15.05.2017 року Справа № 904/11325/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №14-84 від 14.04.2017 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №7/4 від 10.05.2017 р.;
розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 року у справі № 904/11325/16
За позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро
про стягнення 78 836,38 грн. пені, 5 048,58 грн. 3% річних, 89 435,85 грн. інфляційних втрат
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 року у даній справі (суддя В.І. Ярошенко) позов задоволено повністю. Стягнуто з дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (49005, м. Дніпро вул. Феодосіївська, буд.7; ідентифікаційний код 38835123) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул ОСОБА_3,6 ідентифікаційний код 20077720) пеню у сумі 78836,38 грн, три відсотки річних у сумі 5048,58 грн. інфляційних витрат у розмірі 89435,85 грн. та 2599,81 грн. витрат із сплати судового збору.
Рішення мотивовано тим, що 31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі - покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1534/15-КП-4 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах договору.
На виконання умов договору позивачем у період з січня 2015 року по грудень 2015 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 574768,31 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:
- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 282 477,00 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 62 212,46 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 на суму 82 656,23 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2015 на суму 17 656,84 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 на суму 11 176,17 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.11.2015 на суму 48 215,29 грн.;
- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 на суму 70 376,32 грн.
Вказані акти підписані, зокрема, позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу (арк. с. 28-34).
У пункті 5.2 договору, сторони узгодили ціни на газ. В подальшому, між позивачем та відповідачем укладались додаткові угоди № 1 від 24.02.2015, № 2 від 27.03.2015, № 3 від 15.04.2015, № 4 від 18.05.2015, № 5 від 30.06.2015, № 6 від 29.07.2015, № 7 від 30.07.2015, № 8 від 21.10.2015, № 9 від 22.10.2015, № 10 від 02.11.2015 та № 11 від 25.11.2015 до договору, якими сторони змінювали ціну газу (арк. с. 16-20, 22-27).
Відповідно до п. 5.5 договору, загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Згідно з пунктом 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
В порушення умов договору, відповідач поставлений у спірний період природний газ оплатив із порушенням визначених у пункті 6.1 договору термінів.
За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 15.02.2015 по 12.01.2016 у розмірі 5048, 58 грн та інфляційні втрати за період березень 2015 - лютий 2016 у сумі 89435, 85 грн.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, Cуд, задовольнив вимоги повністю, а саме три відсотки річних у сумі 5048, 58 грн та інфляційні втрати у розмірі 89435, 85 грн.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно зі статтею 1 Закону учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Стаття 3 вищевказаного Закону встановлює порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 01.07.2016 (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).
Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.
Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу (частини 1-2 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").
21.02.2017 постановою № 93 Кабінету Міністрів України затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті теплоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок).
Відповідно до п. 5 Порядку, рішення про включення підприємства до реєстру або про відмову в його включенні приймається керівником Мінрегіону або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви про включення підприємства до реєстру та розміщується на офіційному веб-сайті Мінрегіону.
Враховуючи вимоги Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та Порядку, у відповідача з 30.11.2016 виникло право на списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних, але не автоматично, як він зазначає у відзиві на позовну заяву, а відповідно до певної процедури, яка має засвідчуватись певними документами.
Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що для списання пені, 3% річних та інфляційних втрат в порядку, передбаченому вищевказаним Законом, Дочірнє підприємство "Південьтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради мало набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.
Також суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених частиною 2 статті 3 вказаного Закону, для включення до такого реєстру, тому неможливо зробити висновок про відсутність обов'язку боржника перед кредитором зі сплати заборгованості по цій справі, належне припинення зобов'язання між сторонами та про відсутність предмету спору у справі.
Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулась ДП "Південьтеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 року по справі 904/11325/16 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ "НАК"Нафтогаз України" відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на наступне.
30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” від 03.11.2016р № 1730-У111 (далі за текстом - Закон України № 1730-У111.
В преамбулі Закону України № 1730-У111 зазначено, що він визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення.
Закон України № 1730-У111 містить в собі чотири напрямки врегулювання взаємовідносин між постачальниками та споживачами енергоресурсів, а саме:
1.Врегулювання взаємовідносин по кредиторській заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії.
(ст.1, ст. З, ст. 5, п.1 ст.7 Закону України № 1730-У111).
