04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" травня 2017 р. Справа№ 910/14298/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Сітайло Л.Г.
за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Лєвєнцова К.В. довіреність № б/н від 30.01.17
від відповідача: Вронський О.О. довіреність № б/н від 24.04.17
від апелянта: Козацька Ю.О. довіреність № 13-11-33/9 від 28.04.17
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23 серпня 2016 року
у справі № 910/14298/16 (Суддя Отрош І.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінексперт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд"
про стягнення 481 104 грн. 66 коп., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінексперт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 481104,66 грн. (а.с. 5-8).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 серпня 2016 року у справі № 910/14298/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Мегаполісжитлобуд" на користь ТОВ "Фінексперт" 480 000,00 грн. основного боргу, 1 104,66 грн. 3% річних та 7 216,57 грн. судового збору (а.с. 54-58).
13 грудня 2016 року ПАТ "КБ "Надра" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 23 серпня 2016 року у справі №910/14298/16 (а.с.75-76).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року (головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Коротун О.М.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "КБ "Надра" на рішення Господарського суду міста Києва від 23 серпня 2016 року у справі № 910/14298/16 (а.с. 143-147).
11 квітня 2017 року постановою Вищого господарського суду України у справі № 910/14298/16 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2017 року у справі №910/14298/16 скасовано, апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Надра" направлено на розгляд до апеляційного господарського суду (а.с.173-176)
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 квітня 2017 року, справа №910/14298/16 передана на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Сітайло Л.Г.
20 квітня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Надра" на рішення Господарського суду міста Києва від 23 серпня 2016 року у справі №910/14298/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Сітайло Л.Г. та призначено до розгляду на 18 травня 2017 року.
18 травня 2017 року від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/23149/16 про визнання договору недійсним.
У судовому засіданні 18 травня 2017 року представники ТОВ "Фінексперт" та ТОВ "Мегаполісжитлобуд" підтримали клопотання про зупинення провадження. Представник ПАТ "КБ "Надра" проти задоволення вказаного клопотання заперечував.
Розглянувши у судовому засіданні 18 травня 2017 року клопотання ТОВ "Фінексперт" про зупинення провадження у справі № 910/14298/16 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/23149/16 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Відповідно до п.3.16 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 2-4 ст. 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Колегія суддів зазначає, що визнання недійсним договору позики не вливає на обов'язок повернення відповідачем позивачу отриманих за таким договором коштів, а тому відповідно не може вплинути на розгляд даного спору.
Крім того, у абз. 3 п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій" зазначено, що: "сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі."
При цьому, відповідно до положень ч. 1 ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Ухвалу Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/23149/16, до вирішення якої позивач просить зупинити провадження у даній справи, прийнято 19.12.2016 р. Рішення у справі № 910/14298/16, що переглядається прийнято 23.08.2016 р., отже оскільки провадження щодо визнання недійсним Договору позички, станом на момент прийняття рішення у справі № 910/14298/16 не існувало і позивачем не доведено наявність підстав, які унеможливлюють розгляд даної справи та не конкретизовано які саме обставини не можливо встановити в межах розгляду даної справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
Також, у судовому засіданні 18 квітня 2017 року представник ПАТ "КБ "Надра" надав пояснення, в яких підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження у справі.
Представник ТОВ "Фінексперт" в судовому засіданні 18 квітня 2017 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
17 червня 2016 року між ТОВ "Фінексперт" (далі - позикодавець, позивач) та ТОВ "Мегаполісжитлобуд" (далі - позичальник, відповідач) укладено Договір №1706/3 безпроцентної позики (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти (позика), які позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві в порядку та у строк, визначені цим договором (а.с. 10).
Умовами п. 2.1. Договору передбачено, що позика надається позикодавцем позичальнику у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника.
За змістом п. 3.1. Договору, сума позики становить 900000,00 грн.
