ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.05.2017Справа №910/32059/15
За позовом Приватного підприємства "Моноліт"
до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
про стягнення 167 177,03 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача Ягодка О.О. - представник за довіреністю б/н від 24.06.2016
У судовому засіданні 17.05.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Моноліт" до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" про стягнення 167 177,03 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року, в позові ПП "Моноліт" було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016 року касаційну скаргу Приватного підприємства "Моноліт" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2016 року у справі № 910/32059/15 скасовано. Справу № 910/32059/15 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Зокрема, у постанові від 06.07.2016 Вищий господарський суду України зазначив, що: "судами попередніх інстанцій не були перевірені доводи позивача про те, що у ПП "Моноліт" не існує іншої заборгованості перед банком, ніж та, що постановлена до стягнення рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.07.2014 у справі № 906/630/14, яка була сплачена згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень, що може вплинути до притягнення позивача до подвійної відповідальності, що є порушенням ст. 61 Конституції України.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що під час нового розгляду господарським судом першої інстанції необхідно врахувати викладене, а також надати правову оцінку підставам сплати ПП "Моноліт" на користь Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" 167 177,03 грн. та правомірність їх зарахування останнім в рахунок погашення пені за кредитним договором № 19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012 за період з 04.07.2014 по 20.05.2015.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу № 910/32059/15 передано судді Цюкалу Ю.В.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі № 910/32059/15 було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 задоволено апеляційну скаргу Приватного підприємства "Моноліт" та скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 про зупинення провадження у справі № 910/32059/15.
За розпорядженням керівника апарату суду № 05-23/1162 від 23.03.2017, у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Цюкала Ю.В., вказану справу передано для повторного автоматичного розподілу.
Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України матеріали справі № 910/32059/15 передано для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 справу № 910/32059/15 прийнято до провадження судді Пукшин Л.Г. та призначено до розгляд в судовому засіданні 12.04.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 суд змінив назву відповідача Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанк Росії" на Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" та відклав розгляд справи на 26.04.2017.
У судовому засіданні 26.04.2017 за участю представників сторін було оголошено перерву до 17.05.2017.
15.05.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з прийняттям участі представника позивача в судовому засіданні апеляційного суду Житомирської області.
16.05.2017 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення відповідача, відповідно до яких відповідач зазначає, що зобов'язання за вказаним договором не припинились, грошові кошти перераховувались безпосередньо на рахунки стягувача та направлені на погашення інших заборгованостей за кредитним договором за інший період, ні ті що були стягнуті рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.07.2014 року у справі № 906/630/14.
У судове засідання, призначене на 17.05.2016, з'явився представник відповідача, який залишив на розсуд суду задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Таким чином, з метою уникнення затягування судового процесу і забезпечення розгляду справи впродовж розумного строку, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
При цьому, відмовляючи у клопотанні про відкладення розгляду справи суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості мати декількох представників, які б представляли його інтереси в суді.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
20 грудня 2012 року між ПП "Моноліт" (надалі - позивач,позичальник) та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (надалі - відповідач, кредитор) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ (надалі - договір), згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 700 000 грн., а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у строк та на умовах, визначених договором.
У зв'язку з порушенням ПП "Моноліт" своїх договірних зобов'язань за вказаним кредитним договором, рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 906/630/14 від 04.07.2014 року було вирішено стягнути з позичальника на користь кредитора 533 119,78 грн. заборгованості за кредитом, 176,69 грн. пені та 10 665,93 грн. судового збору.
