Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
"15" травня 2017р. Справа № 927/299/17
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю
“Торговий дім “УКРРОСХИМ”
40020, вул.Ковпака,4, м.Суми;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Маяк”
17111, вул.Шевченка, б.6, с.Лихачів, Носівський р-н, Чернігівська обл.;
про стягнення 11 440289,09грн.;
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність № б/н від 01.03.2017 представник;
від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № б/н від 01.02.2017 представник;
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім «УКРРОСХИМ» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 8171635,07грн., штрафу за своєчасно не викуплений товар у сумі 2451490,52грн., штрафу за ухилення від підписання видаткових накладних у сумі 817163,50грн. за договором зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-10/17 від 16.09.2016.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №ДХ-10/17 від 16.09.2016 щодо викупу товару.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 23.03.2017 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.04.2017, після чого в судовому засіданні оголошувалась перерва 25.04.2017 та 15.05.2017.
Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 25.04.2017.
В судовому засіданні 10.04.2017 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача 7364722,07грн. основного боргу, штрафу за своєчасно не викуплений товар у сумі 2451490,52грн., штрафу за ухилення від підписання видаткових накладних у сумі 817163,50грн.. Відповідно до вказаної заяви позивач зазначає, що позивачем частково здійснено викуп товару та сплачено позивачу 31.03.2017 -500000,00грн., 03.04.2017- 1000000,00грн.
Разом з тим, 15.05.2017 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що станом на 13.05.2017 відповідачем здійснено викуп товару всього на суму 4 200 000,00грн., а тому позивач просить стягнути з відповідача 5864722,07грн. основного боргу, а також позивач підтримує свої позовні вимоги щодо стягнення штрафу за своєчасно не викуплений товар у сумі 2451490,52грн. і штрафу за ухилення від підписання видаткових накладних у сумі 817163,50грн..
Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи положення ст.22 ГПК України, суд приймає заяви позивача та розцінює їх, як заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу і розглядає спір виходячи з суми позову, що складається з 5864722,07грн. основного боргу, 2451490,52грн. штрафу за своєчасно не викуплений товар, 817163,50грн. штрафу за ухилення від підписання видаткових накладних, а всього 9133376,09грн.
Відповідачем подано відзив на позов від 24.04.2017 та уточнений відзив на позов від 03.05.2017, в якому він заперечує проти нарахування позивачем штрафу та зазначає наступне:
- на думку відповідача, з аналізу умов договору вбачається, що викуп ним Товару до 15.02.2017, який передано йому позивачем, є виключно правом відповідача, а не обов'язком, а отже необгрутованим є нарахування позивачем штрафу за п.5.8. договору;
- позивачем направлено на адресу відповідача вимогу від 20.02.2017, яка не містила будь-якого строку повернення позивачу підписаних відповідачем документів про передачу товару. В свою чергу, 09.03.2017 відповідачем було підписано та направлено на адресу позивача видаткові накладні №904, №1323, №1357, а отже позивачем не обґрунтовано нараховано відповідачу штраф за п.5.6. договору;
- разом з тим, відповідач зазначає, що позивач не скористався наданим йому за умовами договору правом одноособової передачі права власності на товар.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
16.09.2016 між ТОВ “УКРРОСХИМ” (далі - Поклажодавець) та ТОВ “Агрофірма «Маяк»” (далі-Зберігач) укладено договір зберігання з правом подальшого викупу товару №ДХ-10/17 (далі - Договір).
19.09.2016 сторони уклали Додатковий договір №1 до Договору, відповідно до якого сторони змінили умови п.п. 1.1., 2.3., 7.3. Договору.
Відповідно до п. 1.1. Договору (в редакції Додаткового договору №1 від 19.09.2016), предметом Договору є прийняття Зберігачем (Відповідач) переданих йому на зберігання мінеральних добрив (в подальшому Товар) з правом викупу всього або частини Товару, що зберігається до 15.02.2017, та з обов'язком викупити весь залишок Товару, що зберігається після 15.02.2017. Асортимент, кількість, фасування та заставна вартість Товару вказується в Актах приймання-передачі майна на зберігання, які є невід'ємною частиною Договору.