2. Врегулювання взаємовідносин по кредиторській заборгованості перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
(ст.1, ст.З, ст. 6, п.2 ст.7 Закону України № 1730-У111).
3. Врегулювання взаємовідносин по заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення. (ст. 1, ст. З, ст. 4, п.2 ст.7 Закону України № 1730-У111).
4. Не нарахування або списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних (у разі нарахування) при відсутності кредиторської заборгованості на дату набрання чинності Закону України № 1730-У111.
(п.З ст. 7 Закону України № 1730-У 111).
Статтею 1 Закону України № 1730-У111 визначено поняття заборгованості, а саме: заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону - є, в тому числі, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Процедура взаємовідносин між постачальником природного газу та теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами по врегулюванню кредиторської заборгованості за спожитий природний газ дійсно передбачає включення теплогенеруючих (теплопостачальних) підприємств до реєстру, порядок ведення якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Але, ця процедура стосується врегулювання взаємовідносин саме при наявності кредиторської заборгованості за спожитий природний газ.
Статті 4, 5, 6 Закону України 1730-У111 регулюють проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості.
Статтею 7 Закону врегульоване питання списання неустойки (штрафів, пені, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.
Пунктом 3 статті 7 Закону України № 1730-У111 визначено наступне:
„На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом”.
Скаржник вважає, що єдиною умовою списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, є набрання чинності Закону України № 1730-У111.
Також скаржник вважає, що додаткові умови для не нарахування (як в нашому випадку) або списання сум неустойки (штрафів, пені) інфляційних нарахувань, процентів річних при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності Закону України № 1730-У111 не вимагаються.
В постанові Харківського апеляційного господарського суду по аналогічній справі між ПАТ „НАК”Нафтогаз України” та КП „Ромникомунтепло” Роменської міської ради № 920/1057/16, в підтвердження вищезазначеного, є посилання на лист Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 8/10-1741-16 від 29.12.2015. яким, зокрема, також зазначається, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанию з дня набрання чинності цим Законом.
У справі № 904/10745/16 предметом спору є стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, нараховані на основну заборгованість за спожитий природний газ в період з січня по грудень 2015 року, яка була погашена відповідачем в повному обсязі до набрання чинності Закону України № 1730-У111.
Отже, на момент звернення із позовом до суду у позивача було право нараховувати та вимагати сплатити пеню, інфляційні втрати та річні, однак у зв'язку із набуттям чинності Закону України № 1730-У 111, таке право скасовано.
Зазначені обгрунтування знайшли своє відображення в постановах Харківського апеляційного господарського суду (справи № 922/1988/16; 920/1057/16; 920/1060/16).
Посилається також на неправильність застосування індексу інфляції.
Скаржник вважає що до позовної заяви позивач надав розрахунок суми інфляційних витрат з якого не можливо визначити чи зроблено зазначений розрахунок з урахуванням вищезазначеної Постанови та Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.
15.05.2017 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.
В судовому засіданні представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 року у справі № 904/11325/16 слід скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав.
Так, предметом спору між сторонами є вимога позивача до відповідача про стягнення сум пені, інфляційних та 3% річних, що нараховані на несвоєчасно сплачену заборгованість за поставлений за договором № 1534/15-КП від 31.12.2014 року природний газ використаний відповідним виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається суб'єктами господарювання (крім бюджетних установ).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту статті 612 Цивільного кодексу України вбачається, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті визначає наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, які не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до п.3.1. Постанови Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилався, зокрема, на те, що Процедура взаємовідносин між постачальником природного газу та теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами по врегулюванню кредиторської заборгованості за спожитий природний газ дійсно передбачає включення теплогенеруючих (теплопостачальних) підприємств до реєстру, порядок ведення якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Але, ця процедура стосується врегулювання взаємовідносин саме при наявності кредиторської заборгованості за спожитий природний газ.
Мотивуючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд послався на відсутність доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а також на не дотримання відповідної процедури списання заборгованості, згідно положень ст.1 та ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі по тексту - Закон). Однак, такий висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на наступне.
Згідно з абз.1, 2 ч.1 ст.1 даного Закону взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону;
Абзацом 3, 4 наведеної норми встановлено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до п.1 ст.3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Статті 4, 5, 6 Закону регулюють проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості.
Статтею 7 Закону врегульоване питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.
