22.05.17р. Справа № 904/4478/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (м. Нікополь, Дніпропетровської області)
до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 у загальному розмірі 353 657 грн. 61 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 535-4016 від 16.09.2015);
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 82 від 30.12.2016)
Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (далі - відповідач) суму пені та 3% річних за неналежне виконання умов договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 у загальному розмірі 353 657 грн. 61 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 324 611 грн. 80 коп. - пеня;
- 29 045 грн. 81 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 в частині своєчасного розрахунку за поставлений в період з 11.03.2016 по 15.06.2016 товар, у зв'язку з чим у позивача виникло право нарахування пені та 3% річних за період прострочення. Так, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.6. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 22.04.2016 по 07.12.2016 в сумі 324 611 грн. 80 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 22.04.2016 по 06.12.2016 у сумі 29 045 грн. 81 коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 04.05.2017.
Від відповідача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.суду 25325/17 від 03.05.2017), в якому він посилався на неможливістю його представника прибути у судове засідання.
Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 25548/17 від 04.05.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.
У судове засідання 04.05.2017 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 04.05.2017 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність його клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом. Крім того, у судовому засіданні 04.05.2017 судом було зауважено, що для правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні у сторін додаткових доказів.
Враховуючи викладене, ухвалою суду від 04.05.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 22.05.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових документів по справі, а також задоволенням клопотання відповідача.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 28794/17 від 22.05.2017), в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем неправомірно у рахунках, виставлених в оплату поставленого в спірний період товару, вказана збільшена ціна.
Від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафу (вх.суду 28795/17 від 22.05.2017), в якому він просив суд зменшити розмір пені у сумі 324 611 грн. 80 коп. на 80% (до 64 922 грн. 36 коп.). Вказане клопотання обґрунтоване тим, що поставлений у спірний період товар оплачений відповідачем у повному обсязі, прострочення носить незначний характер, а підприємство відповідача перебуває у скрутному фінансовому становищі.
У судове засідання 22.05.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 22.05.2017 представником позивача було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.
Представником відповідача у судовому засіданні 22.05.2017 було викладено зміст відзиву на позовну заяву, який він просив врахувати під час прийняття рішення по справі, та відмовити у задоволенні позовних вимог. Також, представник відповідача просив суд, у випадку задоволення позовних вимог, зменшити розмір належної до стягнення пені на 80%.
Представник позивача у судовому засіданні 22.05.2017 проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені заперечував у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 22.05.2017 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 25.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 161504/1506163 (далі - договір, а.с.16-22), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити відповідно до пункту 3.4. договору феросплави, товар, протягом строку з 01.01.2016 по 31.12.2016, на умовах, в кількості та строки, вказані у специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною (пункт 1.1. договору).
У пункті 8.6. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з 01.01.2016 та дає до 01.03.2017. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
Договір підписано із протоколом розбіжностей від 25.12.2015 (а.с.23-24).
Докази визнання недійсним або розірвання вказаного договору у матеріалах справи відсутні.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до вказаних умов та пункту 1.1. договору між позивачем та відповідачем були підписані такі специфікації:
- специфікація № 1 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 (а.с.25);
- специфікація № 2 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 (а.с.26);
- специфікація № 3 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 (а.с.28);
- специфікація № 4 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 (а.с.30);
- специфікація № 5 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 (а.с.31);
- специфікація № 6 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 (а.с.33);
- специфікація № 7 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 (а.с.34).
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.3. договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказані в специфікаціях та включає в себе всі збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою товару. Ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до договору. Транспортні витрати (з.д. тариф) та витрати, пов'язані з охороною товару, входять в вартість товару.
Згідно з пунктами 2.1. та 2.3. договору:
- поставка товару за договором здійснюється на умовах СРТ, залізнична станція Кривий Ріг - сортувальний, Придніпровська залізниця; вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" (АТ "Корум Криворізький завод гірничого обладнання"), 50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, Україна, Код-1848. Станція призначення: ст. Кривий Ріг - сортувальний, Придніпровської з.д., код станція - 467108; вантажовідправник та виробник: Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", Україна, 53200, м. Нікополь, Дніпропетровської області, вул. Електрометалургів, 310. Станція Нікополь, Придніпровської з.д., код станції: 466001, код вантажовідправника: 3925; вантажовідправник та виробник: Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11. Станція Запоріжжя-Ліве, Придніпровської з.д., п/путь вантажовідправника, код станції - 460005, код вантажовідправника - 1204; можлива поставка товару на умовах ФСА (FCA), вантаж вантажовідправника, автотранспортом покупця. Партія поставки товару за договором є кількість товару, відвантаженого для перевезення по одній залізничній накладній (пункт 2.1. договору);
- датою поставки товару, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника відповідно до пункту 2.1. постачальник приймає на себе зобов'язання по організації та оплаті транспортування та супроводження товару по шляху його прямування. Постачальник несе ризик випадкової втрати та/або псування товару до моменту прибуття товару на залізничну станцію Кривий Ріг - сортування, Придніпровської з.д., що підтверджується штемпелем залізничної станції на залізничній накладній. Покупець зобов'язаний протягом 2-х робочих днів з дати прибуття товару, направити засобами факсимільного та/або електронного зв'язку, з подальшою відправкою кур'єрською поштою в адрес постачальника, завірену копію залізничної накладної з штемпелем залізничної станції Кривий Ріг - сортувальний, Придніпровської з.д. (пункт 2.3. договору) .
