16.05.2017 Справа № 904/3977/17
За позовом приватного підприємства "Кріст-Україна", м. Черкаси
до приватного підприємства "ВК і К", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 54 197, 22 грн.
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Приватне підприємство "Кріст-Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 48 049, 60 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки № 4 від 25.03.2015 р.; 3 953, 28 грн. - пені; 424, 53 грн. - річних; 1 769, 81 грн. - інфляції грошових коштів.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, його представник в судове засідання не з'явився.
Останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, з огляду на наступне.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення.
Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (див. Постанову Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 19.04.17р., відповідач знаходиться за адресою, зазначеною у позовній заяві, на яку і були надіслані ухвали суду як про порушення провадження у справі так і про відкладення справи.
Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
25.02.2015 року між приватним підприємством "Кріст-Україна" (Постачальник та приватним підприємством "ВК і К" (Покупець) укладено договір № 4 відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник (позивач у даній справі) зобов'язався передати у власність Покупцеві (відповідачу) комплексні харчові добавки (товар), а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити його згідно умов договору.
Згідно ч. 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У п.2.3. договору (з врахуванням протоколу розбіжностей від 25.04.15р.), сторони погодили, зокрема, що право власності на товар, а також ризики пов'язані з товаром, переходять від Постачальника до Покупця після підписання сторонами видаткової накладної.
Виконуючи умови договору, позивач здійснив поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 2.401.908,32 грн., про що свідчать видаткові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 29-79).
Згідно п. 3.2. договору, розрахунки здійснюються протягом 21-го банківського дня з моменту отримання товару.
День отримання товару є днем передачі його Покупцеві, що підтверджується підписами сторін на накладній.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором, здійснивши розрахунки частково в сумі 2.353 858,72 грн., що підтверджується банківською довідкою (а.с. 22-27).
Доказів погашення заборгованості з оплати товару в сумі 48 049,60 грн., відповідач, на момент розгляду спору не надав.
З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості на зазначену вище суму, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Згідно наданого розрахунку, сума річних за загальний період прострочення з 04.10.16р. по 01.03.17р. складає 424,53 грн. та підлягає до стягнення.
Розрахунок суми інфляціі грошових коштів позивачем завищено
Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Як вбачається із наданого розрахунку, позивачем здійснювалось нарахування інфляції без врахування положень, викладених у зазначеній вище Постанові ВГСУ.
Після перерахунку, до стягнення підлягає інфляція грошових коштів в сумі 1463,93 грн. за загальний період прострочення з листопада 2016 року по лютий 2017 р., здійснений по кожній простроченій сумі, що підлягала до оплати по видатковим накладним № РН-0000302 від 02.09.16р., № РН-0000343 від 03.10.16р., № РН-0000348 від 06.10.16р., № РН-0000375 від 27.10.16р.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За порушення зобов"язання, сторонами в договорі передбачена відповідальність у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення (п. 4.4. договору).
Згідно наданого позивачем розрахунку, сума пені за загальний період з 04.10.16р. по 01.03.17р. складає 3953,28 грн. та підлягає до примусового стягнення.
Керуючись ст. 526, 625, 610, 611, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Стягнути з приватного підприємства "ВК і К" (49125, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 13745730) на користь приватного підприємства "Кріст-Україна" (18034, м. Черкаси, вул.Олексія Панченка,7, код ЄДРПОУ 31078721) 48 049 (сорок вісім тисяч сорок дев'ять гривень) 60 коп. основного боргу, 3953 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят три гривні) 28 коп. пені, 424 (чотириста двадцять чотири гривні) 53 коп. річних, 1463 (одна тисяча чотириста шістдесят три гривні) 93 коп. інфляції грошових коштів, 1590 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто гривень) 97 коп. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 19.05.2017
Суддя ОСОБА_1