04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" травня 2017 р. Справа№ 910/17408/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Смірнової Л.Г.
Ткаченка Б.О.
при секретарі Волуйко Т.В.
за участю представників сторін:
від позивача : ОСОБА_2 за договором від 19.09.2016;
від відповідача: Рибченко О.Г. за довіреністю від 11.12.2015;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016
у справі № 910/17408/16 (головуючий суддя Мудрий С.М.)
за позовом ОСОБА_4
до товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос"
про стягнення 168 048,02 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/17408/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос" на користь ОСОБА_4 суму заборгованості в розмірі 159 289 грн.. 59 коп., індекс інфляції в розмірі 5 729 грн.. 32 коп., три проценти річних в розмірі 3 029 грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 520 грн. 72 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Лекос", подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідачем було правомірно перераховано частину нарахованих позивачу дивідендів на депозит нотаріуса у зв'язку із зверненням колишньої дружини позивача до суду із позовом про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітнього сина.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів ОСОБА_15., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 30.01.2017.
27.01.2017 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.01.2017 р., у зв'язку із припиненням повноважень судді ОСОБА_15. та перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/17408/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Алданової С.О., Зубець Л.П.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.
Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 30.01.2017 до 06.03.2017.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.03.2017 р., у зв'язку із перебуванням суддів Алданової С.О. та Зубець Л.П. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/17408/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Смірнової Л.Г., Ткаченка Б.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 розгляд справи відкладено на 10.04.2017.
Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.04.2017 до 15.05.2017 та за клопотанням сторін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 продовжено строк вирішення спору.
15.05.2017 представник позивача подала клопотання про залучення до матеріалів справи доказів щодо розміру відрахованих та виплачених аліментів.
Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Статутом товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос", затвердженого загальними зборами учасників товариства протокол №19 від 15.09.2009 року (далі - Статут), встановлено, що учасниками товариства є ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_7).
Пунктами 3.1, 3.2 Статуту встановлено, що для забезпечення діяльності товариства учасниками створюється Статутний капітал у розмірі 7 000 000 грн. Частки та вклади учасників до Статутного капіталу товариства: ОСОБА_5 вносить 3 500 000 грн., що становить 50% Статутного капіталу, ОСОБА_6 вносить 1 750 000 грн., що становить 25% Статутного капіталу та ОСОБА_7 вносить 1 750 000 грн., що становить 25% Статутного капіталу.
Відповідно до п. 7.1 Статуту кожен з учасників товариства має право, у тому числі, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають ті учасники, які являються ними на початок строку виплати дивідендів.
Пунктом 9.6 Статуту визначено, що прибуток товариства, після сплати податків в держбюджет та інших обов'язкових відрахувань згідно з діючим законодавством України, самостійно розпоряджається товариство в особі уповноважених ним органів.
Згідно з п.10.2 Статуту Вищим органом управління товариства є Загальні збори учасників товариства. Вони складаються з учасників або призначених ними представників.
У пункті 10.7 Статуту встановлено, що до виключної компетенції Зборів учасників належить, у тому числі, вирішення питань щодо порядку розподілу прибутку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).
З інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент подання позову вбачається, що розмір Статутного капіталу товариства становить 21 700 000 грн., учасники: ОСОБА_5 - розмір внеску 10 850 000 грн., що становить 50% Статутного капіталу, ОСОБА_6 - 5 425 000 грн., що становить 25% Статутного капіталу та ОСОБА_7 вносить 5 425 000 грн., що становить 25% Статутного капіталу.
Рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос", оформленого протоколом №46 від 20.10.2015 року вирішено (п.3) направити частину чистого прибутку від діяльності товариства в розмірі 4 870 000,00 гривень на виплату учасникам в якості дивідендів пропорційно їх часткам в статутному капіталі товариства, а саме:
- ОСОБА_5, який володіє частковою в статутному капіталі товариства в розмірі 50% виплатити в якості дивідендів грошову суму в розмірі 2 435 000,00 грн.;
- ОСОБА_4, який володіє частковою в статутному капіталі товариства в розмірі 25% виплатити в якості дивідендів грошову суму в розмірі 1 217 500,00 грн.;
- ОСОБА_7, яка володіє частковою в статутному капіталі товариства в розмірі 25% виплатити в якості дивідендів грошову суму в розмірі 1 217 500,00 грн.
Визначені законодавством України податки і збори з дивідендів сплачуються з нарахованої суми дивідендів учасникам відповідно до законодавства України.
Визначено порядок виплати дивідендів - шляхом перерахування на банківський рахунок кожного з учасників, чи з каси товариства, по заяві учасника (п.4).
Визначити строк виплати дивідендів - до 31 січня 2016 року (п.5)
Як вірно встановлено судом першої інстанції, з наявних у матеріалах справи доказів, а саме звіту про здійснення відрахувань та виплати товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос", вбачається, що з нарахованої суми ОСОБА_4 дивідентів в розмірі 1 217 500,00 грн. за період з 17 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року утримано 261 762,50 грн. податків. Отже, позивачу підлягали виплаті дивіденди в розмірі 955 737,50 грн.
Однак, на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві перебуває виконавчий лист, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 07 березня 2013 року за результатами розгляду цивільної справи №755/2132/2013 про стягнення з боржника, ОСОБА_6, на користь стягувача - ОСОБА_7, аліментів.
Згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2013 року стягнуто з ОСОБА_6 аліменти на користь ОСОБА_7, на утримання сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 з всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 01 лютого 2013 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 статті 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 183 Сімейного кодексу України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року син позивача - ОСОБА_3 досяг повноліття, а тому з ІНФОРМАЦІЯ_5 року з позивача підлягало стягненню на утримання сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/6 з всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2015 головному бухгалтеру ТОВ "Лекос" направлено постанову Головного державного виконавця, згідно якої на виконання до ТОВ "Лекос" був направлений виконавчий лист. Згідно постанови вказані реквізити ОСОБА_11, на які необхідно перераховувати суму аліментів, однак, не було зазначено частину дивідендів, яку необхідно стягувати згідно до постанови.
Також з наявного в матеріалах звіту про здійснення відрахувань та виплати товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос", вбачається, що за період з 17 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року було проведено відрахування відповідно до вищезазначеним виконавчого листа на користь ОСОБА_7 аліментів в розмірі 159 289,59 грн., тобто у розмірі 1/6 частини від суми доходу.
Крім цього, у вказаному звіті додатково повідомлено, що помилково перераховані кошти в розмірі 159 289,59 грн. повернуто на рахунок ТОВ "Лекос" згідно платіжного доручення №4063331 від 02.03.2016 року.
У зв'язку з неявкою позивача в бухгалтерію ТОВ "Лекос" та не надання реквізитів рахунку в банківській установі, ТОВ "Лекос" 05.04.2016 року внесено в депозит нотаріуса грошові кошти в розмірі 637 158,32 грн. в рахунок виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а саме виплати дивідендів.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що помилково перераховані ТОВ "Лекос" грошові кошти у розмірі 159 289,59 грн., тобто сума дивідендів, належних позивачу, не було перераховано у депозит приватного нотаріуса.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції та у апеляційній скарзі відповідач зазначав, що ТОВ "Лекос" був отриманий від колишньої дружини позивача ОСОБА_7 лист від 29.02.2016р., в якому ОСОБА_12 повідомила товариство, що у зв'язку із навчанням у вищому учбовому закладі спільного з позивачем повнолітнього сина ОСОБА_13, нею 18.02.2016р. до Дніпровського районного суду м. Києва подана позовна заява про стягнення з позивача аліментів на утримання повнолітнього сина до досягнення ним 23 років та з посиланням на положення чинного законодавства України просила ТОВ "Лекос" притримати належну їй до виплати суму аліментів, яка повинна бути нарахована на невиплачений позивачу на той час дохід у вигляді дивідендів, до набуття відповідним судовим рішенням законної сили, а за результатами такого рішення або виплатити аліменти ОСОБА_7, або перерахувати спірну суму позивачу.
У зв'язку з чим, враховуючи ігнорування позивачем свого права на отримання дивідендів, ТОВ "Лекос" прийнято наказ №4 від 04.04.2016 року про перерахування належних позивачу дивідендів у депозит приватного нотаріуса. Відповідно до квитанції №1 від 05.04.2016 року в депозит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича була перерахована сума у розмірі 637 158,32 грн., яка була розрахована наступним чином: 1 217 500,00 (сума нарахованих позивачу дивідендів) - 243 500,00 грн. (податок на доходи фізичних осіб) - 18 262,50 грн. (військовий збір) - 159 289,59 грн. (аліменти на неповнолітню дитину) - 159 289,59 грн. (аліменти на повнолітнього сина (сума, що притримана до результатів розгляду позову ОСОБА_7 про стягнення аліментів на повнолітнього сина). У зв'язку з чим, за доводами відповідача, належна позивачу до виплати сума дивідендів була розрахована ТОВ "Лекос" правильно, з урахуванням судового рішення, яке набрало законної сили, сума у розмірі 159 289,59 грн. підлягає перерахуванню на користь ОСОБА_7 у вигляді аліментів на повнолітнього сина.
Відповідно до наявного в матеріалах справи наказу ТОВ "Лекос" №4 від 04.04.2016 року спірну суму аліментів на утримання спільної ОСОБА_4 та ОСОБА_7 повнолітньої дитини у розмірі 159 289,59 грн., яка за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва може бути присуджена до виплати ОСОБА_4 з дати подання до суду позову про стягнення аліментів, притримати на поточному рахунку ТОВ "Лекос" до набуття законної сили судовим рішенням у справі про стягнення аліментів на повнолітню дитину.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27.05.2016 року у справі №755/3306/16-ц, яке набрало законної сили 04.10.2016 року, стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу, починаючи з 19.02.2016 і до закінчення навчання - по 30.06.2017 року.
Відповідачем зазначалось, що дохід у вигляді дивідендів був отриманий не в момент прийняття загальними зборами учасників ТОВ "Лекос" рішення від 20.10.2015 року про виплату дивідендів учасника товариства, а в день отримання позивачем даних сум у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича. Тому, дохід у вигляді дивідендів нарахування яких учасникам товариства було передбачено загальними зборами учасників ТОВ "Лекос" від 20.10.2015р. фактично був отриманий позивачем після 18.02.2016 року (дати звернення ОСОБА_7 з позовом до суду про стягнення аліментів на повнолітнього сина), то з даного доходу повинні утримуватись аліменти на повнолітнього сина.
В процесі розгляду апеляційної скарги позивачем надана довідка ТОВ "Лекос" від 04.05.2017 №18, відповідно до якої на підставі виконавчого листа у справі №755/3306/16-ц з нарахованих позивачу дивідендів було перераховано аліменти ОСОБА_7 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_9 в загальній сумі 254603,75 грн., а також згідно довідки Дніпровського райвідділу ДВС міста Києва від 27.04.2017 №517 з доходів позивача було за період лютого 2016 року по березень 2017 року було утримано 367835,77 грн. аліментів на утримання сина ОСОБА_9 та сина ОСОБА_10, однак кошти не отримані ОСОБА_7 у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що дохід у вигляді дивідендів виник у позивача саме в момент прийняття загальними зборами учасників ТОВ "Лекос" рішення від 20.10.2015 року про виплату дивідендів, тому, беручи до уваги відсутність у ОСОБА_7 на цей момент права на отримання аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_9, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 159 289,59 грн. є обґрунтованими.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Статтею 113 ЦК України встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про господарські товариства" прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.
Частиною 2 статті 57 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ч. 2 статті 4 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи товариства повинні містити порядок розподілу прибутку (виплати дивідендів), отже, періодичність нарахування та виплати дивідендів визначається товариством самостійно.
Відповідно до п. б) ч. 1 статті 116 ЦК України, п.2 ч.1 статті 88 ГК України та п. б) ч.1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що дивіденди можуть бути нараховані виключно за наслідками звітного періоду, в якому підприємством одержано прибуток.
Періодичність розподілу прибутку має бути затверджена установчими документами, а сума прибутку, що спрямована на виплату дивідендів, розмір дивідендів та порядок і строки їх виплати - в протоколі зборів учасників за наслідками звітного періоду.
Нараховані за наслідками звітного періоду дивіденди мають бути виплачені у строки, передбачені протоколом загальних зборів.
Як зазначено вище, рішенням Загальних зборів учасників товариства від 20.10.2015 було визначено, строк виплати дивідендів - до 31 січня 2016 року.
Частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до листа Міністерства Фінансів України № 31-11130-09-10/21370 від 25.07.2016 року щодо оподаткування операцій з виплати і отримання дивідендів, доходи у вигляді дивідендів визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства повинні ґрунтуватися, зокрема на принципі нарахування та відповідності доходів і витрат. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Відповідно до п.35 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.
Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що дохід у вигляді дивідендів виник у позивача саме в момент прийняття загальними зборами учасників ТОВ "Лекос" рішення від 20.10.2015 року про виплату дивідендів, та беручи до уваги відсутність у ОСОБА_7 на цей момент права на отримання аліментів на повнолітнього сина, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 159289,59 грн. є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У зв'язку із простроченням виплати дивідендів в розмірі 159 289,59 грн., яка повинна була здійснена до 31.01.2016, позивачем були нараховані інфляційні в розмірі 5 729,32 грн. та три проценти річних в розмірі 3 029,11 грн. за період з 01.02.2016 року по 19.09.2016 року (дата складання позовної заяви).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" роз'яснено, що невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок є вірним, а вимоги про стягнення інфляційних в розмірі 5 729,32 грн. та трьох процентів річних в розмірі 3 029,11 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Посилання відповідача на те, що ним вчинялись дії щодо виплати позивачу дивідендів, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач пропонував позивачу здійснити виплати дивідендів в меншому розміру, ніж передбачено відповідним рішенням, крім цього, перерахував спірну суму дивідендів на рахунок ОСОБА_7, яка в подальшому (згідно платіжного доручення №4063331 від 02.03.2016 року) повернула вказані кошти товариству, як помилково перераховані.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позову.
Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/17408/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі № 910/17408/16 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/17408/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді Л.Г. Смірнова
Б.О. Ткаченко