04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" травня 2017 р. Справа№ 910/1238/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Отрюха Б.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Шевчук О.І.- представник;
від відповідача: Миколенко С.С. - представник;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
на рішення
Господарського суду м. Києва
від 01.03.2017р.
у справі № 910/1238/17 ( суддя Чинчин О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»
до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 45 728, 80 грн.
Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 45 728, 80 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.03.2017 позов Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" - задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 52 260 (п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят) грн. 50 (п'ятдесят) коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
В обгрунтуваня апеляційної скарги скаржник звертає увагу суду на те, що свої позовні вимоги позивач обґрунтовував посиланнями на ст.ст. 8, 536, 1214, 1048 Цивільного кодексу України та рішенням Господарського суду м. Києва від 28.10.2016 року у справі №910/15208/16. З урахуванням цього позивач зазначав, що після закінчення терміну залучення депозитних коштів за договором про міжбанківський депозит №02/У/ПБ від 22.10.2007 року, банк з 05.05.2016 року по 10.01.2017 року безпідставно зберігав в себе гроші в сумі 18 572,95 дол. США, у зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з банку 52 260,50 грн. за користування ним чужими грошовими коштами за період з 05.05.2016 року по 10.01.2017 року.
Апелянт звертає увагу на те, що між позивачем та банком не укладалось жодного договору позики в письмовій формі, як то визначено ч. І ст. 1047 ЦК України.
Скаржник звертає увагу суду на те, що суд пешої інстанції відхиливши доводи та докази банку дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування ст.ст. 536, 1048, 1214 ЦК України, а саме, щодо існування підстав для стягнення з банку процентів за користування чужими грошовими коштами.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2017р. порушено апеляційне провадження у справі №910/1238/17, справу призначено до розгляду та викликано повноважних представників сторін в судове засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне.
22 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", (банк) та Товариством з обмеженою відповіадбністю "Партнер-Банк" (правонаступником прав якого є Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк", (вкладник) було укладено договір про міжбанківський депозит № 02/V/ПБ, відповідно до умов якого вкладник розміщує у банку грошові кошти в розмірі 15 000, 00 дол. США у якості суми гарантійного покриття для забезпечення розрахунків вкладника з платіжною системою Visa через банк у термін, вказаний банком у письмовому повідомлені та за реквізитами, зазначеними у п. 2.1. договору.
Пунктом 1.4 договору визначено, що для розміщення суми депозиту ПАТ АК "Укргазбанк" відкриває для вкладника рахунок № 160240125100.
Відповідно до п. п. 1.3., 1.8., 4.1. договору про міжбанківський депозит, відповідач приймає депозит на термін виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором доручення № 01/V/ ПБ від 22.10.2007 року та договором про встановлення кореспондентських відносин № 03/V/ ПБ від 22.10.2007 р. Сума депозиту повертається позивачу протягом двох банківських днів після закінчення терміну залучення депозиту. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення терміну залучення суми депозиту, встановленого п. 1.3. цього договору.
Додатковою угодою № 15 від 03.06.2014 року до договору про міжбанківський депозит № 02/V/ПБ від 22.10.2007 року сторони дійшли згоди, що загальний розмір суми депозиту після повернення частини суми депозиту складає 20 853 доларів США.
Рішенням Господарського м. Києва від 28.10.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року у справі №910/15208/16, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" заборгованість у розмірі 18 572, 95 доларів США, що еквівалентно 460 842, 29 грн. та судовий збір у розмірі 6 912, 63 грн. У вказаному рішенні суду встановлено, що договір про міжбанківський депозит припинив свою дію 02.05.2016 р., підстави утримання відповідачем коштів у сумі 18 572, 95 доларів США відсутні, а відповідно ці кошти підлягають поверненню позивачу.
На виконання рішенням Господарського міста Києва від 28.10.2016 року у справі №910/15208/16, 20 грудня 2016 року видано Наказ про примусове виконання рішення суду.
Позивачем зазначено, що зважаючи на закінчення 02.05.2016 року терміну залучення депозиту, починаючи з 05.05.2016 року відповідач безпідставно зберігає грошові кошти у розмірі 18 572,95 доларів США, що належать Публічному акціонерному товариству "Міський комерційний банк", які до теперішнього часу не повернуті. Таким чином, просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 536 Цивільного кодексу України в розмірі 52 260 грн. 50 коп. з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.02.2017 року, яка прийнята судом до розгляду.
Внаслідок укладення договору про міжбанківський депозит № 02/V/ПБ від 22.10.2007 року між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Слід зазначити, що реалізація кредитно-розрахункових відносин у безготівковій формі відбувається шляхом перерахування коштів з одного банківського рахунку на інший. Їй передує укладення договору банківського рахунку, на підставі якого відбувається відкриття рахунку, прийняття, зарахування, перерахування, видача грошових коштів, проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Рішенням Господарського міста Києва від 28.10.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року у справі №910/15208/16, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" заборгованість у розмірі 18 572, 95 доларів США, що еквівалентно 460 842, 29 грн. та судовий збір у розмірі 6 912, 63 грн. У вказаному рішенні суду встановлено, що Договір про міжбанківський депозит припинив свою дію 02.05.2016 р., підстави утримання відповідачем коштів у сумі 18 572, 95 доларів США відсутні, а відповідно ці кошти підлягають поверненню позивачу.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, судове рішення у справі № 910/15208/16 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт припинення дії Договору про міжбанківський депозит № 02/V/ПБ від 22.10.2007 року 02.05.2016 року підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 28.10.2016 року у справі №910/15208/16, яке набрало законної сили.
На виконання рішення Господарського міста Києва від 28.10.2016 року у справі №910/15208/16, 20 грудня 2016 року видано Наказ про примусове виконання рішення суду.
Відповідно до п.1.8 договору сума депозиту повертається позивачу протягом двох банківських днів після закінчення терміну залучення депозиту.
Таким чином, відповідно до умов договору про міжбанківський депозит № 02/V/ПБ від 22.10.2007 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" повинно було повернути Публічному акціонерному товариству "Міський комерційний банк" суму депозиту у розмірі 18 572, 95 доларів США протягом двох банківських днів після закінчення терміну залучення Депозиту, тобто у строк до 05.05.2016 року.
Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству "Міський комерційний банк" у розмірі 18 572, 95 доларів США у передбачений договором строк.
Отже, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив повернення суми депозиту в повному обсязі у передбачені договором строки, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому починаючи з 05.05.2016 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" безпідставно продовжує зберігати грошові кошти у розмірі 18 572, 95 доларів США.
Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 536 зазначеного вище Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Проценти, зазначені у ст. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.
Суд зазначає, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону.
Враховуючи позадоговірний характер спірних правовідносин сторін, що обумовлений припиненням дії договору про міжбанківський депозит № 02/V/ПБ від 22.10.2007 року, укладеного між є Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" та Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк", що для визначення розміру процентів при вирішенні даного спору може бути застосована по аналогії закону норма ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.
Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справі № 14/130 та у постановах Вищого господарського суду України від 10.06.2008 року у справі № 22/249, від 09.04.2013 року у справі №5011-70/10168-2012.
При зверненні до суду з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.02.2017 року, яка прийнята судом до розгляду, позивач просив стягнути з відповідача на його користь проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України за загальний період прострочки з 05.05.2016 р. по 09.01.2017 р. у розмірі 52 260 грн. 50 коп.
Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач зазначав, що 06.01.2017 року ним було перераховано Публічному акціонерному товариству "Міський комерційний банк" суму депозиту у розмірі 18 572, 95 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №103_69 від 06.01.2017 року та SWIFT - повідомленням №04178400742, а тому нарахування процентів по 09.01.12017 року є неправомірним.
Пунктом 8.4 ст.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день ( дата валютування ), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки. (ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2017 року грошові кошти у розмірі 18 572,95 доларів США надійшли на рахунок позивача, що підтверджується квитанцією Національного банку України, а тому правомірним є нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами по 09.01.2017 р.
Перевіривши розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України за загальний період прострочки з 05.05.2016 р. по 09.01.2017 р. у розмірі 52 260 грн. 50 коп. суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України за загальний період з 05.05.2016 року по 09.01.2017 року в розмірі 52 260 грн. 50 коп.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2017р. у справі № 910/1238/17 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2017р. у справі № 910/1238/17 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/1238/17 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
Б.В. Отрюх