Товар вважається поставленим постачальником у відповідності з базисом поставки, вказаним в пункті 2.1. договору: по якості - відповідно сертифікату якості, виданому виробником; по кількості - відповідно до кількості, вказаній в сертифікаті якості, накладна на відпуск товару з відміткою ваговій та/або в товаросупровідних документах, виданих вантажовідправником (пункт 4.4. договору).
Всі умови, не обумовлені текстом договору, будуть розумітися з умовами "Інкотермс-2000" (пункт 2.4. договору).
У додатковій угоді № 1/1601430 від 30.03.2016 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 сторони дійшли згоди доповнити пункт 3.2. розділу 3 "Ціна та умови оплати" договору поставки текстом наступного змісту: "При поставці товару на умовах FCA - склад вантажовідправника, автотранспортом покупця, в другому кварталі 2016 року покупцю надається дисконт в розмірі еквіваленту 12,00 доларів США за метричну тону по курсу НБУ на дату складання специфікації.
Так, позивач на виконання умов договору та специфікацій в період з 11.03.2016 по 15.06.2016 поставив відповідачу товар, що підтверджується наступними накладними:
- залізничною накладною № 47179916 від 11.03.2016 (а.с.42);
- залізничною накладною № 47179981 від 11.03.2016 (а.с.47);
- залізничною накладною № 45142692 від 09.04.2016 (а.с.51);
- видатковою накладною № 008123 від 13.05.2016 (а.с.55);
- залізничною накладною № 46629499 від 18.05.2016 (а.с.59);
- залізничною накладною № 46758652 від 22.05.2016 (а.с.63);
- залізничною накладною № 47717731 від 15.06.2016 (а.с.70).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Товар, зазначений у вище вказаних накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості, якості, а також по строкам поставки, а отже товар вважається прийнятим покупцем. Крім того, протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеними накладними відповідачем не заявлено.
При цьому, в оплату поставленого в період з 11.03.2016 по 15.06.2016 товару, позивачем було виставлено такі рахунки:
- рахунок № 205379 від 11.03.2016 на суму 1 307 899 грн. 32 коп. (а.с.40);
- рахунок № 205386 від 11.03.2016 на суму 2 242 448 грн. 23 коп. (а.с.44);
- рахунок № 206043 від 09.04.2016 на суму 2 426 400 грн. 34 коп. (а.с.49);
- рахунок № 206662 від 13.05.2016 на суму 719 172 грн. 55 коп. (а.с.53);
- рахунок № 206746 від 18.05.2016 на суму 1 749 404 грн. 68 коп. (а.с.57);
- рахунок № 206768 від 22.05.2016 на суму 1 445 012 грн. 38 коп. (а.с.61);
- рахунок № 207269 від 15.06.2016 на суму 2 765 459 грн. 28 коп. (а.с.65).
Так, у розділі 3 договору сторони визначили умови оплати, зокрема:
- покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару. Постачальник повідомляє покупця про дату поставку товару шляхом передачі за допомогою електронного або факсимільного зв'язку наступних документів: рахунку постачальника, копії з.д. квитанції; сертифіката якості, у відповідності до пункту 3.9. договору (пункт 3.4. договору);
- покупець гарантує постачальнику своєчасне здійснення оплати у відповідності з графіком оплати. У випадку прострочення оплати, постачальник залишає за собою право призупинити відвантаження в адресу покупця до повного погашення заборгованості. При цьому, штрафні санкції відповідно до пункту 7.7. по відношенню до постачальника застосовуватися не будуть. Вартість відвантаженого товару в специфікації визначається в національній валюті України з урахуванням податків та зборів, визначених діючим законодавством України. Оплата товару здійснюється в національній валюті України, по курсу НБУ на дату оплати (пункт 3.5. договору)
- датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника (пункт 3.7. договору) .