25 травня 2015 року ВДВС Новгород-Волинського МРУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 44378116 у зв'язку зі сплатою ПП "Моноліт" 543 962,40 грн. боргу за рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 906/630/14 від 04.07.2014, згідно наступних платіжних доручень:
- платіжне доручення №80 від 21.07.2014 року на суму 15449,03 грн. - призначення платежу - сплата процентів за користування кредитом згідно договором №19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012 року;
- платіжне доручення №117 від 20.08.2014 року на суму 15000 грн. - призначення платежу - сплата процентів за користування кредитом згідно договором №19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012 року;
- платіжне доручення №17 від 23.09.2014 року на суму 13858 грн. - призначення платежу - сплата процентів за користування кредитом згідно договором №19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012 року;
- платіжне доручення №55 від 28.10.2014 року на суму 6000 грн. - призначення платежу - сплата процентів за користування кредитом згідно договором №19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012 року;
- платіжне доручення №69 від 10.11.2014 року на суму 6370 грн. - призначення платежу - сплата процентів за користування кредитом згідно договором №19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012 року;
- платіжне доручення №135 від 17.11.2014 року на суму 50000 грн. - призначення платежу - сплата по кредиту згідно договором №19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012 року;
- платіжне доручення №10 від 21.01.2015 року на суму 50000 грн. - призначення платежу - сплата по тілу кредиту згідно договором №19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012 року;
- платіжне доручення №15 від 02.02.2015 року на суму 10500 грн. - призначення платежу - сплата по кредиту згідно договором №19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012 року;
- платіжне доручення №212 від 27.04.2015 року на суму 232000 грн. - призначення платежу - погашення кредиту згідно рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.2014 року;
- платіжне доручення №213 від 28.04.2015 року на суму 68000 грн. - призначення платежу - погашення кредиту згідно рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.2014 року;
- платіжне доручення №249 від 19.05.2015 року на суму 20000 грн. - призначення платежу - погашення кредиту згідно рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.2014 року;
- платіжне доручення №251 від 20.05.2015 року на суму 10665,93 грн. - призначення платежу - погашення судового збору згідно рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.2014 року;
- платіжне доручення №250 від 20.05.2015 року на суму 46119,44 грн. - призначення платежу - погашення кредиту згідно рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.2014 року.
01 вересня 2015 року ухвалою Господарського суду Житомирської області у справі № 906/630/14, яка набрала законної сили, задоволено скаргу ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" на дії ВДВС Новгород-Волинського МРУЮ, визнано незаконними дії виконавчої служби по закінченню виконавчого провадження ВП № 44378116 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області № 906/630/14 від 28.07.14 та скасовано вказану постанову ДВС про закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з відсутністю належних доказів виконання боржником рішення суду в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає про те, що ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" грошові кошти у розмірі 167 177,03 грн., які сплачені ПП "Моноліт" на виконання рішення суду від 04.07.14, було з власної ініціативи зараховано як погашення пені за кредитним договором № 19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012 за період з 04.07.14 по 20.05.15, проте у ПП "Моноліт" не існує іншої заборгованості перед банком, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути йому сплачені ним кошти у розмірі 167 177,03 грн.
10 грудня 2015 року з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення протягом семи днів грошових коштів у розмірі 167 177,03 грн. Проте, дана вимога була залишена відповідачем без відповідачі та задоволення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 04.07.2014 року було стягнуто з Приватного підприємства "Моноліт" на користь Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" - 543 962,40 грн., з яких: 533119,78 грн. - заборгованість з повернення кредиту, 176,69 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом та 10665,93 грн. - витрати по сплаті судового збору.
Судом встановлено, що в період з 21.07.2014 року по 20.05.2015 року Приватним підприємством "Моноліт" було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 543 962,40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.
Відповідно до п. 3.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція) платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Як встановлено у додатку 2 і 8 зазначеної інструкції для заповнення реквізиту № 51 (дата виконання) зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
Відповідно до п. 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Як встановлено судом, згідно з реквізитом "Призначення платежу" платіжні доручення № 80 від 21.07.2014 року на суму 15449,03 грн., № 117 від 20.08.2014 року на суму 15000 грн., № 17 від 23.09.2014 року на суму 13858 грн., № 55 від 28.10.2014 року на суму 6000 грн., № 69 від 10.11.2014 року на суму 6370 грн. спрямовувались позивачем в рахунок сплати процентів за користування кредитом згідно з договором №19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012 року; платіжні доручення №135 від 17.11.2014 року на суму 50000 грн. та №15 від 02.02.2015 року на суму 10500 грн. в рахунок сплати по кредиту згідно з договором №19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012 року; платіжне доручення №10 від 21.01.2015 року на суму 50000 грн. в рахунок сплати тіла кредиту згідно з договором №19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012 року, платіжні доручення №212 від 27.04.2015 року на суму 232000 грн., №213 від 28.04.2015 року на суму 68000 грн., №249 від 19.05.2015 року на суму 20000 грн., №250 від 20.05.2015 року на суму 46119,44 грн. в рахунок погашення кредиту згідно рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.2014 року, а платіжне доручення №251 від 20.05.2015 року на суму 10665,93 грн. в рахунок погашення судового збору згідно рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.2014 року.
Загальна сума перерахованих згідно зазначених платіжних доручень грошових коштів на рахунок ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" складає суму, що відповідає встановленому рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.07.2014 року у справі № 906/630/14 розміру заборгованості ПП "Моноліт" за кредитним договором №19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012, а саме 543 962,40 грн.
При цьому, як вбачається із інформації про платежі, яка зазначалась ПП "Моноліт" в реквізиті "Призначення платежу", перерахування останнім здійснювалось у відповідності до наведеним вище норм Інструкції, а саме з наданням повної інформації про платіж (спрямування коштів) та документ, на підставі яких здійснюється перерахування зазначених коштів отримувачу.
Тобто, Приватним підприємством "Моноліт", як платником та боржником, з якого за рішенням Господарського суду Житомирської області № 906/630/14 від 04.07.2014 року стягнуто на користь банку 543 962,40 грн., починаючи з 21.07.2014 року (платіжне доручення № 80 від 21.07.2014 року на суму 15449,03 грн.) спрямовувались грошові кошти у розмірі 543 962,40 грн. (в тому числі 167 177,03 грн.) саме в рахунок погашення наявної заборгованості, що встановлена вказаним рішенням суду.
Суд також відзначає, що у матеріалах справи містяться письмові пояснення позивача, відповідно до яких останній визнає, що в період з 21.07.2014 року по 20.05.2015 року вказаними платіжними дорученнями здійснювався переказ коштів, у тому числі в розмірі 167 177,03 грн., саме безпосередньо в рахунок сплати заборгованості за рішення суду № 906/630/14 від 04.07.2014, жодних посилань щодо помилковості перерахування вказаної суми грошових коштів на рахунок банку, чи інформації щодо призначення платежу в рахунок сплати пені за кредитним договором, позивачем не зазначалось.
Отже, з огляду на вищезазначене, зарахування відповідачем грошових коштів у розмірі 167 177,03 грн. в рахунок погашення пені за прострочену заборгованість за кредитним договором №19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012, яка була нарахована банком в період з 04.07.2014 по 20.05.2015, визнається судом неправомірним, оскільки було здійснено відповідачем з власної ініціативи без врахування призначення платежу та встановленої рішенням суду заборгованості ПП "Моноліт" по кредитному договору від 20.12.2012.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Прийнявши до уваги постанову Вищого господарського суду України від 06.07.2016, проаналізувавши матеріали справи та подані учасниками судового процесу докази згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позовних вимог ПП "Моноліт" про стягнення 167 177,03 грн., у зв'язку з тим, що дані грошові кошти в сукупності з іншими коштами, які перераховувались на рахунок банку в період з 21.07.2014 року по 20.05.2015 року, становили загальну суму наявної заборгованості ПП "Моноліт" за кредитним договором №19-Н/12/36/ЮО/КЛ-МБ від 20.12.2012, що була встановлена рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.07.2014 року у справі № 906/630/14.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.05.2017
Суддя Пукшин Л.Г.