"17" травня 2017 р. Справа № 922/4207/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.,
при секретарі Бєлкіній О.М.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 - дов. б/н від 19.12.2016 р.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №934 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2017 р. у справі № 922/4207/16,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів, Київська обл.,
до Фермерського господарства "Альянс", м. Зміїв, Харківська обл.,
про стягнення 884 326,17 грн., -
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2017 р. (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" 681329,86 грн. основного боргу, 1622,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 27708,07 грн. пені, 26986,78 грн. 28% річних, 136265,97 грн. 20% штрафу, 10401,36 грн. інфляційних втрат та 13264,71 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 11,68 грн. пені в задоволенні позову відмовлено.
24.02.2017р. відповідач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про відстрочку виконання вищевказаного рішення суду до 15.08.2016 р. Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2017р. розгляд заяви зупинено до повернення матеріалів справи № 922/4207/16 з Харківського апеляційного господарського суду.
Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2017 р. не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2017р. у справі № 922/4207/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням процесуального права, а саме, судом першої інстанції було прийнято рішення про необґрунтованість наданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з раптовою хворобою представника ФГ "Альянс" і розгляд справи відбувся за наявними матеріалами, в результаті якого було винесено рішення.
В судове засідання представник відповідача не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Позивач, ТОВ "Спектр-Агро", у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні зазначив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач вказав, що господарським судом Харківської області винесено рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права та узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" №18 від 26.12.2011 року та постанові пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", вжито належних заходів та досліджено усі матеріали та обставини справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Судове засідання 17.05.2017р. проводилось в режимі відеоконференції.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.08.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (позивач) та Фермерським господарством "Альянс" (відповідач) було укладено договір поставки № 76/16-ХА, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
Згідно з п. 1.2 договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки відповідачу та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору, який є невід'ємною його частиною.
Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2.-2.3 договору, що передається за цим договором та сумі належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору.
У відповідності до п. 2.4 договору, відповідач проводить розрахунки з позивачем на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок позивача. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок позивача, вказаного в тексті даного договору.
Додатками № 1 до договору, які підписані обома сторонами та скріплені печатками, визначено ціну, кількість та суму товару.
Як правильно встановив суд першої інстанції, на виконання умов вищезазначеного договору та додатків до договору, позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 852449,28 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 17047 від 16.08.2016 року на суму 251395,20 грн., № 17038 від 16.08.206 року на суму 62848,80 грн., № 17502 від 25.08.2016 року на суму 120073,80 грн., № 17505 від 25.08.2016 року на суму 30815,40 грн., № 18267 від 05.09.2016 року на суму 387316,08 грн.
Відповідач отримав товар уповноваженими особами на підставі довіреностей: № 264 від 16.08.2016 року, № 278 від 23.08.2016 року, № 291 від 05.09.2016 року.
Проте, в порушення умов спірного договору, відповідач оплатив товар частково в сумі 171119,42 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (від 16.08.2016 року сплачено 62840,80 грн., 23.08.2016 року сплачено 30815,40 грн., 07.09.2016 року сплачено 77463,22 грн.).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість в сумі 681329,86 грн. (основна заборгованість), що й стало підставою для звернення позивача до суду.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 681329,86 грн. заборгованості за договором поставки № 76/16-ХА від 05.08.2016р., суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а так само є такими, що відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства України.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що відповідач своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, документів на підтвердження відсутності заборгованості останнім також надано не було, а враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 76/16-ХА від 05.08.2016 року у розмірі 681329,86 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1622,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом, то суд першої інстанції правомірно задовольнив ці вимоги, виходячи з наступного.
Умовами п.п. 2.6, 2.7 та 2.11 договору передбачено, що за користування товарним кредитом позивач щомісячно нараховує, а відповідач зобов'язаний сплачувати, відсотки в розмірі та в строк, який передбачений додатком до договору.
В матеріалах справи наявні акти нарахування відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 1622,45 грн.
Також матеріали справи містять розшифровки актів та документи, на підтвердження відправлення на адресу відповідача актів, які не підписані з боку відповідача.
Відповідно до п. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Враховуючи, що розрахунок позивача щодо нарахування останнім відсотків за користування кредитом в сумі 1622,45 грн. є правильним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність їх нарахування та стягнення з відповідача.
Щодо стягнення з відповідача 26986,78 грн. 28% річних та 10401,36 грн. інфляційних втрат, суд першої інстанції також правомірно їх задовольнив.
Так, відповідно до п. 7.2 (В) договору, відповідач сплачує на користь позивача 28% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги про стягнення 26986,78 грн. 28% річних та 10401,36 грн. інфляційних втрат заявлені позивачем правомірно, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 27719,75 грн. та 20% штрафу в сумі 136265,97 грн., судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п. 7.2 (А, Б) договору, відповідач сплачує за кожен день прострочення на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення та штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши нарахування позивачем суми пені, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позивач допустив помилку, тому сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 27708,07 грн., в іншій частині пені в сумі 11,68 грн. правильно відмовлено, як безпідставно нараховані. Також, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 20% штрафу в сумі 136265,97 грн.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням процесуального права, зокрема, відповідач вказав, що 30.01.2017 року засобами факсимільного зв'язку було направлено клопотання про відкладення розгляду по справі у зв'язку з раптовою хворобою представника Фермерського господарства "Альянс" з зобов'язанням надати довідку у наступному судовому засіданні, але судом було прийнято рішення про необґрунтованість даного клопотання і розгляд справи відбувся за наявними матеріалами, в результаті якого було винесено рішення. Враховуючи раптовість хвороби, та відсутність у керівника господарства правової освіти, та позбавлення можливості залучити нового представника, на думку апелянта, Фермерське господарство "Альянс" було позбавлене на належний судовий захист та подання додаткових матеріалів.
З такими висновками судова колегія не погоджується, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2016р. було порушено провадження у справі № 922/4207/16 та призначено її розгляд на 16.01.2017 р. Зазначеною ухвалою зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву з документами в його обґрунтування, а також попереджено, що у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами або залишити позов без розгляду.
16.01.2017 р. представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для підготування документів по справі та правової позиції щодо суті позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2017 р. дане клопотання було задоволено та відкладено розгляд справи на 30.01.2017 р., зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.12.2016 р. та витребувані судом документи надати до суду за три дні до судового засідання. Також, даною ухвалою попереджено сторін, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
30.01.2017 р. представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника ФГ "Альянс".
Судом першої інстанції дане клопотання задоволено не було з посиланням на те, що в даному разі обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача з метою надання часу для надання нових доказів тощо). Проте, відзиву на позов та документів в обґрунтування своєї позиції відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні про відкладення справи не зазначено.
Судова колегія зазначає, що провадження у даній справі порушено 08.12.2016 р, тобто, у відповідача було достатньо часу подати відповідні заперечення та будь-які докази в підтвердження своєї позиції по справі (наприклад оплати товару чи інші докази, які б підтверджували неправомірність вимог позивача), проте цього не зробив. Не зробив відповідач цього і під час слухання справи в апеляційній інстанції.
Крім того, в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Тобто, відповідач міг вжити своєчасних заходів та залучити з урахуванням норм ст. 28 ГПК України іншого представника для участі у даній справі, проте цього не зробив.
Згідно з ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.
На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2017 р. у справі № 922/4207/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача, Фермерського господарства "Альянс", м. Зміїв, Харківська обл., на рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2017 р. у справі № 922/4207/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2017 р. у справі № 922/4207/16 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Гребенюк Н.В.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Медуниця О.Є.