В той же час, у додатковій угоді № 2/1601800 від 01.04.2016 до договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 сторони дійшли згоди внести зміни в пункт 3.8. розділу 3 "Ціна та умови оплати" договору поставки текстом наступного змісту: "3.8. При перерахуванні коштів на рахунок постачальника, покупець зобов'язаний вказати: "Оплата за товар по договору № 161504/1506163 від 25.12.2015". При цьому отримані грошові кошти розподіляються постачальником наступним чином:
1) сплачуються рахунки, які виписані на різницю між базовою ціною продукції на дату відвантаження та ціною такої продукції на дату зарахування грошових коштів від покупця;
2) сплачуються рахунки, які виписані по базовій ціні продукції на дату відвантаження (такі рахунки оплачуються в порядку календарної черги виникнення заборгованості).
Додаткова угода № 2 вступає в силу з дати її підписання, та буде діяти у відповідності зі строками дії договору поставки.
В матеріалах справи наявні такі корегувальні рахунки:
- рахунок № 205379АК від 29.04.2016 на суму -17 049 грн. 07 коп. (а.с.41);
- рахунок № 205386АК від 29.04.2016 на суму -22 574 грн. 28 коп. (а.с.45);
- рахунок № 205386АК1 від 11.05.2016 на суму -6 465 грн. 53 коп. (а.с.46);
- рахунок № 206043АК від 08.07.2016 на суму -149 073 грн. 90 коп. (а.с.50);
- рахунок № 206662АК від 08.07.2016 на суму -10 614 грн. 36 коп. (а.с.54);
- рахунок № 206746АК від 08.07.2016 на суму -25 819 грн. 62 коп. (а.с.58);
- рахунок № 206768АК від 08.07.2016 на суму -22 139 грн. 62 коп. (а.с.62);
- рахунок № 207269АК від 12.08.2016 на суму -12 699 грн. 67 коп. (а.с.66);
- рахунок № 207269АК1 від 16.09.2016 на суму 19 855 грн. 78 коп. (а.с.67);
- рахунок № 207269АК2 від 07.12.2016 на суму 28 550 грн. 95 коп. (а.с.68);
- рахунок № 207269АК3 від 07.12.2016 на суму 18 547 грн. 92 коп. (а.с.69).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, поставлений в період з 11.03.2016 по 15.06.2016 товар та вказані рахунки були оплачені відповідачем із простроченням (а.с.84-85).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також із наступного.
Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи вищевикладене, факт наявності прострочення оплати поставленого в період з 11.03.2016 по 15.06.2016 товару, підтверджується матеріалами справи.
У зв'язку з цим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, у пункті 7.6. договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої у відповідному періоді, за кожен день прострочки оплати, включаючи день оплати.
На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем з 22.04.2016 по 07.12.2016 в сумі 324 611 грн. 80 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості, періоди прострочення, та розрахунок проведено арифметично вірно. Отже, суд вважає розрахунок пені, здійснений позивачем, обґрунтованим та таким, що відповідає положенням чинного законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 324 611 грн. 80 коп. є правомірними та обґрунтованими.
В той же час, від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафу, в якому він просив суд зменшити розмір пені у сумі 324 611 грн. 80 коп. на 80% (до 64 922 грн. 36 коп.). Вказане клопотання обґрунтоване тим, що поставлений у спірний період товар оплачений відповідачем у повному обсязі, прострочення носить незначний характер, а підприємство відповідача перебуває у скрутному фінансовому На підтвердження вказаних обставин відповідачем наданий звіт підприємства про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік та Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016 (а.с.158-159).
При цьому, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до пункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги таке:
- поставлений у спірний період товар оплачений відповідачем у повному обсязі до звернення з позовом до суду;
- прострочення переважно носило незначний характер (у більшості випадків прострочення складає близько 1-2 тижнів і прострочення лише за трьома накладними складає більше місяця);
- відповідачем належними доказами підтверджено, що підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі;
- за своєю правовою природою пеня та штраф, як види штрафних санкцій, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та не може виконувати компенсаційну функцію чи збагачення;
- судом також враховано, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.09.2016 у справі № 911/791/16.
Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені в сумі 324 611 грн. 80 коп. до 60%, а саме: до 194 767 грн. 08 коп., а отже вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 194 767 грн. 08 коп.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 22.04.2016 по 06.12.2016 у сумі 29 045 грн. 81 коп.
Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що розрахунки 3% річних здійснені позивачем за вірно визначеними періодами прострочення (за кожною накладною окремо) з урахуванням часткових оплат, арифметично розрахунки проведені вірно, а отже розрахунок 3% річних визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 29 045 грн. 81 коп.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з приписами пункту 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Отже, судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у повному обсязі в сумі 5 304 грн. 86 коп.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Заводська, будинок 1; ідентифікаційний код 31550176) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця Електрометалургів, будинок 310; ідентифікаційний код 00186520) - 194 767 грн. 08 коп. - пені, 29 045 грн. 81 коп. - 3% річних, 5 304 грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя ОСОБА_3