16.05.2017 Єдиний унікальний номер 205/2939/17
№ 205/2939/17
2н/205/50/17
16 травня 2017 року м. Дніпро
Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Басова Н.В., ознайомившись з матеріалами заяви Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, -
Заявник 15 травня 2016 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Враховуючи те, що у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин, суд виходить із наступного.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011 року, наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Враховуючи, що згідно наданої довідки по особовому рахунку, відкритому на ОСОБА_1, заявником у травні 2017 року заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з липня 2011 року, суд приходить висновку про пропуск, встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, а, відтак, і про наявність спору про право між сторонами, який підлягає розгляду в позовному провадженні.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ЦПК України відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами в порядку позовного провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100-101 ЦПК України, -
У прийнятті заяви Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - відмовити.
Роз'яснити Комунальному підприємству «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради право на звернення до суду в позовному провадженні.
Ухвалу суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н.В. Басова
.