ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.04.2017Справа №910/10663/16
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Орексим Україна»
до Міністерства інфраструктури України
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,
1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв»
3. Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт»
Про визнання недійсним рішення
Суддя Ковтун С.А.
Представники учасників процесу:
від позивача Андрощук С.В. (за дов.)
від відповідача Ігнатенко Т.Б. (за дов.)
від третьої особи-1 не прибув
від третьої особи-2 Ле Жоурт В.В. (за дов.), Гурова А.А. (за дов.);
Ігнатенко Т.В. (за дов.), Кравцов С.В. (за дов.)
від третьої особи-3 не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю «Орексим Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства інфраструктури України, в якому просило (з урахуванням заяви про зміну предмета позову): визнати недійсним та скасувати з моменту прийняття рішення комісії відповідача з розгляду питань стосовно розпорядження майном, оформлене протоколом від 20.05.2016 № 15/16 та затверджене головою комісії - заступником Міністра інфраструктури України Роменським Д.В., в частині погодження продовження терміном на 10 років (з 10.05.2016 по 10.05.2026) договору з товариством з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» оренди майна (будівля складу № 7, рампа, станція розвантаження вагонів, залізничні колії, підкранові колії, відкритий склад) площею 32063 м2, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/7 (пункт 1 протоколу); визнати недійсним та скасувати з моменту прийняття рішення відповідача, викладене у листі від 25.05.2016 № 5137/16/10-16, про погодження продовження терміном на 10 років договору з товариством з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» оренди нерухомого майна площею 32063 м2, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/7.
Позивач вважає, що рішення відповідача про продовження на 10 років дії договору є недійсними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням норм законодавства. Так, на думку позивача, про припинення дії договору свідчило прийняте відповідачем 23.12.2015 рішення про відмову в пролонгації договору оренди, у зв'язку з чим з 11.05.2016 останній припинив свою дію. Таким чином, неможливо було пролонгувати дію договору, який на момент прийняття відповідного рішення відповідачем був припинений. Після припинення дії договору 11.05.2016 для визначення нового орендаря потрібно було провести конкурс. Однак, конкурс не проведено, у зв'язку з чим рішення комісії Міністерства інфраструктури України від 20.05.2016 та рішення відповідача, викладене у листі від 25.05.2016 № 5137/16/10-16, порушує права та інтереси позивача як потенційного орендаря.
Відповідач позовні вимоги відхилив повністю. На його думку, оскаржувані позивачем документи на є рішеннями, які можуть бути оскаржені до суду, та не стосуються прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Третя особа (товариство з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв») зазначила, що належним чином виконувала умови договору оренди, а тому мала переважне право перед третіми особами на його продовження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Вищий господарський суд України зазначив, що переважне право продовження договору стосується саме укладення договору на новий термін, а не права продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах, у зв'язку з чим передчасними є висновки судів про те, що орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди, чим він і скористався та направив лист-пропозицію про продовження договору оренди.
Крім того необхідною умовою в даному випадку для продовження договору оренди державного майна, окрім заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору, є згода органу, уповноваженого управляти майном, оскільки в даному випадку Міністерство інфраструктури України виражає волевиявлення щодо згоди/незгоди на таке продовження, а регіональне відділення Фонду державного майна України позбавлене права укласти такий договір/продовжити його без наявності на це волевиявлення органу, уповноваженого управляти майном, що і передбачено у п. 11.6 договору. При цьому рішення про таке волевиявлення повинно бути прийнято у строк як за місяць до закінчення договору, так і протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.
Судами обох інстанцій встановлено, що до моменту закінчення строку дії договору відповідач листом № 2564/16/14-16 від 04.05.2016 надіслав відповідь на адреси Фонду державного майна України, регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», в якій зазначив про рішення від 23.12.2015 та просив вжити необхідних заходів для інформування орендаря про припинення договору оренди.
Проте, суди обох інстанцій не надали належної правової оцінки зазначеному листу та достеменно не встановили, чи стосувався цей лист відмови у продовженні договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах, чи відмови в укладенні договору оренди на інший строк та на інших умовах з урахуванням п. 11.6 договору.
Під час нового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав повністю. Позивач стверджує, що лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 16.01.2016 є заявою про припинення договору в розумінні ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у зв'язку з чим договір оренди № РОФ-501 припинився з 11.05.2016. Відповідач 04.05.2016 відмовився від пролонгації договору оренди, а тому положення ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які регулюють порядок продовження договору оренди, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. З огляду на це, питання наступної оренди повинно було вирішуватись на конкурсі. Дії відповідач щодо погодження продовження договору оренди після його закінчення суперечать процедурі продовження, оскільки до даного моменту було три заяви про припинення договору: дві відповідача від 23.12.2015 та від 04.05.2016, та одна від регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 16.01.2016. Крім того, рішенням відповідача від 25.05.2016 погоджено продовження договору оренди на інших умовах, яким істотні умови змінено. Обґрунтовуючи своє порушене право позивач посилається на факт звернення 17.05.2016 до відповідача та регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області з листом про бажання прийняти участь у конкурсі.
