04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" травня 2017 р. Справа№ 911/3934/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Жук Г.А.
Мальченко А.О.
секретар Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача Петрук Л.І. - дов. № 2/Д від 03.01.2017
від відповідача Бушуєва Т.К. - дов. № 420 від 15.05.2017
розглянувши матеріали справи
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд»
на рішення Господарського суду Київської області
від 17.02.2017 (суддя Шевчук Н.Г.)
у справі № 911/3934/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд»
до Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради
про стягнення 205 634, 55 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2017 у справі № 911/3934/16 у позові відмовлено повністю.
Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що рішення місцевого суду прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним засновуванням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, при проведенні конкурсних торгів по закупівлі товарів харчової промисловості 13.08.2013 Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради було прийнято незаконні рішення про відхилення пропозицій ТОВ «Вінпродтрейд», чим суттєво порушено права та законні інтереси останнього. На думку апелянта, ним надано всі докази безпосередньої вини відповідача, ії наслідків та понесення збитків в результаті його неправомірної поведінки, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди підлягають задоволенню. Крім цього, апелянт наполягав, що постанова Вінницького міськрайонного суду від 14.11.2013 в зв'язку з оскарженням набула законної сили лише 20.02.2014, а тому позивач не пропустив строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 911/3934/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження 11.04.2017.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 11.04.2017 оголошено перерву на 16.05.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.
В судове засідання з'явились представники сторін, представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив їх відхилити, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради про стягнення 180 417,78 грн. упущеної вигоди, 80 647,50 грн. збитків та 5 000, 00 грн. моральної шкоди (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду).
В обґрунтування своїх вимог зазначило, що при проведенні конкурсних торгів по закупівлі товарів харчової промисловості 13.08.2013 Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради було прийнято незаконні рішення про відхилення пропозицій ТОВ «Вінпродтрейд», чим суттєво порушено права та законні інтереси останнього та призвело до заподіяння йому матеріальних збитків. Крім цього, позивачем заявлено про відшкодування упущеної вигоди та моральної шкоди.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що між сторонами відсутні будь-які договірні зобов'язання, що в свою чергу не породжує цивільних прав та обов'язків, пов'язаних з виконанням таких договорів та виключає можливість застосування до них положень статей 22, 623 ЦК України щодо відшкодування збитків.
Відповідач також заявив про застосування строку позовної давності у випадку, якщо суд визнає позовні вимоги правомірними (а.с. 67-68, т. 1).
Як встановлено матеріалами справи, 29.07.2013 Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради Київської області в якості замовника торгів на офіційному загальнодержавному веб-порталі «Державні закупівлі» розміщено оголошення № 151808 про заплановану закупівлю товарів в галузі харчової промисловості та громадського харчування, зокрема плодів та овочів.
13.08.2013 за адресою м. Біла Церква, вул. Б. Хмельницького, 24, кімната 5, відбулось розкриття конкурсних пропозицій.
26.08.2013 комітетом з конкурсних торгів по закупівлі соків фруктових та овочевих Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради Київської області прийнято рішення № 1 про відхилення пропозиції ТОВ «Вінпродтрейд» з підстав невідповідності умовам документації конкурсних торгів. Зокрема, пунктом 8 рішення визначено, що причиною відхилення пропозицій ТОВ «Вінпродтрейд» є те, що в санітарних паспортах на автомобілі зазначені одні водії, які не числяться в штаті працівників підприємства, а медичні книжки на інших водіїв, також копії аналогічних договорів не відповідають вимогам документації конкурсних торгів.
Того ж дня, 26.08.2013 року, відповідачем прийнято рішення № 2 про відхилення пропозиції ТОВ «Вінпродтрейд» по закупівлі плодів та овочів оброблених та законсервованих, крім картоплі. Підстави відхилення зазначені ті ж самі, що й в попередньому рішенні № 1.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2013 у справі №127/25063/13-а визнано протиправними та незаконними рішення Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради Київської області від 26.08.2013 № 1 та № 2 про відхилення пропозицій конкурсних торгів ТОВ «Вінпродтрейд» по закупівлі товарів харчової промисловості та громадського харчування, зокрема плодів та овочів, оброблених та законсервованих, крім картоплі та соків фруктових та овочевих.