Частина ч. 3 даної статті передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином закон визначає два види кредиторської заборгованості - кредиторська заборгованість реструктуризована і погашена заборгованість.
В контексті Закону тільки кредиторська заборгованість за спожиті енергоносії може бути реструктуризована. Жодною нормою Закону не передбачена реструктуризація погашеної заборгованості.
Так, згідно зі статтею 5 Закону реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
2. Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.
3. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.
4. Виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету).
Для підприємств, що не належать до комунального сектору економіки, фінансові та/або інші гарантії на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету) надає державний орган, підприємство, установа, організація, до сфери управління якого (якої) належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, або будь-який вид забезпечення, передбачений законодавством України, на виконання договору реструктуризації надається суб'єктом господарювання, заборгованість якого підлягає реструктуризації, на суму реструктуризації (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводиться за рахунок видатків державного бюджету).
5. Повне або часткове нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону, у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів за цим договором, є підставою для:
розірвання договору про реструктуризацію заборгованості постачальником природного газу в односторонньому порядку;
дострокового стягнення всієї реструктуризованої та непогашеної заборгованості згідно з договором про реструктуризацію заборгованості;
нарахування на непогашену суму реструктуризованої заборгованості неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань.
6. Реструктуризація кредиторської заборгованості теплопостачальних або теплогенеруючих організацій державної та комунальної форм власності здійснюється за погодженням з державним органом, до сфери управління якого належить така організація, або відповідним органом місцевого самоврядування.
7. Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджується Кабінетом Міністрів України.
8. Кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.
9. За зверненнями побутових споживачів теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які уклали договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, зобов'язані укласти з такими споживачами договори про реструктуризацію заборгованості побутових споживачів станом на 1 липня 2016 року за умови здійснення ними поточних розрахунків за відповідні спожиті послуги. Умови реструктуризації заборгованості побутових споживачів згідно з такими договорами не можуть бути гіршими, ніж умови реструктуризації заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, передбачені укладеними ними договорами.
Тобто, єдиною умовою для списання погашеної заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є набрання чинності даним Законом.
Наведене є безумовною підставою для списання погашеної заборгованості та не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку, передбаченому ст.3 даного Закону.
Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.
Таким чином, нараховані на погашену підприємством заборгованість за спожитий природний газ до набрання чинності Закону №1730 неустойка, штраф (пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню на підставі частини 3 статті 7 Закону №1730, яка є нормою прямої дії, без включення підприємства до реєстру.
Враховуючи те, що предметом спору у даній справі, зокрема, є пеня, інфляційні та 3% річних, нараховані на основну заборгованість за спожитий у 2015 році природний газ; заборгованість була погашена відповідачем до звернення позивача до суду з позовом, що підтверджується розрахунками наданими позивачем та не заперечується сторонами; на момент звернення позивача до суду з позовом у позивача були підстави для нарахування пені, інфляційних та 3% річних, однак до прийняття рішення по справі 20.03.2017р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тому відповідно до частини 3 статті 7 вказаного Закону нараховані позивачем пеня, інфляційні та 3% річних не можуть бути нараховані, в зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду в частині стягнення таких сум підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки у відповідача на час набрання чинності Законом відсутня основна заборгованість за природний газ, то нараховані пеня, інфляційні та річні мають бути списані в силу норми Закону, а отже, відсутні правові підстави для їх стягнення. Проте, зазначені обставини залишені поза увагою господарського суду Дніпропетровської області, що призвело до помилкових висновків, покладених в основу оскаржуваного рішення.
Також існують різні правові позиції з цього приводу
Так, в постанові Вищого господарського суду від 26.04.2017 року по справі №914/1111/16 зазначено, що для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Однак, в постановах Вищого господарського суду від 20.04.2017 року по справі №912/3303/16, від 10.05.2017 року по справі №917/348/16, від 19.04.2017 року по справі 91/487/15-г зазначено, що ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" регламентовано, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Колегія суддів розділяє правові позиції викладені в постановах Вищого господарського суду від 20.04.2017 року по справі №912/3303/16, від 10.05.2017 року по справі №917/348/16, від 19.04.2017 року по справі 91/487/15-г.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають значення для справи, та з помилковим застосуванням норм права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасуванню оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2858,91грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 року у справі № 904/11325/16 - задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 року у справі № 904/11325/16 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на користь дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро 2858,91грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Повний текст складений 22.05.2017 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд