Справа № 202/7519/16-ц
Провадження №2/202/549/2017
Іменем України
12 травня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Бондаренко М.А., Георгієвських Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом,-
В грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачаОСОБА_2 громади в особі Дніпропетровської міської ради, третя особа Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що 15 жовтня 2014 року у віці 79 років померла його мати ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.
До дня смерті ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 Крим.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2016 року було встановлено факт смерті ОСОБА_3 в с.Петрівка Красногвардійського району Автономної Республіки Крим 15 жовтня 2014 року, на підставі якого було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3.
Після смерті матері ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, що складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.04.1996 року, виданого Виконкомом міської ради народних депутатів м. Дніпропетровська згідно з розпорядженням від 01.04.1996 р. №3/535-96.
Він, ОСОБА_1, син померлої ОСОБА_3, є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після її смерті відповідно до ст.1261 ЦК України. Інших спадкоємців першої черги не має.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.09.2016 року, що набрало чинності 10.10.2016 року йому було визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла 15 жовтня 2014 року, протягом одного місяця з моменту набуття дійсним рішенням законної сили.
У встановлений судом місячний строк він звернувся до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої 15.10.2014 року матері ОСОБА_3.
30 червня 2015 року державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 було заведено спадкову справу №425/2015 після померлої 15.10.2014 року ОСОБА_3 за його заявою.
11.11.2016 року державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 йому було надано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 (до перейменування Дніпропетровську), що належала померлій ОСОБА_3, у зв'язку з неможливістю встановити місце відкриття спадщини та кола спадкоємців, які прийняли спадщину шляхом сумісного проживання зі спадкодавцем.
Просив суд: визнати за ним - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 загальною площею 33,2 кв.м., житловою 19,2 кв.м., що складається з: 1 - коридор, 2 - санвузол, 3 - кухня, 4 - житлова, І - балкон, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 15.10.2014 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовну заяву та просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 громади в особі Дніпровської (до перейменування Дніпропетровської) міської ради у судове засідання, яке відбулося 02.02.2017 року з'явилася. В подальшому в судові засідання не з'явилася. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Через канцелярію суду від відповідача надійшло заперечення на позов, в якому просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи Шостої дніпровської (до перейменування дніпропетровської) державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився. Відповідно до листа від просили розглядати справу без їх представника, та прийняти рішення на розсуд суду .
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія І-АГ №824248, виданого 06 жовтня 1970 року Амур-Нижньодніпровським РайЗагсом м. Дніпропетровська його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (після розірвання шлюбу ОСОБА_3) ( а.с.20). Згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія І-КИ №359868, виданого 24 жовтня 1975 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвано, актова запис №406 ( а.с.21).
Згідно до довідки КВЖРЕП Індустріального району від 23.06.2015 року за №2281 виданої ОСОБА_1, він зареєстрований один в ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована 12.05.1989 року і знята з реєстрації 14.05.2002 року (а.с.11).
ОСОБА_3 померла 15 жовтня 2014 року на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим в с.Петрівка, вул.К.Маркса, б.48 Красногвардійського району Автономної Республіки Крим.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.08.2016 року встановлено факт смерті ОСОБА_3 в с.Петрівка Красногвардійського району Автономної Республіки Крим 15 жовтня 2014 року, на підставі якого Індустріальним районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 25 жовтня 2016 року було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 в с.Петрівка Красногвардійського району Автономної Республіки Крим, яка померла 15 жовтня 2014 року ( а.с.13,15).
Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно: 1/2 частина квартири АДРЕСА_4 ( до перейменування м. Дніпропетровськ) та житловий будинок з будівлями та спорудами, присадибна земельна ділянка, які розташовані за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, Красногвардійський район, с. Петрівка, вул. Карла Маркса, б.48.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів 01 квітня 1996 року, на підставі розпорядження від 01 квітня 1996 року № 3/335-96 квартира АДРЕСА_5 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 і ОСОБА_1. Право власності зареєстровано в КП «ДМБТІ» та внесено в реєстраційну книгу за №274п-36 (а.с.63).