Визнано процедури закупівлі товарів харчової промисловості та громадського харчування, зокрема плодів та овочів, оброблених та законсервованих, крім картоплі та соків фруктових та овочевих, які проведені Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради Київської області згідно звіту № 1 від 12.09.2013 року та звіту № 2 від 13.09.2013 такими, що проведені із порушенням вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Скасовано рішення Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради Київської області від 26.08.2013 № 1 та № 2 про відхилення пропозицій конкурсних торгів ТОВ «Вінпродтрейд» по закупівлі товарів харчової промисловості та громадського харчування, зокрема плодів та овочів, оброблених та законсервованих, крім картоплі та соків фруктових та овочевих визнано протиправними та незаконними.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 ЦК України є відшкодування збитків.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).
Під збитками в розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України передбачаються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Обґрунтовуючи наявність та розмір збитків позивач вказував, що в зв'язку з винесенням Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради незаконних рішень від 26.08.2013 №1 та № 2 про відхилення пропозицій конкурсних торгів ТОВ «Вінпродтрейд», останньому довелося сплатити контрагенту Фізичній особі-підприємцю ФОП ОСОБА_4 за невиконання укладеного між ними договору поставки №29 від 03.08.2013 штраф в розмірі 80 647, 50 грн.
Як встановлено матеріалами справи, 03.08.2013 між ТОВ «Вінпродтрейд» (покупцем) та ФОП ОСОБА_4 (постачальником) укладено договір на поставку товару №29 (далі Договір поставки), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю товар (продукти харчування) в кількості та за цінами, зазначеними у специфікації (надалі іменується «Товар»), який призначений для поставки в дошкільні навчальні заклади Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради, а покупець зобов'язався прийняти цей товар не пізніше 31 грудня 2013 року та своєчасно здійснити його оплату.
Положеннями п. 6.4 Договору поставки встановлено, що у випадку відмови покупця від приймання товару покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від суми договору (крім випадків згідно п. 7.1).
За умовами підписаної між сторонами специфікації до Договору поставки загальна вартість товару становить 403 237,50 грн.
В зв'язку з невиконанням ТОВ «Вінпродтрейд» своїх зобов'язань за Договором поставки в частині прийняття товару, ФОП ОСОБА_4 направив на адресу позивача листи-претензії №2 від 20.01.2014 та №3 від 10.03.2014 з вимогою сплатити 80 647,50 грн. штрафу, нарахованого відповідно до п. 6.4 Договору поставки, який було сплачено позивачем згідно платіжного доручення № 7713 від 02.12.2015.
Заявляючи позов про стягнення збитків в розмірі 80 647, 50 грн., позивач посилався на винесення відповідачем рішень від 26.08.2013 № 1 та № 2 про відхилення пропозицій конкурсних торгів, в зв»язку з чим він не мав можливості виконати у встановлений строк (31.12.2013) своїх зобов'язань за Договором поставки в частині прийняття товару, що призвело до заподіяння ТОВ «Вінпродтрейд» збитків в розмірі сплаченого штрафу.
Відмовляючи в задоволенні позову у згаданій частині, місцевий суд вважав, що укладаючи Договір поставки до оголошення результатів конкурсних торгів 13.08.2013 позивач, як самостійний суб'єкт господарювання, мав можливість і повинен був врахувати всі можливі ризики укладення такого правочину.
Крім цього, позивач не вжив жодних заходів щодо уникнення збитків, зокрема, не звертався до ФОП ОСОБА_4 з пропозицією про розірвання Договору поставки та щодо зменшення штрафу в процесі досудового або судового розгляду відповідного спору.
Таким чином, за відсутності причинно-наслідкового зв'язку між збитками та винесеними відповідачем рішеннями від 26.08.2013 № 1 та № 2 про відхилення пропозицій конкурсних торгів, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про необґрунтованість та неправомірність вимог позивача про стягнення з відповідача 80 647,50 грн. збитків, тому вважає, що в задоволенні позову в цій частині правомірно відмовлено за недоведеностю.
Крім цього, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 5 000, 00 грн. моральної шкоди.
Так, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.
Судова практика розділяє поняття «моральна шкода» та «немайнова шкода». Так, під моральною шкодою Пленум Верховного Суду України розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, розуміються втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові пленуму Верховного Cуду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За приписами статей 23 та 1167 ЦК України та змісту постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відшкодування моральної шкоди, завданої у вигляді душевних страждань, яких гіпотетично позивач зазнав внаслідок дій відповідача, має здійснюватися за загальними правилами відшкодування шкоди, тобто, у разі наявності шкоди, вини певної особи та причинно-наслідкового зв'язку між означеними категоріями.
