ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16 травня 2017 р. Справа № 909/355/17
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: приватного підприємства "Аресконт", АДРЕСА_1, 76005
до відповідача: Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, вул. Степана Бандери, 10Г, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення 223100,00 грн.,
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №б/н від 21.03.17),
від відповідача: представники не з"явилися.
приватне підприємство "Аресконт" звернулось в суд з позовом до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 207800,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договорів на централізовану охорону об"єктів №07/04-16 та 07/06-16 від 01.06.16, а також № 01/09-16 від 01.09.16 в частині оплати наданих позивачем послуг.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та подав заяву вх.№5250/17 від 16.05.17 про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 223100,00 грн. боргу за надані послуги в період з січня по квітень 2017 року. Дослідивши заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Враховуючи те, що збільшення позовних вимог є правом позивача та не порушує процесуальних прав відповідача, то суд розглядає позов згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог вх.№5250/17 від 16.05.17.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, однак через канцелярію суду 15.05.17 подав відзив на позов вх.№7722/17 в якому заборгованість за надані послуги охорони визнав та просив суд розглядати справу без участі його представника.
Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
01.06.16 між сторонами даного спору укладено договір №07/04-16 надання охоронних послуг, відповідно до умов якого клієнт доручає, а виконавець бере на себе обов"язки по охороні об"єкта: приміщення дитячого садочка №17 по вул.Вовчинецька,210 в період часу з 18.30 год. до 07.30 год. щоденно крім вихідних та святкових днів, а у вихідні та святкові дні цілодобово.
Пунктом 3.4 даного договору, встановлено, що оплата клієнтом проводиться по 5 числах кожного наступного місяця після оплатою після підписання сторонами акта виконаних робіт згідно з Додатком №1, який підписується щорічно і діє з 01 січня до 31 грудня кожного поточного року.
Також, 01.06.16 та 01.09.16 між позивачем та відповідачем укладено договори №07/06-16 та 01/09-16 на охоронне спостереження за об"єктом, відповідно до умов яких клієнт передає, а охорона приймає під сигналізацію приміщення Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.С.Бандери, №10А, яке належить клієнту та об"єкти перелічені в додатку №3, які належать клієнту. При цьому охорона надає, встановлює і обслуговує систему сигналізації і відеоспостереження за власний рахунок.
Відповідно до п.1.2 договорів, охорона приймає на себе зобов"язання про надання централізованого спостереженням за приміщенням Департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради в цілому, шляхом забезпечення його цілісності, збереження майна клієнта, що в ньому знаходиться, у період знаходження об"єкта під сигналізацією. Періодом охорони вважається час з моменту прийняття об"єкта під охорону до його зняття з охорони представником клієнта, причому цей час фіксується автоматично центральним охоронним пультом охорони.
Пунктом 2.1 вищевказаних договорів встановлено, що сума вартості послуг визначається сторонами на основі розрахунку, що додається до договору (додаток №1) і є його невід"ємною частиною та який узгоджується сторонами на початку кожного бюджетного року.
Згідно п.2.3 договорів, оплата клієнтом проводиться щомісячно, не залежить від фактичного часу охорони і вноситься клієнтом до 15 числа кожного наступного місяця згідно з актом виконаних робіт.
На виконання умов договорів позивачем на об"єктах відповідача встановлена та введена в експлуатацію охоронна сигналізація, що підтверджується Актами вводу в експлуатацію охоронної сигналізації і відеонагляду та технічного стану об"єктів від 01.06.16 та 01.09.16, підписаними представниками сторін та скріплені їх печатками та надано позивачем охоронні послуги в період з січня 2017 року по квітень 2017 року. Факт надання охоронних послуг, відповідно до умов договорів за зазначений вище період підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000527 та №ОУ-0000762, а також актами звірки розрахунків, підписаними представниками сторін.
В порушення договірних зобов'язань відповідач надані послуги з охорони не оплатив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на день винесення рішення становить 223100,00 грн.
Зважаючи на те, що факт надання послуг на суму 223100,00 грн., підтверджується матеріалами справи, у позивача наявні підстави для звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного права.
За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Оскільки договори №07/04-16 та 07/06-16 від 01.06.16, № 01/09-16 від 01.09.16 за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, до них застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.
В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України). Наведена правова норма кореспондується зі ст.530 ЦК України, згідно якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведені правові норми кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 33 ГПК України покладено обов'язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, заборгованість визнав.
З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов"язань, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 223100,00 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 629, 901 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов приватного підприємства "Аресконт" до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 223100,00 грн. задовольнити.
Стягнути з Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, вул. Степана Бандери, 10Г, м. Івано-Франківськ, 76018 (код ЄДРПОУ 40312499, р/р №35413006093921 в ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 836014) на користь приватного підприємства "Аресконт", АДРЕСА_1, 76005 (код ЄДРПОУ 33162207) 223100,00 (двісті двадцять три тисячі сто гривень) - заборгованості, а також 3346,50 (три тисячі триста сорок шість гривень п"ятдесят копійок) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.05.17
Суддя Максимів Т. В.