Відповідач проти задоволення позову заперечив. Відповідач вважає, що:
- рішення комісії Мінінфраструктури носять рекомендаційних характер, не є правовими актами, які можуть бути оскаржені до суду, та не порушують права позивача;
- відмова від 23.12.2015 щодо продовження договору оренди № РОФ-501 була пов'язана з пропозицією регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області збільшити строк та площі орендованих об'єктів, а тому не є відмовою у продовженні договору на той самий термін і на тих самих умовах у розумінні ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки пропозиція стосувалась зміни договору. Водночас, рішення комісії, яке оскаржується, стосується продовження договору оренди № РОФ-501 на 10 років, тобто на той самий строк, у зв'язку з чим 08.06.2016 між регіональним відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» було укладено договір № 3 про внесення змін до договору до договору оренди № РОФ-501;
- у зв'язку з продовження користування майном після закінчення договору № РОФ-501 його було продовжено відповідно до ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» (третя особа-2) позовні вимоги відхилило, посилаючись на таке.
- договір оренди № РОФ-501 від 10 травня 2006 року був пролонгований на підставі закону (ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), про що свідчить належне виконання договору після формального закінчення строку дії, відсутність вимог щодо повернення майна та наступне укладення 08.06.2016 договору № 3 про внесення змін до договору оренди № РОФ-501;
- лист Мінінфраструктури від 23.12.2015 стосується внесення змін до договору оренди № РОФ-501, і питання про його пролонгацію не розглядалось;
- лист Мінінфраструктури від 04.05.2016 також стосувався відмови в укладенні договору оренди на інший більший строк та на інших умовах;
- товариство з обмеженою відповідальністю «Орексим Україна» не може оспорювати жодні правочини та/або рішення, які пов'язані з договором оренди № РОФ-501 від 10.05.2006, оскільки ними взагалі не порушуються права та законні інтереси позивача.
Крім того, факти автоматичної пролонгації договору оренди № РОФ-501 від 10.05.2006 встановлено рішенням суду у справі № 915/817/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Орексим Україна» до регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство інфраструктури України, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Кашина О.П., державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт», про визнання договору № 3 від 08 червня 2016 року про внесення змін до договору оренди № РОФ-501 від 10 травня 2006 року недійсним.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, в задоволенні позову ТОВ «Орексим Україна» відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 вказані рішення залишені без змін. Зокрема, у справі № 915/817/16 судами встановлено, що:
- договір оренди № РОФ-501 від 10 травня 2006 року не припиняв дії, адже був автоматично пролонгований в силу ч. 2 ст. 17 Закону України «Пpo оренду державного та комунального майна»;
- листами Міністерства інфраструктури України від 23 грудня 2015 року № 14241/16/10-15 та від 04 травня 2016 року № 2564/16/14-16 TOB «Нікморсервіс Ніколаєв» відмовлено у збільшенні строку дії договору оренди № РОФ-501 від 10 травня 2006 року на 15 років до 31 грудня 2030 року та передачу в оренду додаткового майна. Питання щодо пролонгації цього Договору на той же строк цими листами не вирішувалося;
- зміст договору № 3 від 08 червня 2016 року про внесення змін до пролонгованого договору оренди № РОФ-501 від 10 травня 2006 року повністю відповідає положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» (третя особа-3) підтримало позовні вимоги позивача.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області під час нового розгляду відзиву чи пояснень по суті спору суду не надало, явку свого повноваженого представника у судові засідання не забезпечило.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
10.05.2006 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» (орендар) уклали договір № РОФ-501 оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/7 (далі - Договір). Термін дії вказаного Договору визначено до 10.05.2016 включно. Загальна площа оренди об'єктів становила 32063 кв.м.
Згідно з п. 11.6 Договору пролонгація останнього здійснюється на підставі письмового звернення орендаря до орендодавця у 30-денний термін до закінчення строку дії Договору, погодження з органом, уповноваженим управляти майном, шляхом укладення до цього Договору додаткового договору з наступним нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією.
У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Нікморсервіс Ніколаєв» звернулось до регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (далі - Фонд) з пропозицію щодо продовження строку Договору до 31.12.2030 та збільшення орендованих приміщень на 2315,8 кв.м.
03.08.2015 Фонд відповідні пропозиції надіслав для розгляду до Міністерства інфраструктури України як органу, уповноваженому управляти відповідним майном.