Згідно до технічного паспорту від 15.11.2016 року вказана квартира розміщена на 4-му поверсі 5-ти поверхового будинку і складається з однієї кімнати житловою площею 19,2 кв.м., а також з коридору 1 площею 4,7 кв.м., санвузла 2 площею 2,9 кв.м., кухні 3 площею 5,5 кв.м., загальна площа квартири 33,2 кв.м. Квартира обладнана балконом площею 0,9 кв.м. ( а.с.7-10). Згідно до заповіту від 15 листопада 2013 року, посвідченого секретарем виконкому Петрівської сільської ради Красногвардійського району Автономної республіки Крим ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №215 на випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповідала житловий будинок з будівлями та спорудами, присадибну земельну ділянку, які розташовані за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, Красногвардійський район, с. Петрівка, вул. Карла Маркса, б.48 ОСОБА_1 та ОСОБА_8. Інше спадкове майно, а саме ? частина квартири АДРЕСА_4 (до перейменування м. Дніпропетровськ) заповітом не охоплена та спадкоємцем першої черги є син померлої - ОСОБА_1, позивач по справі. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.09.2016 року, що набрало чинності 10.10.2016 року було визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 15 жовтня 2014 року, протягом одного місяця з моменту набуття дійсним рішенням законної сили.
Відповідно до спадкової справи №425/2015 заведеною Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3, померлої, 15 жовтня 2014 року з заявою про прийняття спадщини за законом 30 червня 2015 року звернувся ОСОБА_1 ( а.с.64-75).
Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 11 листопада 2016 року, державним нотаріусом ОСОБА_4 було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частину квартири АДРЕСА_6 ( до перейменування - м. Дніпропетровськ), що залишилась після смерті його матері ОСОБА_3, померлої 15.10.2014 року, у зв'язку з неможливістю встановити місце відкриття спадщини та кола спадкоємців, які прийняли спадщину шляхом сумісного проживання зі спадкодавцем ( а.с.101) .
Згідно з положеннями глави 87 Цивільного кодексу України, право на спадкування здійснюється шляхом прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно до положень статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1221 Цивільного кодексу України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Статтею 1296 ЦК України передбачено право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», прийнятого Верховною Радою України 15 квітня 2014 року, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Порядок оформлення і ведення спадкових справ нотаріусами України передбачений Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.
Пунктом 2.1 глави 10 розділу II цього Порядку передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансової установи), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
Пунктом 2.2 глави 10 розділу II Порядку передбачений обов'язок нотаріуса при заведенні спадкової справи перевірити наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту за даними Спадкового реєстру.
Пунктом 2.4 Порядку передбачено, що у разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз'яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребує цю справу для подальшого провадження.
Аналізуючи представлені по справі докази і оцінюючи їх в світлі норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач прийняв спадщину, що відкрилася після смерті матері.
Прийнявши спадщину, позивач отримав право власності на ? частину квартири АДРЕСА_4, яке успадкував від своєї матері ОСОБА_3.
Разом з тим, наявність спадкової справи на тимчасово окупованій території - у Красногвардійському районному нотаріальному округу Республіки Крим - є перешкодою для отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину у органах нотаріату.
Захист прав та інтересів, у тому числі шляхом звертання до суду за визнанням права передбачений ст.ст.15,16 ЦК України.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.
В свою чергу відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Беручи до уваги вимоги чинного законодавства України, зважаючи на обставини встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до усього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів та інших осіб, які беруть участь у справі.
Керуючись: Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику у справах про спадкування», від 30.05.2008 року №7, ст. ст.15,16,1218,1221,1222,1268,1269,1270, 1272, ЦК України , ст. 3,7, 11,15, 60,61,88, 212-215, ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа Шоста дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом - задовольнити .
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 загальною площею 33,2 кв.м., житловою 19,2 кв.м., що складається з: 1- коридор, 2- санвузол, 3- кухня, 4- житлова, І- балкон, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 15.10.2014 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л.П. Слюсар