Проте позивач не довів суду факту спричинення діями відповідача моральної шкоди, оскільки докази приниження ділової репутації позивача, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача, в матеріалах справи відсутні. До того ж, позивач жодним чином не обґрунтував належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, заявлений до стягнення розмір моральної шкоди.
За таких обставин, апеляційний суд визнав висновки місцевого суду про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000, 00 грн. моральної шкоди й відмову в цій частині позову законним.
Крім цього, за вищенаведених підстав, а саме в зв'язку з винесенням відповідачем рішень від 26.08.2013 № 1 та № 2 про відхилення пропозицій ТОВ «Вінпродтрейд», позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 180 417, 78 грн.
Відмовляючи в задоволенні даної вимоги, місцевий суд вважав ці вимоги позивача правомірними, оскільки протиправні та незаконні рішення № 1 та № 2 від 26.08.2013 відповідача позбавили позивача можливості отримати доходи від поставки продуктів харчування в дошкільні навчальні заклади, однак відмовив в задоволенні позову в цій частині за пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.
Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого суду.
Так, за приписами ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом, зокрема, п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено матеріалами справи й згадувалось раніше, підставою позовних вимог у даній справі, зокрема, вимог про стягнення упущеної вигоди, є винесення відповідачем рішень від 26.08.2013 № 1 та № 2 про відхилення пропозицій ТОВ «Вінпродтрейд», які скасовано постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2013 у справі №127/25063/13-а, повний текст підписано 19.11.2013.
Оскільки з урахуванням положень чинного Кодексу адміністративного судочинства України згадана постанова набрала законної сили 29.11.2013, строк позовної давності сплинув 29.11.2016.
Згідно календарного штемпелю на доданому до позовної заяви конверті позовна заява була подана позивачем до відділення поштового зв'язку 29.11.2016, тобто в останній день трирічного строку.
Досліджуючи дані обставини, місцевий суд не врахував вказаної на доданому до позовної заяви конверті дати (29.11.2016), а тому дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності в зв'язку із зверненням до суду 02.12.2016 (згідно штампу вхідної кореспонденції на першому аркуші позовної заяви).
Твердження позивача про те, що постанова Вінницького міськрайонного суду від 14.11.2013 в зв'язку з її оскарженням набула законної сили лише 20.02.2014 не заслуговують на увагу, адже ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
За приписами ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч.4 ст. 623 ЦК України).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Як встановлено матеріалами справи, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів вжиття заходів щодо одержання заявленої вигоди, як і не підтверджено реальності таких доходів, його вимоги базуються на розрахунку можливого прибутку у разі прийняття відповідачем його пропозиції. До укладення за результатами торгів договору з відповідачем, узгодження сторонами всіх його істотних умов (строк, ціна, предмет) такі розрахунки побудовані лише на можливих очікуваннях отримання певного доходу.
З огляду на наведене та відсутність причинно-наслідкового зв'язку між збитками у вигляді упущеної вигоди та винесенням відповідачем рішень від 26.08.2013 № 1 та № 2 про відхилення пропозицій конкурсних торгів, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 180 417, 78 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, які, як вище згадувалось, недоведені належними та допустимими доказами, відтак не підлягають задоволенню.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» до Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради про стягнення 80 647,50 грн. збитків, 5 000, 00 грн. моральної шкоди та 180 417,78 грн. упущеної вигоди (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду) слід відмовити за недоведеністю.
За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2017 у справі № 911/3934/16 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 180 417, 78 грн. упущеної вигоди за пропуском строку позовної давності підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення 180 417, 78 грн. упущеної вигоди за недоведеністю, при цьому доводи апелянта по суті апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а його скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2017 у справі № 911/3934/16 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 180 417, 78 грн. упущеної вигоди в зв'язку з пропуском строку позовної давності скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення 180 417, 78 грн. упущеної вигоди за недоведеністю.
Рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2017 у справі № 911/3934/16 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 80 647, 50 грн. збитків та 5 000, 00 грн. моральної шкоди залишити без змін.
Матеріали справи № 911/3934/16 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Г.А. Жук
А.О. Мальченко