04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" травня 2017 р. Справа№ 910/15585/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Ємець Ю.В. - дов. №18 від 21.02.2017р.
від відповідача: Вулицька І.В. - дов. №6 від 10.03.2017р.
від третьої особи: Кравець А.О. - дов. №9/1-9-81 від 19.10.2016р.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Укрсвітлолізинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2016р.
у справі № 910/15585/16 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по
місту Києву
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна
компанія "Укрсвітлолізинг"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство освіти і науки України
про виселення з орендованого майна
В судовому засіданні 17.05.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
У серпні 2016р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про виселення ПАТ "Національна акціонерна компанія "Укрсвітлолізинг" (далі - відповідач) з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 28,09 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка 16 на третьому поверсі адміністративного будинку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2016р. у справі №910/15585/16 позов задоволено.
Виселено Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Укрсвітлолізинг" з орендованого державного нерухомого майна, загальною площею 28,09 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16 на третьому поверсі адміністративного будинку.
Розподілено судові витрати.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 24.03.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.03.2017р., у зв'язку перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2017р. колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.04.2017р.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва на 17.05.2017р.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2017р., у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.05.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.05.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.05.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18.09.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Укрсвітлолізинг" (орендар, відповідач) укладено договір оренди №6574 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 28,09 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16 на третьому поверсі адміністративного будинку, що перебуває на балансі Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 березня 2013 року і становить 332500,00 грн. без ПДВ.
Згідно п. 1.2 договору оренди, майно передається в оренду з метою розміщення офісу.
Відповідно до п. 2.1. договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
18.09.2013р. згідно із актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - кімната 314 площею 28,09 кв.м. на третьому поверсі адміністративного будинку, розташованого за адресою: 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16.
16.12.2014р. між сторонами укладено договір №6574/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, згідно із яким балансоутримувачем визначено Міністерство освіти і науки України.
Згідно п. 3.1 договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2013 року - 4952,58 грн.
Пунктом 5.10 договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Відповідно до п. 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 1 рік та 11 місяців, що діє з 18.09.2013 по 18.08.2015 включно.
Згідно п. 10.4. договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
В пункті 10.10. договору оренди сторони погодили, що майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта про повернення майна покладається на орендаря.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, проте, відповідач не повернув позивачу орендоване майно по акту приймання-передачі.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач після закінчення строку дії договору не повернув та не звільнив нежитлове приміщення загальною площею 28,09 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено договір №6574 від 18.09.2013 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме нежитлового приміщення загальною площею 28,09 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16 на третьому поверсі адміністративного будинку, що перебуває на балансі Міністерства освіти і науки України.
Строк дії договору встановлено сторонами з 18.09.2013 по 18.08.2015 включно.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містять ч. 1 ст. 283 ГК України, ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Однією із істотних умов договору оренди, згідно з приписами ч. 1 ст. 284 ГК України, є строк, на який укладається договір оренди.
Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічне положення містить пункт 10.4 договору оренди, згідно із яким у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, 08.12.2014р. на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшов лист Міністерства освіти і науки України вих. № 1/11-18705 від 26.11.2014, в якому балансоутримувач заперечив щодо продовження терміну дії договору оренди № 6574 від 18.09.2013.
18.12.2014р. позивач надіслав на адресу відповідача лист вих. № 30-06/14056 від 15.12.2014р. в якому, з урахуванням вказаного вище листа Міністерства освіти та науки України, повідомив відповідача про прийняття рішення не продовжувати спірний договір оренди на наступний термін.
В подальшому, 13.07.2015 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшов лист Міністерства освіти і науки України вих. №1/11-9523 від 09.07.2015 про заперечення балансоутримувача щодо продовження терміну дії договору оренди № 6574 від 18.09.2013.
Заявою вих. № 30-06/8249 від 12.08.2015, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було повідомлено ПАТ "Національна акціонерна компанія "Укрсвітлолізинг" про відмову в продовженні строку дії договору оренди № 6574 від 18.09.2013 на наступний термін.
Заперечення позивача щодо поновлення договору оренди №6574 від 18.09.2013 відповідач отримав 17.08.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103249809997.
Зі змісту вищенаведених положень ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та положень договору вбачається, що після закінчення строку договору оренди, відповідний договір може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.
Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 28.02.2006 по справі № 1/135-20/51) та Вищого господарського суду України (постанови від 20.11.2008 по справі № 40/303пд, від 02.06.2014 по справі № 916/2943/13, від 27.01.2009 по справі №51/17, від 10.11.2009 по справі №30/53-09).
Враховуючи направлення відповідачу та отримання останнім заперечень позивача (заява вих. № 30-06/8249 від 12.08.2015) щодо поновлення договору №6574 від 18.09.2013 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності на новий строк, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про припинення дії спірного договору оренди 18.08.2015.
Вищевикладене спростовує доводи апелянта про нез'ясування судом першої інстанції чи мала місце пролонгація договору у даній справі та чи припинив договір свою дію.
Приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України на наймача покладено обов'язок у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Також, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідач, в порушення вимог закону та договору оренди, орендоване ним нежитлове приміщення загальною площею 28,09 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16 не звільнив та по акту приймання-передачі не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про відсутність доказів використання ним орендованого майна, оскільки договором оренди передбачено повернення орендованого майна по акту приймання-передачі, який у матеріалах справи відсутній.
Положення ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів. До таких способів віднесено, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, присудження до виконання обов'язку в натурі.
Водночас, обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди, тобто фактично виселитись з орендованого приміщення, у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також умовами укладеного між сторонами договору.
Отже, якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після закінчення строку дії договору оренди, орендодавець вправі заявити позовні вимоги про виселення орендаря з орендованого приміщення як примусове виконання обов'язку в натурі.
Наведене вище узгоджується із судовою практикою, викладеною у постановах Вищого господарського суду України від 02.06.2014 у справі №916/2943/13, від 10.09.2013 у справі №18/3399/11.
З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач після закінчення строку дії договору не повернув та не звільнив нежитлове приміщення загальною площею 28,09 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 16, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про виселення відповідача із вказаного приміщення.
Доводи апелянта про неотримання листа про закінчення строку дії договору, у зв'язку з відсутністю працівників, не є підставою вважати заяву про припинення договору такою, що не приймалась та не направлялась, оскільки наявність такої заяви, направленої за адресою відповідача згідно ЄДРПОУ, доводить волевиявлення позивача не продовжувати дію договору оренди.
Крім того, матеріалами справи також спростовуються доводи апелянта про порушення судом першої інстанції його процесуального права на участь у розгляді справи, оскільки ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), що підтверджується ухвалою суду від 26.08.2016, яка повернута поштовим відділенням зв'язку на адресу суду, витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103040458054, яким направлялась ухвала суду від 15.09.2016 та копією реєстру поштових відправлень суду від 19.09.2016. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Визначення п.3 постанови КМУ від 21.12.2011р. №1394 «Про утворення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Укрсвітлолізинг"» розміщення компанії за адресою: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 16 не свідчить про відсутність правових підстав для виселення відповідача зі спірного приміщення у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди.
Оскільки судом було відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у даній справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення судових витрат з відповідача в доход Державного бюджету.
Враховуючи те, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, доводи апелянта щодо скасування рішення суду є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Укрсвітлолізинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2016р. у справі №910/15585/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2016р. у справі №910/15585/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/15585/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді С.А. Гончаров
А.І. Тищенко