79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" травня 2017 р. Справа № 914/31/17
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Скрипчук О.С.
суддів Дубник О.П.
Хабіб М.І
При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н і дати
на рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 року
у справі № 914/31/17
за позовом: Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Сілець Сокальського району Львівської області
про стягнення 74 037,69 грн. заборгованості за Договором поставки вугілля № 31-14/КПП від 08.05.2014 року.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Державне підприємство «Вугілля України» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 74037,69 грн. заборгованості за договором поставки вугілля №31-14/КПП від 08.05.2014 р.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 року у справі № 914/31/17 (суддя Кидисюк Р.А.) позов Державного підприємства «Вугілля України» задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь стягувача - Державного підприємства «Вугілля України» 62876,35 грн. основного боргу та 2118,84 грн. 3 % річних, 8551,18 грн. інфляційних нарахувань. В задоволенні позову в частині стягнення 491,32 грн. інфляційних нарахувань відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу б/н і дати, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 року скасувати, а провадження у справі припинити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що оскільки позивачем не пред'являлася відповідачу вимога про сплату боргу то відсутнє порушення прав позивача.
Позивач та відповідач участі уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені.
Позивачем подано до суду клопотання за № 11-05/1-ю від 11.05.2017 року (вх. № 01-14/64/17 від 12.05.2017 року та вх. № 01-04/3240/17 від 15.05.2017 року), в якому просить розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2014 р. між Державним підприємством «Вугілля України» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір поставки вугілля №31-14/КПП (надалі договір). Згідно умов договору постачальник зобов'язався поставити вугілля, а покупець прийняти його і оплатити його вартість.
На підставі укладеного договору позивач поставив відповідачу вугілля на загальну суму 2443341,69 грн. з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції, підписаними та скріпленими печатками підприємств.
Відповідач частково оплатив вартість поставленого вугілля на суму 2380465,34 грн. з ПДВ, що підтверджується банківським виписками, Актом взаємних розрахунків станом на 01.05.2015 р. та карткою рахунку 361.
Як зазначив позивач у позовній заяві, у зв'язку з неповною оплатою вартості поставленого вугілля, станом на 16.01.2015 р. у відповідача існує заборгованість у розмірі 62876,35 грн.
Позивач звертався до відповідача із претензією №06-11/2-Ю від 06.11.2015 р. із вимогою сплатити суму боргу, яка залишена відповідачем без відповіді.
Окрім суми основного боргу у розмірі 62876,35 грн., відповідно до розрахунку розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 2118,84 грн. 3 % річних та 9042,50 грн. інфляційних нарахувань (за період з 06.11.2015 року по 19.12.2016 року).
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі договору поставки вугілля №31-14/КПП від 08.05.2014 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Вказане кореспондується з положеннями ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу вугілля на загальну суму 2443341,69 грн. з ПДВ, що підтверджене долученими до матеріалів справи копіями актів приймання-передачі вугільної продукції, які підписані та скріплені печатками сторін.
Матеріали справи не місять відомостей, що відповідач в повному обсязі оплатив вартість поставленого позивачем вугілля.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.4. договору визначено, що розрахунки за вугілля проводяться на умовах 100 % передоплати. Дату внесення передоплати покупець зобов'язаний додатково погодити з постачальником. При наявності згоди постачальника можливі інші терміни розрахунків.
Судом встановлено, що відповідачем не здійснювалась 100% передоплата згідно договору, а також між сторонами не було погоджено інших термінів розрахунків згідно договору. За таких обставин, слід вважати, що поставка позивачем відповідачу вугілля відбулась без погодження в договорі строку оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи те, що відповідач не розрахувався в повному обсязі перед позивачем за отриманий товар згідно договору, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 62 876,35 грн. основного боргу.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, суд першої інстанції підставно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 2118,84 грн. 3 % річних та 8551,18 грн. інфляційних нарахувань. В частині позовних вимог щодо стягнення 9042,50 грн. інфляційних нарахувань в позові відмовив.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2017 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (80086, Львівська область, Сокальський район, с. Сілець; ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід держави 5,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
3. Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу направити в Господарський суд Львівської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Хабіб М.І.