22.05.2017 Справа № 15/5005/153/2012
За позовом Дочірньої компанії "ОСОБА_1 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м.Дніпродзержинськ
про стягнення 20 375 904,05 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 279/16 від 27.12.2016;
ОСОБА_1, представник за довіреністю № 266/16 від 27.12.2016
від відповідача: ОСОБА_3, представник за довіреністю № 00.01.0208 від 25.10.2016
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013 у справі №15/5005/153/2012 позов задоволено частково; вирішено стягнути з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, м.Дніпродзержинськ, вул. Петровського, буд. 168, ЄДРПОУ 03342573) на користь Дочірньої компанії "ОСОБА_1 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 31301827) заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 301 768,92 грн. (триста одна тисяча сімсот шістдесят вісім грн. 92 коп.), пеню у розмірі 142 061,24 грн. (сто сорок дві тисячі шістдесят одну грн. 24 коп.), інфляційні витрати у розмірі 710 360,63 грн. (сімсот десять тисяч триста шістдесят грн. 63 коп.), 3% річних у розмірі 1 059 866,60 грн. (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят шість грн. 60 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 68 820,00 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять грн. 00 коп.); в решті позовних вимог - відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013 у справі №15/5005/153/2012 залишено без змін.
02.12.2013 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 господарським судом видано наказ.
Відповідно до пункту 1.1 Статуту Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі" є правонаступником усіх майнових і немайнових прав, юридичних обов'язків, коштів комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа".
10.05.2017 до суду від Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2017 прийнято вищезазначену заяву до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 22.05.2017.
16.05.2017 до суду від позивача надійшли заперечення на подану заяву.
18.05.2017 до суду від відповідача надійшли уточнення до заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
22.05.2017 до суду надійшли:
- від позивача клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів;
- від відповідача клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів та додаткові пояснення.
Повноважний представник відповідача у судовому засіданні подану заяву підтримав та наполягав на її задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії". Відповідно до ч. 3 ст. 7 цього Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.
Посилаючись на те, що під час розгляду справи відповідачем було сплачено основний борг у розмірі 17 462 899,93 грн. (дата останнього платежу - 28.12.2012), заявник стверджує, що у нього відсутній обов'язок щодо погашення заборгованості за рішенням суду в частині 3% річних у розмірі 1 040 817,75 грн., інфляційних втрат - 689 882,30 грн., пені - 142061,24 грн., та наявні підстави для визнання наказу суду у справі таким, що не підлягає виконанню в цій частині.
Повноважний представник позивача вважає, що подана заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Рішення суду по даній справі більше трьох з половиною років залишається не виконаним, а в рамках виконавчого провадження жодних коштів з відповідача не стягнуто, проте підприємство продовжує працювати, надавати послуги та отримувати прибутки.
Відповідач звертався вже до суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду, у задоволенні якої було відмовлено.
Позивач звертає увагу на те, що при поданні заяви про відстрочку виконання рішення суду та заяви про визнання наказу таким, що не підлягає задоволенню відповідач посилається на норми одного і того ж Закону, проте трактує їх по-різному.
У заяві про відстрочку відповідач сам зазначає про те, що списання коштів можливе лише за певної умови - а саме: має бути здійснено шляхом включення відповідача до відповідного реєстру, для чого і просить відстрочити виконання рішення суду. Однак, звертаючись до суду вже із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, змінює позицію і посилається вже на набуття чинності 30.11.16 вказаним Законом.
Враховуючи приписи ст.ст. 1, 2, 3 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії" позивач вказує про те, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання теплопостачальні та теплогенеруючі організації повинні бути включені до відповідного реєстру. Таким чином, для списання зобов'язань з оплати пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань в порядку, передбаченому вищевказаним Законом, відповідач має набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.
Доказів включення підприємства до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, як передбачає Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії", відповідачем не надано. Отже, правові підстави для задоволення судом заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 3% річних - 1040817,75 грн., інфляційних втрат - 689 882,30 грн. та пені - 142 061,24 грн. відсутні.
Крім того, відповідачем за вищезазначеним наказом не сплачений судовий збір у розмірі 68 820,00 грн., списання якого за вищевказаним Законом не передбачено.
Дослідивши матеріали справи та подану заяву, заслухавши пояснення повноважних представників сторін у судовому засіданні, господарський суд вважає, що у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково, необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Положеннями ч. 1 ст. 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Згідно з ч. 2 ст. 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.
Як вказано у ч. 4 ст. 117 ГПК України, господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року № 1730-VIII (далі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Статтею 3 цього Закону визначено порядок участі підприємств у процедурі врегулювання заборгованості, відповідно до якого для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.
Порядок ведення та користування реєстром затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частиною 3 статті 7 Закону регламентовано, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за договором № 06/10-1191-БО-3 від 14.10.2010, в розмірі 17 462 899,93 грн. (останній платіж - 28.12.2012), у зв'язку з чим позовні вимоги були зменшені позивачем до 301 768,92 грн. При цьому 3% річних, інфляційні втрати та пеня були нараховані позивачем на первісно заявлену суму основної заборгованості у розмірі 17764668,55 грн.
Господарський суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на часткову сплату суми основного боргу до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії" як на підставу для списання 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих на сплачену суму боргу, відповідно до частини 3 ст. 7 вказаного Закону. При цьому господарський суд виходить з того, що відповідно до вимог Закону сам факт погашення відповідачем заборгованості відповідачем до вступу в дію Закону, тобто до 30.11.2016, не є безумовною та достатньою підставою для автоматичного списання нарахованих неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, оскільки такому списанню обов'язково передує включення боржника за встановленою Законом процедурою до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.05.2017 у справі № 917/348/16.
У зв'язку з недоведеністю відповідачем (заявником) його участі у процедурі врегулювання заборгованості у визначеному Законом порядку та відмови позивача у списанні спірних сум у встановленій Законом процедурі врегулювання заборгованості, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України № 1730-VІІІ від 03.11.2016) виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "ОСОБА_1 України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.
Згідно з частиною 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Отже, Законом передбачена можливість закінчення державним виконавцем виконавчого провадження за наявності обставин списання заборгованості згідно з Законом, без будь-якого процесуального документу, постановленого судом.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд, -
У задоволенні заяви Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2013 у справі №15/5005/153/2012 таким, що не підлягає виконанню частково - відмовити.
Суддя ОСОБА_4