23.12.2015 відбулось засідання Комісії з розгляду питань стосовно розпорядження майном Міністерства інфраструктури України, рішення якої оформлені протоколом № 37/15. Дана Комісія вирішила відмовити у продовженні дії договору оренди державного нерухомого майна № РОФ-501. Вказаним рішенням рекомендовано державному підприємству «Миколаївський морський торговельний порт» провести додаткові заходи щодо безперервного поширення інформації про зазначене майно в друкованих засобах масової інформації, мережі «Інтернет», на офіційних сайтах підприємства та відповідача та інших загальнодоступних ресурсах, а також врахувати в умовах конкурсу на право оренди державного нерухомого майна наявність зобов'язань потенційного орендаря щодо працевлаштування працівників порту, задіяних на відповідних територіях об'єкта оренди, гарантованого вантажообігу та інвестицій в державне нерухоме майно та портову інфраструктуру.
Про відмову 23.12.2015 відповідач повідомив Фонд та державне підприємство (далі - ДП) «Миколаївський морський торговельний порт» (лист № 14241/16/10-15), в якому зазначив, що розглянув матеріали щодо зміни строку Договору до 31.12.2030 і передачі в оренду додаткових 2315,8 кв.м., та не погоджує продовження терміну дії Договору на новий термін, а саме до 31.12.2030, та відмовляє в передачі в оренду державного нерухомого майна.
16.01.2016 Фонд надіслав ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» листа щодо розгляду звернення від 23.07.2015 про продовження терміну Договору до 31.12.2030 та передачі в оренду додаткових 2315,8 кв.м., яким повідомив, що Міністерство інфраструктури України не погодило продовження дії договору оренди та відмовило у передачі в оренду додаткового майна, у зв'язку з чим строк Договору після його закінчення продовжено не буде.
В подальшому ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» 07.04.2016 надіслало на адресу державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» листи № 204, в якому заявило про свій намір надалі користуватись орендованим майном, у зв'язку з чим просило погодити пролонгацію Договору на той самий строк та на тих самих умовах шляхом укладення додаткового договору.
Також 07.04.2016 ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» звернулось до Фонду з заявами про згоду укласти договір про продовження терміну Договору на умовах та за ціною, визначених регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, та про укладення такого договору.
В свою чергу державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» 18.04.2016 направило на адресу відповідача лист № 07/369 та на адресу регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області лист № 07/371, в якому повідомило, що не заперечує щодо продовження дії вищевказаного Договору.
В рамках розгляду вказаних звернень ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» Фонд 21.04.2016 надіслало відповідачу лист № 14-08-00783, в якому зазначило, що орендарем належним чином виконуються всі умови Договору та просило погодити продовження останнього.
Відповідач листом № 2564/16/14-16 від 04.05.2016 надіслав відповідь на адреси Фонду державного майна України, регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», в якій зазначив про рішення від 23.12.2015 та просив вжити необхідних заходів для інформування орендаря про припинення договору оренди.
12.05.2016 ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» звернулось до відповідача з листом, в якому просило розглянути питання з прийняттям відповідного рішення щодо погодження продовження строку дії Договору на той самий строк - 10 років та на тих самих умовах, а також просив відповідача надати згоду на продовження строку дії договору оренди на 20 років до 10.05.2036 включно.
13.05.2016 Фонду надіслав на адресу відповідача лист, в якому просив розглянути питання з прийняттям відповідного рішення щодо погодження продовження строку дії Договору на той самий строк - 10 років та на тих самих умовах.
20.05.2016 відбулось засідання Комісії розгляду питань стосовно розпорядження майном Міністерства інфраструктури України, рішення якої оформлено протоколом № 15/16. Комісія прийняла рішення погодити продовження договору оренди державного нерухомого майна № РОФ-501 від 10.05.2006 терміном на 10 років за таких умов: здійснення орендарем інвестиції в об'єкт оренди на умовах невід'ємних поліпшень, без права на компенсацію з боку держави та/або балансоутримувача, у розмірі не менше ніж 170 млн. грн. протягом 5 років з дати продовження договору оренди; забезпечення орендарем перевантаження вантажу через причали Миколаївської філії ДП «АМПУ» в обсязі не менше ніж 1 млн. тонн/рік починаючи з 2020 року і до закінчення строку дії договору оренди; розмір орендної плати за об'єкт оренди має складати не менше ніж 36 грн./м2.
Відповідач листом № 5137/16/10-16 від 25.05.2016 у відповідь на лист Фонду від 19.05.2016 № 14-08-00953 (розглянувши матеріали, надані листом регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 13.05.2016 № 14-08-00931) повідомив останнього та державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» про погодження продовження договору оренди нерухомого майна строком 10 років за викладених вище умов.
