донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.05.2017 року справа №905/3281/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді: За участю представників сторін: від апелянта: від відповідача-1: від відповідача-2:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 прокурор прокуратури Харківської області ОСОБА_4 - за посвідченням №020732 від 25.09.2013 року; не з'явились; директор ОСОБА_5 - на підставі наказу №1к від 13.05.2013 року;
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокуратура Донецької області, м. Маріуполь Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від06.02.2017 року (повний текст від 09.02.2017 року)
у справі№ 905/3281/16 (суддя Ю.В. Бокова)
за позовом:Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м. Костянтинівка Донецької області
до відповідачів:1.Добропільської районної державної адміністрації, м. Добропілля Донецької області 2.Селянського фермерського господарства "Зоря", м. Добропілля Донецької області
провизнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку
У листопаді 2016 року Костянтинівська місцева прокуратура Донецької області звернулась з позовною заявою до господарського суду Донецької області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до відповідачів: Добропільської районної державної адміністрації та Селянського (фермерського) господарства "Зоря" про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельні ділянки.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що Добропільської районною державною адміністрацію були прийняті з порушенням вимог ст. 134 Земельного кодексу України розпорядження від 05.02.2010 року за №33 та від 04.01.2011 року за №1, на підставі яких між Добропільською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "Зоря" укладений договір оренди землі.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2017 року у справі №905/3281/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог Костянтинівської місцевої прокуратури; стягнуто з Добропільської районної державної адміністрації на користь прокуратури Донецької області 5512,00 грн. судового збору.
Рішення господарського суду першої інстанції обґрунтоване встановленням пропуску заявником строку позовної давності.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду заступник прокуратура Донецької області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2017 року у справі №905/3281/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області задовольнити в повному обсязі.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному встановленні обставин, що мають значення для справи, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки та залишено поза увагою доводи прокурора в частині визнання поважними причини пропуску позовної давності позивачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, яке створено у 2015 році. За таких обставин позивачу не було раніше відомо про зазначені порушення, тому строк звернення до суду не сплинув.
На переконання апелянта, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і прокурором, який звертається до суду із заявою про захист державних інтересів.
Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, в інтересах якого він звернувся із позовом, то і перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів дізнався саме цей орган, а не прокурор.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2017 року для розгляду апеляційної скарги заступника прокуратура Донецької області сформовано колегію суддів та визначено у наступному складі: ОСОБА_1 - головуючий (суддя-доповідач), судді Будко Н.В., Малашкевич С.А.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2017 року прийнято апеляційну скаргу до провадження із призначенням її розгляду у судовому засіданні на 12.04.2017 року.
21.03.2017 року через канцелярію суду від Добропільської районної державної адміністрації Донецької області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 вказав про безпідставність доводів апеляційної скаргу, у зв'язку із чим просив залишити рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2017 року у справі №905/3281/16 без змін.
21.03.2017 року через канцелярію суду від Селянського (фермерського) господарства "Зоря" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 вказав про безпідставність доводів апеляційної скарги та зазначив, що на момент прийняття оскаржуваних рішень правові основи організації здійснення державного контролю за використанням земель були визначені Закон України "Про державний контроль за використання та охороною земель" в редакції від 08.12.2009 року. Згідно ст. 5 зазначеного Закону, Державний контроль за використанням та охороною земель мав здійснити спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Держкомзем згідно Закону був зобов'язаний здійснювати державний контроль за додержанням встановленого порядку набуття права на землю та мав для цього всі необхідні повноваження. Згідно Указу Президента України "Про Держане агентство земельних ресурсів України" від 08.04.11 №445/2001 Державне агентство земельних ресурсів України було правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів. Позивача створено в процесі реорганізації попередніх державних структур, відповідальних за контроль за дотриманням встановленого порядку набуття прав на землю. Він є правонаступником цих структур. Відтак, питання неналежного виконання обов'язків з боку спеціально уповноважених державних органів та пропуску ними строку позовної давності, має розглядатися в сукупності. Чергова реорганізація державних органів не може слугувати поважною причиною для недбалого виконання державними службовцями власних обов'язків, у зв'язку із чим просив рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2017 року у справі №905/3281/16 залишити без змін.
29.03.2017 року на адресу суду від Селянського (фермерського) господарства "Зоря" надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача-2.
Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №550 від 11.04.2017 року, у зв'язку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_6 через перебування у відпустці на дату слухання справи призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/3281/16.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Агапов О.Л., Малашкевич С.А.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 17.05.2017 року о 14 год. 50 хв.
17.05.2017 року у судовому засіданні апеляційної інстанції була присутня прокурор прокуратури Харківської області - ОСОБА_4, яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила суд її задовольнити, рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2017 року у справі №905/3281/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі
17.05.2017 року в судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник відповідача-2 директор Селянського (фермерського) господарства "Зоря" - ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд залишити рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2017 року у справі №905/3281/16 без змін.
Представники відповідача-1 в судове засідання 17.05.2017 року не з'явились. Відповідно до ст. 98 ГПК України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.
Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2010 року Добропільською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №33 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", згідно п. 2 надано дозвіл Селянському (фермерському) господарству "Зоря" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Земельна ділянка розташована на території Нововодянської сільської ради за межами населених пунктів.
04.01.2011 року Добропільською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №3 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення фермерського господарства", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Селянському (фермерському) господарству "Зоря" для розширення фермерського господарства на території Нововодянської сільської ради Добропільського району Донецької області та передано Селянському (фермерському) господарству "Зоря" земельну ділянку загальною площею 21,0000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення (запасу) в оренду строком на 49 років. Земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Нововодянської сільської ради Добропільської району Донецької області.
06.04.2011 року між Добропільською районною державною адміністрацією (далі за текстом - Орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством "Зоря" (далі за текстом - Орендар) було укладено договір оренди землі (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Нововодянської сільської ради за межами населених пунктів.
Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 21,0000 га, у тому числі 21.0000 га - рілля.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 261676,80 грн. (з коефіцієнтом 3,2) (п. 5 Договору).
Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 01% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 261,68 грн. на рік.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції (п. 10 Договору).
Згідно п. 11 Договору орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на рахунок місцевого бюджету Нововодянської сільської ради, відкритий в управлінні Держказначейства у м. Добропілля, код платежу 13050200 "Орендна плата з юридичних осіб", код ОКПО 34686542, МФО 834016, починаючи з місяця реєстрації укладеної угоди у Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах.
Відповідно до п. 14 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.
Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п. 15 договору).
Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).
Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитком печаток.
Договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Добропільському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.04.2011р. за № 142208554000167.
Підставою звернення прокурора до господарського суду послугувало встановлення під час проведення перевірки того факту, що Добропільською районною державною адміністрацією Донецької області прийнято 05.02.2010 року розпорядження №33 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" та розпорядження від 04.01.2011 року за №3 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розширення фермерського господарства", а в подальшому 06.04.2011 року укладено договір оренди землі без проведення земельних торгів, що є порушенням вимог чинного земельного законодавства.
При розгляді вищезазначених вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
В силу ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 123 Земельного кодексу України унормовано порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, ч. 3 ст. 134 цього Кодексу.
Протягом дії договору Селянське (фермерське) господарство "Зоря" належно користувалось земельною ділянкою, зокрема, сплачувало орендну плату, що не заперечується ані відповідачами, ані прокурором.
З матеріалів справи вбачається довідка (вих.№1 від 26.01.2017р.), підписана головою Селянського (фермерського) господарства "Зоря", відповідно до якої на території Нововодянської сільської ради на земельній ділянці (кадастровий номер 1422085500:01:000:0594) площею 21,00 га восени 2016 року було засіяно озимий ячмінь.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених ч. 2 і 3 ст. 134 цього Кодексу.
Як унормовано в ч. 1 ст. 135 та ч. 5 ст. 137 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону у порядку, встановленому законом.
Статтею 31 Земельного кодексу України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися з:
- земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству;
- земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних розпоряджень) визначений порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зокрема, ч. 1 вказаної статті передбачено, що для отримання (придбання) у власності або оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
Згідно з ч. 1 ст. 8 цього Закону (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних розпоряджень), після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
З приписів наведених норм вбачається, що без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що спірна земельна ділянка була надана в користування саме юридичній особі, оскільки як прийняття оскаржуваних рішень так і укладання договору оренди землі відбулось після державної реєстрації Селянського (фермерського) господарства "Зоря".
