04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" березня 2017 р. Справа№ 925/901/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Власова Ю.Л.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання - Іванову О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 23.08.2016 (дата підписання 26.08.2016)
у справі № 925/901/16 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтол"
про стягнення 45 217,47 грн. пені, інфляційних та річних
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтол" про стягнення 45 217,47 грн. з яких 40 232,50 грн. пені, 1 835,75 грн. інфляційних втрат та 3 149,22 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.08.2016 у справі № 925/901/16 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтол" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1 835,75 грн. інфляційних втрат, 3 149,22 грн. 3% річних та 1 378 грн. судового збору, в решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 23.08.2016 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_5 суддів Лобаня О.І., Майданевича А.Г. прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 23.08.2016 у справі № 925/901/16 до провадження та розгляд справи призначено на 05.10.2016.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/5388/16 від 05.10.2016 у зв'язку з припиненням повноважень у зв'язку із звільненням у відставку головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_5 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/901/16.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Власова Ю.Л., Станіка С.Р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 прийнято справу № 925/901/16 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 23.08.2016 у справі № 925/901/16 до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Власова Ю.Л. Станіка С.Р., розгляд справи призначено на 23.11.2016.
Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-52/6231/16 від 23.11.2016 у зв'язку з участю суддів Власова Ю.Л. та Станіка С.Р., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у підготовці в Національній школі суддів України, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/901/16.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.11.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 прийнято справу № 925/901/16 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 23.08.2016 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В., розгляд справи призначено на 19.01.2017.
Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-53/222/17 від 19.01.2017 у зв'язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Іоннікової І.А., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/901/16.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.01.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Власова Ю.Л., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 прийнято справу № 925/901/16 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 23.08.2016 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Михальська Ю.Б., розгляд справи № 925/901/16 призначено на 01.03.2017.
13.02.2017 до канцелярії суду від позивача надійшла заява, в якій останній підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив суд розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання 01.03.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 розгляд справи відкладено на 16.03.2017.
В судове засідання 16.03.2017 представники сторін не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, явка яких обов'язковою в судове засідання не визнавалася.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лєтол» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) укладено Договір надання послуг по перевезенню (надалі - Договір).
Згідно п.1.1 Договору виконавець зобов'язується надати послуги вантажного транспорту по перевезенню силосу, а замовник зобов'язується прийняти роботу та сплатити за це встановлену плату.
Відповідно до п.1.2 Договору надання послуг підтверджується складанням товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт.
Згідно п. 1.3. Договору Замовник проводить оплату за транспортні послуги з розрахунку 76 грн. за 1 тону.
Відповідно до п. 1.4 Договору розрахунки за даним Договором здійснюються в такому порядку: на розрахунковий рахунок Виконавця або через касу Замовника: передоплата в сумі 25 тисяч грн..; друга оплата 40% від загальної суми; кінцевий розрахунок не пізніше 30 днів після завершення робіт згідно акту виконаних робіт.
Пунктом 1.5 договору передбачено відповідальність Замовника за договором - у випадку прострочення розрахунку за виконану роботу Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
06.09.2015 між ТОВ "Лєтол" та ФОП ОСОБА_2 було підписано акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), згідно якого Виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору від 17 серпня 2015 року: перевезення силосу в кількості 5405,43 тонн, загальна вартість виконаних робіт (послуг) без ПДВ становить 393 322,68 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.
Внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Лєтол» своїх зобов'язань з оплати за надані послуги по договору від 17 серпня 2015 року, рішенням господарського суду Черкаської області від 18.01.2016 у справі №925/2033/15 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєтол» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 175 000 грн. основного боргу, 26 434,66 грн. пені, 1 609,90 грн. індексу інфляції, 1 653,75 грн. - 3% річних, 4 470 грн. 31 коп. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 вказане рішення залишено без змін.
26.05.2016 господарським судом Черкаської області на виконання рішення від 18.01.2016 у справі №925/2033/15 видано відповідний наказ.
02.06.2016 державним виконавцем Чорнобаївського РВДВС Полянським В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
28.07.2016 старшим державним виконавцем Чорнобаївського РВДВС Гвоздь В.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу виданого 26.05.2016 господарським судом Черкаської області у справі №925/2033/15 у зв'язку з його повним фактичним виконанням.
Предметом позову у даній справі є вимога Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтол" 45 217 грн. 47 коп., з яких: 40 232,50 грн. пені, 1 835,75 грн. інфляційних втрат, 3 149,22 грн. 3% річних за період з 22.12.2015 по 28.07.2016, нарахованих на суму боргу 175 000 грн. за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати за наданні послуги з перевезення відповідно до договору від 17.08.2015.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позов визнав частково, просив відмовити у стягненні пені, посилаючись на те, що остання нарахована позивачем без урахування ч. 6 ст. 232 ГК України відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позов виходив з того, що відповідач порушив свої грошові зобов'язання щодо оплати послуг за договором надання послуг по перевезенню від 17.08.2015, тому повинен сплатити 1 835,75 грн. інфляційних втрат та 3 149,22 грн. 3% річних. Щодо стягнення 40 232,50 грн. пені, то суд в задоволенні цієї частини вимог відмовив зазначаючи на те, що позивач вже скористався правом на стягнення пені і рішенням господарського суду Черкаської області від 18.01.2016 пеню присуджено до стягнення з відповідача. Крім того, суд виходив з того, що відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності; позивачем не надано доказів поважності пропуску строку позовної давності.
Колегія суддів переглядаючи рішення суду в апеляційному порядку виходить з наступного.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, обставини встановлені рішенням господарського суду Черкаської області від 18.01.2016 у справі №925/2033/15 в силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними для даної справи та не потребують повторному доведенню.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, ст.599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
З огляду на зазначене, оскільки відповідач порушив свої грошові зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором надання послуг по перевезенню від 17.08.2015, враховуючи, що рішенням господарського суду Черкаської області від 18.01.2016 у справі №925/2033/15 були стягнуті інфляційні втрати та 3% річних, що нараховані за період прострочення по 21.12.2015, а в цій справі позивач заявив до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за період з 22.12.2015 по 28.07.2016, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції визнав позовні вимоги в частині стягнення 1835,75 грн. інфляційних втрат та 3149, 22 грн. 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення відповідача на користь позивача 1835,75 грн. інфляційних втрат та 3149,22 грн. 3% річних.
Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 1.5 договору передбачено відповідальність Замовника за договором - у випадку прострочення розрахунку за виконану роботу Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, якщо інше не встановлено законом або договором, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, тому наявність судового рішення про стягнення заборгованості не виключає відповідальності боржника за порушення строків розрахунків та не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, зокрема, з вимогою про стягнення пені, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення заборгованості та пені, що нарахована за інший період прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як роз'яснено в п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п. 1.4 укладеного між сторонами Договору передбачено, що кінцевий розрахунок відбувається не пізніше 30 днів після завершення робіт згідно акту виконаних робіт.
Оскільки акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) було підписано між ТОВ "Лєтол" та ФОП ОСОБА_2 06.09.2015, то перебіг шестимісячного строку для нарахування пені, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, починається з 07.10.2015, після закінчення 30 днів на розрахунок на підставі підписаного 06.09.2015 акту прийняття робіт, та становить період з 07.10.2015 по 07.04.2016.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.01.2016 у справі №925/2033/15 була стягнута пеня, що нарахована за період прострочення до 21.12.2015, а в цій справі позивач заявив до стягнення 40 232,50 грн. пені за період з 22.12.2015 по 28.07.2016, тобто за інший період, що не було враховано судом першої інстанції.
Крім того, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, оскільки, як зазначено вище, приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня. Річний строк позовної давності для стягнення пені, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, в даному випадку починає свій перебіг 07.10.2015 та спливає 07.10.2016.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до місцевого господарського суду 03.08.2016, тобто в межах річного строку позовної давності для стягнення пені.
З огляду на зазначене, оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України за період з 22.12.2015 по 07.04.2016. За розрахунком судової колегії сума пені, яка підлягає стягненню за вказаний період складає 22 743,21 грн. В решті заявленої до стягнення пені позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 22 743,21 грн. пені, як такого, що прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин справи, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені. В решті рішення господарського суду Черкаської області від 23.08.2016 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 23.08.2016 у справі № 925/901/16 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 23.08.2016 у справі № 925/901/16 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 22 743,21 грн. пені.
3. Резолютивну частину рішення господарського суду Черкаської області від 23.08.2016 у справі № 925/901/16 викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтол", (19951, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Скородистик, вул. Жовтнева, 30, ідентифікаційний код 35579073) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) 1 835 (одна тисяча вісімсот тридцять п'ять) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 3 149 (три тисячі сто сорок дев'ять) грн. 22 коп. 3% річних, 22 743 (двадцять дві тисячі сімсот сорок три ) грн. 21 коп. пені та 845 (вісімсот сорок п'ять) грн. 02 коп. судового збору.
В решті вимог відмовити».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєтол", (19951, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Скородистик, вул. Жовтнева, 30, ідентифікаційний код 35579073) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 52 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.
6. Справу № 925/901/16 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Г.В. Корсакова
Судді Ю.Л. Власов
Ю.Б. Михальська