ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18 травня 2017 р. Справа № 909/396/17
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Кричовського Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Тараса Шевченка, 18, м.Київ, 01601 в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком", вул. Академіка Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014
до відповідача: Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, вул. Шевченка, 4, м. Снятин, Івано-Франківська область,78300
про стягнення заборгованості в сумі 190827,45 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №985 від 12.12.16).
від відповідача представники не з'явилися.
Публічне акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заборгованості в сумі 190827,45 грн.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.17 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.05.17.
Представник позивача позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що товариство надало телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати, однак відповідач всупереч вимогам чинного законодавства, як розпорядник коштів бюджетного фінансування пільг, не відшкодував за рахунок державних субвенцій понесені позивачем витрати на вищевказані послуги, в зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 190827,45 грн.
Відповідач в засідання суду не з"явився, направив суду відзив на позовну заяву від 15.05.17 №1954/02-07/05 (вх.№7842/17 від 16.05.17), в якому зазначає, що управління є державною установою та фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Посилаючись на те, що ЗУ "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачені видатки у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку та на відсутність кошторисних призначень на надання пільг з послуг зв'язку, управління як бюджетна організація, немає можливості погасити вищевказану заборгованість, а тому просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, судом з"ясовано наступне.
Згідно статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ №295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.
Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У період з січня по грудень 2016 року позивачем понесено витрати на надання пільг на послуги зв'язку визначеній категорії пільговиків на загальну суму 190827,45 грн., в підтвердження чого позивачем подано розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у січні - грудні 2016 року та зведений розрахунок заборгованості за вказані місяці (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок), згідно п.2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено існування боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 190827,45 грн.
Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України".
Враховуючи вищевикладені положення нормативно-правових актів та наданих письмових доказів, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення боргу по компенсації витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі в сумі 190827,45 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 2862,41 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 259, 509, 525, 526, 610, 611, 612, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 175, 193 Господарського кодексу України ст.ст. 33, 43, 49, ст.75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заборгованості у сумі 190827,45 грн. задоволити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, вул. Шевченка, 4, м. Снятин, Івано-Франківська область,78300, код 03193365) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (Бульвар Тараса Шевченка, 18, м.Київ, 01030, код 21560766) в особі Івано-Франківської філії (вул.А.Сахарова,32, м.Івано-Франківськ, 76014, код 01184835) - 190827 (сто дев"яносто тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 45 коп. основного боргу та 2862 (дві тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 41 коп. судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.05.17
Суддя Цюх Г.З.