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що надання фермерському господарству, як юридичній особі, додаткової земельної ділянки в користування можливе виключно на земельних торгах, крім випадків визначених земельним законодавством, за результатом яких укладається договір оренди земельної ділянки.
Аналогічного висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 року у справі №922/4817/13.
Відповідачами не доведено та не підтверджено належними доказами, що спірна земельна ділянка могла бути надана в користування без проведення земельних торгів у формі аукціону.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних торгів" від 17.04.2008 року за №394 був затверджений порядок проведення у 2008 році земельних торгів, але Указом Президента України від 21.07.2008 року за №639/2008 дію зазначеної постанови зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 року №25-рн/2008 у справі №1-46/2008 постанову Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 року №394 визнано неконституційною, оскільки питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки Законом.
19.08.2012 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону" від 05.07.2012 року за №5077-VI, відповідно до якого ст.ст. 135 - 139 Земельного кодексу України викладені в новій редакції та якими врегульований порядок та форми проведення земельних торгів.
Таким чином, на час прийняття Добропільською районною державною адміністрацією розпоряджень №33 від 05.02.2010 року та №1 від 04.01.2011 року, питання проведення земельних торгів у формі аукціону законодавчо врегульовано не було.
За вказаних обставин, господарський суд правомірно зазначав, що відсутність законодавчо визначеного порядку проведення земельних торгів не може бути підставою для надання земельної ділянки органом державної влади без проведення земельних торгів, за результатами яких має бути укладений договір оренди землі. Недотримання цієї процедури є порушенням органом державної влади господарської компетенції під час укладення договору оренди землі.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України у справі №3-22гс14 від 03.06.2014 року.
З аналізу вищенаведених норм та встановлених обставин в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно вважав обґрунтованими доводи прокурора щодо незаконності розпоряджень Добропільської районної державної адміністрації розпоряджень №33 від 05.02.2010 року та №1 від 04.01.2011 року, оскільки передача Селянському (фермерському) господарству “Зоря” земельної ділянки площею 21,00 га із земель державної власності повинна була здійснюватись шляхом проведення процедури земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди землі.
Водночас, господарським судом враховано, що суб'єкт підприємницької діяльності не повинен зазнавати невиправданих обмежень в реалізації своїх прав, внаслідок відсутності законодавчого врегулювання порядку проведення земельних торгів, оскільки саме на державу законодавством було покладено обов'язок врегулювати зазначене питання, шляхом прийняття відповідно закону.
Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 06.04.2011 року, укладеного між Добропільською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "Зоря", та зобов'язання Селянського (фермерського) господарства "Зоря" повернути Добропільській районній державнй адмінімтрації орендовану земельну ділянку, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з ч. 4 ст.4 вказаного Закону, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Частиною 2 ст. 16 цього Закону визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи доведеність позиції прокурора щодо незаконності розпоряджень Добропільської районної державної адміністрації №33 від 05.02.2010 року та №1 від 04.01.2011 року, то, відповідно, і посилання на недійсність договору оренди земельної ділянки від 06.04.2011 року, який був укладений на підставі зазначених розпоряджень, також є обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи Селянським (фермерським) господарством "Зоря" заявлено клопотання про застосування позовної давності.
В обґрунтування заяви зазначено, що позовна давність, в межах якої був можливий захист порушеного права за вимогами які були заявлені прокурором в позові, сплила, оскільки Добропільською районною державною адміністрацією розпорядження були прийняті 05.02.2010 року та 04.01.2011 року, а договір оренди укладений 06.04.2011 року.
Прокурор надав до господарського суду письмові заперечення на заявлене клопотання в яких зазначено, що позовна давність не сплила, оскільки позивач - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області був створений лише в 2015 році, а отже раніше йому не було відомо про порушення його прав. Позивач не є стороною спірного договору та органом який приймав оскаржувані розпорядження. Прокурор оскаржувані розпорядження не отримував. Таким чином, про порушення інтересів держави прокурор дізнався лише у вересні 2016 року.
Розглянувши вищевказане клопотання про застосування строків позовної давності із урахуванням повноважень передбачених ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253 - 255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Частинами 3 - 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Підпунктом 4.1 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року за №10 встановлено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 Цивільного кодексу України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.
Частинами 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України визначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Аналогічна висновок був неодноразово викладений в Верховним Судом України в постановах від 27.05.2014 року у справі за № 3-23гс14, від 02.09.2014 року у справі за №3-82гс, від 23.12.2014 року у справі за №3-194гс14, від 25.03.2015 року у справі за №3-21гс15, від 25.03.2015 року у справі №11/163/2011/5003, від 22.04.2015 року у справі за № 3-54гс15, від 13.05.2015 року у справі за № 3-126гс15, від 01.07.2015 року у справі за № 6-178цс1527.
Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 року у справі №3-374гс15, саме на державу покладений обов'язок забезпечити належне правове регулювання відносин і саме держава відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи приписи ст.ст. 260, 253 - 255 Цивільного кодексу, перебіг позовної давності щодо оскарження розпоряджень Добропільської районної державної адміністрації розпочинається з наступного дня після їх прийняття, а саме з 06.02.2010 року та 05.01.2011 року відповідно, а перебіг позовної давності за вимогою про визнання договору оренди недійним починається з 07.04.2011 року, оскільки до спірних правовідносин має застосовуватись загальна позовна давність.
При розгляді справи судова колегія враховує і наступне.
Прокурор мав всі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржувані розпорядження та правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати їх прийняття.
Так, наказом від 19.09.2005 року за №3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.
Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять накази Генерального прокурора від 18.10.2010 року за №3гн, від 12.04.2011 року за №3гн, від 07.11.2012 року за №3гн.
Крім того, вказані накази ще містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.
У наказі від 07.11.2012 року за №3гн міститься вказівка прокурорам, викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями місцевими державними адміністраціями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, тобто до відмови у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, колегія апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійсню центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в аграрно-промисловому комплексі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року за №224 (в редакції, що діяла на момент існування спірних відносин) затверджено Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем).
Згідно п.п 7 п. 4 цього Положення - Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інших законів, а також державний геодезичний нагляд за виконанням топографо-геодезичних і картографічних робіт відповідно до Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність".
Наказом Держкомзему від 17.06.2008 року за №123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 року за №625/15316, затверджено Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі. Відповідно п.п 33 п. 4 цього Положення управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використання та охороною земель" та інших законів.
Указом Президента України від 08.04.2011 року за №445/2011 "Про державне агентство земельних ресурсів України" встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.
Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.09.2014 року за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено, зокрема, Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.
Пунктом 5 вказаної постанови Кабінету міністрів України встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади є правонаступника органів, які реорганізуються.
У спорі, що розглядається, саме відділ Держкомзему в Добропільському районі приймав участь у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Селянському (фермерському) господарству "Зоря", як вищевказане спірний договір підписаний представника обох сторін та зареєстрований у Відділі Держкомзему Добропільського району Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.04.2011 року за №142208554000167, що свідчить про те, що контролюючий орган, якому були надані повноваження в частині контролю за дотриманням земельного законодавства, про спірні розпорядження та наявність договору був обізнаний ще в 2011 році.
При розгляді апеляційної скарги судова колегія також зазначає, що передача повноважень щодо розпорядження окремими категоріями земель від одного державного органу до іншого не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності. Крім того, скасування розпоряджень та визнання договору недійсним через більше ніж 6 років після їх прийняття та укладання, навіть враховуючи незаконність цих розпоряджень, несе загрозу стабільності цивільного обороту. Суб'єкт господарювання не повинен нести відповідальність та зазнавати будь-яких втрат внаслідок прийняття незаконних рішень саме органом державної влади.
Виходячи з вищевикладеного, господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заяв відповідачів про застосування позовної давності у спірних правовідносинах.
Між тим, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору господарським судом першої інстанції правомірно віднесені на винну у виникненні спору особу.
Доводи скаржника, що позовна давність повинна починати обчислюватись з 2015 року, а саме з моменту створення позивача - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель при прийнятті спірних розпоряджень є безпідставними, враховуючи наведені вище обставини та те, що початок перебігу позовної давності не може бути пов'язаний із реорганізацію уповноваженої виконувати передбачені законом функції юридичної особи, зважаючи на встановлений законом обов'язок здійснювати відповідні перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга заступника прокурора Донецької області задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2017 року у справі №905/3281/16 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу заступника прокуратура Донецької області, м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2017 року у справі №905/3281/16 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2017 року у справі №905/3281/16 - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна
Судді: О.Л. Агапов
ОСОБА_3