08.06.2016 регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та товариство з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» уклали договір № 3 про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 10.05.2006 №РОФ-501, в редакції змін, внесених договором № 1 від 23.02.2007 та договором № 2 від 21.12.2011.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, що засновані на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуального визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон).
Відповідно до частини 1 статті 2 вказаного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Отже, оренда може виникнути тільки внаслідок такого правочину як договір, якому притаманні правомірне вольове вчинення особами, які мають належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного результату для себе.
Договір укладається за допомогою певних дій сторін договору, тобто нормативно врегульованої системи здійснення суб'єктами дій, через які досягається вільне і взаємне узгодження волі сторін договору.
Сутність укладення договору обумовлена самою природою конструкції договору як угоди, і тому передбачає вираження волі сторін та її співпадіння. У зв'язку з цим укладення договору є процесом формування волі та її закріплення в умовах договору, що являють собою форму існування волевиявлення. Правове регулювання договірних відносин починається зі стадії вираження стороною волі укласти договір, яка відповідає поняттю оферти. Тому переписка сторін, інші акти, які є виявленням бажання кожної зі сторін або обох сторін укласти договір, не мають юридичного значення, якщо ці документи не підпадають під ознаки оферти та (або) акцепту.
Таким чином, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 213 ЦК України, переговори та інші фактичні дії, у тому числі і процедурні, які передують укладенню договору, визнаються лише обставинами, пов'язаними з укладенням договору. Дані передоговірні дії не мають правоутворюючого значення і носять доказовий характер, у тому числі щодо загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності договору як правочину (ст. 203 ЦК України).
З огляду на викладене, обставини щодо додержання нормативно кваліфікованих способів укладення договору є предметом дослідження, доказування та оцінки при вирішенні питання про чинність договору, оскільки саме останній є правовстанолюючим та правоутворюючим актом, який є підставою для виникнення права та обов'язків, що, у тому числі, можуть обмежувати права інших осіб. Дані обставини не створюють самостійних цивільних прав та обов'язків, а тому оцінка їм повинна надаватись при вирішенні спору про право цивільне.
Отже, оцінка дій осіб, які передують укладенню договору, як самостійної позовної вимоги не призводить до відновлення становища, яке існувало до виникнення такого юридичного факту як договір.
Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (ст. 15 ЦК України), способи якого визначенні ст. 16 ЦК України та не є вичерпними. Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, мають бути вичерпані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними.
Оцінюючи наведене вище суд констатує, що, оскільки продовження користування товариством з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» майном, яке передано за Договором, має місце на підставі договору № 3 про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 10.05.2006 №РОФ-501, вирішення спору щодо правомірності оскаржуваних актів не матиме наслідком припинення правовідносин оренди та не надасть можливість позивачу реалізувати своє право на оренду спірних приміщень. Орендоване товариством з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» майно за результатами вирішення цього спору не набуде правового статусу як такого, що вільне від прав третіх осіб. Дане свідчить про неефективність обраного позивачем способу правового захисту, адже вирішення спору не призводить до будь-якого відновлення прав позивача.
Фактично, зверненням до суду з даним позовом позивач переслідує отримання доказів для вирішення спору щодо правомірності договору № 3 про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 10.05.2006 №РОФ-501.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (право на справедливий суд) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Концепція справедливого судового розгляду також включає вимогу правової певності. Одним із аспектів правової певності є те, що сторони можуть покластися на остаточне рішення суду і діяти відповідним чином. У справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) Суд зазначив таке:
«Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд справи, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися в світлі преамбули до Конвенції, яка проголошує - у відповідній частині - верховенство права як складову спільної спадщини Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який, крім іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не піддавалися сумнівам».
В справі «Рябих проти Росії Європейський суд постановив:
«Правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Цей принцип твердо визначає, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного і зобов'язуючого судового рішення просто в цілях проведення повторного розгляду і постановлення нового рішення у справі. Повноваження вищих судів щодо перегляду мають використовуватися для виправлення судових помилок і неправомірних судових рішень, а не для того, щоб розглянути по-новому справу. Не можна розглядати перегляд як замасковану апеляцію, а сама можливість існування 2 поглядів на питання не є підставою для повторного розгляду. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого і неспростовного характеру».
Суд вважає, що позов має характер «замаскованого» перегляду обставин, встановлених рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017, у справі № 915/817/16.
Вказані дії позивача не узгоджуються з принципом правової певності та суперечать завданням суду, оскільки в даному випадку фактично предметом позову є встановлення доказів, а не спір про права цивільні.
Наведені обставини в цілому є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повний текст рішення складено 18.05.2017.
Суддя С. А. Ковтун