Відповідно до п. 8.2. Договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту надання позики позикодавцем позичальнику. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.2. Договору, і закінчується 01.07.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позивачем за Договором безпроцентної позики №1706/3 від 17.06.2016 р. надано відповідачу позику у розмірі 480000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 62 від 22.06.2016 р. на суму 350000,00 грн. із призначенням платежу "перерахування грошових коштів згідно з договором безпроцентної позики №1706/3 від 17.06.2016" (а.с. 12), платіжним дорученням №64 від 24.06.2016 р. на суму 75000,00 грн. із призначенням платежу "перерахування грошових коштів згідно з договором безпроцентної позики №1706/3 від 17.06.2016, а 29.06.2016 р.", платіжним дорученням №67 від 29.06.2016 р. на суму 55000,00 грн. із призначенням платежу "перерахування грошових коштів згідно з договором безпроцентної позики №1706/3 від 17.06.2016" (а.с. 11).
Позика за договором надається на строк до 01.07.2016 р. Днем надання позики вважається день зарахування суми позики на поточний рахунок позичальника (п.п. 4.1., 4.2. Договору безпроцентної позики).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 3 статті 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з п.п. 5.1., 5.2. Договору після закінчення строку, вказаного в п. 4.1. договору, позичальник зобов'язується протягом одного банківського дня повернути позику позикодавцеві. Позика повертається у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.
Таким чином, відповідач повинен був повернути позику у розмірі 480000,00 грн. у строк до 01.07.2016 (включно).
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 12/1від 12.07.2016 р., у якій вимагав повернути фінансову позику у сумі 480000 грн. за зазначеними у вказаній вимозі реквізитами (а.с. 14).
Відповідачем вказану претензію залишено без реагування.
Враховуючи викладене та те, що відповідач позики у розмірі 480000,00 грн. у строк по 01.07.2016 р. (включно) позивачу не повернув, будь-яких доказів виконання зазначеного зобов'язання, ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надав, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 480000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення за період з 01.07.2016 р. по 29.07.2016 р. суми 3 % річних, колегія суддів зазначає, що оскільки договором було встановлено повернення позики до 01.07.2016 р., тобто останнім днем виконання вказаного обов'язку було 30.06.2016 р., а тому за перерахунком колегії суддів, з урахуванням того, що у 2016 році було 366 днів з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за вказаний період, у сумі 1104,66 грн. і суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення саме зазначеної суми.
Направляючи вказану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 11.04.2017 р. зазначив, що оскільки 24.09.2012 р. між ПАТ "Банк "Кліринговий Дім", ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Мегаполісжитлобуд" (відповідачем у даній справі) укладено Консорціумний кредитний договір № 37/2012-КК, за умовами п. п. 4.3.19 якого відповідача зобов'язано не укладати в т.ч. будь-які інші кредитні договори чи договори позики, апеляційним судом не обґрунтовано зазначено, що скаржником не доведено того, що господарський суд вирішив питання про права та обов'язки ПАТ "Комерційний банк "Надра", яке є стороною за договором № 37/2012-КК."
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Враховуючи викладене, щодо зазначених касаційним судом обставин колегія суддів зазначає наступне.
Апелянт зазначає, що прийняттям рішення у даній справі суд вирішив питання про права та обов'язки ПАТ "Комерційний банк "Надра", оскільки, внаслідок дій позичальника, є ймовірність збільшення грошових зобов'язань, що в свою чергу може призвести до подальшого банкрутства ТОВ "Мегаполісжитлобуд" та, як наслідок, унеможливить задоволення кредитором своїх вимог за консорціумним кредитним договором.
При цьому, апелянт зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України, суд має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Дійсно, 24 вересня 2012 року між ПАТ "Банк "Кліринговий Дім", ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Мегаполісжитлобуд" укладено Консорціумний кредитний договір № 37/2012-КК (а.с. 81-90).
Відповідно до п. 4.3.19 цього Договору № 37/2012-КК (у первісній редакції) відповідача зобов'язано не укладати будь-які інші кредитні договори чи договори позики, договори фінансової допомоги або інші договори, що встановлюють зобов'язання для відповідача та не проводити емісію цінних паперів без попереднього письмового узгодження з банком вчинення таких дій.
26 червня 2014 року між сторонами Договору № 37/2012-КК укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень № 26, відповідно до якого, Консорціумний кредитний договір № 37/2012-КК викладено у новій редакції (а.с. 117-131).
