22.05.2017 Справа № 904/8907/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016 року у справі № 904/8907/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдфрукт", м. Дніпро
до боржника Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи", 51000, Дніпропетровська обл., Царичанський район, смт. Царичанка, вул. Кірова, буд.151, код ЄДРПОУ 00377101
про визнання банкрутом,-
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016 року у справі № 904/8907/16 (суддя Калиниченко Л.М.) порушено провадження про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи". Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдфрукт", м.Дніпро до боржника Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи", 51000, Дніпропетровська обл., Царичанський район, смт. Царичанка, вул.Кірова, буд.151, код ЄДРПОУ 000377101 в загальній сумі 4 974 508, 00 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 23.02.17р. Розпорядником майна боржника Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи", 51000, Дніпропетровська обл., Царичанський район, смт. Царичанка, вул.Кірова, буд.151, код ЄДРПОУ 000377101 призначено арбітражного керуючого Андросову Вікторію Євгенівну, свідоцтво. Призначено попереднє засідання суду на 17.01.17 р. о 10:30 год., каб.
Не погоджуючись з ухвалою Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить колегію суддів визнати причину пропуску строку оскарження поважною та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016 по даній справі, скасувати вказану ухвалу та припинити провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи".
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, вважає за необхідне повернути її без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.
Частиною 1 ст. 53 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 4, 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Отже, клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
У даному випадку, апеляційна скарга на вказану ухвалу, згідно із штампом канцелярії господарського суду про прийняття апеляційної скарги, подана 11.05.2017р., тобто з пропуском процесуального строку, встановленого для її подання, однак містить клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги у зв'язку із тим, що подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. після спливу строку для її оскарження обумовлено неможливістю сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги та забезпечити подання апеляційної скарги до суду, отже неможливістю з поважних причин вчасно скористатися своїм правом на апеляційне оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2016р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет оприлюднено повідомлення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи" та призначення розпорядника майна боржника (номер публікації 36869).
Згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.
Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. по справі № 904/8907/16 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 01.11.2016р. за № 62329831. Однак ФОП ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів, які б перешкоджали йому ознайомитись із прийнятою по справі ухвалою, з урахуванням покладених на нього процесуальних прав та обов'язків передбачених ст. 22 ГПК України, якими він, як сторона по справі повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами.
Безпідставними є і доводи скаржника щодо відсутності в нього коштів на сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. у даній справі, оскільки наведені обставини безпосередньо не впливають на можливість своєчасного подання апеляційної скарги на судове рішення. При цьому, апеляційний суд враховує несплату судового збору і під час звернення з даною апеляційною скаргою до суду.
Отже, на думку колегії суддів, можливість вчасного подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів не вбачає.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Таким чином, скаржником не наведено належних обставин та не надано належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. у справі № 904/8907/16, що є підставою для відхилення клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. у справі № 904/8907/16.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Згідно частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011р. (зі змінами та доповненнями).
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (станом на час подання заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 9 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство ставка судового збору складає 10 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно підпункту 4 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційних скарг у справі про банкрутство встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано до скарги доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі.
Разом з тим, скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016р. у справі № 904/9807/16, в обгрунтування чого посилається на важке фінансове становище.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами і доповненнями, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до пункту 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/2093/15 від 12.11.2015 року за змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними та допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.
Слід звернути увагу, що оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, зі змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що відстрочення (розстрочення, звільнення) сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, при цьому єдиною підставою для вчинення судом зазначених у наведеній нормі дій є врахування ним майнового стану сторони.
Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Скаржник в обгрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду посилається на важке фінансове становище.
Проте, належних доказів на підтвердження майнового стану скаржника та факту неможливості оплати судового збору в установленому порядку і розмірі скаржником до суду не надано. Наведені скаржником обставини не виключають можливість мати інші доходи та не можуть підтверджувати скрутне майнове становище.
За таких обставин, оскільки скаржником не доведено того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, а наведені скаржником обставини не мають характеру виключних, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, визначених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", для відстрочення сплати судового збору, отже відповідне клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
У відповідності з п. 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає поверненню заявникові без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись ст. 86, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відхилити клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016 року у справі № 904/8907/16.
Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016 року у справі № 904/8907/16.
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016 року у справі № 904/8907/16 повернути заявникові без розгляду.
Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга вих. № б/н від 10.05.2017р. та додані до неї документи на 22 арк.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко