збитковості підприємства, які подавалися місцевому господарському суду (а.с. 104-108).
В матеріалах справи містяться докази проведення відповідачем розрахунків з позивачем до звернення з позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд, належним чином врахувавши виконання зобов'язання Відповідачем в повному обсязі до звернення Позивача з позовом до суду; розмір заявлених до стягнення суми пені та штрафу, які, з урахуванням проведеного судом перерахунку, виявилися такими, що значно перевищують розмір заборгованості; недоведеність заподіяння збитків Позивачу , дійшов правомірного висновку про можливість зменшення розміру належної до стягнення неустойки, а тому доводи апеляційної скарги відхиляються як необґрунтовані.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо відмови в стягнені інфляційних втрат, колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до приписів ст. 253 і ч. 5 ст. 254 ЦК України, а також керуючись приписами ч. 3 п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція. Крім того, слід врахувати, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Отже, якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справах № 29-75-10-1823, № 917/1667/14, № 4/54-10-1818, № 904/4950/15, № 904/4951/15, № 904/10253/15).
Враховуючи вищевикладене , місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що інфляційні втрати на суму 3 791 605,24 грн не нараховуються, оскільки термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, а саме: прострочення платежу почалося не з 15.02.2015 року, а з 17.02.2015 р.
Відповідні доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і відхиляються колегією суддів.
Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують і не можуть бути підставою для скасування його рішення.
Перевіривши рішення місцевого господарського суду в повному обсязі у відповідності до вимог частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не знайшла інших підстав для його зміни або скасування.
Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга, відповідно без задоволення.
Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.
Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017р. у справі № 904/11367/16 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017р. у справі № 904/11367/16 - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Повний текст постанови складено 23.05.2017р.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М.Подобєд
Суддя О.Г.Іванов