Відповідно до п. 4.3.12 Договору № 37/2012-КК, у редакції додаткового договору № 26, відповідач зобов'язаний письмово повідомляти банки-учасники про укладення будь-яких інших кредитних договорів, що встановлюють зобов'язання для відповідача, не пізніше 3 робочих днів з дати укладання та не проводити емісію цінних паперів без попереднього письмового узгодження з банками-учасниками вчинення таких дій.
Тобто, за змістом п. 4.3.12 Договору № 37/2012-КК у новій редакції, яка діяла станом на момент укладення Договору позики, попереднє письмове узгодження з банками-учасниками було передбачено лише для емісії цінних паперів, а про укладення відповідних договорів в т.ч. позики, відповідач лише мав повідомляти банки-учасників.
Натомість, у зазначеному пункті не вказано про попереднє письмове узгодження укладання будь-яких інших кредитних договорів, що встановлюють зобов'язання для відповідача зі скаржником, також у тексті Договору № 37/2012-КК не вказано відповідальності за неповідомлення скаржника відповідачем про укладення таких договорів.
За змістом ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Враховуючи викладене, обмеження ТОВ "Мегаполісжитлобуд" умовами Кредитного договору щодо можливості вчинення ним відповідних правочинів у процесі своєї господарської діяльності поза правовідносин, що виникають за кредитним договором (в т.ч. і щодо необхідності повідомлення банку), тобто фактичне обмеження його господарської правосуб'єктності як учасника господарських відносин порушує баланс інтересів сторін та не відповідає загальним засадам добросовісності, справедливості та розумності.
При цьому, дії відповідача щодо укладення договору позики, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі не можуть бути підставою для визнання такого правочину недійсним. Більш того, зобов'язання за вказаним договором забезпечені іпотекою та заставою (п. 1.6.2).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Тобто вказаною статтею встановлено право, а не обов'язок суду визнати недійсним договір і тільки за умови, що він суперечить законодавству.
Разом з тим, без відповідного обґрунтування необхідності захисту законних прав та інтересів сторін шляхом визнання Договору позики недійсним та відсутності ознак його невідповідності законодавству у колегії суддів відсутні підстави для застосування положень п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України.
Також, колегія суддів зазначає, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного суду України від 21.10.2015 р. у справі № 3-649гс15.
Апелянт, обґрунтовуючи недійсність Договору позики вказує на невідповідність самого факту укладення цього договору як такого, що суперечить умовам Кредитного договору, що встановлює певні обмеження позичальника. Однак, апелянтом не доведено, яким чином укладення між позивачем та відповідачем Договору позики порушує права апелянта, який стороною оспорюваного ним договору не є, в тому числі, яким чином Договір позики зачіпає інтереси апелянта як кредитодавця за іншим кредитним договором.
Крім того, Консорціумний кредитний договір № 37/2012-КК від 24 вересня 2012 року між ПАТ "Банк "Кліринговий Дім", ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "Мегаполісжитлобуд" не містить застережень про недійсність укладених договорів позики, а тільки обов'язок щодо повідомлення про укладення відповідних договорів в т.ч. позики.
Поряд з цим, за викладених вище обставин та за відсутності підстав припинення провадження, передбачених статтею 80 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги щодо припинення провадження у справі.
Крім того, колегія суддів зазначає про те, що апелянтом не обґрунтовано належними та допустимими доказами того, що оскаржуваним рішенням вирішено питання щодо прав та обов'язків НБУ, а тому вказані доводи апеляційної скарги також є безпідставними.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Рішення Господарського суду міста Києва від 23 серпня 2016 року у справі №910/14298/16 підлягає залишенню без змін.
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "КБ "Надра" на рішення Господарського суду міста Києва від 23 серпня 2016 року у справі №910/14298/16 задоволенню не підлягають.
Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "КБ "Надра" на рішення Господарського суду міста Києва від 23 серпня 2016 року у справі №910/14298/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23 серпня 2016 року у справі №910/14298/16 залишити без змін.
3. Справу №910/14298/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді О.В. Агрикова
Л.Г. Сітайло