04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" травня 2017 р. Справа№ 910/673/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Гончарова С.А.
за участю представників сторін:
від позивача : Іващенко О.В. - дов. №91/2016/10/17-23 від 17.10.2016р.
від відповідача : Бузина Н.О. - керівник, витяг з ЄДРПОУ від 26.12.2016р.
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2017р.
у справі № 910/673/17 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток"
про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію
В судовому засіданні 17.05.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
У січні 2017р. Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток" про стягнення 199 946,10 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 3% річних у розмірі 6 220,39 грн., інфляційних втрат у розмірі 24 220,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за використану теплову енергію відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №690271 від 01.06.2002.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2017р. у справі №910/673/17 позов задоволено.
Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основну заборгованість у сумі 199 946,10 грн., інфляційну складову боргу в сумі 24 220,36 грн., 3 % річних в сумі 6 220,39 грн. та 3 455,81 грн. судового збору.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017р. апеляційну скаргу відповідача повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України.
24.03.2017р. апеляційна скарга відповідача надійшла до суду повторно.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 24.03.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.03.2017р., у зв'язку перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 26.04.2017р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017р. відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.05.2017р.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2017р., у зв'язку перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.05.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.05.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Клопотання ОСББ «Восток» про призупинення виконання рішення господарського суду про стягнення боргу залишено колегією суддів без задоволення з підстав його необґрунтованості, оскільки згідно чинного Господарського процесуального кодексу України такі повноваження в апеляційного господарського суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.06.2002р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач, енергопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Восток" (далі - відповідач, абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №690271 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
При виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовленні договором, сторони зобов'язались керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положеннями про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору; підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток №2), крім випадків, зазначених у п. 3.1.7 договору.
За умовами п. 2.3.1 договору абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення та до п. 5.1 договору, розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями, за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.
Також сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді було погоджено :
- обсяги постачання теплової енергії (додаток № 1 до договору);
- тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за теплову енергію (додатки №3, №4 до договору).
На підставі п. 2 додатку 4 до договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
За умовами п. 3 додатку №4 до договору сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, за період з 01.07.2015 по 01.01.2016 надав послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 251 721,02 грн., що підтверджується обліковими картками, відомістю обліку споживання теплової енергії за вказаний період.
Однак, відповідач зі свого боку умови договору щодо оплати послуг виконав неналежним чином, оплатив їх частину на суму 51 774,92 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість зі спожитої теплової енергії у гарячій воді у сумі 199 946,10 грн.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з неналежного виконання відповідачем свого обов'язку з оплати заборгованості за спожиту теплову енергію.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з пунктом 2.1 договору на постачання теплової енергії у гарячій воді сторони домовились, що при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовленні договором, сторони зобов'язались керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положеннями про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Тарифи на теплову енергію були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача листом від 10.07.2015р. №10/07-15 у якому зазначив, що станом на 01.07.2015р. ОСББ «Восток» має заборгованість перед ПАТ «Київенерго» за отримані послуги згідно договору від 01.02.2002р. №690271 на загальну суму 273 861,26 грн. Також відповідачем зазначено, що 10.07.2015р. ним було сплачено 28 861,26 грн., залишок заборгованості після оплати складає 245 000,00 грн., а тому просив позивача підписати угоду про реструктуризацію заборгованості та надати можливість погасити заборгованість в межах фінансових можливостей ОСББ «Восток» до 01.07.2016р.
14.07.2015р. між ПАТ «Київенерго» та ОСББ «Восток» було укладено угоду № Р690271-07/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2001р. №690271.
Пунктом 1 угоди ОСББ «Восток» визнає та підтверджує заборгованість перед ПАТ «Київенерго» за договором від 01.02.2001р. №690271 станом на 01.07.2015р. на загальну суму 273 861,26 грн.
Пунктом 2 угоди ОСББ «Восток» зобов'язується сплатити зазначену суму у п.1 угоди протягом липня 2015р. - червня 2016р.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що долучені до апеляційної скарги апелянта копії банківських виписок на загальну суму 147 592,31грн. не впливають на розмір заборгованості відповідача перед позивачем за спірний період з 01.07.2015р. по 01.01.2016р., оскільки оплати за ними не стосуються періоду стягнення заборгованості.
Частина грошових коштів за копіями банківських виписок, наданих відповідачем, була сплачена та зарахована позивачем на виконання угоди про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2001р. №690271.
Інша частина грошових коштів сплачених відповідачем до 01.07.2015р. за копіями банківських виписок, доданих до апеляційної скарги, були зараховані на підставі листа відповідача від 10.07.2015р. №10/07-15.
Таким чином доказів належної оплати відповідачем заборгованості у розмірі 199 946,10 грн. за договором №690271 від 01.06.2002 за період з 01.07.2015 по 01.01.2016 матеріали справи не містять та суду не надано, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 24 220,36 грн. та 3% річних в сумі 6 220,39 грн., нарахованих з серпня 2015 року по листопад 2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.
Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних за заявлений період, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24 220,36 грн. інфляційних втрат за період з 01.07.2015р. по 01.01.2016р. та 6 220,39 грн. 3% річних за період з 01.07.2015р. по 01.01.2016р., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, враховуючи те, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, доводи апелянта щодо скасування рішення суду є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2017р. у справі №910/673/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2017р. у справі №910/673/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/673/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
С.А. Гончаров