79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" травня 2017 р. Справа № 909/1014/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Дубник О.П.
суддів Зварич О.В.
ОСОБА_1
при секретарі Лагутіні В.Б.
розглянув апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Калуської міської ради №02-12/796/08 від 16.02.2017р. (вх. № 01-05/912/17 від 28.02.2017р.)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2017 р.
у справі № 909/1014/16 (суддя Грица Ю.І.)
за позовом: Публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком", м. Івано-Франківськ
до відповідача: Управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області, м. Калуш, Івано-Франківська область
про стягнення суми боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги,
за участю представників:
від позивача: не з'явився (належно повідомлений);
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність у матеріалах справи).
Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року у справі №909/1014/16 прийнято апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Калуської міської ради до провадження та призначено до розгляду на 19.04.2017 року.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.05.2017р.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2017 р. у справі №909/1014/16 (суддя Грица Ю.І.) позов ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" задоволено. Стягнуто з управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" суму боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 34153,61 грн та судовий збір в розмірі 1378,00 грн.
Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 11, ч. 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ч. 6 ст. 48, ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України), ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" від 18 листопада 2003 року №1280-IV (надалі - Закон №1280-IV), п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012р., п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, і зроблено висновок про те, що у період з листопада 2015 року по грудень 2015 року позивачем понесено витрати на надання пільг на послуги зв'язку зазначеній категорії пільговиків на загальну суму 34153,61 грн., а відповідачем зобов'язання виконувались неналежним чином, ним не спростовано факт існування перед позивачем боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 34153,61 грн., а відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Управління соціального захисту населення Калуської міської ради не погоджується з ухваленим рішенням суду. Апелянт зазначає, що у Державному бюджеті України на 2016 рік кошти на відшкодування втрат по наданню пільг окремим категоріям громадян за послуги зв'язку передбачені не були, а у відповідача були відсутні відповідні бюджетні призначення та касові видатки, що підтверджується листом №06-04/1071 від 19.12.2016р. Зазначає, що сума заборгованості становить 17405, 61 грн., що підтверджується звітом форма №7-д та актами звірки станом на 01.01.2016р. Зазначає, що Управління соціального захисту населення Калуської міської ради у 2016р. не мало правових підстав взяти бюджетні зобов'язання за грудень 2015р. та підписати акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги, оскільки згідно п. 12 ст. 23 БК України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, а на 2016р. Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» не передбачені бюджетні призначення для надання пільг з оплати послуг зв'язку.
Апелянт просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2017 р. у справі №909/1014/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, та не надав відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Водночас, ст.174 ГК України визначає, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Частиною 3 ст. 63 Закону №1280-IV передбачено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Між ПАТ "Укртелеком" та управлінням соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі. Станом на 31.12.2015 позивачем надано послуг відповідним категоріям населення на пільгових умовах за листопад-грудень 2015р. на суму 34153,61 грн., що підтверджується зведеним розрахунком заборгованості (а.с. 8)
Відповідно до підпункту "б" п.4 ч.1 ст.89 БК України до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи; особам, звільненим із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років, та які стали інвалідами під час виконання службових обов'язків; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов'язків; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин"; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини п'ятої статті 29 Закону України "Про культуру", частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"; особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України; ветеранам праці; дітям війни; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); доставка громадянам повідомлень про призначення субсидії.
При цьому ч.1 ст.102 БК України визначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок), згідно п. 2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.
Згідно п. 3 Порядку Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя (п. 4 Порядку).
Відповідно до п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим нараховані постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20.
Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (п. 6 Порядку).
Пунктом 8 Порядку передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).
Згідно ч.6 ст. 48 БК України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідач не оплатив вартість послуг зв'язку, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 34153,61 грн.
Відповідач посилається на договір №211-04 від 01.01.2005, що укладений між управлінням праці та соціального захисту населення Калуського МВК та ВАТ “Укртелеком”, однак даний договір згідно п.п. 4.1, 4.2 припинив свою дію та не може бути взятий судом до уваги.
Доводи скаржника про те, що управління соціального захисту населення Калуської міської ради у 2016р. не мало правових підстав взяти бюджетні зобов'язання за грудень 2015р. та підписати акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги, оскільки згідно п. 12 ст. 23 БК України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, а на 2016р. Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» не передбачені бюджетні призначення для надання пільг з оплати послуг зв'язку, не заслуговують на увагу оскільки не звільняють від обов'язку з компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги.
Враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, у якому констатовано, зокрема, порушення національними судами пункту 1 статті 6 "Право на справедливий суд" Конвенції та статті 1 Першого протоколу №1 до Конвенції, відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов' язання.
Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 34153,61 грн.
Апелянт у апеляційній скарзі зазначає, що звільнений від сплати судового збору, а тому судом першої інстанції безпідставно стягнуто судовий збір в розмірі 1378,00 грн. Так, ПАТ "Укртелеком" звернувся з позовом до суду першої інстанції 21.11.2016р., а з 01.01.2017р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016р. яким відповідача звільнено від сплати судового збору. Згідно ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Таким чином дані доводи скаржника є необґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" 34153,61 грн боргу по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі.
Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального права.
Усе викладене дає підстави для залишення без задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.2017 р. у цій справі без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 22.05.2017р.
Головуючий суддя Дубник О.П.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Матущак О.І.