В даному Договорі під Товаром розуміється:
- добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне 9:14:27, в кількості 565 тон по ціні на дату цього Договору 9400 грн./тону з ПДВ.
- добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне 5:17:36, в кількості 418 тон по ціні на дату цього Договору 10500 грн./тону з ПДВ.
Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на предмет та умови Договору та Додаткового договору №1 від 19.09.2016 до нього, суд прийшов до висновку, що за юридичною природою даний договір є змішаним договором зберігання та купівлі-продажу.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 2.5. Договору передбачено, що Поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання товар в кількості, яка вказана в супровідних документах та актах приймання-передачі товару на зберігання.
Так, відповідно до акту прийому-передачі майна №1 від 10.10.2016 позивач (Поклажодавець) передав відповідачу (Зберігачу) на зберігання на строк не довше 15.02.2017: добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне 9:14:27 в кількості 565,00тон на суму 5311000,00грн., добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне 5:17:36 в кількості 418,00тон на суму 4389000,00грн., всього на суму 9700000,00грн. (з ПДВ).
Відповідно до п.2.3 Договору (в редакції Додаткового договору №1 від 19.09.2016), товар передається Зберігачу на зберігання з правом викупу (за узгодженням з Поклажодавцем), а також з правом Поклажодавця після 15.02.2017 р. забрати Товар із зберігання, або ж здійснити його продаж третім особам і доручити Зберігачу відвантажити Товар Покупцю.
Відповідно до п. 3.1.7. Договору, Зберігач має право придбати (викупити) у власність отриманий на зберігання Товар за цінами Поклажодавця (Позивач), які розраховані за правилами розділу 4 цього Договору на дату здійснення оплати. В подальшому викуплений Товар Зберігач може використати у власній господарській діяльності або ж здійснити його продаж третім особам. В разі продажу Товару третім особам Зберігач не зобов'язаний узгоджувати ціну продажу із Поклажодавцем.
Згідно п. 3.1.8. Договору, Зберігач зобов'язаний після закінчення терміну дії даного Договору викупити у Поклажодавця всі залишки товару, або ж, в разі необхідності продовжити термін дії цього Договору шляхом укладання відповідної додаткової угоди до нього.
Крім того, п. 3.1.9. Договору визначено, що в разі, якщо Зберігач не повертає Товар із зберігання Поклажодавцю по закінченню терміну зберігання, вказаного в актах прийняття Товару на зберігання, або ж по закінченню терміну дії цього Договору, а додаткову угоду щодо продовження терміну його дії не укладено, Товар переходить у власність Зберігача. В цьому випадку Зберігач зобов'язаний сплатити Поклажодавцю вартість неповернутого Товару, за ціною яка вираховується за правилами розділу 4 цього Договору на момент закінчення терміну його дії. Зазначену ціну Поклажодавець відображає в рахунку на оплату неповернутого товару. Такий рахунок надсилається Зберігачу протягом трьох робочих днів з дати закінчення терміну дії цього Договору.
Згідно з п. 3.3.1. Договору, в разі викупу Товару Зберігачем або ж при переході до Зберігача права власності на Товар на умовах п. 3.1.9. цього Договору, передача Товару у власність зберігача оформлюється видатковою накладною Поклажодавця. Накладна підписується повноважними представниками сторін Договору та скріплюється печатками. Повноваження представника Зберігача, який підписує накладну, мають бути підтвердженні довіреністю на отримання матеріальних цінностей.
Пунктом 3.3.2. Договору визначено, що при документальному оформленні переходу права власності на Товар, якщо після оформлення та відправки Зберігачу примірників накладних поштою, Зберігач не повертає ці накладні Поклажодавцю протягом 10 (десяти) календарних днів, то Товар вважається прийнятим Зберігачем, а сам прийом Товару у власність та перехід права власності вважається належним чином оформленим.
Згідно п. 1.2. Договору заставна (базисна) ціна на Товар фіксується Сторонами на дату укладення цього Договору на рівні, який зазначено в п. 1.1. цього Договору (з ПДВ). Базисна ціна, зазначена у цьому пункті застосовується сторонами для вирахування ціни викупу Товару на той день, в який здійснюється такий викуп. Порядок розрахунку ціни, по якій провадиться викуп Товару (або відшкодування вартості Товару в разі його втрати) здійснюється в порядку, встановленому розділом 4 цього Договору.
Згідно п. 4.2. Договору, ціна, за якою Зберігач має право викупити Товар, а також ціна, по якій Зберігач має відшкодувати вартість Товару в разі його втрати або пошкодження (надалі - “ціна викупу”), не є сталою, та вираховується за формулою, наведеною в п. 4.3. цього Договору. Величина цієї ціни напряму залежить від дати, коли здійснюється викуп або відшкодовується вартість. Формула розрахунку ціни викупу передбачає збільшення заставної (базисної) ціни на 0,06% за кожен календарний день, що минув від дати укладення цього Договору.
Ціна викупу Товару розраховується за формулою: Цв (грн./тонну) = Бц +(Бц : 100 х (Кд х 0,06)), де Цв - ціна викупу, яка розраховується; Бц - заставна (базисна) ціна, зафіксована Сторонами в п.1.2. цього Договору; Кд - кількість календарних днів, що минули від дати укладання цього Договору (п. 4.3. Договору).
Відповідно до п.4 Додаткового договору №1 від 19.09.2016 до Договору, сторони домовились, що за укладеним між ними Договором №ДХ-10/17 від 16.09.2016 Поклажодавцю надається право у 2017 році і до кінця строку дії Договору здійснити передачу прав власності на Товар, що зберігається, одноособово, шляхом оформлення видаткових накладних на Товар, виставлення рахунку на оплату та надсилання цих документів Зберігачу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було одноособово здійснено відписування товару відповідачу, що підтверджується наступними видатковими-накладними: від 31.01.2017 за № 904 - добриво азотно-фосфорно-калійне NPK (5:17:36+S), в кількості 149 тон на суму 1693087,00грн. (з ПДВ); від 01.02.2017 за №1323 - добриво азотно-фосфорно-калійне NPK (5:17:36+S), в кількості 61,603тони на суму 700000грн. (з ПДВ), від 15.02.2017 за № 1357 - добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне (9:14:27) (УКТ ЗЕД НОМЕР_1) в кількості 565 тон та добриво азотно-фосфорно-калійне NPK (5:17:36+S) в кількості 207,397тон, всього на суму 8171635,07грн. (з ПДВ). Всього позивачем здійснено відписування відповідачу товару на суму 10564722,07грн.
Разом з видатковими накладними позивачем надано суду копії рахунків на оплату: від 30.01.2017 та від 15.02.2017, а також податкових накладних: від 30.01.2017, від 01.02.2017 та від 15.02.2017, які також направлялись відповідачу.
Відповідачем станом на час звернення з позовною заявою до суду було здійснено часткову оплату за відписаний та отриманий ним товар, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками: від 31.01.2017 на суму 700000,00грн., від 03.02.2017 на суму 1 000000,00грн..
Оскільки, відповідач у термін, визначений Додатковим договором №1 від 19.09.2016 до Договору, а саме: до 15.02.2017, переданий на зберігання товар не повернув, додаткову угоду про продовження терміну дії договору не уклав, відповідно до п. 3.1.9. Договору, товар перейшов у власність зберігача з правом подальшого викупу товару з урахуванням п. 3.1.7, 3.1.8 Договору.
23.02.2017 позивач рекомендованим листом направив на адресу відповідача вимогу №73 від 20.02.2017 (а.с.40) разом з видатковими накладними та рахунками на оплату товару, у якій просить сплатити залишок боргу, в сумі 8864722,07грн, а також 2659416,62грн штрафу, нарахованого на підставі п.5.8. Договору за несвоєчасний викуп Товару. Крім того, просить підписати, засвідчити печаткою та повернути на поштову адресу позивача примірник накладної на Товар, а також зазначає про застосування штрафу у відповідності до п. 5.6 договору, у разі ухилення від цього.
Вказана вимога з додатками отримана відповідачем 25.02.2017, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.42) та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки, умовами Договору чітко не визначено строків виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті товару; рахунок на оплату товару, в порушення п. 3.1.9. Договору, було направлено позивачем не протягом трьох робочих днів з дати закінчення терміну дії договору, а лише 23.02.2017 разом з вимогою №73, суд приходить до висновку, що відповідач мав виконати грошове зобов'язання щодо оплати товару по 06.03.2017.
Так, після порушення провадження у справі відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками: від 31.03.2017 на суму 500000,00грн., від 03.04.2017 на суму 1000000,00грн. (з яких 806913,00грн. зараховано в рахунок заборгованості за видатковою накладною від 31.01.2017 за №904), від 27.04.2017 на суму 500000,00грн., від 03.05.2017 на суму 500000,00грн., від 12.05.2017 на суму 500000,00грн..
Станом на час прийняття рішення по справі відповідачем повністю сплачено заборгованість перед позивачем за товар за видатковими накладними № 904 від 31.01.2017 та №1323 від 01.02.2017 всього на суму 2393087,00грн., та частково за видатковою накладною № 1357 від 15.02.2017 на суму 2306913,00грн.
Згідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.05.2017, заборгованість відповідача станом на час прийняття рішення становить 5864722,07грн.
Враховуючи вище наведене, суд вважає, що факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 5864722,07грн. належним чином доведений, документально підтверджений та визнається відповідачем, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5864722,07грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 2451490,52грн. штрафу у розмірі 30% від вартості партії товару, яка залишилась не викупленою, відповідно до п. 5.8. Договору та 817163,50грн. штрафу у розмірі 10% від вартості товару, за ухилення від підписання видаткових накладних та їх не повернення позивачу, на підставі п. 5.6. Договору.
Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2451490,52грн. штрафу у розмірі 30% від вартості партії товару, яка залишилась не викупленою, відповідно до п. 5.8. Договору задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1,2,3 ст. 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.
Згідно з ч.1,2 ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
При цьому, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї за приписами ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230, 231 Господарського кодексу України передбачено, що застосування санкцій у вигляді штрафу можливе лише за умови порушення зобов'язань, які передбачені законодавчо закріпленими нормами та/або виникають із умов договору.
Згідно з п. 5.8. Договору, у випадку, якщо Зберігач до закінчення терміну дії цього Договору (в тому числі додаткових угод до нього) не викупить весь обсяг Товару, який він зберігає, Зберігач зобов'язаний сплатити Поклажодавцю разовий штраф в розмірі 30% від вартості партії Товару, яка залишилася не викупленою. Сплата штрафу, передбаченого цим пунктом, не звільняє Зберігача від обов'язку провести оплату за Товар на умовах пункту 3.1.9. та з урахуванням вимог розділу 4 цього Договору.
Зі змісту п.5.8. Договору вбачається про встановлення відповідальності у вигляді 30% штрафу за не викуп відповідачем товару саме до закінчення терміну дії договору, тобто до 15.02.2017 року.
В свою чергу, аналізуючи умови Договору з урахуванням додаткового договору №1 від 19.09.2016 до нього, суд дійшов висновку, що викуп Товару до 15.02.2017, який було передано на зберігання відповідачу є виключно його правом, а не обов'язком, оскільки умовами договору передбачено саме право відповідача викупити такий Товар на протязі терміну дії спірного договору.
Таким чином, відповідно до умов Договору у відповідача перед позивачем не існувало господарського зобов'язання щодо викупу товару до 15.02.2017 року, в розумінні ст.173 Господарського кодексу України. А нездійснення особою своїх цивільних прав не може тягнути наслідки у вигляді застосування відповідальності (санкцій).
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 817163,50грн. штрафу у розмірі 10% від вартості товару за ухилення від підписання видаткових накладних та їх не повернення позивачу на підставі п. 5.6. Договору суд зазначає наступне:
Відповідно до п. 5.6. Договору, сторони несуть відповідальність за ухилення від підписання актів прийняття Товару на зберігання, актів повернення Товару із зберігання та інших документів, що засвідчують передачу Товару та (або) перехід права власності на нього, у вигляді стягнення штрафу у розмірі 10% вартості Товару на який не оформлюються відповідні документи.
Господарський суд приходить до висновку, що застосування штрафу у розмірі 10% на підставі п.5.6 Договору до неповернення та не підписання накладних на право власності на товар є необґрунтованим.
Так, відповідно до п.3.3.2. Договору, при документальному оформленні переходу права власності на товар, якщо після оформлення та відправки зберігачу примірників накладних поштою, зберігач не повертає ці накладні поклажодавцю протягом 10 календарних днів, то товар вважається прийнятим зберігачем, а сам прийом товару у власність та перехід права власності вважається належним чином оформленим.
Отже, підписуючи Договір сторони погодили, що товар вважається прийнятим і перехід права власності вважається належним чином оформленим Відповідачем незалежно від підписання накладних.
Виклавши п.3.3.2 Договору у вищезазначеній редакції сторони виключили можливість порушення Відповідачем зобов'язання щодо підписання накладних, що підтверджують прийом та перехід права власності на товар.
Крім того, наступні дії Відповідача також підтверджують виконання останнім умов п.3.3.2. Договору.
Відповідач у судовому засіданні підтвердив, що товар перейшов до нього у власність і він не заперечував щодо оплати його вартості і ніяким чином не ухилявся від підписання накладних.
Вимога позивача №73 від 20.02.2017, якою було направлено відповідачу по два примірники видаткових накладних: №904 від 31.01.2017, №1323 від 01.02.2017, №1357 від 15.02.2017 з проханням підписати, засвідчити печаткою та повернути їх на поштову адресу позивача, не містила будь-якого строку їх повернення.
Разом з тим, 09.03.2017 відповідачем було підписано на направлено на адресу позивача видаткові накладні: №904 від 31.01.2017, №1323 від 01.02.2017, №1357 від 15.02.2017, засвідчені печаткою, що підтверджується реєстром на відправлення поштової кореспонденції від 09.03.2017 та витягом з журналу обліку вихідної кореспонденції відповідача, копії яких додано до матеріалів справи та не заперечується позивачем.
Позивачем, в порушення ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано суду належних доказів та не доведено, що відповідачем порушено зобов'язання щодо оформлення чи отримання у власність товару, який є предметом даного спору.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу в сумі 817163,50грн., відповідно до п.5.6 Договору, а тому в задоволені такої вимоги слід відмовити.
Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.
Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 87970,83грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 49, ст.82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» (17111, вул.Шевченка, б.6, с.Лихачів, Носівський р-н, Чернігівська обл., р/р 26002010106043 в ПАТ КБ «Преміум», МФО 339555, код ЄДРПОУ 30885858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім ”Укрросхим” (40020, м. Суми, вул. Ковпака, 4, р/р 2600001304499 в АТ “БМ Банк” м. Київ, МФО 380913, код ЄДРПОУ 14013532) 5864722,07грн. основного боргу та 87970,83грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя М.П. Цимбал-Нарожна
Повний текст рішення підписано 22 травня 2017 року
Суддя М.П. Цимбал-Нарожна