18 травня 2017 рокуСправа № 921/198/17-г/8
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 10030, в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль, 46001
до відповідача ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної Державної адміністрації, вул. Шевченка, 8, м. Теребовля, Тернопільська область, 48100
про cтягнення заборгованості в загальній сумі 286 719 грн 13 коп.
За участі представників:
Позивача: не прибув
Відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульта, довіреність №05-05/1556-07 від 07.04.2017
В порядку ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
В судовому засіданні 10.04.2017 представникам сторін роз'яснено процесуальні права і обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної Державної адміністрації, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в сумі 286 719 грн 13 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по відшкодуванню витрат за надання позивачем телекомунікаційних послуг на пільгових умовах жителям м. Теребовля та Теребовлянського району Тернопільської області протягом грудня місяця 2015 р. та січня - грудня місяця 2016 р. (включно).
В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено: копію акту звірки розрахунків за надані населенню послуги на які надаються пільги станом на 01.07.2016, копія розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг (згідно протоколів розбіжностей за 2015), розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із надання пільг громадянам м. Теребовля та Теребовлянського району за грудень 2015 року, зведений розрахунок витрат, пов'язаних з наданням послуг з оплати телекомунікаційних послуг за 2016 рік, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам ОСОБА_3 та Теребовлянського району за період з січня місяця по грудень місяць 2016 р.; копії супровідних листів про направлення звітів, із доказами отримання таких відповідачем; лист ОСОБА_4 фінансів України від 31.08.2016 за №31-09010-16-16/24984, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Ухвалою суду від 23.03.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 11:45 год. 10.04.2017. В судових засіданнях 10.04.2017 та 24.04.2017, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 12:00 год. 24.04.2017 та, відповідно, на 09:30 год. 18.05.2017 з підстав, викладених у відповідних формулярах (протоколах) судових засідань, про що повноважних представників сторін було повідомлено під розписки (в матеріалах справи).
В судове засідання 18.05.2017 повноважний представник відповідача прибув. Позовні вимоги визнав в частині заявленої позивачем до стягнення суми невідшкодованих за надані ПАТ "Укртелеком" телекомунікаційні послуги на пільгових умовах жителям м. Теребовля та Теребовлянського району протягом грудня 2015 року в сумі 2 595,55 грн. Стверджує, що дана заборгованість виникла у зв'язку із відсутністю кошторисних призначень на 2015 рік, є зареєстрованою в органах державного казначейства та ОСОБА_1 буде вживати заходів для її повернення позивачу. Поряд із цим, в задоволенні позовних вимог про стягнення нарахувань за 2016 рік в розмірі 284 123,58 грн просить відмовити за безпідставністю. В обґрунтування своїх заперечень посилається на норми Конституції України, Бюджетного кодексу України, лист ОСОБА_4 Фінансів України №31-09010-16-16/24984 від 31.08.2016, яким було роз'яснено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" кошти субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян не передбачені, а надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. Стверджує, що для забезпечення надання пільг з послуг зв'язку жителям м. Теребовлі та Теребовлянського району, ОСОБА_1 неодноразово зверталось до Теребовлянської районної державної адміністрації, Теребовлянської районної ради, Фінансового управління райдержадміністрації, голови Теребовлянської міської ради, голів Іванівської, Микулинецької та Золотниківської сільських рад з відповідними листами про виділення коштів з районного бюджету та бюджетів сільських рад у 2016 та 2017 роках. Однак усі звернення залишені без задоволення, необхідні кошти не виділено (зазначені листи та відповіді на них долучено до відзиву на позов).
Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що договори про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2016 рік не укладалися та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв'язку, на які надаються пільги між Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та розпорядником коштів місцевого бюджету, ОСОБА_1 за січень-грудень 2016 рік не підписувалися.
Також, зазначає, що ОСОБА_1 соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації неодноразово надсилалися листи Тернопільській філії ПАТ "Укртелеком" з інформацією про те, що розрахунки та акти звіряння по пільгах з послуг зв'язку окремим категоріям громадян не будуть реєструватись, у зв'язку із відсутністю кошторисних призначень на 2016 рік.
Враховуючи наведене, вважає, що дії ОСОБА_1 не можуть бути визнані протиправними, оскільки останнє керувалось чинним законодавством України.
Повноважний представник позивача в судове засідання 18.05.2017 не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка. Поряд із цим, в судовому засіданні 24.04.2017 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи.
Беручи до уваги, що: сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; явка представника позивача не визнавалась судом обов'язковою; брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України; наявних у справі доказів є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника позивача, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства України, оцінивши наявні у справі документи, суд встановив наступне:
Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Позивач у справі - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам, які мають право на пільги та на яких поширювалася дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства".
Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 (надалі -Правила), установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України), видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 БК України).
Згідно пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 БК України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі за текстом - Порядок), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Згідно п. 3 Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних вище соціальних пільг населенню м. Теребовля та Теребовлянського району Тернопільської області є ОСОБА_1 соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації, а отже, на підставі зазначених норм законодавства та положень Постанови №256 і Порядку відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Пунктом 8 Порядку №256 встановлено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п'ятиденний строк здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.
У ОСОБА_4 фінансів України за №31-09010-16/24984 від 31.08.2016 (в матеріалах справи) зазначено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" таку субвенцію не передбачено, а отже, надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
Як вбачається з матеріалів справи, факт надання послуг електрозв'язку Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх переліченими категоріями населення у заявлений позивачем період підтверджується Розрахунком видатків, які понесені позивачем на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період грудень 2015 року та з січня 2016 року по грудень 2016 року включно (форма №2- пільга) та Зведеним розрахунком витрат, пов'язаних з надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг за 2016 рік на загальну суму 286 719,13 грн.
Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
На виконання зазначених вимог позивач направляв відповідачу щомісячно, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, що підтверджується супровідними листами від 20.07.2016 №06/2-11-258, від 04.08.2016 №06/2-11-285, від 05.09.2016 №06/2-11-341, від 04.10.2016 №06/2-11-389, від 04.11.2016 №06/2-11-445, від 05.12.2016 №06/2-11-524 та від 05.01.2017 №06/2-11-17, які знаходяться в матеріалах справи.
При цьому суд зазначає, що за наведеним вище законодавством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, ОСОБА_1 соціального захисту населення є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.
Однак, станом на час подання позову, всупереч положенням чинного законодавства, відповідачем - ОСОБА_1 соціального захисту населення Теребовлянської РДА витрати, які понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в сумі 286 719 грн 13 коп. не відшкодовані.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства" передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, ОСОБА_1 соціального захисту населення Теребовлянської РДА, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення м. Теребовля та Теребовлянського району Тернопільської області, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на даній території, за рахунок державних субвенцій.
Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Зі змісту статті 617 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
При цьому, твердження відповідача про безпідставність позовних вимог, у зв'язку із відсутністю бюджетних призначень на 2016 рік та, відповідно, неможливістю взяти на себе зобов'язання щодо відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян за даний період, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на наступне.
У пункті 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 ГПК України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться і у Постановах Верховного суду України від 15.05.2012 року по справі № 11/446 та від 22.03.2017 у справі №905/2358/16, які є обов'язковою для суду згідно ст. 111-28 ГПК України.
За даних обставин, ОСОБА_1 соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Твердження відповідача, з посиланням на відсутність у місцевому бюджеті виділених коштів, не є підставою для звільнення його від обов'язку щодо оплати понесених позивачем витрат, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг для пільгових категорій громадян.
Окрім того, згідно з ч. 6 ст. 48 БК України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
Також, у листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 ОСОБА_4 фінансів України повідомило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.
Також, суд вважає за доцільне зазначити, що чинне законодавство України не передбачає обов'язкового укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін. Тому, заперечення відповідача про відсутність між сторонами договору про відшкодування вартості послуг для окремих категорій громадян на 2016 рік, а, відповідно, і відсутність між сторонами господарських відносин, є безпідставними.
За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до положень ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ст. 43 ГПК України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на наведене вище, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають до задоволення.
В силу приписів ч. 5 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
Таким чином, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 4 300 грн 79 коп. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.
Окрім того, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2017 року установлено у розмірі 1 600 грн.
В силу присів ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем при зверненні до суду з даним позовом згідно платіжного доручення № 1706 від 15.03.2017 було сплачено судовий збір у розмірі 4 301 грн. Поряд із цим, предметом судового розгляду у справі №921/198/17-г/8 є вимога майнового характеру: стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 286 719 грн 13 коп., за яку, відповідно, належить до сплати 4 300 грн 79 коп., що становить 1,5% ціни позову. Таким чином, сума судового збору, яка підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, становить 0 грн 21 коп. Для повернення даної суми позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної Державної адміністрації вул. Шевченка, 8, м. Теребовля, Тернопільська область, ідентифікаційний код 03195642, на користь Публічного акціонерне товариство "Укртелеком", бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 01188052 (р/р 26001193058 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478), 286 719 грн 13 коп. заборгованості по витратах, понесених у 2015-2016 роках внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 4 300 грн 79 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору
3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (складення повного рішення).
4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (складення повного тексту), через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 22.05.2017
Суддя І.М. Гирила